Рішення

від 04.07.2022 по справі 144/869/21

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/869/21

Провадження № 2/144/148/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Грушовенко О.В., Ковтун Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова С.О.,

представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

01 червня 2021 адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, який є представником ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 після смерті свого батька ОСОБА_2 отримав у спадщину земельну ділянку площею 2,5825 га, з кадастровим номером 0523785000:01:000:0174, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя вказана земельна ділянка передана його батьком в оренду ПП «ЗІС» на підставі договору оренди землі № 020 від 18.04.2006, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» терміном на 10 років, який зареєстровано 09.08.2006 за № 040685000030. У подальшому 04.05.2010 між ними укладено додаткову угоду, якою у вказаний вище договір внесено зміни (доповнення), згідно яких термін дії договору продовжено до 2025 року.

У 2016 році представник позивача адвокат Парпальос В.В. звернулася до відповідача з позовом про визнання договору оренди землі від 18.04.2006, зареєстрованого Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09.08.2006 за № 040685000030 недійсним, що свідчить про обізнаність ПП «ЗІС» про факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті батька, та перехід всіх прав і обов`язків за договором № 020 від 18.04.2006.

Позивач вказує, що з 2016 року він, як власник орендованої земельної ділянки, жодного разу не отримував орендної плати від ПП «ЗІС», що призвело до утворення заборгованості за 2018-2020 роки у сумі 3179, 58 грн. Враховуючи той факт, що ПП «ЗІС» не належним чином виконує умови договору, зокрема щодо сплати орендної плати, що є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, та дає право орендодавцю вимагати дострокового розірвання договору.

12 липня 2021 суддею постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до свого провадження, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 19.07.2021 та 30.07.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 148-1 Земельного Кодексу України, просить суд у задоволенні позову представника ОСОБА_1 адвоката Клінчикова Сергія Олександровича відмовити у зв`язку з безпідставністю та необгрунтованістю заявлених позовних вимог. Вказує, що протягом 2006-2011 років ОСОБА_2 постійно отримував орендну плату за використання землі ПП «ЗІС». У 2011 році ОСОБА_2 помер, і хто став спадкоємцем земельної ділянки відповідачу не було відомо.

У 2012 році працівникам ПП «ЗІС» на рівні чуток стало відомо, що земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 , успадкував його син ОСОБА_1 , а тому вони в усній формі звернулись до останнього з проханням надати підтверджуючі правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0174, розташовану на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, з метою нарахування та виплати ОСОБА_1 орендної плати.

Однак, позивач на неодноразові нагадування про надання необхідних документів не відреагував та відповідачу їх не надав. Кожного року перед виплатою орендної плати відповідальні працівники ПП «ЗІС» усно і в телефонному режимі повідомляли орендодавців, в тому числі і ОСОБА_1 , про місце, час та порядок виплати орендної плати, однак із 2014 року він за її отриманням у контору ПП «ЗІС» за адресою: АДРЕСА_1 не з`являвся.

На переконання відповідача ОСОБА_1 це робив навмисно, оскільки не мав на меті отримувати орендну плату у відповідача, адже у січні 2014 уклав договір оренди вищевказаної земельної ділянки з ТОВ «Теплик-Агро», а після оскарження ПП «ЗІС» до суду такого договору, уклав договір оренди цієї ж земельної ділянки з ФГ «Ташлик+», який також оскаржено і рішенням суду визнано недійсним.

Крім того, у липні 2016 ОСОБА_1 звернувся до Теплицького районного суду з позовною заявою про визнання договору оренди землі № 020 укладеного ОСОБА_2 із ПП «ЗІС» недійсним, з підстав, що нібито вказаного договору оренди землі ОСОБА_2 особисто не підписував, а його підписав відповідач. Ухвалою Теплицького районного суду від 29.04.2021, позовну заяву залишено без розгляду на підставі відповідної заяви представника позивача.

