Рішення

від 14.07.2022 по справі 420/26829/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/26829/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МАН-СЕРВІС» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 грудня 2021 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МАН-СЕРВІС» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.09.2021 № 312364;

2. Стягнути з Державної служби України з питань безпеки на транспорті відшкодування у якості моральної шкоди на користь ТОВ "Ман-Сервіс" у розмірі 205000,00 (двохсот п`яти тисяч) гривень.

Ухвалою від 29 грудня 2021 року: прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МАН-СЕРВІС»; відкрито провадження у адміністративній справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.08.2021 року водій TOB «Ман-Сервіс» ОСОБА_1 здійснював перевезення подільного вантажу коли державними інспекторами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка автомобілю та запропоновано пройти габаритно-вагову процедуру, за результатами якої виявлено нібито осьове перенавантаження та відсутність дозволу на такі перевезення, про що складені акт. Вказує, що 27.09.2021 за відсутності представника ТОВ «Ман-Сервіс», який не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову №312364 про застосування до ТОВ «Ман-Сервіс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500,00 грн. ТОВ «Ман-Сервіс» не згодне з рішенням суб`єкта владних повноважень. Вказує, що згідно вимог чинного законодавства України, у зв`язку із забороною перевезення подільних вантажів понад встановленої норми по тоннажу, видача дозволів на перевезення таких вантажів Сервісними центрами МВС України не проводиться (п.22.5 постанови КМУ від 10.10.2001р. №1306; п.5 постанови КМУ від 18.01.2001р. №30). Зазначає, що внаслідок протиправних дій посадових осіб Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки позивачу завдано моральну шкоду.

Ухвалою суду від 13.04.2022 замінено відповідача справі №420/26829/21 - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на правонаступника - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті та визначено розгляд справи №420/26829/21 розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи зі стадії відкриття провадження у справі.

До суду від Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті 19.04.2022 за вх №ЕП/10331/22 надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що на розгляд справи на 27.09.21р. позивач був належним чином завчасно викликаний. Запрошення отримав власноручно, про то свідчить поштовий трек код. Зазначає, що позивачем не спростовується порядок здійснення контролю, результати виміру, тощо та висловлюється хибна думка нібито Дозвіл, в випадку що склалася відносно перевезення вантажу саме ним відповідними уповноваженими органами не видається. Одночасно з цим. позивач не надає жодного доказу на переконання, що він звертався за дозволом, і йому в видачі дозволу було відмовлено.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариства з обмеженою відповідальністю «МАН-СЕРВІС» зареєстроване в якості юридичної особи 26.02.1999 та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 (а.с.29), позивач є власником транспортного засобу спеціалізований самоскид марки FORD моделі CARGO 4142O, за реєстраційним номером НОМЕР_2 .

Як зазначено позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем, 27.08.2021 водій TOB «Ман-Сервіс» ОСОБА_1 здійснював перевезення подільного вантажу.

Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено щотижневий графік проведення рейдових перевірок у період з 23.08.2021 по 29.08.2021 (а.с.44 зворот) та 19.08.2021 видано направлення на рейдову перевірку №012361 (а.с.44).

Відповідно до талона зважування автотранспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.46 зворот), зважування було здійснено на вагах №2061 27.08.2021, час: 17:10, режим: динамічний, швидкість 3 км/год; вага (т): 1 вісь: 6570 кг, 2 вісь 2780 кг, 3 вісь: 9040 кг, 4 вісь: 8580 кг, 5 вісь: 8770 кг, 6 вісь: 8840 кг.

27 серпня 2021 року складено довідку №0053137 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.46), відповідно до якої тягач марки VOLVO моделі PH500, реєстраційний номер НОМЕР_3 та напівпричіп марки KRONE марки SDC27, реєстраційний номер НОМЕР_4 , належать до транспортного засобу з однією здвоєною та однією строєною осями та мають навантаження на осі тонн: 6,57; 2,78; 9,04; 8,58; 8,77; 8,84. Повна маса транспортного засобу не вказана.

Крім того, 27 серпня 2021 року складено та підписано акт №0051048 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с.45 зворот), відповідно до якого перевірявся автомобіль (тягач) марки VOLVO моделі PH500, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом марки KRONE марки SDC27, реєстраційний номер НОМЕР_4 ; суб`єкт, що перевірявся ТОВ «МАН-СЕРВІС», найменування та вид вантажу: пиломатеріали хвойних порід; нормативно допустима маса 40.00, фактична 44,58; відстані між осями, метрів: 2.8, 1.3, 5.1, 1.3, 1.3; осьове навантаження нормативно допустиме: 11/18/24, фактичне: 6,57/11,82/26,19.

Посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №298497 від 27.08.2021 (а.с.45), відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д М-05, 210км+450км відповідно до направлення на перевірку №012361 від 19.08.2021. Перевірка здійснена щодо транспортного засобу автомобіль (тягач) марки VOLVO моделі PH500, реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричіпом марки KRONE марки SDC27, реєстраційний номер НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , що належить ТОВ «МАН-СЕРВІС»; водій ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлені порушення «перевезення вантажу згідно CMR (пиломатеріали хвойних дерев) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР України габаритно-вагових норм на 9,13% (навантаження на строєну вісь склало 26,19 т при допустимій 24,0 т), чим порушено: абз.14 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі Акту №298497 від 27.08.2021, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №312364 від 27.09.2021 (а.с.17), відповідно до якої враховуючи, що ТОВ «МАН-СЕРВІС» допущено порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з нього адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п.12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно частин 1, 4 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Отже, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Слід зазначити, що обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а також внести плату за проїзд такого великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування покладається на перевізника.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 цього Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За змістом пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно із п. 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).

