Рішення

від 14.07.2022 по справі 520/23908/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 липня 2022 року Справа № 520/23908/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Кліменко Д.І.,

представника відповідача - Чалого Б.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (вул. Чернишевська, буд. 29-а, м. Харків, 61002, до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2021 року прийняті Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України: № 00157320727, яким Науково-виробничому Підприємству «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зі штрафними санкціями в сумі 9780001,25 гривень; № 00157360727 яким Науково-виробничому Підприємству «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 81972,00 гривень.

- стягнути на користь НВП «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова сплачену суму судового збору в розмірі 22700, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь НВП «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова, суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00грн. (сорок тисяч гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає їх безпідставними, незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, а порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

04 серпня 2021 року Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України області були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими Науково-виробничому Підприємству «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зі штрафними санкціями у сумі 9780001,25 гривень та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 81972,00 гривень.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані підприємством поштою та оскаржені в адміністративному порядку до ДПС України, але відповідно до рішення ДПС України від 12.10.2021р. №23174/6/99-00-06-01-03-06 у задоволенні скарги та скасуванні даних податкових рішень відмолено.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі Акту «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Науково-виробничого підприємства «ПРОМТЕХСНАБ» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова.

Згідно висновків, які викладені в акті, перевіркою встановлено порушення вимог абз. «а» п. 198.1. абзаців першого і другого п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 200.1. п. 200.2. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 7 905 973 грн., в тому числі за червень 2019 року у сумі 337 371 грн., за липень 2019 року у сумі 1 548 778 грн., за серпень 2019 року у сумі 524 393 грн., за вересень 2019 року у сумі 330 407 грн., за жовтень 2019 року у сумі 816 754 грн., за листопад 2019 року у сумі 505 573 грн., за грудень 2019 року у сумі 1425 723 грн., за січень 2020 року у сумі 590 411 грн., за лютий 2020 року у сумі 220 588 грн., за травень 2020 року у сумі 282 071 грн., за червень 2020 року у сумі 203 352 грн., за липень 2020 року у сумі 220 795 грн., за серпень 2020 року у сумі 574 463 грн., за вересень 2020 року у сумі 130 937 грн., за жовтень 2020 року у сумі 194 357 гривень.

Вищезазначене призвело до зниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, всього у сумі 7 824 001 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду всього у сумі 81 972 грн.

Перевіркою НВП «ПРОМТЕХСНАБ» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «ЕМІТЕНТ» (код ЄДРПОУ 42670783) за червень 2019 року, ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» (код ЄДРПОУ 31782505) за червень 2019 року, ТОВ «АДВАНТА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 41785848) за липень 2019 року, ТОВ «СКАНЄЖ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42154055) за липень 2019 року, ТОВ «КАРНЕЛИЯ НЖФ» (код ЄДРПОУ 43052460) за липень - вересень 2019 року, ТОВ «ТАБАС ЛЕКС» (код ЄДРПОУ 43135185) за жовтень 2019 року, TOB «ІНТЕКС СТИЛЬ» (код ЄДРПОУ 43140478) за жовтень 2019 року, ТОВ «АБИГАЙЛ» (код ЄДРПОУ 42685873) за жовтень 2019 року, ТOB «БАЙКАЛ BПК» (код ЄДРПОУ 43203181) за листопад - гру день 2019 року, ТОВ «ДИОЛА НВК» (код ЄДРПОУ 43203794) за грудень 2019 року - січень 2020 року, TOB «ПРЕЦЕСІЯ» (код ЄДРПОУ 43397470) за січень 2020 року, TOB «МАРІС ЛТД» (код ЄДРПОУ 43135358) за лютий 2020 року, ТOB «АСКАНІЯ ЦЕНТР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42902415) за травень 2020 року, за серпень 2020 року, ТOB «ДОМИН ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 43282614) за червень 2020 року, ТОВ «ПАВОЛІ» (код ЄДРПОУ 43603304) за липень 2020 року, ТОВ «НОВОБУД.ЛТД» (код ЄДРПОУ 43364251) за серпень 2020 року, ТОВ «ОРСАНС-ФОРУМ» (код ЄДРПОУ 43590491) за вересень 2020 року, ТОВ «АВЕРСТ-ІНКОМ» (код ЄДРПОУ 43704032) за жовтень 2020 року.

Не погоджуючись з вказаними висновками акту перевірки підприємством до ГУ ДПС у Харківській області надані письмові заперечення на акт, але відповідно до листа ГУ ДПС у харківській області від 02.08.2021 року висновки акту перевірки залишені без змін.

