Рішення

від 15.06.2022 по справі 134/106/22

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/106/22

2/134/109/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2022 року смт. Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Отіча В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського про визнання незаконним та скасування наказу № 143 від 08 листопада 2021 року в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи,

встановив:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Крижопільського районного суду з позовом до Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського про визнання незаконним та скасування наказу № 143 від 08 листопада 2021 року в частині відсторонення його від роботи та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 1 вересня 2021 року його було прийнято на посаду сторожа Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського.

08 листопада 2021 року, відповідно до наказу за № 143, його відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Підставою відсторонення від роботи стала відсутність щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідач в наказі послався на ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України

«Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153 та п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236. При цьому ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між сторонами, такого зобов`язання з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення позивача з роботи з підстав відсутності вищевказаного щеплення.

Таким чином, серед істотних умов роботи позивача не було передбачено його обов`язку вакцинуватися проти COVID-19. Про таку умову для продовження виконання трудових обов`язків його було проінформовано 8 листопада 2021 року.

Позивач вважає, що недотримання відповідачем двомісячного строку для повідомлення про зміну істотних умов праці є додатковою та окремою підставою для скасування наказу про відсторонення від роботи.

Окрім того, незрозуміло, звідки відповідач володіє інформацією стосовно відсутності у позивача вакцинації від COVID-19, якщо він жодних письмових заяв чи повідомлень не надавав, а ця інформація є таємною.

Відмова надавати відомості про наявність щеплення від COVID-19 та відсутність вакцинації від COVID-19 не може вважатися порушенням та не може бути наслідком відсторонення від роботи. Незважаючи на широке поширення згаданої хвороби, показників епідемії на території України або в окремих регіонах не досягнуто і офіційного рішення влади про визнання COVID-19 епідемією не було. Про це свідчать і численні відповіді МОЗ України на звернення громадян. Виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлюється перелік обов`язкових профілактичних щеплень. Цим законом щеплення від COVID-19 не встановлене як обов`язкове, а тому, відповідно, не включене до календаря щеплень. Дорожньою картою з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 24.12.2020 № 3018 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 09.02.2021 № 213), встановлено, що вакцинація від коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні буде добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

На сьогодні жодним законом України не встановлено порядку про відсторонення працівників від роботи на підставі відсутності у них відомостей про щеплення від COVID-19.

Оспорюваний наказ не містить відомостей на підтвердження відмови позивача здійснити щеплення у порядку, встановленому частиною шостою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

У зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, позивача позбавлено права на працю, а тому з огляду на вищевикладене такий наказ є незаконним.

Позивач переконаний, що незалежно від проведення щеплення, будь-яка особа може бути носієм збудника корона вірусної хвороби COVID-19 та інфікувати оточуючих. Відтак, неприпустимим є співставлення конституційних прав окремої людини з інтересами суспільства, оскільки потенційну вірогідність завдання шкоди таким інтересам внаслідок реалізації права на працю досить складно належним чином оцінити. На сьогоднішній день застосування будь-яких вакцин не є запорукою захисту населення від поширення всіх існуючих небезпечних інфекційних хвороб, тому безпомилково передбачити можливі ризики, пов`язані з роботою працівників певних сфер, зокрема сфери освіти, практично неможливо.

Із оспорюваного наказу вбачається, що з 08.11.2021 року - дня відсторонення від роботи позивача - останньому було призупинено виплату заробітної плати.

Положення ст. 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 08.11.2021 № 143 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, а тому ефективним способом порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Згідно довідки від 12.01.2022 року за № 01-47/02, розмір середньої заробітку позивача складає 7068 грн, а за період з 08.11.2021 року по 31.12.2021 року включно складає 13118,84 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ № 143 «Про відсторонення від роботи працівників закладу освіти» від 08 листопада 2021 року в частині відсторонення його від роботи, стягнути з відповідача середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до часу фактичного виконання судового рішення, а також судові витрати.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 27 січня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Вказує, що наказом № 141 від 02.11.2021 року всіх працівників Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського, у тому числі й позивача, ознайомлено з постановою КМУ № 1096 від 20.10.2021 року.

Так, постановою КМУ № 1096 від 20.10.2021 року було внесено зміни до постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Зокрема постанову № 1236 доповнено пунктом 41-6, яким керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити:

- контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

- відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID- 19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Також керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано взяти до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

На виконання зазначеної вище постанови, наказом № 143 від 08.11.2021 року позивача було відсторонено від роботи до проведення профілактичних щеплень. Позивач особисто відмовився від щеплення, пославшись на смертельну небезпеку такого щеплення.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що спірний наказ № 143 від 08.11.2021 року є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, виданим на виконання імперативних норм постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року (зі змінами), а відповідно таким, що не підлягає скасуванню.