Підтвердженням того, що ОСОБА_1 не має бажання отримувати орендну плату в ПП «ЗІС» згідно договору № 020 із змінами до нього, свідчить і той факт, що позивач, незважаючи на неодноразові рішення судів (Вінницького окружного адміністративного суду та Теплицького районного суду) про визнання недійсним укладання договорів оренди вказаної земельної ділянки з іншими орендарями, 02.08.2019 знову уклав договір оренди на вказану земельну ділянку з ТОВ «Теплик Агро», що підтверджується інформаційною довідкою № 266523446 від 22.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. зазначає, що дії ОСОБА_1 направлені не на отримання орендної плати в ПП «ЗІС», а на навмисне ухилення від її отримання та створення штучних перешкод у виплаті орендної плати відповідачем, із метою у подальшому подати позов про розірвання договору оренди землі, у зв`язку з порушенням істотних умов договору орендарем, зокрема систематичною невиплатою орендної плати.

При тому, ОСОБА_1 жодного разу не звертався до ПП «ЗІС» із претензіями з приводу невиплати орендної плати за період 2014 2020, що також свідчить про те, що він не мав наміру отримувати орендну плату у відповідача, а його дії були спрямовані на штучне створення обставин, нібито орендар не виконує умови договору № 020, зокрема систематично не виплачує орендну плату з метою розірвання вказаного договору та передачі в оренду вказаної ділянки до ТОВ «Теплик Агро».

Таким чином, ПП «ЗІС» умов договору оренди земельної ділянки із внесеними змінами, укладених між відповідачем та ОСОБА_2 , спадкоємцем якого став ОСОБА_1 , не порушувало і докладало всіх зусиль щодо дотримання умов договору та виплати орендної плати позивачу.

16 вересня 2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 21 жовтня 2021.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Клінчиков С.О. позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що його довіритель набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0174, розташовану на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, 16.11.2011 на підставі свідоцтва про право на спадщину. Стаття ж 148-1 Земельного кодексу України, на яку посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, набула чинності 06.09.2012 року згідно Закону України № 5245-VI. Отже, у ОСОБА_1 на час виникнення права власності не було обов`язку повідомити про це в місячний строк орендаря. Жодних дій щодо проведення нарахування орендної плати, її виплати позивачу, у тому числі, шляхом внесення коштів на депозитний рахунок нотаріуса чи нотаріальної контори, відповідно до ст. 537 ЦК України, ПП «ЗІС» не здійснювало, порушуючи умови договору.

Представник відповідача адвокат Притула В.Л. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на обставини, зазначені у його відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що працює бухгалтером-обліковцем в ПП «ЗІС». Вона особисто та її колега ОСОБА_4 щороку повідомляють орендодавців про дату, час та місце виплати орендної плати. У 2006 році між ПП «ЗІС» та батьком позивача ОСОБА_2 укладено договір оренди землі. До смерті орендодавець регулярно отримував орендну плату, жодних нарікань з його сторони з приводу неналежного виконання умов договору не було. Після смерті ОСОБА_2 вона особисто неодноразово зверталася до його сина з проханням надати орендарю правовстановлюючі документи на орендовану земельну ділянку, оскільки чула, що саме він успадкував її. Однак, позивач таких документів не надав, а тому відповідача не було можливості виплачувати йому орендну плату.

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що працює в ПП «ЗІС» завідуючою складом. Декілька разів вона разом із ОСОБА_3 повідомляли ОСОБА_1 про необхідність надати ПП «ЗІС» документи про прийняття ним у спадщину земельної ділянки з кадастровим номером 0523785000:01:000:0174, яку ПП «ЗІС» орендувало у його батька з 2006 року. Однак, позивач жодним чином на їх прохання не відреагував та правовстановлюючих документів підприємству не надав.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що ПП «ЗІС» орендує належну йому на праві приватної власності земельну ділянку. Щороку восени він вчасно отримує від орендаря орендну плату. У 2015-2016 роках громадянка ОСОБА_6 агітувала його надати свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Теплик-Агро» та забороняла отримувати орендну плату у ПП «ЗІС», просила не розкривати поштову кореспонденцію, що надходила від відповідача, що ним і було зроблено. Однак з 2017 року він дотримується умов договору оренди, укладеного з ПП «ЗІС». ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щороку повідомляють його, як і інших орендодавців, про час і місце отримання орендної плати зерном, а у випадку незгоди в грошовій формі. Щодо отримання орендної плати ОСОБА_1 від ПП «ЗІС» йому нічого невідомо.

