Постанова

від 11.07.2022 по справі 640/15852/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/15852/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБІ УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБІ УКРАЇНА" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2019 № 00003110502 та від 19.03.2020 № 00003120502.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі недоведених висновків проведеної перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 31.01.2020 по 13.02.2020 на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 11.01.2020 № 104, контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АБІ УКРАЇНА», за результатами якої складено акт перевірки від 20.02.2020 №121/26-15-05-02-04/30049726.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «АБІ УКРАЇНА», порушено :

1) п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 126091 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 126 091 грн;

2) п.44.1 ст. 44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2019 року у сумі 5 925 767 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки від 20.02.2020 №121/26-15-05-02-04/30049726, за результатом розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 19.03.2019 № 00003110502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 157 614,00 грн., в тому числі податкове зобов`язанням у розмірі 126 091,00 грн., штрафні санкції на суму 31 523,00 грн.

- від 19.03.2020 №00003120502, яким збільшено суму від`ємного значення оподаткування податком на прибуток у розмірі 5 925 767,00 грн.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки та винесеними за її результатами податковими повідомленнями-рішеннями, 30.03.2019 ТОВ «АБІ Україна» звернулось до відповідача зі скаргою.

Рішенням про результати скарги від 26.06.2020 №20299/6/99-00-06-02-01-06 ДПС України скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.03.2020 №00003120502 в частині завищення витрат на збут по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 19.03.2020 №00003110502 залишено без змін, а скаргу - частково задоволено.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Щодо висновків про завищення позивачем, в порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, собівартості реалізованих робіт і послуг в сумі 3 764 183,00 грн. (в тому числі за 2018 рік - 3 764 183,00 грн.), завищення витрат на збут у сумі 972 799,00 грн., слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатом аналізу наданого ТОВ «АБІ Україна» документального підтвердження відповідності доходів та витрат по договорах від 01.07.2016 №01.07.Н7.16, від 03.01.2018 №03.01.U01.18, укладених з компанією «ABBYY Solutions Ltd» контролюючим органом зазначено, що реалізація робіт/надання послугу сфері інформатизації у липні 2018 року, у вересні 2018 року, у грудні 2018 року здійснювалась на підставі актів/інвойсів виконання робіт/надання послуг у сфері інформатизації, складених раніше ніж було оформлено первинні документи на придбання вказаних робіт/послуг.

У липні 2018 року ТОВ «АБІ Україна» виписало акти/інвойси виконання робіт/надання послуг у сфері інформатизації по договору від 01.07.2016 №01.07.Н7.16: №26 від 16.07.2018; №31 від 30.07.2018.

В той же час перевіркою встановлено, що формування собівартості реалізованих товарів і послуг по вказаному договору в липні 2018 року здійснювалось ТОВ «АБІ Україна» згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 642 174,58 грн.

У вересні 2018 року ТОВ «АБІ Україна» по договору від 03.01.2018: №03.01.U01.18 виписало акт/інвойс виконання робіт/надання послуг у сфері інформатизації №36 від 28.09.2018.

Формування собівартості реалізованих товарів і послуг по вказаному договору у вересні 2018 року здійснювалось ТОВ «АБІ Україна» згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 814 864,14 грн.

По договору від 03.01.2018 №03.01.U01.18 ТОВ «АБІ Україна» виписало акти/інвойси виконання робіт/надання послуг у сфері інформатизації №50 від 28.12.2018; №51 від 28.12.2018; №53 від 28.12.2018.

Формування собівартості реалізованих товарів і послуг по вказаному договору у грудні 2018 року здійснювалось ТОВ «АБІ Україна» згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 013 882,09 грн.

Згідно з наданими до перевірки документами, контролюючим органом зазначено, що послуги, отримані 31.07.2018 ТОВ «АБІ Україна» реалізовано 16.07.2018 та 30.07.2018; послуги, отримані 30.09.2018 реалізовано 28.09.2018; послуги, отримані 31.12.2018, реалізовано 28.12.2018.

Вартість робіт (послуг) інформаційно-консультаційні послуги з питань інформатизації у розмірі 972 799,34 грн. включено позивачем до складу витрат на збут (Дт 93-Кт 631), а суму у розмірі 3 764 183,41 - до складу собівартості реалізованих робіт та послуг.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України в частині завищення собівартості реалізованих робіт і послуг за 2018 рік на суму 3 764 183 грн., завищення витрат на збут за 2018 рік на суму 97 299,34 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що протягом періоду, що підлягав перевірці, між компанією «ABBYY Solutions Ltd», як замовником, та ТОВ «АБІ Україна», як виконавцем, було укладено ряд договорів про надання послуг.