Вимога щодо стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи є похідною від вимоги про скасування спірного наказу та за умови відповідності такого наказу нормам чинного законодавства також не підлягає задоволенню.

В судове засідання представник позивача адвокат Купрій О.М. подав заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК Українив зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу директора Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського № 77-к/тр від 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 прийнято на посаду сторожа з 1 вересня 2021 року, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 20.01.2002 року.

До відзиву відповідач додав заяву ОСОБА_1 від 23 вересня 2021 року, у якій він вказує, що відмовляється від вакцинації, оскільки боїться померти.

02 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 був повідомлений відповідачем про необхідність надання у строк до 08 листопада 2021 року документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідки про абсолютні протипоказання до проведення щеплення та попереджений, що в разі не надання одного із вказаних документів, він буде відсторонений від роботи без збереження заробітної плати, що підтверджується додатком 2 до наказу директора Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського від 02 листопада 2021 року № 141 «Про ознайомлення працівників закладу освіти з постановою КМУ від 20.10.2021 року № 1096.

Згідно наказу директора Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського від 08 листопада 2021 року № 143, ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

За змістом пунктів «а» і «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1статті 46 КЗпП України).

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігти негативним наслідкам.

Частинами 1 і 2статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники в порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (даліПерелік № 2153). Відповідно до цього Переліку № 2153, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно достатті 46 КЗпП України, частини другоїстатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першоїстатті 94 КЗпП України, частини першоїстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частини третьоїстатті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, в наказі про відсторонення працівника від роботи зазначаються підстави та строки такого відсторонення. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Керівник зобов`язаний ознайомити працівника з наказом про відсторонення від роботи.

Досліджені судом письмові докази свідчать про те, що при відстороненні ОСОБА_1 від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, а тому підстави для скасування наказу про відсторонення позивачка від роботи відсутні.

Безпідставними також є посилання ОСОБА_1 на порушення процедури відсторонення працівника від роботи, оскільки необхідність проходження вакцинації в розумінністатті 32 КЗпП Українине є зміною істотних умов праці.

Окрім того,наказом Міністерства охорони здоров`я України № 380 від 25 лютого 2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2022 року за № 256/37592, зупинено діюнаказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»до завершення воєнного стану в Україні.

В судовому засіданні 16 травня 2022 року представник позивача адвокат Купрій О.М. повідомив, що з 01 березня 2022 року позивача ОСОБА_1 допущено до роботи, що підтверджується наказом директора Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського від 01 березня 2022 року № 13-к/тр.

При вирішенні даного спору суд враховує також практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду у справах у подібних правовідносинах.

Щодо доводів позивача ОСОБА_1 про порушення його права на працю, суд вважає за необхідне зазначити, що відсторонення від роботи означає втрату заробітної плати, проте це було наслідком рішення самого позивача відмовитися від проведення вакцинації.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з не проходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, а саме у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти Covid-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, Theofanopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року у подібних правовідносинах у справі № 337/3087/17 висловив позицію про те, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. У спорі, що розглядався, індивідуальне право (інтерес) батьків дитини відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права дитини на здобуття освіти, в тому числі в дошкільних закладах, протиставляється загальному праву (інтересу) інших батьків та їх дітей, які провели щеплення перед направленням дитини для здобуття освіти в дошкільних закладах, з метою забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване статтями3,27та49 Конституції України.

У постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 вказано, що через відмову матері від профілактичного щеплення дитини у зв`язку з недовірою до вакцини, відповідач правомірно відмовив у прийнятті дитини до дитячого навчального закладу без висновку лікарсько-консультативної комісії (за відсутності у дитини щеплень) про можливість відвідування дитячого навчального закладу. Оскільки будь-яке право об`єктивно кореспондується з обов`язками, право на дошкільну освіту закон пов`язує з обов`язком проведення профілактичних щеплень, які гарантують безпеку як власне окремій дитині, так і особам, які навколо неї, висновки судів нижчих рівнів про протиправність та неправомірність дій завідувачки дитячого навчального закладу є необґрунтованими і такими, що суперечать закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при винесені наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, роботодавець діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений діючим законодавством, а тому підстав для скасування наказу про відсторонення позивача від роботи немає.

Оскільки відсторонення від роботи ОСОБА_1 є правомірним, а чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, тому позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до частин 1, 2статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.12,13,81,263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського про визнання незаконним та скасування наказу № 143 від 08 листопада 2021 року в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: с. Крикливець Тульчинського району Вінницької області Тульчинського району Вінницької області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Середня загальноосвітня школа I-III ступенів № 1 ім. Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського, місце знаходження: вул. Героїв України, 90, смт. Крижопіль Тульчинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 20103727.

Суддя