Ухвала

від 30.05.2022 по справі 160/24779/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 травня 2022 року Справа № 160/24779/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

секретаря судового засідання: Богащенко А.І.,

за участю:

представника позивача: Порохняча М.О.,

представника відповідача: Панжинської А.І.,

представника відповідача: Черніченко Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу №160/24779/21 за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області (Добронадіївський ліцей №4) про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Добронадіївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад" Марганецької міської ради Дніпропетровської області про застосування заходів реагування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/24779/21 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження. Останнє судове засідання призначене на 31.05.2022.

17.02.2022 до суду засобами електронного зв`язку надійшло від Добронадіївського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад" Марганецької міської ради Дніпропетровської області клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №1956/22ел).

В обгрунтування означеного клопотання відповідач зазначив, що позовна заява подана позивачем з порушенням строків звернення до суду та підлягає залишенню без розгляду. Актом перевірки №92, на підставі якого позивачем подано позов складено 02.07.2021, проте, до суду він звернувся 07.12.2021, тобто через п`ять місяців після виявлення порушення, що підтверджує недотримання позивачем, як суб`єктом владних повноважень строків на звернення до адміністративного суду. А тому, на підставі ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України, ст. ст. 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України просив залишити позовну заяву без розгляду.

31.05.2021 до суду надійшло від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області клопотання/заява (вх. №2339/22) про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

В означеному клопотанні/заяві позивач зазначив, що Головне управління заперечує проти заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. 02.07.2021 відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведено позапланову перевірку Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області (колишня назва Добронадіївський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - Дошкільний навчальний заклад" Марганецької міської ради Дніпропетровської області). Актом перевірки від 02.07.2021 №92 виявлено порушення у сферах цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. У зв`язку із зазначеним, 21.07.2021 Головне управління звернулося до суду із позовною заявою від 14.07.2021 №4901-6957/4905 щодо застосування заходів реагування до Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області. Ухвалою суду від 26.07.2021 по справі №160/12257/21 позовну заяву Головного управління залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору. Ухвалу від 26.07.2021 Головне управління отримало 12.08.2021. 13.08.2021 Головне управління направило до суду заяву про відстрочення сплати судового збору або продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви. Однак, ухвалою суду від 06.09.2021, у зв`язку з несплатою судового збору, позовну заяву Головного управління повернуто. Вказану ухвалу отримано 21.09.2021. 08.10.2021 Головне управління повторно звернулося до суду із позовною заявою від 07.10.2021 №4901-9682/4905 щодо застосування заходів реагування до Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області. Ухвалою суду від 12.10.2021 по справі №160/18587/21 позовну заяву Головного управління залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору. Ухвалу від 12.10.2021 Головне управління отримало 01.11.2021. 05.11.2021 Головне управління направило до суду заяву про відстрочення сплати судового збору або продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви. Однак ухвалою суду від 15.11.2021, у зв`язку з несплатою судового збору, позовну заяву Головного управління повернуто. Вказану ухвалу отримано 23.11.2021. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету. Головне управління не усунуло недоліки позовних заяв в строк, зазначений в ухвалах по справах №№160/12257/21, 160/18587/21, у зв`язку із тим, що кошторисом, видатки по загальному фонду державного бюджету по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (сплата судового збору) не були передбачені. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. У зв`язку з цим, у Головного управління не було можливості сплатити судовий збір. Позивач вважає, що ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справах №№160/12257/21, 160/18587/21 про повернення позовних заяв Головного управління є такими, що прийняті без врахування поважності причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А тому, просив вважати причини пропуску строків звернення до суду поважними та поновити Головному управлінню строк звернення до адміністративного суду та прийняти адміністративний позов до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2022 підтримав подане клопотання/заяву про поновлення строку звернення до суду з означеним позовом та просив його задовольнити, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Представники відповідача у судовому засіданні 31.05.2022 підтримали клопотання про залишення позову без розгляду та просив суд його задовольнити, у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, вирішуючи питання про обгрунтованість поданої позивачем заяви- клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом та поданого відоповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді Рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

