Рішення

від 14.07.2022 по справі 520/1691/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 липня 2022 року № 520/1691/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5793 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Кегичівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396963, Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вулиця Волошина, будинок 33, індекс 64003) на найближчій сесії повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Первомайським PC ГУДМС України в Харківській області від 24 квітня 2013 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; засоби зв`язку: тел. НОМЕР_3 , інших засобів зв`язку немає).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5793 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 » є протиправним та таким, що порушує права позивача. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, зазначені відповідачем підстави відмови не відповідають тим, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України. Цей перелік є вичерпним, а наміри узаконити земельну ділянку під громадські пасовища не є підставою для відмови особі у реалізації гарантованого Конституцією права на землю, що порушує конституційне право позивача на норми безоплатної передачі земельних ділянок, передбачені статтею 121 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 18.02.2022 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, представником відповідача вказано, що бажана до відведення позивачу земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту - село Новоіванівка Красноградського району Харківської області, представлена землями загального користування, які згідно із вимогами ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність та використовуються місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби. З огляду на вказане, представником відповідача зазначено, що в силу вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам закону), селищна рада не має підстав для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на таку земельну ділянку. При цьому, зазначено, що картографічні матеріали (містобудівна документація) на спірну земельну ділянку відсутні. Крім того, представник відповідача проси справу розглядати за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , керуючись частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України, звернувся до Кегичівської селищної ради із клопотанням від 23.11.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею до 2,0000 га із земель комунальної власності, яка знаходиться на території місцевої ради.

До зазначеного клопотання позивачем було додано графічні матеріали (викопіювання з Публічної кадастрової карти України), на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки до якої найближчим кадастровим номером є 6323183703:01:003:0027 з копіями документів, що посвідчують особу та її статус учасника бойових дій у відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Вищевказане клопотання з документами було направлено позивачем цінним листом з описом вкладення засобами поштового зв`язку та отримано відповідачем 23.11.2021 року, вхідний №8815/04-16 від 23.11.2021 року.

23.12.2021 року Кегичівською селищною радою було прийнято рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5793 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ».

В оскаржуваному рішенні в якості підстави для відмови зазначалося, що бажана до відведення гр. ОСОБА_1 земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту - село Новоіванівка Красноградського району Харківської області, представлена землями загального користування, які згідно із вимогами ч.4 ст.83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність та використовуються місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби.

Позивачем у позовній заяві вказано, що рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5793 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 » є протиправним та таким, що порушує права позивача, оскільки відповідачем взагалі не зазначено, що саме розташовано на спірній земельній ділянці з того переліку, що визначений приписами ч.4 ст. 83 Земельного кодексу України. При цьому, у відповідності до відомостей Публічної кадастрової карти, згідно викопіювання найближчим кадастровим номером 6323183703:01:003:0027 - тип власності: приватна, цільове призначення: 01.03 - для ведення особистого селянського господарства площа: 1 га, дата змін та відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку про внесені від 03.09.2021 року за рішенням Кегичівської селищної ради, як розпорядником. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать на користь того, що бажана земельна ділянка не представлена землями загального користування, які з вимогами ч.4 ст. 83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, як зазначив відповідач у спірному рішенні.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Відповідно до п.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із положеннями п."а" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.2 ст. 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно із приписами ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевказаної норми слід дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

При цьому, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Водночас, у разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, з відповідним вмотивуванням.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Така правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

З приводу вказаного, суд вважає за необхідне зазначити про те, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом України у постанові від 13.12.2016 у справі №815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 22.02.2019 у справі №813/1631/14.

Зміст статті 79-1 Земельного кодексу України свідчить, що метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, сформованим у постанові від 28.02.2020 у справі №461/1257/17.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку із тим, що бажана до відведення позивачу земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту - село Новоіванівка Красноградського району Харківської області, представлена землями загального користування, які згідно із вимогами ч.4 ст.83 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність та використовуються місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби.

Приписами ч.4 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування;

е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів;

є) землі під об`єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Отже, як встановлено судом під час розгляду справи, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою послугували обставини належності спірної земельної ділянки до земель, які використовуються місцевими жителями для сінокосіння та випасання худоби.

Однак, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано, що свідчить про їх не підтвердження під час розгляду справи судом.

Таким чином, з огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5793 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ».

При цьому, з огляду на висновки суду у даній справі, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача на найближчій сесії повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 вхідний №8815/04-16 від 23.11.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський р-н, Харківська обл., 64003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення XXIII сесії VIII скликання Кегичівської селищної ради від 23 грудня 2021 року №5793 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Кегичівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04396963, Харківська область, Красноградський район, смт Кегичівка, вулиця Волошина, будинок 33, індекс 64003) на найближчій сесії повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Первомайським PC ГУДМС України в Харківській області від 24 квітня 2013 року, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ; засоби зв`язку: тел. НОМЕР_3 , інших засобів зв`язку немає) вхідний №8815/04-16 від 23.11.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кегичівської селищної ради (вул. Волошина, буд. 33, смт. Кегичівка, Красноградський р-н, Харківська обл., 64003, код ЄДРПОУ - 04396963).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.