На підставі письмових доказів судом встановлено, що 18 квітня 2006 між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» в особі директора Зублевича Івана Станіславовича укладено договір оренди землі № 020, за умовами якого останній передав в оренду відповідачу належну йому згідно Державного акту серії ЯА № 230039 від 10.01.2005 земельну ділянку площею 2,5825 га, розташовану на території Петрашівської сільської ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. Даний договір зареєстрований у Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.08.2006 за № 040685000030 (а.с. 13-14).

07 травня 2010 ПП «ЗІС» та ОСОБА_2 підписано зміни (доповнення) до договору оренди землі, відповідно до яких термін дії договору продовжено до 2025 року та змінено розмір орендної плати (а.с. 15).

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 0523785000:01:000:0174, площею 2,5825 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Петрашівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯО555410, виданим Теплицькою РДА 21.12.2012, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом реєстр № 2038 від 16.11.2011, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 266523446 від 20.07.2021 р. (а.с. 12, 64).

Згідно вказаної довідки датою та часом державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за позивачем є 06.05.2015.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Свобода договору включає, серед іншого, право сторін змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV (далі Закону).

За змістомст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 24Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Вказаному праву орендодавця кореспондує обов`язок орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату за володіння і користування його земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 3ст.31 Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону врегульовано правовідносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Згідно частини четвертої зазначеної статті Закону, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Системний аналіз вказаних положень діючого законодавства дає підстави вважати, що договір оренди землі може бути розірваний судом на вимогу нового власника земельної ділянки, якщо таке право передбачено договором.

За приписами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення ( ч. 1 ст. 1225 ЦК України)

Згідно ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

У пункті 35 договору оренди землі, сторони погодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря.

Також, у пункті 38 договору сторони узгодили і те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний пункт договору повністю узгоджується з зазначеними вище положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду землі» та ЗК України.

Умовами договору оренди землі не передбачено його розірвання у разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч. 1).

У ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем не доведено факт невиконання або неналежного виконання умов договору оренди землі, на що він та його представник посилаються, як на підставу розірвання вказаного договору.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 148-1 ЗК України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням:

- кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки;

- найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника;

- місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси;

- платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи такі вимоги закону позивачем ОСОБА_1 виконані не були.

Представник позивача посилається на те, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523785000:01:000:0174, розташовану на території Петрашівської сільської ради, загальною площею 2,5825 га, за ОСОБА_1 визнано на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серії ВРО № 217277 від 16.11.2011, коли Земельний Кодекс України ще не був доповнений статтею 148-1.

Натомість, положення вказаної статті внесено до ЗК України Законом № 5245-VI від 06.09.2012.

Позивач стверджує, що оскільки на момент переходу права власності на спірну земельну ділянку від спадкодавця ОСОБА_2 до спадкоємця ОСОБА_1 вимоги ст. 148-1 ЗК України не діяли, тому позивач не зобов`язаний був повідомляти орендаря про набуття ним права власності на таку.

Однак, з матеріалів справи, зокрема з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що право власності на успадковану земельну ділянку за ОСОБА_1 зареєстровано 06.05.2015 року о 11:56:03 (а.с. 64).

Згідно вимог ст. 182 Цивільного Кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Реєструючи своє право власності на земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства у 2015 році, ОСОБА_1 знав, що успадкована ним земельна ділянка перебуває у оренді ПП «ЗІС», а тому не існувало обставин, які б звільняли його на той момент від обов`язку повідомити орендаря про набуття ним права власності на цю земельну ділянку.

