Постанова

від 04.07.2022 по справі 911/2891/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2891/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області (суддя О.С. Янюк) від 02.08.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Л.Л. Гарник, судді: М.Л. Доманська, В.О. Пантелієнко) від 08.12.2021

за заявою боржника фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність фізичної особи.

Учасники справи:

представник кредитора - не з`явився,

представник боржника - не з`явився,

керуючий реалізацією майна боржника - арбітражний керуючий Карасюк О.В.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 19.12.2019 Господарський суд Київської області ухвалив відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Боржник) за її заявою за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру реструктуризації боргів Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити керуючим реструктуризацією Боржника арбітражного керуючого Карасюка О.В. тощо.

13.07.2020 Господарський суд Київської області постановив припинити процедуру реструктуризації боргів Боржника, повноваження керуючого реструктуризацією Боржника арбітражного керуючого Карасюка О.В., визнати Боржника банкрутом та ввести процедуру погашення боргів, призначити керуючим реалізацією майна Боржника - арбітражного керуючого Карасюка О.В. тощо.

1.2. 08.02.2021 12.06.2020 керуючий реалізацією майна Боржника - арбітражний керуючий Карасюк О.В. подав заяву про надання йому дозволу на продаж домоволодіння Боржника (складається з житлового будинку з мансардою (літ.А-1), загальною площею: 225,70 кв.м., житлова площа 128,80 кв.м., матеріалів стін-цегла, рік побудови -2007; будівель та споруд: погріб (літера Б) площею 7,3 кв.м., колодязь (літ.К), яма каналізаційна (літ.Л), огорожа)розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Домоволодіння); належного Боржнику на праві власності, право користування яким мають діти Боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Діти).

1.3. Заява мотивована необхідністю отримання судового рішення про надання згоди на продаж Домоволодіння, що виявлене в результаті інвентаризації майна Боржника, включається в ліквідаційну масу, є предметом забезпечення належного виконання боржником зобов`язань перед кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП "Факторинг", та підлягає продажу, оскільки право користування цим майном мають також діти Боржника, тоді як Служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради відмовила у задоволенні запиту керуючого реалізацією майна Боржника - арбітражного керуючого Карасюка О.В. щодо надання згоди на продаж Домоволодіння. При цьому заявник також вказав, що хоча Діти разом з Боржником і зареєстровані за адресою Домоволодіння, однак останнє не придатне для проживання, особисті речі Дітей та Боржника відсутні, а Діти належним чином забезпечені житлом, оскільки фактично проживають за іншою адресою.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 02.08.2021 Господарський суд Київської області виніс ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021) про задоволення заяви керуючого реалізацією майна Боржника - арбітражного керуючого Карасюка О.В. та надання згоди на продаж Домоволодіння.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для надання дозволу на продаж Домоволодіння, оскільки: Боржник в установленому порядку визнаний судом банкрутом та набув спеціальний статус боржника у справі про неплатоспроможність; Домоволодіння, що є предметом іпотеки, придбано нею за кредитні кошти та підлягає реалізацію у порядку встановленому КУзПБ; право власності на домоволодіння набуто у 2008 році, а відповідна реєстрація місця проживання Боржника та Дітей проведена у 2019 році; Боржник та Діти постійно не проживають у Домоволодінні, яке, з огляду на його стан, не придане для життя, а фактично проживають за іншою адресою, у зв`язку із чим відчуження Домоволодіння за правилами КУзПБ не суперечитиме правам та інтересам Дітей щодо жилого приміщення, в якому вони фактично не проживають, чинним законодавством не передбачено безумовної заборони на реалізацію заставного нерухомого майна, в якому зареєстровані малолітні та/або неповнолітні діти.

3. Встановлені судами обставини

3.1. Керуючий реалізацією майна Боржника надав суду акт опису та інвентаризації майна Боржниці від 23.07.2020, згідно з яким у її власності, зокрема, Домоволодіння, яке придбане нею 08.05.2008 придбала за договором купівлі-продажу, та зареєстровано зазначене право 21.05.2008 - згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.05.2008 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

3.2. Домоволодіння придбано Боржницею за кредитні кошти, отримані останньою 08.05.2008 від Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" на підставі кредитного договору №МL-019/020/2008 (далі-Договір).

