Рішення

від 14.07.2022 по справі 580/11081/21

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2022 року справа № 580/11081/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади (далі - відповідач), в якій, з урахуванням позовної заяви у редакції від 12.06.2022р., просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Шполянської міської ради від 16.06.2021 №9-20.105/ІХ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га;

- встановити судовий контроль за виконанням рішенням суду та зобов`язати надати суду звіт про виконання судового рішення.

- стягнути з відповідача судові витрати в сумі 7908,00 грн., які складаються з витрат на правову допомогу 7000,00 грн та сплати судового збору 908,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним на підставі принципу мовчазної згоди розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273, однак позивачу відмовлено у реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі, оскільки земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273 не існує з огляду на її поділ на підставі рішення Шполянської міської ради від 16.06.2021 №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га». З огляду на прийняття державним кадастровим реєстратором рішення про відмову у внесенні відомостей до ДЗК, наявне порушення права позивача на отримання земельної ділянки у власність.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.06.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

30.06.2022р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначаючи, що позивач необґрунтовано скористався принципом мовчазної згоди, оскільки йому у місячний строк з часу звернення було надано обґрунтовану відмову. На момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення на земельну ділянку прощею 2 га, земельна ділянка з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273 вже була сформована, та була об`єктом цивільних прав відповідно до ст. 79-1 ЗК України. Відповідач, на виконання наданих йому повноважень, як власник земельної ділянки, власним рішенням надав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та спірним рішенням від 16.06.2021 №9-20.105/ІХ затвердив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273. У зв`язку з цим, вказана земельна ділянка перестала існувати, натомість сформовано 7 земельних ділянок комунальної власності. При цьому, позивач не позбавлений права звернутись із новою заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отже, права позивача спірним рішенням не порушені.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що висновком ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 20.05.2021р. №7800/82-21 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 34,9932 га, громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273. Замовником вказаної документації із землеустрою визначено, у т.ч. позивача у справі, розробником ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

28.04.2021р. Шполянська міська рада прийняла рішення №7-25.27/ІХ «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га, яким вирішила розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га, яка розташована за межами с. Бурти Звенигородського району Черкаської області (кадастровий номер 7125780800:02:001:0273).

16.06.2021р. Шполянська міська рада прийняла рішення №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами с. Бурти Звенигородського району Черкаської області (кадастровий номер 7125780800:02:001:0273).

На звернення представника позивача до ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо ходу виконання договорів на виконання землевпорядних робіт, останній листом від 28.08.2021р. №0-28-0.5-1641/2-21 надав відповідь про те, що 25.06.2021р. подано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, площею 34,9932 га, громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273 на поділ (реєстрацію) земельних ділянок. Також у листі зазначено, що повторно подати зазначений пакет документів не є можливим, оскільки земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273 вже не існує. При цьому, 25.06.2021 було подано документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273 і кадастровим реєстратором внесено зміни про її поділ, у результаті чого сформовано 7 земельних ділянок з новими кадастровими номерами: 7125780800:02:001:0315, 7125780800:02:001:0316, 7125780800:02:001:0317, 7125780800:02:001:0318, 7125780800:02:001:0319, 7125780800:02:001:0320, 7125780800:02:001:0321.

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Шполянському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 09.07.2021р. №РВ-7101452012021 відмовлено у внесенні таких відомостей (змін) про земельні ділянки до ДЗК.

Вважаючи, що рішення відповідача від 16.06.2021р. №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га», перешкоджає в отриманні земельної ділянки у власність, позивач, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9 ст. 79-1 ЗК України).

Суд із матеріалів справи встановив, що спірні правовідносини виникли з підстав бажання позивача отримати землю за рахунок сформованої земельної ділянки, площею 35,5307 (кадастровий номер 7125780800:02:001:0273).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

На підставі ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 6 ст.79-1 ЗК України встановлено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17 зазначив, що коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Тому проект землеустрою та подальша відповідна процедура необхідні лише у разі: переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної статтею 19 ЗК України, в іншу; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель оборони; зміни виду використання земельної ділянки в межах земель сільськогосподарського призначення (окрім наданих для ведення ОСГ, які можуть використовуватись також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення).

Таким чином, посилання позивача на положення вимог ст. ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України не є обґрунтованим, оскільки зазначені норми стосуються порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки, тому права позивача на отримання земельної ділянки комунальної власності оскаржуваним рішенням від 16.06.2021 №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га» не порушені.

Суд врахував, що за наслідками розгляду клопотання позивача від 18.02.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, відповідач листом від 17.03.2021р. вих.№01-37/273 повідомив, що земельна ділянка, зазначена на графічному матеріалі перебуває у користуванні інших осіб, однак до клопотання позивача не додано погодження землекористувача та повідомлено, що після надходження до відповідача клопотання у відповідності із ч.6 ст. 118 ЗК України, воно буде розглянуто в установленому порядку. Вказані обставини не свідчать про мовчазну згоду відповідача щодо клопотання позивача. Позивач зазначаючи про неприйняття жодного рішення протягом місяця, не зазначає обставин оскарження ним бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання позивача від 18.02.2021. Суд, зазначає, що за відсутності мовчазної згоди відповідача, позивач передчасно звернувся за розробленням проекту землеустрою, у зв`язку із чим доводи позивача, що ним розпочав розробку проекту землеустрою раніше ніж відповідач надав згоду на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної діялянки кадастровий номер 7125780800:02:001:0273, у контексті спірних правовідносин, суд вважає необгрунтованими.

Надаючи оцінку наявності повноважень відповідача щодо прийняття спірного рішення, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) за якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, відповідачу, як органу місцевого самоврядування надано повноваження здійснювати врегулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 29 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі Закон України №858-IV) документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно зі ст. 31 Закону України №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України №858-IV технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірному випадку реалізував право власника земельної ділянки (комунальної власності) на її поділ, шляхом прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273.

Отже, спірне рішення від 16.06.2021р. №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га» прийняте у межах, у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Крім того, судом встановлено та не заперечується позивачем, що на виконання оскаржуваного рішення від 16.06.2021р. №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га» здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7125780800:02:001:0273, у результаті чого сформовано 7 земельних ділянок з новими кадастровими номерами: 7125780800:02:001:0315, 7125780800:02:001:0316, 7125780800:02:001:0317, 7125780800:02:001:0318, 7125780800:02:001:0319, 7125780800:02:001:0320, 7125780800:02:001:0321, тобто спірне рішення вичерпало свою дію фактом свого виконання.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки за наслідками розгляду справи судом не встановлено протиправність та незаконності спірного рішення Шполянської міської ради від 16.06.2021 №9-20.105/ІХ «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 35,5307 га», суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій при прийнятті спірного рішення, в зв`язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО