Постанова

від 27.08.2007 по справі 31/72 а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

31/72 А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

27.08.07                                                                                           Справа№ 31/72 А

   Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, м. Львів

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмаз Телеком”, м. Львів

про стягнення:  стягнення 9 084,29 грн.

                                                                                                            Суддя               Артимович В.М.

                                                                                                              При секретарі Митник М.Б.                                        

Представники:

від позивача:       Таряник В.О. –представник (довіреність № 64-13/06-08 від 02.07.07 року)

від відповідача:   не з'явився

Позивачу роз'яснено права та обов'язки відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України, зокрема, прово заявляти відводи.

У відповідності до п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки від сторін не поступило відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова, м. Львів, надалі по тексту цієї постанови –позивач або ПФУ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмаз Телеком”, м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення 9 084,29 грн. Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені документи достатніми для прийняття до провадження вказаної вище позовної заяви. Позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. В той же час, як стверджує позивач, відповідач зі січня 2004 року по березень 2007 року не сплачував різниці між нарахованими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сплатою 42 % від єдиного податку. Також у позові ПФУ зазначає, що страхувальниками у відповідності до ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”є роботодавці, зокрема, фізичні та юридичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності (включаючи тих, які обрали особливий спосіб оподаткування –фіксований податок, єдиний податок тощо).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.07.2007 року про відкриття провадження у справі призначено судовий розгляд справи на 07.08.2007 року.

Позивач в судове засідання 07.08.2007 року забезпечив явку свого представника, який подав суду документи, що витребовувались судом, та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. В судове засідання 07.08.07 року відповідач не забезпечив явку свого представника, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 19.07.07 року не виконав, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи відповідно до ст. 107 КАС України, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 1971459. Враховуючи неявку відповідача, невиконання сторонами вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, судом ухвалою від 07.08.2007 р. розгляд справи № 31/72 А відкладено на 21.08.2007 р.

На адресу суду 03.07.2007 р. поступила апеляційна скарга відповідача на ухвалу від 19.07.2007 року, яка листом від 08.08.2007 р. за № 31/72А заступника голови господарського суду Львівської області з метою уникнення затягування судового процесу була повернута відповідачу у справі, оскільки ст. 107 КАС України не встановлено право на оскарження сторонами судового процесу ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі.

20.08.2007 р. на адресу господарського суду поступила телеграма від директора відповідача Гураля А.Я. про неможливість прибути в засідання у справі № 31/72А у зв'язку з хворобою.

Представник позивача в судове засідання 21.08.2007 р. прибув, подав акт зірки розрахунків  № 67 станом на 01.08.07 року з підписом директора відповідача про його непогодження; копію листа № 7056/06-10 від 30.10.2006 р., лист ДВС у Личаківському районі м. Львова від 24.01.2007 р., постанову № 849-2 від 01.12.2006 р. про відкриття виконавчого провадження, постанову № 849-2 від 24.01.2007 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві та розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 20.08.2007 р. Відповідач вдруге не забезпечив явку свого представника, хоча належним чином був повідомлений про час судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 2013780 від 13.08.07 року. Також в господарський суд поступили від відповідача заява від 17.08.2007 р. про роз'яснення рішення та заява 17.08.2007 р. від про виправлення описки на ухвалу від 07.08.2007 р. Зважаючи на вищевикладене, враховуючи клопотання відповідача суд відклав розгляд справи на 27.08.2007 р.

13.08.07 року на адресу господарського суду Львівської області поступили від відповідача заява про апеляційне оскарження ухвали від 19.07.2007 р., заява від 13.08.2007 р. про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на ухвалу від 19.07.2007 р. та апеляційна скарга від 13.08.2007 р. на ухвалу від 19.07.2007 р., в якій відповідач просить суд скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.07.2007 р., оскільки дану справу, на його думку, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Листом № 31/72А від 21.08.2007 р. заява про апеляційне оскарження, заява про поновлення пропущеного строку та апеляційна скарга повернуті відповідачу у справі, оскільки ст. 107 КАС України не встановлено право на оскарження сторонами судового процесу ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі.

В судове засідання 27.08.2007 р. позивач забезпечив явку свого представника, який подав клопотання про розгляд справи в розумний строк, встановлений ст. 122 КАС України. Також представник позивача просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених у позові.

