Рішення

від 10.07.2022 по справі 903/288/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2022 року справа № 903/288/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників:

від позивача: Бортнік А.Ю. - адвокат (договір про надання правової допомоги №2-26/04/22 від 26.04.2022р., ордер АС №1039573 від 08.06.2022р., Свідоцтво ВЛ №1305 від 02.04.2021р.)

від відповідача: Мушит О.В. - начальник відділу кадрово-юридичної роботи (довіреність від 08.06.2022р. №16-11/276/2022)

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Любодар", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Оксі Банк", м. Львів

до відповідача: Департаменту освіти Луцької міської ради, м. Луцьк

про стягнення 174 041,69 грн.

встановив: 05 травня 2022 року Приватне підприємство "Любодар" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на його користь з Департаменту освіти Луцької міської ради 174 041,69 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, поставлених на виконання умов договору на постачання продуктів харчування від 09.02.2022р. №07/02/22 відповідно до видаткових накладних №№РН-0000656, РН-000658, РН-000660 від 21.02.2022р., №№РН-000666, РН-000668, РН-000670 від 22.02.2022р. При цьому позивачем засвідчувалось на понесенні витрат, пов`язаних із сплатою 2 610,64 грн. судового збору та оплатою наданої адвокатом професійної правової допомоги на суму 20 000 грн.

Ухвалою від 10.05.2022р. за цим позовом було відкрито провадження у справі, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 09.06.2022р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерне товариство "Оксі Банк", запропоновано сторонам/учасникам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Відзив Департаменту освіти Луцької міської ради від 24.05.2022р. №16-11/249/2022 на позовну заяву з обґрунтовуючими матеріалами до суду надійшов 25.05.2022р.

Відповідь ПП "Любодар" від 27.05.2022р. з додатками документів на відзив відповідача було зареєстровано судом 27.05.2022р.

Пояснення третьої особи - АТ "Оксі Банк" від 02.06.2022р. №8110-0510 на позовну заяву до суду поступили та були зареєстровані 07.06.2022р.

У визначених поясненнях АТ "Оксі Банк" позовні вимоги ПП "Любодар" підтримуються та зауважується, що не є аргументом відповідача те, що продукція була поставлена іншого виробника (торгової марки) так як вказані характеристики товару не визначаються умовами, в тому числі, як істотні умови а ні Договору, а ні положень торгівлі на закупівлю і не визначають вміст та склад товару.

Статтею 23 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлюється, що технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес; що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі, якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент". Замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам.

Пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону, визначено, що тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Торгова марка та виробник конкретного товару не охоплюються поняттям асортименту товару в розумінні ст. 671 ЦК України, адже не визначає певного співвідношення товару за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), а тому будь-які праві наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару, визначені в ст. 672 ЦК, в даному випадку не повинні застосовуватись.

Зобов`язання позивача перед відповідачем за Договором забезпечується банківською гарантією №104/01/А/ВСУ від 01.02.2022р., виданою АТ "Оксі Банк". Умовами Гарантії передбачено, що підставами для звернення Відповідача до Гаранта є:

- невиконання або неналежне виконання учасником переможцем прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору про закупівлю;

- відмова учасника-переможця від виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору про закупівлю;

- дії учасника-переможця призвели до неможливості подальшого виконання договору про закупівлю.

В даному випадку, Гарант 07.04.2022р. отримав лист-вимогу №16-11/170 від 25.03.2022р. від відповідача про сплату грошових коштів в сумі 121 007,98 грн. за Гарантією, про що повідомив позивача листом №5111/0196 від 08.04.2022р.

Позивач вважає, що виконував та неналежно виконав прийняті на себе зобов`язання відповідно до Договору; не відмовлявся від виконання прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору.

Натомість, з позовних вимог вбачається, що відповідач зловживає своїми правами за Гарантією і сам, як сторона за Договором, не виконує свої зобов`язання перед позивачем.

Рішення по справі за позовом позивача може вплинути на права та обов`язки позивача.

Відповідно до пункту 8 щодо умов задоволення вимог за банківською гарантією огляду судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (актуальна судова практика), Рішення, внесені до ЄДРСР, за червень - липень 2021 року, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. При вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

З підстав, визначених в ухвалі від 09.06.2022р. (відображена в протоколі судового засідання, проведеного за участі представників сторін та третьої особи), в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 20.06.2022р.

