Постанова

від 07.09.2007 по справі 8/396ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/396ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.09.07                                                                                 Справа № 8/396ад.

Суддя   господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі  Луганської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства  «Нікольське», село Герасимівка Станично-Луганського району  Луганської області,

про звернення стягнення на активи на суму  29364 грн. 07 коп.,

при секретарі судових засідань Бахарєвій І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Астахова В.А. – старший державний податковий інспектор, - довіреність №118 від 03.05.07 року;

від відповідача – не прибув, -    

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача  на  суму  29364,07 грн. (у тому числі: основний платіж –27792,45 грн. та пеня  –1571,62 грн.) у зв'язку з несплатою ним податкового боргу з податку на додану вартість (далі –ПДВ) у названій сумі, яка мається у нього станом на 19.07.07 року за період:  жовтень 2005 року та квітень-вересень 2006 року.

          На підставі розпорядження заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 14.08.07 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ)  попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 14.08.07 року; відповідач до цього засідання не прибув.

Представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАС України, а тому  його задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Крім того, представник позивача звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №б/н від 07.09.07 року), в якій просить суд стягнути з відповідача, шляхом звернення стягнення на активи боржника, податковий борг з ПДВ у сумі 27980,99 грн., у т.ч.: основний платіж –27714,65 грн. та пеня –266,33 грн. (що у сумі дає 27980,98 грн., а не 27980,99 грн., як про це вказано у заяві, - тому суд вважає, що правильною сумою змінених позовних вимог є 27980,98 грн.), який мається у нього за вищевказаний період.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідачу вручено кожне  з поштових відправлень, в яких містилися ухвали суду та повістки (цей факт підтверджується матеріалами справи).

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

          1. 27.01.2000 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Нікольське», ідентифікаційний код 03739830, управлінням економіки Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області зареєстроване в якості юридичної особи, про що до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис за №24196611Ю0010081.   

          16.02.2000 року Державною податковою інспекцією у Станично-Луганському районі Луганської області (далі –ДПІ, - позивач) підприємство взято на податковий облік; з матеріалів справи вбачається, що його також взято на облік і як платника податку на додану вартість (далі –ПДВ).

          Підприємство на виконання вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –ЗУ №2181-ІІІ) надало до ДПІ декларації з податку на додану вартість, а саме:

№11311 від 21.11.05 року на суму 29488,00 грн.;

№4967 від 22.05.06 року на суму  2,00 грн.;

№5536 від 20.06.06 року на суму  2,00 грн.;

№6776 від 18.07.06 року на суму  2,00 грн.;

№8147 від 18.08.06 року на суму   2,00 грн.;

№8872 від 20.09.06 року на суму  2,00 грн.;

№10106 від 19.10.06 року на суму 2,00 грн. , -

згідно яким самостійно узгодило свої податкові зобов'язання з названого податку.

          Вищеперелічені документальні докази наявності податкового боргу, а також його розрахунок  позивачем додано до матеріалів справи.           

          Позивач довів суду, що податковий борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою ним самостійно визначених по кожному з вищезгаданих податків податкових зобов'язань згідно підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, в якому сказано, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

          Відповідач і до виникнення цього податкового боргу уже мав такий за попередні звітні періоди, у зв'язку з чим ДПІ було вжито низку заходів, спрямованих на погашення боргу, у тому числі:

           спрямовано на адресу боржника податкове повідомлення-рішення №456-0000531500-03739830-16/6908  - про накладення штрафу у розмірі  510,00 грн. та  №0000561502/0-1358  від 21.02.06 року  про накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.; кожне з цих рішень відповідачем отримано, що підтверджується матеріалами справи;

          все рухоме та нерухоме майно, майнові права відповідача з 09.03.05 року перебувають у податковій заставі, термін дії якої –до 08.03.2010 року  (витяг №2732364 від 09.03.05 року).

          З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вжив заходів, спрямованих на повне погашення спірного податкового боргу.

          ІІ.Заслухавши  представника позивача,  дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі  з таких підстав.          

          1.Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (частина 1 ст. 67 Конституції України).

           Згідно статті 4 Закону України  від 25.06.1991 року №1251-ХІІ „Про систему оподаткування” (далі –ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

          Пунктам 1 частини 1 ст.14 цього Закону  податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

          Платником цього податку є юридичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) (ст. 4 ЗУ №1251-ХІІ).

           2.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач щодо сплати податку на додану вартість припустився порушення  вимог  підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних  днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

          У зв'язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг, - тобто податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункт 1.3 ст. 1 ЗУ №2181-ІІІ).

Сума цього боргу з ПДВ документально підтверджена та визнана відповідачем у повному обсязі.  

          Законом №2181-ІІІ визначено лише один спосіб стягнення податкового боргу у судовому порядку –шляхом звернення стягнення на  активи боржника.

           Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, активи платника  податків можуть бути  примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу  виключно за рішенням суду.

          Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181-ІІІ є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

          3.Право ДПІ на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

          Таким чином, позивач, будучи суб'єктом владних повноважень, довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДВ, а також факт його ухилення від його сплати, - суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.     

Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з відповідача судові витрати.

Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито”  при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, частини 1 ст. 67 Конституції України; ст.14 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ „Про систему оподаткування”;  п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України  від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, керуючись  ч. 6 ст. 71, ст. 86, ч. 3 ст. 122, ст.ст. 158-163 та 167 КАС України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Нікольське», ідентифікаційний код 03739830, яке знаходиться за адресою: село Герасимівка, вул. Миру, 6 Станично-Луганського району Луганської області, - на користь Державного бюджету, - податковий борг з податку на додану вартість  у сумі 27980 (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 98 коп., у тому числі: основний платіж –27714 грн. 65 коп. та пеня –266 грн.33 коп., - звернувши стягнення на активи боржника.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 07.09.2007 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 12.09.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа