Постанова

від 11.07.2022 по справі 340/8252/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2022 року м. Дніпросправа № 340/8252/21Суддя І інстанції Жук Р.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Ясенової Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство Васільєвої Раїси Дмитрівни звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Кіровоградська області) про застосування адміністративно-господарського штрафу №281179 від 07.07.2021 року щодо накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.;

- визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Кіровоградська області) про застосування адміністративно-господарського штрафу №281180 від 07.07.2021 року щодо накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни судові витрати.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, зокрема роз`єднано позовні вимоги Селянського фермерського господарства ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки на транспорті у окремі провадження.

З урахуванням зазначеної ухвали в межах справи №340/8252/21 досліджувались позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Кіровоградська області) про застосування адміністративно-господарського штрафу №281180 від 07.07.2021 року щодо накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Селянське фермерське господарство Васільєвої Раїси Дмитрівни подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивача не було повідомлення про дату, час і місце розгляду відносно нього справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Розгляд справи відбувся без участі позивача. Зазначає, що відповідно до товарно-транспортної накладної №006132 від 19.05.2021 року скаржник перевозив сипучий (подільний) вантаж кукурудзу, а тому перевантаження осі №2 могло бути наслідком дії закону фізики інерції, оскільки сипучий (подільни) вантаж під час гальмування або зміни кута нахилу транспортного засобу продовжує свій рух та в результаті цього зміщується по всій площі кузова. При цьому вказує на те, що на подільний вантаж видача відповідного дозволу не передбачена, що виключає можливість накладення штрафу за його відсутності.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, інші сторони до суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 19.05.2021 контролюючими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, на а/д Н-24 км 210+840 м, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.

19.05.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на вищезазначеній ділянці дороги проводився габаритно - ваговий контроль за результатами якого встановлено перевищення вагових параметрів транспортного засобу марки ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме навантаження на одиночну вісь становила 12 860 кг, при нормативно допустимому 11 000 кг згідно п.22.5 Правил дорожнього руху, тобто на 1320 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 16,9 % більше допустимого показника.

У зв`язку із виявленням порушень, державними інспекторами складено акт №265654 від 19.05.2021 року (а.с.8).

Водій від надання пояснень та підпису відмовився, про що здійснено відповідний запис.

07 липня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №281180 про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000,00 грн. за перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20% при перевезенні вантажів без відповідного дозволу (а.с.7).

Не погоджуючись з винесеною постановою про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Положеннями абз.15 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007, пунктом 2 якого регламентовано, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.? ?

У силу вимог пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

При цьому, згідно з пунктом 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу, не надає права на рух автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням виключно осьових навантажень без відповідного дозволу.

У відповідності до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.? ? Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), у відповідності до пункту 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Таким чином, виходячи із аналізу вищевказаних норм закону вбачається, що передбачено дві форми габаритно-вагового контролю: документальний та точний.

Згідно пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Також за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (пункт 20 Порядку № 879).

Відповідно до абз.1, 2 п.16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи. Габаритно-ваговий контроль проводиться однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення до рейдової перевірки посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки та власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а також посадових осіб органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації.

Здійснення габаритно-вагового контролю здійснено за допомогою приладу ваги автомобільні електронні для зважування транспортних засобів у русі типу AR-WIМ, який за результатами повірки відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь, про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П 40 М 059049 20, видане 20.05.2020, чинне до 20.05.2021 року (а.с.52).

За наслідками проведення габаритно-вагового контролю було встановлено порушення норм, які зазначені в п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме:

- повна маса транспортного засобу ДАФ реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, становить 42,3 т, навантаження на осі: 1) 6,85; 2) 12,86; 3) 7,41; 4) 7,43; 5) 7,75, тобто виявлено перевищення вагових норм на одиночну вісь, а саме 12860 кг, при нормативно допустимому 11000 кг, що у відсотковому співвідношенні склало на 16,9% більше допустимого показника.

Згідно з абз.3 п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до п.п.21, 22, 25-27 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Так, посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області Державної служби з безпеки, у зв`язку із виявленням порушень, складено акт №265654 від 19.05.2021 року.

В свою чергу, відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до відповідальності, зокрема з попереднім її повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни було надіслано повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка призначена на 07.07.2021 року з 09:00 до 12.00 год., про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та зазначено поштовий трек код 2500400771243.

Разом з цим, відповідно до наявного в матеріалах справи документу про відстеження зазначеного поштового трек коду, повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка призначена на 07.07.2021 року з 09:00 до 12.00 год. отримано Селянським фермерським господарством Васільєвої Раїси Дмитрівни 27.07.2021 року, тобто вже після розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Зазначене свідчить про неналежне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в даному випадку і, на що не звернув увагу суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, що станом на час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у відповідача були відсутні докази щодо обізнаності позивача відносно дати, часу та місця її розгляду.

Відтак, з огляду на вказані обставини, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана постанова Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Кіровоградська області) про застосування адміністративно-господарського штрафу №281180 від 07.07.2021 була прийнята відповідачем з порушенням Порядку № 1567, що свідчить про їх протиправність та необхідність скасування.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, зазначає наступне.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

В свою чергу, положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №725/4380/20.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту понесення судових витрат в частині правової допомоги було надано договір №105 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 18 жовтня 2021 року, рахунок-фактуру №2 від 20 травня 2022 року та акт наданих послуг №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 18 жовтня 2021 року.

Водночас, позивачем не було надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, документально не підтверджено факту понесення позивачем судових витрат, в частині витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 12500,00 грн.

Разом з цим, документально підтвердженими та належними до стягнення із суб`єкта владних повноважень судовими витратами позивача у цій справі є сплачених судовий збір у розмірі 5675,00 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, структурним підрозділом якого є Центральне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2022 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №281180 від 07.07.2021 року щодо накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Селянського фермерського господарства Васільєвої Раїси Дмитрівни сплачений судовий збір у розмірі 5675,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 14 липня 2022 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяТ.І. Ясенова