У пункті 2 частини 1 Договору зазначено, що сторони домовились, зокрема, що банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 250 000,00 долар США; цільове використання кредиту - придбання нерухомого майна. У пункті 5 частини 1 Договору визначено, що в останньому використовуються терміни, зокрема: нерухоме майно - 1. домоволодіння, загальною площею 225,70кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 2. земельна ділянка, площею 0,1000га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.3. 08.05.2008 між ЗАТ "ОТП Банк" (іпотекодержатель) та Боржником (іпотекодавець) укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки №РМL-019/020/2008 (далі-Договір іпотеки). Статтями 1,3 цього Договору передбачено, що для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього Договору, іпотекодавець цим надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зокрема, Домоволодіння та земельну ділянку, площею 0,1000га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.4. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.06.2015 у справі №2-2562/11 (2/357/123/15) стягнуто, зокрема, із Боржника та з ОСОБА_7 солідарно на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна", який як зазначено у цьому рішенні, є правонаступником ЗАТ "ОТП Банк", заборгованість за Договором у відповідному розмірі.

3.5. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2017 у справі №357/3335/17 розірвано шлюб між Боржником та ОСОБА_7 , який, відповідно до листа Державної прикордонної служби України №0.184-1452/0/15-20-Вих від 16.01.2020, перебуває за поза межами України.

3.6. Відповідно до записів, які містяться у паспорті Боржниці місце реєстрації останньої з 11.11.2010 по 27.06.2019 було: АДРЕСА_2.

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи від 02.12.2019, виданих Реєстраційною службою Бориспільської міської ради Київської області, та свідоцтв про народження за адресою АДРЕСА_1 з 27.06.2019 зареєстрована Боржниця та її малолітні і неповнолітні Діти.

3.7. 26.01.2020, на виконання положення КУзПБ керуючий реструктуризацією майна Боржника склав акт огляду стану майна Боржниці, який підписаний, у тому числі і Боржником, згідно з яким Домоволодіння не придатне для проживання; особисті речі Боржника та членів його сім`ї відсутні.

Відповідно до акта огляду стану майна від 30.01.2020 Боржник фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

3.8. Ухвалою суду від 27.08.2020, з урахуванням протоколу зборів кредиторів боржника від 06.08.2020 надано дозвіл керуючому реалізацією майна на залучення спеціалізованої організації для проведення робіт з визначення ринкової вартості (оцінки) нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

3.9. Керуючий реалізацією майна Боржника надіслав кредиторам умови продажу майна Боржниці від 26.11.2020 №02-01/06-101, про що зазначено у протоколах зборів кредиторів Боржниці, зокрема, від 04.12.2020 та 29.03.2021.

04.12.2020 зборами кредиторів боржниці, яке оформлене протоколом, одностайно надано керуючому реалізацією майна згоду на продаж майна Боржника, зокрема, Домоволодіння на відповідних умовах.

3.10. Керуючий реалізацією майна 15.12.2020 звернувся із запитом № 02-01/06-109 до Служби у справах дітей та сім`ї про надання згоди на продаж майна боржниці.

Згідно з листом від 02.02.2021 №01-12-110 комісія Служби у справах дітей та сім`ї вирішила, що правочин з реалізації майна багатодітної родини Боржника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; не відповідає інтересам неповнолітніх дітей, які зареєстровані за цією адресою.

