Рішення

від 14.07.2022 по справі 920/267/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.07.2022м. СумиСправа № 920/267/22

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/267/22 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (вул. О.Береста, 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 39586236),

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Арткапітал-М» (вул. Кутузова, буд. 2, м. Шостка, Сумська область, 41109; код за ЄДРПОУ 41480100),

про стягнення 354943,10 грн

установив:

24.05.2022 позивач звернувся з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 354943,10 грн, з яких: 300409,24 грн сума основного боргу, 31014,74 грн інфляційні витрати, 3096,52 грн 3% річних та 20422,60 грн пені, а також судовий збір у розмірі 5324,15 грн.

Ухвалою від 27.05.2022 у справі №920/267/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.

Копія даної ухвали надіслана як на електронну так і на юридичну адреси сторін, зазначені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення сторони були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено в межах строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу. Відповідно до Статуту ТОВ «Сумигаз Збут» предметом діяльності Товариства, зокрема, є: надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.

21.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумигаз Збут» (далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арткапітал-М» (далі споживач, відповідач) був укладений договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41FР407-229-21 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 1.4. Договору, передача за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в Додатку 2, що є невід`ємною частиною договору.

Визначення фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами врегулюваний п. 2.5 договору а саме:

За підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.5.1. договору).

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно бо Закону України "Про електронні довірчі послуги", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (п. 2.5.2. договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання- передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.5.3. договору).

У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника (п. 2.5.4. договору).

Сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання-передачі газу, надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділі 10 договору, мають силу оригіналу (п. 2.5.1. договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони домовились, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись про, що сторони укладають відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей Договір споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Згідно з п. 4.2. договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий. постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.4. договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 6.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.1. договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Сумигаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

01.10.2021 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №ДУ-6/41FР407-229-2, згідно з п. 1 якої узгодили, що згідно п. 3.3. договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 1 жовтня 2021 року.

10.12.2021 між постачальником і споживачем підписано додаткову угоду №ДУ-7/41FР407-229-2, відповідно до п. 1 та п. 9 якої сторони домовились викласти з 01.01.2022 п. 1.1. договору в наступній редакції « 1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2021-2022 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором»; сторони домовились викласти п. 9.1. договору в наступній редакції: « 9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Сумигаз Збут» в Інформаційній платформі оператора ГТС до 31 грудня 2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»

29.12.2021 та 27.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди №ДУ-8/41FР407-229-2 та №ДУ-9/41FР407-229-2, пунктами 1 яких згідно з п. 3.3. договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 1 січня 2022 року та з 1 лютого 2022 року відповідно.

У порядку, встановленому п. 2.5 договору, сторонами складені та підписані наступні акти приймання-передачі природного газу: від 30.11.2021 №СМЗ81007642 на суму 81357,14 грн., від 31.12.2021 №СМЗ81008435 на суму 69445,42 грн, від 31.01.2022 №CMЗ 82000066 на суму 143734,54 грн та від 28.02.2022 №СМЗ82000807 на суму 5872,14 грн.

Як зазначає позивач, за час дії договору постачальник належним чином виконував взяті на себе по договору зобов`язання здійснюючи поставку природного газу відповідачу відповідно до умов договору. Водночас, боржник розрахунки за поставлений природний газ здійснив лише частково, станом на 23.05.2022. заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року природний газ склала 300409,24 грн.

Таким чином, у зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними у справі доказами, поданими позивачем, підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договору щодо оплати вартості поставленого газу в межах договору та додаткових угод, укладених до даного договору у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року природний газ в сумі 300409,24 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 300409,24 грн вартості поставленого газу у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.

Щодо вимог позивача про стягнення 20422,60 грн пені суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несплати вартості поставленого газу в сумі 300409,24 грн за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, що є порушенням з боку відповідача п. 6.2.1. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2.1. договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 20422,60 грн пені.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20422,60 грн пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3096,52 грн 3% річних та 31014,74 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне:

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку у позовній заяві, останнім нараховано відповідачу 3096,52 грн 3% річних та 31014,74 грн інфляційних втрат.

З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт несплати вартості поставленого газу за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3096,52 грн 3% річних та 31014,74 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову не заперечив, доказів належного виконання зобов`язань перед позивачем за договором не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача за договором від 21.02.2021 №41FР407-229-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів 300409,24 грн основного боргу за поставлений природний газ за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, 31014,74 грн інфляційних втрат, 3096,52 грн 3% річних та 20422,60 грн пені.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

При зверненні до суду з позовом у даній справі, відповідно до платіжного доручення від 23.05.2022 №98544 позивачем сплачено судовий збір в сумі 5324,15 грн.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5324,15 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Арткапітал-М» (вул. Кутузова, буд. 2, м. Шостка, Сумська область, 41109; код за ЄДРПОУ 41480100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаз збут» (вул. О.Береста, 21, м. Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 39586236) за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 21.02.2021 №41FР407-229-21 300409,24 грн (триста тисяч чотириста дев`ять грн 24 коп.) основного боргу, 31014,74 грн (тридцять одна тисяча чотирнадцять грн 74 коп.) інфляційних втрат, 3096,52 грн (три тисячі дев`яносто шість грн 52 коп.) 3% річних, 20422,60 грн (двадцять тисяч чотириста двадцять дві грн 60 коп.) пені, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 5324,15 грн. (п`ять тисяч триста двадцять чотири грн 15 коп.).

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2022.

СуддяВ.Л. Котельницька