Вважаючи вищевикладене протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити, серед яких: назва документа (форми), дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем надано повний обсяг первинних документів для підтвердження господарських операцій з ТОВ «ЕМІТЕНТ», ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ», ТОВ «АДВАНТА ЛЮКС», ТОВ «СКАНЄЖ ПЛЮС», ТОВ «КАРНЕЛИЯ НЖФ», ТОВ «ТАБАС ЛЕКС», TOB «ІНТЕКС СТИЛЬ», ТОВ «АБИГАЙЛ», ТOB «БАЙКАЛ BПК», ТОВ «ДИОЛА НВК», TOB «ПРЕЦЕСІЯ», TOB «МАРІС ЛТД» , ТOB «АСКАНІЯ ЦЕНТР ПЛЮС», ТOB «ДОМИН ТРЕЙД», ТОВ «ПАВОЛІ», ТОВ «НОВОБУД.ЛТД», ТОВ «ОРСАНС-ФОРУМ», ТОВ «АВЕРСТ-ІНКОМ», що підтверджується додатками до адміністративного позову.

Відповідач як доказ правомірності видання спірних податкових повідомлень-рішень у відзиві на позовну заяву та акту перевірки посилається на Податкову інформацію відносно контрагентів позивача про не підтвердження проведення фінансово-господарської діяльності підприємствами.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони Позивачу укладати наведені договори із його контрагентами.

У ст. 204 ЦК проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов`язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 20.1.30 ч. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Враховуючи, що ГУ ДПС у Харківській області не навело жодного судового рішення, яким було визнано правочини недійсними або нікчемними, внаслідок чого посилання ДПС на неправомірне визначення декларування через встановлення нереальності господарських операцій є хибним.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Наведений правовий висновок викладений в Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 30.01.2018 року по справі № К/9901/612/18 2а-15124/11/2670 та від 30.01.2018 по справі №1570/5614/2012.

Таким чином, недекларування контрагентами Позивача у поданій податковій звітності результатів своїх господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не є підставою для позбавлення Позивача права на отримання податкової вигоди.

Більш того, Рішенням Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства "Інтерсплав" проти України (2007 рік), у справі за позовом товариства "Булвес" проти Болгарії (2009 рік)", а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) встановлені наступні юридичні факти, котрі являються обов`язковими для органів державної влади, контролюючих та правоохоронних органів "Суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Якщо останній було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність.

Діюче законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або іншим чином порушили законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно саме для цієї особи - контрагента."

Відповідно до Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, а також норм діючого процесуального законодавства України, рішення Європейського суду з прав людини, а також рішення Верховного Суду України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.

Висновок контролюючого органу про відсутність матеріальних ресурсів та необхідної чисельності працівників у контрагентів Позивача на виконання робіт як підстава незаконного формування останнім податкового кредиту не знайшов підтвердження під час судового розгляду справи, та суперечить вимогам законодавства.

Також, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Наведений правовий висновок викладений в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 30.01.2018 року по справі № К/9901/630/18 820/5753/13-а.

Більш того, законодавство України не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства, перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Наведений правовий висновок викладений в Постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Можливі порушення контрагентами Позивача податкового законодавства, хоча Відповідач не надав даних доказів, має наслідком відповідальність та негативні наслідки виключно для них, але не є підставою для відповідальності Позивача.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, посилання контролюючого органу щодо порушень Позивача не відповідає дійсності, оскільки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається записів про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Наведений правовий висновок викладений в Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України від 29.03.2019 року по справі № К/9901/41648/18.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідач не навів жодного вироку суду щодо контрагентів Позивача про притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що договори, укладені позивачем, мали реальний характер, правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін даних договорів, товариство мало всі правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, оскільки дані суми, у зв`язку з придбанням товарів у вказаних контрагентів, підтверджені належними первинними документами, та придбаний товар призначався для використання в його господарській діяльності, у зв`язку з чим спростовуються висновки відповідача про порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам, спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн., суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що згідно з ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі по тексту - Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону №5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону №5076).

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, представником позивача надано відповідні докази до матеріалів справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не зобов`язаний надавати детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), у випадку, якщо розмір гонорару, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Верховний Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи.

Окрім того, Верховний Суд в своїй постанові звертає увагу на зміст ст. 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги, а тому суд дійшов висновку що заява позивача про стягнення судових витрат пов`язаних з правничою допомогою, підлягає задоволенню, оскільки спір виник внаслідок протиправних дій відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Промтехснаб" Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (вул. Чернишевська, буд. 29-а,м. Харків,61002, до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ43983495) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2021 року прийняті Головним Управлінням Державної податкової служби у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України: № 00157320727, яким Науково-виробничому Підприємству «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зі штрафними санкціями в сумі 9780001,25 гривень; № 00157360727 яким Науково-виробничому Підприємству «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 81972,00 гривень.

Стягнути на користь НВП «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова сплачену суму судового збору в розмірі 22700, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь НВП «Промтехснаб» Товариства інвалідів Київського району м. Харкова, суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00грн. (сорок тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 липня 2022 року.

Суддя Сагайдак В.В.