Ухвалою, відображеною в протоколі проведеного за участю представників сторін та третьої особи підготовчого судового засідання від 20.06.2022р., судом було:

- долучено до матеріалів справи клопотання ПП "Любодар" від 13.06.2022р. про долучення доказів (надійшли до суду 13.06.2022р.);

- долучено до матеріалів справи відповідь Департаменту освіти Луцької міської ради від 15.06.2022р. №16-11/284/2022 на пояснення третьої особи, а також заперечення відповідача від 15.06.2022р. №16-11/285/2022 на відповідь позивача на відзив на позовну заяву з додатками документів, котрі надійшли до суду 15.06.2022р.;

- закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2022р.

Також ухвалою від 20.06.2022р. було задоволено клопотання АТ "Оксі Банк" про участь його представника в судовому засіданні 11.07.2022р. в режимі відеоконференції, забезпечення проведення котрої доручено Господарському суду Львівської області.

23.06.2022р. до суду поступило клопотання ПП "Любодар" від 22.06.2022р. з додатками про вирішення питання розподілу судових витрат у справі в частині оплати професійної правничої допомоги.

30.06.2022р. до суду надійшли письмові пояснення (заперечення) Департаменту освіти Луцької міської ради від 30.06.2022р. №16-11/300/2022 щодо визначеного позивачем розміру витрат по оплаті наданої правничої допомоги.

У визначений ухвалою від 20.06.2022р. день та час в судове засідання з`явились представники сторін.

Не дивлячись на забезпечення Господарським судом Львівської області можливості проведення розгляду даної справи в режимі відеоконференції згідно ухвали від 20.06.2022р., представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, в судове засідання не з`явився, третя особа про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомила.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку. В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що третя особа належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ухвали суду від 20.06.2022р. за клопотанням АТ "Оксі Банк" було забезпечено участь його представника в судовому засіданні 11.07.2022р. в режимі відеоконференції, однак, учасник справи не направив свого представника в засідання суду, приймаючи до уваги обставину за котрої явка представників сторін в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, а також обставину наявності в матеріалах справи письмових пояснень третьої особи стосовно позовних вимог, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті в даному судовому засіданні у відсутності представника АТ "Оксі Банк" за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до Департаменту освіти Луцької міської ради вимоги було підтримано із засвідченням на укладенні між сторонами договору на постачання продуктів харчування №07/02/22 від 09.02.2022р., прийнятті на себе позивачем зобов`язань з передачі у власність відповідача товарно-матеріальних цінностей, відпуску на виконання умов договору відповідно до видаткових накладних №№РН-0000656, РН-000658, РН-000660 від 21.02.2022р., №№РН-000666, РН-000668, РН-000670 від 22.02.2022р. продуктів харчування вартістю 174 041,69 грн., отримання товару закладами освіти, прийняття відповідачем на себе відповідно до угоди зобов`язань щодо оплати молочних продуктів, а також на невиконанні зобов`язань згідно угоди у визначені строки, що спричинило виникнення заборгованості та подальше звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому засвідчено на наявності визначених процесуальним законодавством підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесених ПП "Любодар" у зв`язку із господарським спором сум судових витрат (сплата 2 610,64 грн. судового збору та оплата наданої на суму 20 000 грн. професійної правової допомоги).

Присутня в засіданні суду представник відповідача, посилаючись на обставини, викладені у відзиві Департаменту освіти Луцької міської ради на позовну заяву, відповіді на пояснення третьої особи, а також у запереченні відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву, з огляду на докази, долучені до справи, щодо позову заперечила, засвідчивши на безпідставності вимог та наявності підстав для відмови у їх задоволенні.

При цьому засвідчила, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі" відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 6 ст. 33, ч.ч. 1, 4 ст. 41 якого, договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції. Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За результатами проведення відкритих торгів на закупівлю код ДК 021:2015:15550000-8 - молочні продукти різні (сметана 20% жирності, кефір 2,5 % жирності) для закладів освіти Луцької міської територіальної громади, ПП "Любодар" визнано переможцем торгів та укладено Договір від 09.02.2022р. №07/02/22 на поставку сметани 20 % жирності, кефіру 2,5 % жирності, виробником якого є ТОВ "Деражнянський молокозавод".