На підставі аналізу сформульованих цим судом позицій можливо дійти висновку про те, що правова визначеність та принцип верховенства права є взаємопов`язаними, оскільки правова визначеність спрямована на чіткість та передбачуваність правового статусу особи, дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

При цьому, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Салов проти України" і "Сутяжник проти Росії" підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Однак, для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Отже, підсумовуючи вище викладене, можливо дійти висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Тобто практика ЄСПЛ свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

За приписами ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову та доданих до нього документів, акт перевірки №92, на підставі якого позивачем заявлено позовні вимоги, складено 02.07.2021р., тобто, з урахуванням приписів ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, останній день подання даного адміністративного позову є 03.10.2021р. (з урахуванням вихідних та святкових днів), проте, позивач звернувся з даним адміністративним позовом лише 07.12.2021р., тобто із пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.

Так, разом із позовною заявою та 31.05.2022 позивач подав клопотання/заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій просить вважати причини пропуску строків звернення до суду поважними та поновити позивачеві строк звернення до адміністративного суду, посилаючись як на поважність причин пропуску такого строку, на те, що вперше позивач звернувся до суду із позовною заявою від 14.07.2021р. щодо застосування заходів реагування - 21.07.2021р., за наслідками його розгляду ухвалою суду від 26.07.2021р. у справі №160/12257/21 позов було залишено без руху, а 06.09.2021р. даний позов було повернуто позивачеві через невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху (через несплату судового збору) та дана ухвала надійшла до позивача 21.09.2021р.

Вивчивши зміст клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та додані на його підтвердження документи, суд приходить до висновку про те, що викладені у ньому причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути визнані судом поважними, виходячи з такого.

У відповідності до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був звернутися з позовними вимогами до суду про застосування заходів реагування у тримісячний строк після виникнення підстав для такого звернення, з урахуванням того, що акт перевірки, на підставі якого заявлено позовні вимоги позивача складено 02.07.2021р., тобто даний позов повинен був бути поданий у строк з 03.07.2021р. по 03.10.2021р. (з урахуванням вихідних та святкових днів).

Разом з тим, як вбачається зі змісту позову, даний адміністративний позов складений позивачем 03.12.2021р. за №4901-11264/4905 та поданий позивачем до адміністративного суду лише 07.12.2021р., тобто із пропущенням трьохмісячного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду з цим позовом посилаючись як на поважність причин пропуску такого строку, на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору у зв`язку з чим адміністративний позов щодо застосування заходів реагування від 14.07.2021р. було повернуто позивачеві адміністративним судом, у зв`язку з несплатою судового збору.

Проте, наведені обставини судом не можуть бути визнані поважними для поновлення строку звернення до суду з цим позовом через те, що невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та повернення позовної заяви щодо застосування заходів реагування через невиконання позивачем вимог суду, зокрема, через несплату судового збору, не є поважними причинами, так як і не є поважними причинами посилання позивача і на відсутність коштів для сплати судового збору суб`єктом владних повноважень, що підтверджується постановою Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 05.02.2016р. №2.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наведені у заяві позивача про поновлення строку звернення до суду обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не є поважними причинами для поновлення позивачеві пропущеного строку звернення з даним адміністративним позовом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заяви-клопотання про поновлення строку звернення до суду із цим позовом не підтверджено належними, достатніми, допустимими і достовірними доказами, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про неможливість визнати такі обставини поважними та вважає за необхідне відмовити у задоволенні означеного клопотання/заяви.

За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України, у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За приписами п. 8 ч. 1.ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позовна заява Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області (Добронадіївський ліцей №4) про застосування заходів реагування подана з пропуском строку звернення до суду, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 240, 241, 243 248, 250, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання/заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про поновлення строку звернення до суду із цим позовом відмовити.

Клопотання Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області (Добронадіївський ліцей №4) про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позовну заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (вул. Короленка, 4, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 38598371) до Добронадіївського ліцею №4 Марганецької міської ради Дніпропетровської області (Добронадіївський ліцей №4) (вул. Шкільна, буд. 64, село Добра Надія, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53262; код ЄДРПОУ 34893930) про застосування заходів реагування залишити без розгляду.

Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі.

Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 06.06.2022.

Суддя О.В. Царікова