Вимоги ст. 148-1 ЗК України на момент реєстрації права власності ОСОБА_1 на успадковану земельну ділянку вже діяли, а тому доводи представника позивача на увагу не заслуговують.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що не маючи можливості самостійно визначити коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 та не отримавши від спадкоємця передбачені ч. 3 ст. 148-1 ЗК України документи, орендар ПП «ЗІС» не мав можливості здійснювати виплату орендної плати за землю спадкоємцям померлого власника земельної ділянки.

Посилання представника позивача на положення ст. 537 ЦК України, зокрема, що ПП «ЗІС» не вжило усіх можливих заходів для виплати орендної плати ОСОБА_1 , а саме шляхом внесення боргу на депозит нотаріуса, нотаріальної контори, спростовуються вище викладеними доводами суду. Орендар не мав можливості здійснювати виплату орендної плати за землю, в тому числі і шляхом внесення плати на депозит нотаріуса/нотаріальної контори, оскільки коло спадкоємців померлого власника земельної ділянки встановлено не було.

Крім того, аналіз даної норми дає підстави вважати, що виконання зобов`язання внесенням боргу в депозит нотаріуса, нотаріальної контори є правом боржника, а не прямим його обов`язком.

Разом з тим, пунктом 9 договору оренди землі № 020 від 18 квітня 2006 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем грошовою формою у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки (в подальшому змінено на 3%) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або продукцією на дану суму, якщо зерном, то не менше п`яти центнерів.

Тобто умовами договору встановлена альтернатива за бажанням орендодавця отримати орендну плату за землю або в грошовій формі, або продукцією.

Як встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_2 постійно отримував орендну плату не у грошовій формі, а продукцією. Натомість, стороною позивача не доведено, що орендодавець звертався до ПП «ЗІС» із пропозицією щодо зміни умов договору або із заявою про те, що бажає у подальшому отримувати орендну плату грошима, а також повідомляв відповідача про свої банківські реквізити тощо, як і не доведено факту відмови орендаря у виплаті орендної плати у будь-якій формі.

З огляду на це, на переконання суду, ПП «ЗІС» не могло самостійно, без врахування позиції орендодавця, вирішувати питання про зарахування орендної плати саме у такій формі, оскільки договір передбачає альтернативні варіанти виплати орендної плати без зазначення переважного права орендодавця обирати форму виплати орендної плати.

Також суд звертає увагу на те, що позовної вимоги про стягнення орендної плати стороною позивача не заявлено, тоді як представник відповідача наголосив на тому, що підприємство готове виплатити позивачу орендну плату за весь період у любий зручний для нього час.

Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 83 ЦПУ України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

З огляду на наведене, суд не бере до уваги докази, подані представником позивача під час розгляду справи по суті, що надійшли на адресу суду 11.11.2021, оскільки дані документи (звіт про виконання довіреності, довіреність, заява) подані суду з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України. При тому, позивач також мав можливість скористатись своїм правом відповіді на відзив у передбачений ст. 179 ЦПК строк.

Позаяк, суд зазначає, що подані з порушенням строку документи не містять ні кадастрового номеру земельної ділянки, ні місця її розташування, що позбавляє суд можливості встановити належність даних доказів до спірних у даній справі правовідносин (а.с. 101).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження, тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позову, судові витрати підлягають залишенню за позивачем у відповідності до положення ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76,78, 81, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, до приватного підприємства «ЗІС» про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: с. Петрашівка Гайсинського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: вул. Д. Галицького, 27 а, оф. 203 м. Вінниця,21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 364 від 19.12.2003.

Відповідач: Приватне підприємство «ЗІС», адреса: вул. Затишна, 6, кв. 4, с. Війтівка Бершадського (Гайсинського) району Вінницької області, код ЄДРПОУ 13319364.

Представник відповідача: адвокат Притула Василь Леонідович, адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 820 від 25.03.2013.

Повне судове рішення складено та підписано 15.07.2022.

Суддя