3.11. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Боржниця є суб`єктом відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", як керівник в ПП "Стар тур (ідентифікаційний код 36211031) та ПП "Медітерін`єн трейд компані" (ідентифікаційний код 35964237);

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 04.02.2022 Боржник подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви керуючого реалізацією майна Боржника - арбітражного керуючого Карасюка О.В. про надання дозволу на продаж Домоволодіння Боржника., право користування яким мають Діти

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Боржника в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди, надавши дозвіл на продаж Домоволодіння Боржника у процедурі погашення боргів, порушили норми матеріального права: частини другу і третю статті 11, статті 17 Закону України "Про охорону дитинства", Житловий Кодекс УРСР, Закону України "Про іпотеку", статтю 12 Закону України" Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", - щодо можливості виселення та реалізації єдиного житла дітей та їх сімей тільки за наявності дозволу на таке від органу опіки та піклування, а винесена у цій справі ухвала з цього приводу не є належним судовим рішенням у розумінні наведених норм та положень пункту 48 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржника у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 865, не врахувавши висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених в постанові від 30.09.2020 у справі № 303/3043/19, від 07.10.2020 у справі № 2-2661/10, від 07.05.2020 у справі № 922/3059/16, від 28.01.2019 у справі № 569/15332/17, від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц.

При цьому скаржник вказав на недопустимість оспорюваного дозволу для реалізації Домоволодіння як місця реєстрації Дітей разом з батьками (Боржником) та право користування яким належить Дітям, оскільки протилежне порушуватиме інтереси Дітей щодо безперешкодного користування житлом.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Керуючий реалізацією майна Боржника - арбітражний керуючий Карасюк О.В. та кредитор Боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" у відзивах на касаційну скаргу заперечують вимоги та обґрунтування, наведені в касаційній скарзі, з підстав, загалом аналогічних мотивам в оскаржуваних рішеннях, додавши, що скаржник:

- не зазначає, які докази не були враховані судами при їх дослідженні та ухваленні рішень;

- не зазначає, у якій спосіб порушуються права Дітей на проживання та на забезпечення умов для нормального фізичного розвитку з огляду на встановлені судами обставини непридатності Домоволодіння для проживання;

- не враховує відсутність категоричної законодавчої заборони на продаж Домоволодіння.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо процедурних обмежень у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи за заборгованістю за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою

7.1. Суди встановили, що предметом спору у цій справі став дозвіл на продаж, на стадії погашення боргів у справі про неплатоспроможність, майна Боржника - Домоволодіння, право на яке, окрім Боржника, належить також і його неповнолітнім Дітям, та яке є предметом забезпечення (іпотеки) за кредитом в іноземній валюті (за яким існує заборгованість перед одним із кредиторів Боржника).

7.2. Водночас щодо звернення стягнення на предмет іпотеки Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон про мораторій) встановлені тимчасові обмеження.

Відповідно до частини 1 цього Закону, протягом його дії не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

7.3. Закон про мораторій застосовується при одночасній наявності всіх перерахованих у ньому умов.

При цьому за своєю правовою природою мораторій, зокрема і у розумінні Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Положення вказаного Закону є правовою підставою, що унеможливлює органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.04.2019 у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19).

7.4. Суд звертає увагу, що пункт 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" № 1381-ІХ від 13.04.2021 (далі - Закон № 1381-ІХ) передбачає, що Закон про мораторій втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Закон № 1381-ІХ, спрямований на захист та відновлення платоспроможності позичальників (фізичних осіб), які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, шляхом їх реструктуризації, набрав чинності 23.04.2021.

Дію Закону про мораторій (який втратив чинність 21.04.2021) поновлено на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто з 23.04.2021 до 23.09.2021.

7.5. Отже на момент подання та розгляду заяви керуючого реалізацією майна Боржника (пункт 1.2 цієї постанови) та прийняття судом першої інстанції відповідного рішення (від 02.08.2021), діяв запроваджений вказаним Законом мораторій щодо майна боржника, на яке не може бути звернено стягнення.

7.6. З урахуванням наведеного та висновку в пункті 7.3 Суд доходить висновку, що запроваджені Законом про мораторій тимчасові обмеження щодо стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, окрім процедур примусового виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадження конкретних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, поширюються також і на інші процедури, у яких Законом допускається та/або передбачена процедура примусового звернення стягнення або продаж предмета іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.