Наведеними вище правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів на 9,13 % без відповідного дозволу, зокрема, встановлено навантаження на строєну вісь транспортного засобу 26,19 т, тоді як гранично допустимою є 24 т.

У зв`язку з виявленням вказаного порушення, позивача було притягнуто до відповідальності згідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Слід зазначити, що п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567), встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п. 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому, відповідно до пункту 27 Порядку № 1567, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Суд зазначає, що відповідачем 14.09.2021 на адресу місцезнаходження позивача направлялось запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначений на 27.09.2021 (а.с.48 зворот), про що свідчить фіскальний чек та список №4200 рекомендованих поштових відправлень (а.с.49), з якого вбачається номер поштового відправлення 6501408947678.

Тобто суд вважає, що відповідачем виконано свій обов`язок щодо сповіщення ТОВ «МАН-СЕРВІС» про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Заперечуючи проти виявленого порушення, позивач посилався на те, що при вирішенні питання щодо притягнення товариства до відповідальності відповідачем не було враховано те, що вантаж, який перевозився є подільним, та що чинним законодавством не передбачено можливості перевізнику отримати дозвіл на перевезення такого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічно частиною 3 статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Отже, правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Вказане також підтверджується листом Департаменту патрульної поліції від 16.06.2022 №268аз/41/27/02-2020 (а.с.17-18), відповідно до якого підрозділи Національної поліції не оформлюють дозволи на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у разі переведення подільних вантажів.

В свою чергу, абз. 14 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Сторонами у справі не заперечується обставина, що позивач перевозив пиломатеріали, тобто вантаж, який за своїми характеристиками є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, вважає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Водночас, зі змісту абз.14 ч.1 ст.60 Закону № 2344-IIІ вбачається, що притягнення до відповідальності перевізників за перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без отримання відповідного дозволу можливе за умови, якщо такі перевізники мали можливість отримати такий дозвіл, однак не виконали такий обов`язок.

З огляду на відсутність правових норм, які передбачали б можливість отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.09.2021 №312364 підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з Державної служби України з питань безпеки на транспорті відшкодування у якості моральної шкоди на користь ТОВ "Ман-Сервіс" у розмірі 205000,00 (двохсот п`яти тисяч) гривень, суд зазначає.

Так, вказану вимогу позивач обґрунтовує тим, що посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ТОВ «МАН-СЕРВІС» було завдано моральну шкоду, спричинену душевними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті працівників підприємства: щоденні думки та переживання щодо можливих наслідків застосування до них штрафу, страх можливого неправомірного вилучення вантажних автомобілів, тривога, постійний фізичний біль, спричинений психологічною травмою, обмеженість у виконанні своїх бізнес планів. В подальшому, деякі працівники ТОВ "МАН-СЕРВІС" змушені проходити лікування нервової системи, у зв`язку з чим є необхідність довготривалої реабілітації, що негативно впливає на їх працездатність та заробіток. Також через протиправні дії Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, працівники ТОВ "Ман-Сервіс" знаходяться в постійному емоційно-напруженому стані, оскільки ТОВ "Ман-Сервіс не знає чи будуть продовжуватися протиправні дії відповідача 1 до нього.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до положень частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Посилання позивача на те, що дії Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проявилися у негативних змінах у житті працівників підприємства жодним доказом не підтверджено та є голослівним, оскільки позивачем не надано доказів наявності таки працівників у позивача та доказів зокрема їх лікування, що свідчить про недоведеність понесення позивачем моральних страждань та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки при з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Також суд вважає абсурдним посилання позивача на завдання йому моральної шкоди, спричиненої душевними та фізичними стражданнями, оскільки юридична особа є особливим суб`єктом права, який проте не характеризується наявністю душі чи тіла, які могли б зазнавати душевних та фізичних страждань.

При цьому, зі змісту статті 23 Цивільного кодексу України вбачається, що моральна шкода юридичної особи може проявлятись лише у вигляді приниженні її ділової репутації.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним моральної шкоди у вигляді приниженні ділової репутації ТОВ «МАН-СЕРВІС».

Відтак, у вказаній частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд вважає за доцільне стягнути 2270,00 грн судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, яка є юридичною особою, за відсутності статусу юридичної особи у територіального органу Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області.

Також позивач у позовній заяві у прохальній частині просить стягнути на його користь з Державної служби України з безпеки на транспорті 8000,00 грн витрат на правничу допомогу та 12000,00 грн гонорару успіху.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.07.2022 у справі № 240/571/20.

Суд зазначає, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17).

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (постанова Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №748/912/20).

Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а саме ні договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №22 від 22.09.2021, на якій міститься посилання у ордері серії ВН №1069497, ні документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, ані детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт.

Також суд зазначає, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, згідно якої не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто зазначити, що статтею 27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.

Суд також зауважує, що поняття «гонорар успіху» не закріплене на законодавчому рівні. При цьому, як убачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

Враховуючи ненадання позивачем до суду доказів із зазначенням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, доказів оплати наданої адвокатом позивачу правової допомоги та «гонорару успіху», суд вважає, що підстави для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МАН-СЕРВІС» - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.09.2021 №312364.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «МАН-СЕРВІС» (вул.Одеська, 16, смт Овідіополь, Одеська обл, 67801, код ЄДРПОУ 30258540).

Відповідачі:

- Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014).

- Державна служба України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 011352, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя Вовченко O.A.