Рішення

від 05.07.2022 по справі 922/544/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2022м. ХарківСправа № 922/544/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 513632,58 грн. за участю представників:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство "Астра Люкс", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з пошиття № 14п від 28.09.2021 в розмірі 513632,58 грн., з яких: 288000,00 грн. - штраф за прострочення виконання зобов`язань; 144000,00 грн. - штраф за відмову від виконання договору; 53280,00 грн. - аванс; 3572,70 грн. - 3% річних; 21436,20 грн. - пеня; 3343,68 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 лютого 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 922/544/22, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на 10 березня 2022 рокуоб 11:15 год .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06 липня 2022 року о 11:15 год.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

У судове засідання 06.07.2022 представники сторін не з`явились, про причину неявки суд не повідомили. Заяв або клопотань по справі суду не надали.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позов не надав, причину неявки суду не повідомив. Про місце, дату та час проведення судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписівГосподарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялись судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 2-а, кв. 29.

Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК Україниучасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК Україниднем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4683/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За змістом п. п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено необ`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від24.07.2018 усправі №906/587/17).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву, у встановлений судом строк, без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані до справи докази, суд встановив наступне.

28.09.2021 між Приватним акціонерним товариством "Астра Люкс", м. Київ (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ронотекс", м. Харків (відповідач, виконавець) укладено договір про надання послуг з пошиття №14п (надалі по тексту - договір), а також специфікація №1 до договору (надалі по тексу - додаток №1), ростовка №1 на пошиття костюму літнього польового, тип 8 клас 1 (додаток № 2) та розрахунок №1 витрат сировини та матеріалів на пошиття костюму літнього польового, тип 8 клас 1(додаток № 3).

Відповідно до специфікації № 1, відповідачем повинно було бути відшито 2000 одиниць товару на загальну суму 720000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата здійснюється у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок виконавця, протягом трьох банківських днів, після відвантаження готової продукції та надання виконавцем відповідного рахунку-фактури.

За взаємною згодою сторін та відповідно до пункту 2.3 договору, замовник здійснив попередню оплату на поточний рахунок виконавця у розмірі 216000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23026 від 04 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 4.5 договору, продукція передається замовнику партіями у відповідності до специфікації з необхідними товаросупровідними документами (акт виконаних робіт/наданих послуг, акт використання давальницької сировини, видаткова накладна, рахунок-фактура тощо). У специфікації № 1 передбачено строк виготовлення продукції - до 15.11.2021.

П. 5.4. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання, виконавець сплачує пеню у розмірі 20% від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожен день затримки, а за прострочення понад 30-ть календарних днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 40% вартості договору. В разі безпідставної відмови від надання послуг, виконавець несе витрати за повернення давальницької сировини, відшкодовує замовнику збитки, понесені ним через відмову виконавця від надання послуг в погодженому обсязі та сплачує замовнику штраф, в розмірі 20% від погодженої вартості послуг.

Відповідно до додатку №1 всього передбачалось відшити 2000 одиниць товару, проте, станом на 23 грудня 2021 року, відповідачем поставлено виготовлених 452 одиниць готової продукції, а саме:

60/5 - 100 од.;

52/3 - 82 од.;

52/3 - 82 од.;

52/3 - 86 од.;

50/3 - 102 од.

Позивачем було направлено відповідачу вимогу за вих. № 2009 від 28.12.2021, в якій було вказано на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з пошиття №14п, вказано суму заборгованості та розмір штрафних санкцій, відповідно до договору із встановленням 7-денного строку для сплати зазначеної у вимозі суми заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Направлена позивачем вимога, залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області із вимогою про стягнення 288000,00 грн. - штрафу за прострочення виконання зобов`язань; 144000,00 грн. - штрафу за відмову від виконання договору; 53280,00 грн. - авансу; 3572,70 грн. - 3% річних; 21436,20 грн. - пені; 3343,68 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до п. 2.3 договору про надання послуг з пошиття №14п, замовник здійснив попередню оплату на поточний рахунок виконавця у розмірі 216000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23026 від 04 жовтня 2021 року.

Відповідно до п. 4.5 договору, продукція передається замовнику партіями у відповідності до специфікації з необхідними товаросупровідними документами (акт виконаних робіт/наданих послуг, акт використання давальницької сировини, видаткова накладна, рахунок-фактура тощо). У специфікації № 1 передбачено строк виготовлення продукції - до 15.11.2021.

Відповідно до додатку №1 договору, відповідачем передбачалось відшити 2000 одиниць товару, проте, станом на 23 грудня 2021 року, відповідачем поставлено виготовлених 452 одиниць готової продукції на суму 162720,00 грн. (360,00 грн. - вартість одиниці товару). У зв`язку із зазначеним, позивач просить суд стягнути на свою користь залишок внесеної на поточний рахунок відповідача суми попередньої оплати в розмірі 53280,00 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання по пошиттю товару в строк і кількості, встановленим договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору про надання послуг з пошиття товару в строк та у повному обсязі, а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу залишку коштів від здійсненої позивачем суми попередньої оплати у розмірі 53280,00 грн. (216000,00 грн. - 162720,00 грн.), дана сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

П. 5.4. договору сторонами передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання, виконавець сплачує пеню у розмірі 20% від вартості несвоєчасно наданих послуг за кожен день затримки.