7.7. Враховуючи викладене та встановлені судами обставини:

- щодо передачі Домоволодіння як предмету забезпечення за кредитом в іноземній валюті (пункт 3.2, 3.3);

- щодо загальної площі Домоволодіння в 225,70 кв. м. (що не перевищує 250 кв. м, пункт 3.2);

- щодо виявлення керуючим реалізацією майна у Боржниці Домоволодіння як єдиного нерухомого житлового майна, без встановлення та виявлення у Боржника прав (титулу) на будь-яке інше нерухоме житлове майно (квартиру, будинок тощо) (пункт 3.1);

- щодо подання керуючим реалізацією майна Боржника заяви про надання дозволу на продаж Домоволодіння 08.02.2021 та ухвалення місцевим судом рішення про задоволення цієї заяви 02.08.2021, тобто в період чинності до 23.09.2021 запровадженого Законом про мораторій (з урахуванням Закону № 1381-IX) мораторію щодо майна боржника, на яке не може бути звернено стягнення;

Суд доходить висновку про поширення на спірні правовідносини вказаних норм Закону про мораторій (з урахуванням Закону № 1381-IX), а саме запровадженої ними тимчасової заборони на примусове відчуження Домоволодіння, у тому числі шляхом його продажу в процедурі погашення боргів Боржника, оскільки мораторій за вказаним законом хоча і не є забороною, однак є відстроченням реалізації майна в процедурі погашення боргів Боржника.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 910/11257/20.

При цьому Суд зауважує, що тимчасовий характер наведеного мораторію не виключає його врахування, якщо відповідна норма була чинною та мораторій підлягав врахуванню на момент виникнення та вирішення відповідних спірних правовідносин, що однак не позбавляє відповідну особу права на повторне порушення питання щодо звернення стягнення (продажу) на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, після втрати чинності відповідних норм (Закону).

7.8. Натомість суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення про надання, в період чинності мораторію за відповідним Законом, дозволу на продаж Домоволодіння Боржника у процедурі погашення боргів у справі про неплатоспроможність наведеного не врахували, помилково сформувавши свою позицію щодо надання дозволу на продаж Домоволодіння на застосуванні у спірних правовідносинах лише соціальних норм - щодо охорони та забезпеченні прав на житло неповнолітніх та малолітніх дітей (пункти 2.2).

7.9. Поряд з наведеним, Суд зазначає, що неврахування судами при ухваленні оскаржуваних рішень обмежень згідно із Законом про мораторій не є самостійною підставою для спростування відповідних висновків судів у спірних правовідносинах, оскільки для вирішення щодо дозволу на продаж майна у процедурі погашення боргів боржника -фізичної особи у справі про неплатоспроможність, провадження у якій здійснюється за правилами КУзПБ, врахуванню підлягають також відповідні положення цього Кодексу, якими регламентовані умови, порядок та правила формування ліквідаційної маси боржника -фізичної особи.

А тому Суд вважає за необхідне звернутись до особливостей провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб, визначених в КУзПБ, в окремих нормах якого також відтворені та з ними кореспондують наведені положення Закону про мораторій.

7.10. Відповідно до статті 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 119, 120 КУзПБ.

Загальні норми статті 6 КУзПБ визначають перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною другою цієї статті Кодексу до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника (що вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом).

При цьому реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.

Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 КУзПБ).

7.11. Водночас спеціальними положеннями КУзПБ запроваджені особливості здійснення процедури неплатоспроможності окремої категорії боржників - фізичних осіб.

Так, пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень цього Кодексу установлено, що протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Цим пунктом Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ також передбачені особливості здійснення провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб, особливості складу кредиторських вимог до боржника, що можуть бути визнані судом, особливості реструктуризації заборгованості фізичної особи, умов у плані реструктуризації та порядку його виконання.