Процедура відкритих торгів охоплює процес - від визначення вимог Тендерної документації, відповідність пропозиції учасників вимогам Тендерної Документації і Закону України "Про публічні закупівлі", визначення переможця торгів, підписання Договору та його виконання. У Тендерній Документації Замовник прописує вимоги щодо якості товару, умов поставки продукції, і на підставі поданої інформації учасниками щодо цих вимог, замовник приймає рішення про визначення його переможцем закупівлі чи відхиляє таку пропозицію. Вивчення та розгляд поданих документів чи відповідає учасник торгів визначеним критеріям, чи відповідає предмет закупівлі вимогам щодо безпечності та якості його виготовлення, умовам зберігання і транспортування до пункту призначення у ЗДО ЛМТГ. Завершальною стадією цього процесу є підписання Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору Постачальник гарантує, що товар, який постачається, відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає Замовнику з кожною партією продуктів супровідні документи, що підтверджують якість.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629, 651 ЦК України, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених ч. 5 ст. 41 Закону. Зміна істотних умов договору про закупівлю у випадках, встановлених ч. 5 ст. 41 Закону, може здійснюватися саме у разі та у спосіб, що передбачені договором про закупівлю. При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому. Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами такого договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі. Кожен із цих випадків застосовується у залежності від виникнення підстав, що спричинили внесення відповідних змін у договір про закупівлю.

У тендерній пропозиції ПП "Любодар" були заявлені підтверджуючі документи (сертифікати, протоколи, експертні висновки тощо), на продукцію виробництва ТОВ "Деражнянський молокозавод" і транспортними засобами виробника (гарантійний лист, лист-роз`яснення ПП "Любодар" від 30.12.2021р.)

В даному випадку поставка товару - сметана 20% жирності, кефір 2,5% жирності ТМ "РадиМо" (виробник ТОВ "Радивилівмолоко") у заклади освіти Луцької міської територіальної громади відбулася 21.02.2022р. без повідомлення Замовника, без надання підтверджуючих документів щодо якості продукції та без згоди Замовника товару на зміну виробника продукції, яка закупляється для харчування дітей.

Відповідно до п. 4.4. Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров`я України від 17.04.2006р. №298/227 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.05.2006р. за №523/12397), "Продукти харчування та продовольча сировина приймаються комірником (завгоспом), кухаром дошкільного навчального закладу або особою, яка визначена наказом керівника, відповідальною за приймання продуктів, із залученням медпрацівника (склад комісії з бракеражу продуктів харчування і продовольчої сировини затверджується керівником закладу). Оцінка якості продуктів харчування і продовольчої сировини проводиться за зовнішнім виглядом, запахом, смаком, кольором, консистенцією. Вони повинні прийматися лише за наявності супровідних документів, що підтверджують їх походження, безпечність і якість, повинні відповідати вимогам державних стандартів та мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Документи повинні засвідчувати безпечність і якість продуктів - ґатунок, категорію, дату виготовлення на підприємстві, термін реалізації, умови зберігання (для продуктів, що швидко псуються, термін реалізації і час виготовлення позначаються у годинах). Терміни реалізації визначаються підприємством- виробником або підприємством-постачальником (дрібнооптова база, торговельна організація, спонсор, що надав гуманітарну допомогу тощо). Перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини визначається рішенням тендерних комітетів (комісій) або на підставі укладених договорів за погодженням з територіальною установою санітарно-епідеміологічної служби". У пункті 6.2. укладеного Договору від 09.02.2022р. №07/02/22 на поставку сметана 20% жирності, кефір 2.5% жирності, виробником якого є ТОВ "Деражнянський молокозавод" визначено: "Постачальник гарантує, що товар, який постачається відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає Замовнику документи відповідно до Інструкції.

Згідно даних позивача, зміна виробника та поставка сметани 20% жирності, кефіру 2.5% жирності ТМ "РадиМо" (виробник ТОВ "Радивилівмолоко") зумовлена тим, що виробник молока торгівельної марки "Здоровий світ" (ТОВ "Деражнянський молокозавод") змінив на торговельну марку "Деражня", а не припинив торгову марку продукції, що підтверджується листом ТОВ "Деражнянський молокозавод" від 28.04.2022р. №148.

11.02.2022р. на адресу департаменту освіти Луцької міської ради надійшли листи від ПП "Любодар" про зміну виробника на поставку вище зазначеної продукції (вх. листи №№87/16-11, 88/16-11, 89/16-11). Однак, підтверджуючих документів щодо якості продукції ПП "Любодар" не надано та офіційного погодження щодо зміни виробника молочної продукції департаментом освіти Луцької міської ради на вище зазначені листи постачальнику не направлялися.