Згідно договору № 03.01.U01.18 від 03.01.2018, позивач зобов`язався надати послуги, зокрема, із забезпечення технічної підтримки, консультування щодо програмного забезпечення ABBYY тощо.

Відповідно до п. п. 2.2.3, 2.2.4 зазначеного договору ТОВ «АБІ Україна» має право самостійно визначати склад кваліфікованих спеціалістів, що надаватимуть послуги за Договором, залучати третіх осіб для надання послуг по Договору без додаткової письмової згоди замовника.

Згідно з п.3.1. вищевказаного Договору по закінченню кожного періоду надання послуг сторонами підписується акт/інвойс про надання послуг.

Згідно умов договору №01.07.Н7.16 від 01.07.2016 ТОВ «АБІ Україна» зобов`язався надати послуги, зокрема, у сфері інформатизації по зміні і/або доповненню наявного функціоналу програмного забезпечення.

Згідно з п. 2.2.2 зазначеного договору ТОВ «АБІ Україна» має право залучати третіх осіб для виконання зобов`язань за Договором без додаткової письмової згоди замовника.

Договором №01.10.U01.18 від 01.10.2018 визначено обов`язок ТОВ «АБІ Україна» надати послуги у сфері інформатизації, зокрема, з модульного тестування аналітичної системи.

Відповідно до п. п. 2.2.3, 2.2.4 зазначеного договору ТОВ «АБІ Україна» має право самостійно визначати склад кваліфікованих спеціалістів, що надаватимуть послуги за Договором, залучати третіх осіб для надання послуг по Договору без додаткової письмової згоди замовника.

Таким чином, ТОВ «АБІ Україна» було укладено ряд договорів з компанією «ABBYY Solutions Ltd», за якими взято на себе зобов`язання із надання власними чи залученими силами послуг із забезпечення технічної підтримки / консультування щодо програмних продуктів / інформатизації / модульного тестування тощо.

Для належного виконання взятих на себе зобов`язань із організації систематичного, своєчасного та належного надання зазначених вище послуг Позивачем залучалися треті особи (ФОП) на підставі укладених з ними договорів.

Згідно первинних документів, якими оформлялися операції між позивачем та третіми особами (звіти про надані послуги) вбачається, що характер послуг з інформатизації/модульного тестування програмних модулів/консультування кінцевих користувачів щодо використання програмного забезпечення передбачав їх регулярне надання протягом тривалого часу.

Відповідно до вимог ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу характеру таких послуг та положень ст. 901 ЦК України, такі послуги споживалися в процесі їх надання протягом усього періоду дії договорів.

Судом першої інстанції встановлено, що ціллю замовлення послуг у третіх осіб слугувало забезпечення належного виконання зобов`язань за договорами з компанією «ABBYY Solutions Ltd», тому такі послуги спочатку мали бути прийняті останньою за відповідними актами здачі-приймання наданих ТОВ «АБІ Україна» послуг, після чого позивач засвідчував належність наданих третіми особами послуг за відповідними актами здачі-приймання.

Саме з вказаних причин частина «витратних» актів, за якими приймалися послуги від третіх осіб із консультування користувачів/інформатизації/модульного тестування, була підписана товариством пізніше «дохідних» актів з компанією «ABBYY Solutions Ltd», за якими остання приймала послуги від ТОВ «АБІ Україна» із забезпечення консультування користувачів/інформатизації/модульного тестування.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що дати актів лише засвідчують дату їх оформлення, а не надання визначеного у них переліку послуг, як про це зазначає контролюючий орган. Отже, зважаючи, що послуги надавалися систематично протягом певного періоду, а не одночасно в день підписання актів, висновки контролюючого органу про те, що послуги між третіми особами та ТОВ «АБІ Україна», ТОВ «АБІ Україна» та компанією «ABBYY Solutions Ltd» не можуть співвідноситися між собою за весь період їх надання є необґрунтованими.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначенні Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України № 996-XIV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 Закону України №996-XIV передбачено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України №996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені.

Таким чином, з огляду на викладене, відображення в обліку господарської операції на підставі первинного документа має здійснюватися в тому звітному періоді, у якому така господарська операція фактично відбулася, проте скласти первинний документ, яким підтверджується факт господарської операції, можна під час або після її здійснення.

Отже, відображення доходів та витрат в облікових регістрах має відбуватись у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені, а не виключно на дату оформлення (складання) акту виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.2 Положення №88, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення №88.

Первинна документація, долучена в якості доказів до матеріалів справи містить всі обов`язкові реквізити.