Натомість, звертаючись до господарського суду із даним позовом, позивач зазначає про не співрозмірність суми пені за договором до невиконаного зобов`язання та просить суд стягнути на свою користь пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, відповідно до розрахунку позивача, він просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 21436,20 грн., за період з 16.11.2021 по 01.02.2022.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 28.09.2021, позивач нарахував відповідачеві та просить стягнути пеню, в розмірі 21436,20 грн.

Даний розрахунок перевірено судом. Відповідачем заперечень щодо заявленої до стягнення пені або контррозрахунку даної суми, суду надано не було.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини у невиконанні взятих на себе зобов`язань за договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 21436,20 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 3572,70 грн. - 3% річних; 3343,68 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з недопоставкою (невиготовленням) 1548 одиниць товару за договором, не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - не вчасне виготовлення товару.

Тобто, недопоставку (невиготовлення товару) не можна розцінювати, як грошове зобов`язання, в розумінні ст. 625 ЦК України.

Вищезазначена правова позиція неодноразово висвітлювалась Вищим господарським судом України, зокрема у справах №№ 910/27689/14, 905/1329/16, 908/4470/15.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3572,70 грн. та 3343,68 грн. втрат від інфляції, незаконними та відмовляє в їх задоволенні.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача: 144000,00 грн. - штраф за відмову від виконання договору та 288000,00 грн. - штраф за прострочення виконання зобов`язань.

Правові підстави щодо нарахування та стягнення з боржника штрафу вищевикладені судом, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо стягнення з відповідача 144000,00 грн. штрафу за відмову відповідача від виконання договору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд зазначає, що відмова відповідача від виконання договору повинна ґрунтуватися на належних доказах, які надає позивач в обґрунтування відповідної вимоги про стягнення штрафу в разі такої відмови.

Натомість, позивачем не доведено належними доказами односторонньої відмови відповідача від виконання договору про надання послуг з пошиття. Також відповідних доказів, не містять матеріали справи, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 144000,00 грн. штрафу за відмову від виконання договору, передбачене п. 5.4. договору, як в безпідставно заявленій.

Щодо стягнення з відповідача 288000,00 грн. - штрафу за прострочення виконання зобов`язань понад 30 календарних днів, суд зазначає, що дане нарахування обґрунтоване та не суперечить нормам чинного законодавства.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Розмір штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Суд зазначає, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.

При цьому, ст. 233 ГК України встановлено, що:

- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України суд враховує сталу судову практику та усталені правові висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права. Відповідно до зазначених висновків, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, Верховний Суд зазначає, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Верховний Суд зазначає про те, що наявність підстав для зменшення штрафних санкцій визначається судом, виходячи з обставин кожної окремої справи, які у кожному конкретному випадку є різними.

Разом з цим, відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Так, суд встановив, що розмір заявленого до стягнення штрафу, в 3,85 раз перевищує суму основної заборгованості, з чого в даному випадку вбачається невідповідність розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання відповідачем, вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а заявлена сума штрафних санкцій може бути надмірним тягарем для відповідача.

Водночас, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором надання послуг з пошиття.

Отже, встановлення такого значного розміру штрафних санкцій, несумісне з принципом розумності, справедливості, та носить некомпенсаційний характер, а є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав, за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе, з власної ініціативи, зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу за прострочення відповідачем виконання зобов`язань понад 30 календарних днів з 288000,00 грн. до 28800,00 грн., що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Ст. 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша); законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина друга); обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята).

Враховуючи викладене, позов Приватного акціонерного товариство "Астра Люкс", м. Київ, є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Натомість, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування такого зменшення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ронотекс" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 2-А, кв. 29, код ЄДРПОУ 38493083) на користь Приватного акціонерного товариства "Астра Люкс" (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54; адреса для листування: 0361, м. Київ, вул. Новопольова, 97-А, код ЄДРПОУ 19255777) заборгованість за договором про надання послуг з пошиття № 14п від 28.09.2021, яка складається з: 28800,00 грн. - штрафу за прострочення виконання зобов`язань; 53280,00 грн. - авансу; 21436,20 грн. - пені; а також судовий збір в розмірі 5440,74 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Астра Люкс" (03061, м. Київ, вул. Бориславська, 54; адреса для листування: 0361, м. Київ, вул. Новопольова, 97-А, код ЄДРПОУ 19255777);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ронотекс" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 2-А, кв. 29, код ЄДРПОУ38493083).

Повне рішення складено 15.07.2022.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/544/22