Однак, з 21.02.2022р. згідно із інформацією керівників закладів освіти та доповідної записки провідного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти департаменту освіти від 21.02.2022р. продукція постачалася іншого виробника, а саме: сметана 20% жирності, кефір 2.5% жирності ТМ "РадиМо" (виробник ТОВ "Радивилівмолоко"). Згідно інформації керівників ЗДО продукція не відповідала вимогам та умовам транспортування.

21.02.2022р. за №133 на поштову, а 22.02.2022р. на електронну адресу ПП "Любодар" була направлена претензія про неналежне виконання взятих підприємством зобов`язань. Однак, директор Ковальчук В.В. відмовився отримувати претензію від працівника департаменту освіти. Зміст претензії було доведено директору ПП "Любодар" у його кабінеті. У позовній заяві позивач зазначає, що не отримував і не знає про претензію від Замовника щодо неналежного виконання умов Договору, що свідчить про неправдивість, викладеної у позові інформації.

22.02.2022р. за №135 на поштову та електронну адреси ПП "Любодар" було направлено лист про те, що Замовник, не погоджується на зміну істотних умов договору поставки молочної продукції у заклади дошкільної освіти Луцької міської територіальної громади, а саме щодо зміни виробника молочної продукції (лист було повернуто з огляду на закінчення терміну зберігання). При особистій зустрічі у Департаменті освіти інформація, про те, що Замовник не погоджує зміну виробника, була доведена особисто директору ПП "Любодар".

На підтвердження порушення постачальником п. 6.3. Договору і не вчинення дій, спрямованих на заміну товару, відповідачем здійснюються посилання на доповідні записки керівників закладів дошкільної освіти Луцької міської територіальної громади та акти повернення молочної продукції із зазначенням, що транспортні засоби не відповідали санітарним вимогам, а працівники постачальника були без спецодягу.

24.03.2022р. на адресу Замовника надійшов лист-вимога від 24.03.2022р. про оплату за поставлений товар згідно із укладеним договором від 09.02.2022р. №07/02/22 на поставку сметани 20% жирності, кефіру 2,5% жирності, виробником якого є ТОВ "Деражнянський молокозавод" ТМ "Здоровий світ".

25.03.2022р. за №16-11/171 на поштову та електрону адреси ПП "Любодар" було направлено лист із засвідченням відмови Замовника здійснювати оплату вартості поставленого товару.

Відтак, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення коштів за Договором поставки від 09.02.2022р. №07/02/22 оскільки останній порушив взяті зобов`язання, визначені умовами Договору, а саме: - п. 4.4. умови постачання товару повинні відповідати санітарним вимогам та Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні; - п. 6.2. постачальник гарантує, що товар, який постачається за Договором відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає Замовнику (відповідальним за прийняття продукції) з кожною партією продуктів документи передбачені відповідно до Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах; - п. 6.3. Постачальник повинен замінити неякісний товар в термін 2 календарних днів, з дня отримання неякісної продукції; - п. 9.2. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі.

Також, з посиланнями на клопотання від 30.06.2022р., представник відповідача заперечила щодо визначеного позивачем розміру витрат, понесених по оплаті наданої правничої допомоги.

Стосовно обставин, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву, представником ПП "Любодар" в засіданні суду було засвідчено, що заперечення та додані до відзиву документи не спростовують наведених позивачем у позовній заяві обставин та правових підстав позову.

При цьому, згідно п.п. 1.1-1.3 укладеного Договору постачання, предметом закупівлі згідно коду ДК 021:2015:15550000-8 - молочні продукти різні, конкретна назва предмета закупівлі: сметана 20% жирності - 17 460 кг., кефір 2.5% жирності 33 380л. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах Договору, а Замовник оплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у Договорі. Тобто, ні торгівельна марка, ні виробник продукції не охоплюються предметом Договору.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Предмет закупівлі замовник визначає в порядку, установленому Уповноваженим органом, а саме відповідно до Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономрозвитку України від 17.03.2016р. №454. Відповідно до абз. 2 ч. 1 Розділу II Порядку, предмет закупівлі товарів і послуг замовник визначає згідно з п.п. 17 і 32 ч. 1 ст. 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015р. №1749.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 23 Закону України "Про публічні закупівлі", технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз або еквівалент". Замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам.

Також відповідно до ст. 158 Митного кодексу України, під еквівалентними товарами розуміють українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, ввезеним для операцій з перероблення на митній території України.

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону.

Згідно ст. 22 названого Закону, у тендерній документації зазначаються такі відомості: інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону.

