Рішення

від 19.09.2007 по справі 47/333-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/333-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2007 р.                                                            Справа № 47/333-07

вх. № 8833/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Малахова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пенцов С.В. за довіреністю від 22.06.2007р., Фролова К.В. за довіреністю від 29.08.2007р., Склемін С.В., директор  відповідача - Власенко М.Г. за довіреністю від 01.08.2007р., Новоченко О.Г., директор.

розглянувши справу за позовом ДПТНЗ "Центр професійно-технічної освіти № 3", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Стабільність", м. Харків  

про визнання договору неукладеним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати договір довірчого управління майном №7 від 01.12.2003р., що укладений між сторонами, зобов"язати відповідача припинити всі дії по управлінню майном згідно вказаного договору, зобов"язати відповідача повернути позивачу приміщення розташовані в гуртожитку за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців 33-А, а саме праве крило та 8 і 9 поверхи лівого крила будинку.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 16.08.2007р. відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами позивача не згоден з підстав зазначених у відзиві на підставі чого просить суд відмовити позивачу у позові.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 17.08.2007р. письмові пояснення по справі, які були прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

29.08.2007р. відповідач надав суду доповнення до відзиву, які були прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 20.09.2007р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 03.09.2007р. для можливості надання сторонами додаткових документів.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 31.08.2007р. заперечення на  відзив в яких вважає позовні вимоги  такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судом було встановлено, що 01.12.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір довірчого управління майном № 7. Предметом вказаного договору було передання позивачем в довірче управління відповідачу 1-9 поверхів правого крила та 8-го і 9-го поверхів лівого крила будівлі гуртожитку навчального закладу розташованого по вул. Тимурівців 33-А. Відповідач відповідно до договору повинен був здійснювати роботи з ремонту кімнат і службових приміщень гуртожитку, належним чином утримувати всі приміщення передані в довірче управління, а також здійснювати інші господарські операції щодо вказаного майна.

Позивач вважає договір довірчого управління майном № 7 від 01.12.2003р не укладеним посилаючись на те, що на час укладання договору законодавчо не було передбачено такого виду і форми договору а також, що правові підстави укладати договір за відповідною формою передбаченою для договору управління майном виникли тільки з 01.01.2004р., коли вступив в силу новий ЦК України.

Однак, зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи те, що діюче законодавство України не передбачає такого способу захисту права суб'єкта господарювання як визнання договору неукладеним, суд вважає позовну вимогу необгрунтованою, такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні відмовити повністю.

Рішення підписано 24.09.2007р.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.