7.12. Отже, наведені в пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ особливості застосовуються судом протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу, а провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб за цими особливостями здійснюється за таких передумов:

- заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу;

- ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті;

- такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку;

- предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

При цьому, в контексті наведеної умови для застосування у справі про неплатоспроможність фізичної особи особливостей, передбачених в пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, а саме умови існування у сім`ї боржника єдиного місця проживання (квартири або житлового будинку), судам при дослідженні цієї умови належить виходити з того, що зі складу сім`ї боржника (фізичної особи) та, відповідно, враховувати за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства не тільки майно, що належить безпосередньо боржнику- фізичній особі, а й майно, що належить членам сім`ї боржника, та за своїми ознаками є (або може бути) місцем проживання (квартира або житловий будинок) сім`ї боржника.

Джерелом відповідної інформації (а відповідно і доказовою базою) як для доведення боржником, іншими учасниками, так і для дослідження судом зазначених обставин можуть бути визначені КУзПБ (пункт 5 частини другої статті 12, частина третя статті 116, пункт 1 частини другої статті 123):

- інформація про фінансовий стан боржника, отримана арбітражним керуючим (керуючим реструктуризацією), зокрема з відповідних Державних реєстрів, з опису майна боржника, з декларації про майновий стан боржника - фізичної особи,

- звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.08.2021 у справі № 918/127/20 (пункт 6.8).

7.13. А тому при розгляді заяв фізичних осіб про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також і на будь якій іншій стадії провадження у такій справі, тобто і при здійсненні провадження у цих справах суду, що розглядає цю справу, у разі, коли боржник - фізична особа обґрунтовує свої вимоги неможливістю погашення заборгованості, зокрема і за кредитом в іноземній валюті, належить дослідити та оцінити, зокрема ті обставини, чи мають місце (підтверджені належним чином) імперативно визначені законом підстави для застосування до відповідних правовідносин та процедур у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи особливостей, передбачених положеннями пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.

У цьому висновку Суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні здійснення провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб за заборгованістю за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, викладеної в постановах від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20, від 10.08.2021 у справі № 918/127/20, від 20.01.2022 у справі № 910/11257/20.

7.14. Натомість, суди, ухвалюючи оскаржувані рішення, наведеного не врахували, помилившись у висновку, що Домоволодіння не є єдиним місцем проживання сім`ї Боржника, оскільки за відсутності належної матеріально-правової підстави, взяли до уваги відомості в акті від 30.01.2020 огляду стану майна щодо фактичного місця проживання Боржника разом з Дітьми (пункт 3.7), тоді як право на визначене в наведеному акті місце проживання Боржника з Дітьми в місті Білій Церкві не ґрунтується на жодному із передбачених законом титулі (праві), зокрема титулі щодо права власності (боржника та/або членів його сім`ї), який як єдиний титул може братись до уваги у справі про неплатоспроможність фізичної особи при дослідженні обставин щодо єдиного місця проживання боржника та членів його сім`ї у розумінні як положень книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" КУзПБ, так і пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень цього Кодексу (пункт 7.12).

7.15. Водночас, спеціальними нормами щодо неплатоспроможності окремої категорії боржників - фізичних осіб (за заборгованістю, зокрема, за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника), пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ регламентовано, що у разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати вимоги забезпеченого кредитора на умовах, передбачених цим пунктом, господарський суд за клопотанням боржника відмовляє у затвердженні плану реструктуризації, встановлює мінімальну суму щомісячного виконання плану реструктуризації, яка не може бути меншою за половину мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України на день ухвалення такого рішення, до моменту повного погашення реструктуризованого зобов`язання або переходить до наступної процедури та закриває провадження у справі про неплатоспроможність.

7.16. За змістом наведених норм у справі про неплатоспроможність такої категорії боржника-фізичної особи (що має окрім іншої також заборгованість за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника) застосовується лише процедура реструктуризації боргів боржника згідно з планом реструктуризації або мировою угодою, тоді як процедура погашення боргів не застосовується.

У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.01.2022 у справі № 910/11257/20 (пункт 64).