Відповідно до п.2.14 Положення №88 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Згідно з п.п. 5-6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО №16) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно пункту 7 П(С)БО №16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені».

Згідно пункту 19 П(С)БО №16:

«Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг».

Відповідно до вимог п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «АБІ Україна» одночасно в певному періоді визнало та відобразило в обліку як доходи, так і витрати, що здійснювались для отримання таких доходів, що не суперечить положенням Податкового кодексу України та Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку. Не ставиться під сумнів відповідачем і фактичне зменшення активів позивача внаслідок збільшення його зобов`язань з оплати отриманих послуг.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність факту завищення ТОВ «АБІ Україна» витрат на збут та собівартості реалізованих робіт і послуг.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем різниць, на які збільшується фінансовий результат, на загальну суму 1 258 131,00 грн, в тому числі: за 4 квартал 2017 року - 144 100,00 грн, за 2018 рік - 1 039 031,00 грн, за три квартали 2019 року - 75 000,00 грн , слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено включення до складу витрат на збут витрати ТОВ «АБІ Україна» у сумі 1 258 131 грн. (стаття витрат - «Створення та просування Web-site»), в тому числі: за 4 квартали 2017 року - 144 100 грн.; за 2018 рік - 1 039 031 грн.; за три квартали 2019 року в сумі 75 000 грн.

Відповідно до звітів про надані послуги, звітів виконання технічних завдань, встановлено надання, в тому числі наступних послуг:

- постановка задач по сайту компанії.

- внесено переклади на сайт/ro-ro.

- правка сайтів ro, sk та uk/.

- наповнення сайтів контентом.

У досліджених звітах про надані послуги, звітах виконання технічних завдань зазначені назви сайтів: www.ocrsdk.com, www.abbyy.com.

Водночас, на бухгалтерському рахунку 12 «Нематеріальні активи» ТОВ «АБІ Україна» веб-сайти не обліковуються.

Документів на підставі яких ТОВ «АБІ УКРАЇНА» здійснювалось користування зазначеними сайтами не надано.

За висновками перевірки, ТОВ «АБІ Україна» надавало компанії «ABBYY Solutions Ltd» безоплатні послуги щодо тестування, перевірки сайтів, частин сайту, розміщення інформаційних матеріалів на сайті на загальну суму 1 258 131 грн.

З огляду на зазначене, відповідачем зроблено висновок, що ТОВ «АБІ Україна» на порушення п.п.140.5.10 п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України занизило різниці, на які збільшується фінансовий результат, на загальну суму 1 258 131 грн.

Згідно пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до вимог пп. 140.5.10 п.140.5 ст.140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.

Судом першої інстанції встановлено, що для досягнення цілей ТОВ «АБІ Україна» щодо збільшення обсягів продажу програмних продуктів, ним замовлялися послуги у спеціалістів з комплексного просування продуктів/послуг, зокрема, укладено ряд договорів з контрагентами (перелік зазначений на ст. ст. 23-27 акту перевірки).

Характер наданих позивачу послуг (переклад контенту на іноземні мови, наповнення веб-сайтів контентом тощо) був спрямований на просування програмного забезпечення ABBYY та пов`язаних з його використанням послуг. В свою чергу, наведені контролюючим органом веб-сайти www.ocrsdk.com, www.abbyy.com виступали лише майданчиками для такого просування, що в жодному разі не вимагає їх обов`язкового перебування у володінні ТОВ «АБІ Україна».

Водночас, розміщення інформації на сайті www.abbyy.com жодним чином не свідчить про надання володільцю цього сайту безкоштовних послуг з його розробки/удосконалення, чи реклами продукції виключно такої компанії.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, при проведенні перевірки ТОВ «АБІ Україна» надавалася копія додаткової угоди № 52/1 від 01.06.2017 до Ліцензійної Угоди №01.01.Н7.07 від 01.01.2007 року, укладеної з компанією «ABBYY Solutions Ltd», згідно умов якої товариство має право на рекламу програмного забезпечення будь-яким способом (що не виключає його розміщення, в тому числі, на веб-сайтах партнерської мережі).

Наведене свідчить про те, що відповідні веб-сайти виступали лише майданчиками для реклами продуктів/послуг, що в жодному разі не вимагає обов`язкового перебування таких сайтів у власності Позивача.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що у володільців сайтів www.ocrsdk.com, www.abbyy.com відсутні будь-які заперечення щодо можливості їх використання ТОВ «АБІ Україна» для розміщення інформаційних матеріалів про програмні продукти ABBYY.

Згідно п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Таким чином, поняття послуги «створення та просування Web-site» об`єднує в собі перелік інших послуг з оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах, тестування веб-проектів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «14» липня 2022 року.