В судове засідання, яке відбулось 27.08.2007 р., відповідач втретє свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання повістки та повідомлення про вручення поштового відправлення № 20957389, заперечення та витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою суду від 27.08.2007 р. відповідачу відмовлено в роз'ясненні ухвали від 07.08.2007 р. з тих підстав, що заява про роз'яснення рішення (ухвали від 07.08.2007 р.) суперечить нормі ст. 170 КАС України, так як роз'ясненню підлягає зміст судового рішення, що підлягає примусовому виконанню, а не дії судді. Також ухвалою від 27.08.2007 р. відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про виправлення описки в ухвалі від 07.08.2007 р. з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору наявних доказів достатньо в матеріалах справи, господарський суд неодноразово повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, зокрема, відповідач був обізнаний про судове засідання 27.08.2007 р., виходячи з принципу змагальності адміністративного судочинства, закріпленого у ст. 11 КАС України, керуючись нормою ст. 71 КАС України, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.08.2007 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

На адресу суду 27.08.2007 р. о 16 год. 25 хв., тобто після проголошення вступної та резолютивної частин постанови, поступила телеграма № 1521 від 27.08.2007 р., в якій відповідач підтвердив отримання повістки, повідомив про неможливість прибуття до суду та просив суд розрахувати час вручення повістки не пізніше, ніж за сім днів до судового засідання. Слід зазначити, що ч. 3 ст. 170 КАС України встановлено строк розгляду судом заяви про роз'яснення судового рішення, який не може перевищувати десяти днів. Заява ж відповідача про роз'яснення рішення (ухвали від 07.08.2007р.) поступила до суду 17.08.2007 р., тому суд, керуючись нормами ч. 3 ст. 35 та ч. 3 ст. 170 КАС України, та враховуючи місцезнаходження відповідача у Личаківському районі м. Львова, тобто в тому ж районі, що й суд, повідомив відповідача у строк, достатній для прибуття в судове засідання.

Повний текст постанови виготовлений, оформлений і підписаний 28.08.2007 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

У відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України. Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Згідно з п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затв. постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2, управління у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду. Право органів Пенсійного фонду України звертатись з позовами про стягнення недоїмки до господарського суду закріплено в абзаці 8 п. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Отже, позивач у даній справі за позовом про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діє як орган державної влади у здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень, а тому розгляд справи № 31/72А проводиться господарським судом в порядку адміністративного судочинства. Правомірність розгляду даної справи згідно норм КАС України підтверджується, зокрема, листом Верховного суду України від 26.12.2005 р. № 3.2.-2005 та рекомендаціями президії ВГС України від 27.06.2007 р. № 04-5/120.

Пунктом 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством. Згідно з п. 1 ст. 14 вказаного Закону страхувальниками цих осіб є їхні роботодавці, які відповідно є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Додані позивачем до позову розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, за період із січня 2004 р. по березень 2007 р., які подавались відповідачем до позивача, свідчать про те, що відповідач є роботодавцем –страхувальником, а відповідно і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності до ст. 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Крім того, ст. 18 зазначеного Закону встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Отже, Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”не регулює спірні правовідносини, а тому не може встановлювати пільг з нарахування та сплати страхових внесків чи звільняти від сплати таких внесків суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування.

Виходячи з аналізу матеріалів справи, судом встановлено, що за період із січня 2004 р. по березень 2007 р. відповідачем нараховано внесків до ПФУ в сумі 12653,80 грн., з яких сплачено лише 3579,71 грн. шляхом зарахування коштів зі сплати єдиного податку.

Позивачем на виконання приписів норми 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" направлялись відповідачу вимоги про сплату боргу, які відповідачем не оплачені та не оскаржені.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Всупереч вказаному відповідач заперечення на позов суду не подав, доказів оплати боргу не представив, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи наведене, позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи та підлягають до задоволення в повному обсязі.  

Згідно зі ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 11, 17, 69-71, 72, 86, 94, 158, 160-163, 169, 170 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

            1.  Позов задовольнити повністю.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алмаз Телеком” (79024, вул. Б.Хмельницького, 116, м. Львів; п/р 260073946 в ЛОД ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 325570, код ЄДРПОУ 31145682) на користь Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова (79024, вул. Б.Хмельницького, 116, м. Львів; п/р 25602301817 в ОПЕРв Львівського облуправління ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 325796, код ЄДРПОУ 20847514) 9074,29 грн. заборгованості.

3.  Виконавчий лист видати відповідно до ст.ст. 258, 259 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Постанова набирає законної сили у строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

     5. Постанова може бути оскаржена у строк та в порядку, передбаченому ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.             

Суддя                                                                                                       Артимович В.М.