7.17. Крім цього, за положеннями частин десятої та одинадцятої статті 126 КУзПБ передбачено, що:

- у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

При цьому Суд зазначає, що до окремої категорії боржників - фізичних осіб (за заборгованістю, зокрема, за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника), як підстава для закриття провадження у справі про неплатоспрожність можуть самостійно застосовуватись як наведені загальні положення щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність, так і спеціальні норми пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ (пункт 7.15).

7.18. Отже, обставини неможливості завершити справу про неплатоспроможність боржника -фізичної особи (за заборгованістю, зокрема, за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника) у процедурі реструктуризації боргів боржника та законодавча заборона на застосування подальшої судової процедури - погашення боргів боржника, в сукупності вказують на можливість застосування, в залежності від встановлених обставин передбаченої КУзПБ (зокрема, частинами десять, одинадцять статті 126, пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ) підстави для закриття провадження у цій справі про неплатоспроможність - через законодавчі обмеження щодо застосування подальшої (після процедури реструктуризації боргів боржника) процедури погашення боргів боржника.

У цьому висновку Суд звертається до близької за змістом та правозастосуванням правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постановах від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 18.11.2021 у справі № 1-24-7-5/297-06-7817 (пункти 9.13, 9.14).

7.19. Згідно з встановленими судами у цій справі обставинами, підставою для визнання Боржниці банкрутом та застосування до неї процедури погашення боргів стало рішення кредиторів Боржника (ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПрАТ "Київобленерго") про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 та про звернення до суду з клопотанням про визнання Боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів (постанова від 13.07.2020).

7.20. Між тим, суди, вирішуючи щодо дозволу на продаж Домоволодіння Боржника у застосованій до нього процедурі погашення боргів, наведеного не врахували, а обставини щодо єдиного місця проживання сім`ї Боржника встановили на підставі недопустимих доказів у справі - акта від 30.01.2020 огляду стану майна щодо фактичного місця проживання Боржника разом з Дітьми (пункт 3.7).

Наведене у сукупності та з огляду на визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, зумовлює необхідність належного дослідження доказів у справі на предмет наявності у сім`ї Боржника єдиного місця проживання, відповідно, обставин належності Боржника до окремої категорії боржників - фізичних осіб (за заборгованістю за кредитом в іноземній валюті, забезпеченим квартирою або житловим будинком, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника) для вирішення питання щодо застосування до Боржника особливостей, визначених пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, а відповідно для вирішення питання щодо можливості подальшого провадження у цій справі у процедурі погашення боргів боржника з огляду на підстави для її застосування у цій справі (пункт 7.19) та з огляду визначені статтею 126 КУзПБ правові наслідки рішення кредиторів про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів Боржника в умовах, коли подальша процедура погашення боргів до такого боржника не застосовується.

7.21. Дійшовши наведених висновків, Суд частково погоджується з аргументами скаржника - лише щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 5.1) та відхиляє протилежні аргументи керуючого реалізацією майна Боржника - арбітражного керуючого Карасюка О.В. та кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (пункт 6.1).

7.22. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного суду про надання дозволу на продаж у процедурі погашення боргів Боржника належного йому домоволодіння - скасуванню, з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду належить, зокрема, відповідно до положень статті 316 ГПК України, у вирішенні питання щодо дозволу на продаж Домоволодіння Боржника, порушеного у спірних правовідносинах у зв`язку виявленням цього майна на стадії погашення боргів Боржника та при формуванням ліквідаційної маси, враховувати наведені в цій постанові вказівки та здійснити розгляд та оцінку умов для подальшого здійснення провадження у цій справі на цій стадії.

7.23. Дійшовши висновку про направлення справи на новий розгляд, Суд не здійснює розподіл судових витрат у справі.

Керуючись статтями 129, 300, 310, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 02.08.2021 (про надання дозволу на продаж майна боржника) у справі № 911/2891/19 скасувати.

3. Справу № 911/2891/19 про неплатоспроможність ОСОБА_1 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.В. Васьковський

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк