Постанова

від 13.07.2022 по справі 640/35735/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/35735/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Союзафрик груп» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю «АК Консалтинг», про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзафрик груп» (надалі за текстом - ТОВ «Союзафрик груп») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України № 4167/5 від18.11.2021 р.

На обгрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення порядку розгляду скарги та на відсутність у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що 24.10.2006 р. АБ «Енергобанк» надав ТОВ «Ройланс-Україна» (у подальшому назву змінено на ТОВ «Ю.ЕФ.Кепітал Партнерс Україна») кредит в сумі 20 000 000 грн.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в іпотеку банку передано нерухоме майно - 97/100 нежитлової будівлі по вул. Воздвиженська, 56, в м. Києві.

03 листопада між АБ «Енергобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Балтик Груп» укладено договори про відступлення права вимоги за умовами яких права іпотекодержателя перейшли до останнього.

Відповідно до договору від 08.11.2016 р. права іпотекоржателя набуло ТОВ «АК Консалтинг».

Разом з тим, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 р. у справі № 910/14476/19 визнано недійсним договір від 08.11.2016 р. про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

Після цього, на підставі нотаріально посвідчених договорів, права іпотекодержателя на предмет іпотеки перешли: від ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Балтик Груп» до ТОВ «Бізнес Резолюція»; від ТОВ «Бізнес Резолюція» до ТОВ «Союзафрикгруп».

На підставі договору від 23.07.2021 р. ТОВ «Союзафрикгруп» набуло право власності на 97/100 нежитлової будівлі по вул. Воздвиженська, 56, в м. Києві.

Однак, Міністерством юстиції України незаконно, на думку позивача, прийнято наказ № 4167/5 від 18.11.2021 р., яким задоволено скаргу ТОВ «АК Консалтинг» та скасовано рішення приватних нотаріусів:

- № 55454968 від 01.12.2020 р. про скасування державної реєстрації 97/100 частки у праві власності ТОВ «АК Консалтинг» на нежилий будинок;

- № 55684853 від 14.12.2020 р. про зміну власника 97/100 частки у праві власності на нежилий будинок з ТОВ «Ройланс Україна» на ТОВ «Ю.ЕФ.Кепітал Партнерс Україна»;

- № 583 51109 від 26.05.2021 р. про зміну іпотекодержателя з ТОВ «АК Консалтинг» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Балтик Груп»;

- № 58360839 від 26.05.2021 р. про зміну іпотекодержателя з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Балтик Груп» на ТОВ «Бізнес Резолюція»;

- № 59207352 від 09.07.2021 р. про зміну іпотекодержателя з ТОВ «Бізнес Резолюція» на ТОВ «Союзафрик Груп»;

- № 59448913 від 23.07.2021 р. про реєстрацію права власності на нежилий будинок за ТОВ «Союзафрик Груп».

За твердженням позивача оскаржуваним наказом фактично в позасудовому порядку ТОВ «Союзафрикгруп» позбавлено права власності на нерухоме майно.

Таким чином, позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття прав іпотекодержателя та права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси осіб, колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, приходить до висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто, предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Правова позиція з цього питання викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17, від 30 січня 2020 року у справі № 826/5968/17.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.

Відповідно до частини 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 315, 319, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2022 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 15 липня 2022 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя В.П.Мельничук