Ухвала

від 26.05.2022 по справі 757/11674/22-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11674/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді в рамках кримінального провадження №12019000000000706,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «ЛАФЛЕКС», ТОВ «ФРІКЕЙН», ТОВ «ЛЕЙНЛАБ» звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 11.10.2019 року у справі №757/54470/19-к в рамках кримінального провадження №12019000000000706 від 01.08.2019 року. Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що 16.05.2022 року керівництвом ТОВ «ЛАФЛЕКС», ТОВ «ФРІКЕЙН», ТОВ «ЛЕЙНЛАБ» не надавались будья які пояснення, не викликались на допит та не допитувались, не було пред`явлено підозру, у тому числі не встановлена сума матеріальних збитків та як наслідок не має цивільного позову. Заявник зазначає, що даний арешт майна є необґрунтованим, накладеним всупереч визначеним законом підставам, без урахування фактичних обставин справи, які не були досліджені під час розгляду клопотання про арешт майна. У судове засідання особа, яка звернулась із клопотанням не з`явився. До суду надійшла заява заявника про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Слідчий та (або) прокурор у судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду клопотання повідомлялись належним чином. Слідчий суддя,дослідивши матеріали провадження та додані до нього документи дійшов до наступних висновків. ГСУ НПУ проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019000000000706, зареєстрованому в ЄРДР 01.08.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Ухвалою слідчого судді віж 11.10.2019 року слідчим суддею Печерського районного суду м.Києва у справі №757/54470/19-к накладено арешт на кошти у безготівковій формі, що знаходяться у тому числі на банківських рахунках ТОВ «ЛАФЛЕКС» (код ЄДРПОУ 43110988), ТОВ «ФРІКЕЙН» (код ЄДРПОУ 43111012), ТОВ «ЛЕЙНЛАБ» (код ЄДРПОУ 43111069), розташованого за адресою: м. Київ вулиця Андріївська, 2/12. У відповідності дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна. Так, статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98). Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що правова підстава для арешту грошових коштів, спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому нерухомим майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження. Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,- У Х В А Л И В : Клопотання задовольнити. Скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 11.10.2019 року у справі №757/54470/19-к в рамках кримінального провадження №12019000000000706 на кошти у безготівковій формі, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ЛАФЛЕКС» (код ЄДРПОУ 43110988) - №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; ТОВ «ФРІКЕЙН» (код ЄДРПОУ 43111012) - №№ НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 ; ТОВ «ЛЕЙНЛАБ» (код ЄДРПОУ 43111069) - №№ НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , що відкриті в АТ «УКРСИББАНК» (код ЄДРПОУ 09807750, МФО 351005), розташованого за адресою: м. Київ вулиця Андріївська, 2/12.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1