Виробник продукції - ТОВ "Деражнянський молочний завод", дійсно зазначався в ряді документів тендерної документації, однак вказане мало лише інформаційний характер щодо технічних, якісних характеристики предмета закупівлі виходячи з існуючої на той момент номенклатури та діючих договірних зобов`язань з виробником.

Згідно п. 4 р. VI "Результати торгів та укладання договору про закупівлю" Тендерної документації на предмет закупівлі ДК 021:2015:15530000-8 - молочні продукти різні (сметана 20% жирності, кефір 2.5% жирності), істотними умовами договору про закупівлю, що будуть включені до нього визначено: - найменування сторін; - місце і дату укладення; - предмет договору; - якість товарів; - ціна договору; - порядок здійснення оплати; - відповідальність сторін; - термін дії договору та інші умови; порядок внесення змін і доповнень у договір;- постачальник зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, у розмірі, що становить 5 % від вартості договору.

Тобто, відповідач не визначав конкретну торгівельну марку "або еквівалент" та виробника предмету закупівлі як істотну умову договору в тендерній документації. Цих обставин Відповідач у відзиві не оспорює і не спростовує.

В технічній специфікації предмету закупівлі (додаток №5 до тендерної документації) Відповідач також не визначав конкретного виробника та конкретної торгівельної марки предмету закупівлі, як істотні умови договору. При цьому ні виробник товару, ні торгівельна марка взагалі не зазначені в тендерній пропозиції Позивача №2 від 25.01.2022р.

Відтак, торгівельна марка предмету закупівлі та виробник не є істотними умовами договору в розумінні ст. 180 ГК України, адже їх визначення зазначається Учасником публічних закупівель. Така умова як виробник та торгівельна марка також не визначені істотними умовами безпосередньо в розділі 1 "Предмет договору" Договору №07/02/22 від 09.02.2022р.

В даному випадку зміна торгівельної марки та виробника були зумовлені неможливістю виробника поставляти для Позивача продукцію торгівельної марки "Здоровий світ". Тому, з метою належного та своєчасного виконання умов Договору постачання Позивач поставляв Замовнику сметану і кефір торгівельної марки "РадиМо" (виробник ТОВ "Радивилівмолоко"). Про цю обставину Позивач повідомив Відповідача листом від 11.02.2022р. При цьому, ціна залишилась незмінною, а вимоги до якості згідно ДСТУ 4418:2005 і ДСТУ 4417:2005 щодо сметани і кефіру виробника ТОВ "Радивилівмолоко" дотримані, що підтверджується копіями експертними висновками №000232 п/22 від 09.02.2022р., №000231 п/22 від 09.02.2022р., протоколами випробувань №0323 від 10.02.2022р., №0324 від 10.02.2022р., деклараціями виробника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність пред`явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію учасників, викладену останніми у наданих суду заявах та поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію сторін, викладену в обґрунтування пред`явленого позову та у заперечення позовних вимог, суд засвідчує наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю молочних продуктів (молоко, масло, сметана, кефір) у заклади освіти Луцької міської ради, тендер №UА-2021-12-20-007340-b, 09 лютого 2022 року між Департаментом освіти Луцької міської ради (Замовник) та Приватним підприємством "Любодар" (Постачальник) було укладено Договір №07/02/22 на постачання продуктів харчування (Договір) із Додатком №1 Місце поставки, Додатком №2 Технічні вимоги предмета закупівлі та Додатковою угодою №1 від 09.02.2022р.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 Договору, предметом закупівлі згідно коду ДК 021:2015:15550000-8 є молочні продукти різні. Конкретна назва предмета закупівлі: сметана 20% жирності - 17 460 кг., кефір 2,5% жирності - 33 380 л. Постачальник передає у власність Замовника товар на умовах Договору, а Замовник оплачує товар, визначений в кількості та за цінами (Товар), які зазначені у Договорі.

Пунктами 2.5.-2.6 Договору в редакції Додаткової угоди №1 визначено, що ціна за одиницю товару становить: сметана 20% жирності - 78,00 грн./кг., кефір 2,5% жирності - 31,70 грн./л., загальна сума договору становить 2 420 026,52 грн., в т.ч. ПДВ 403 337,66 грн.

Згідно положень пунктів 3.1, 3.3 Договору, Постачальник надає Замовнику накладну на товар, що постачається за Договором, до оплати. Замовник проводить оплату за фактично поставлений товар, згідно наданих накладних, за рахунок коштів місцевого бюджету та інших надходжень, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, не пізніше 20 робочих днів з моменту поставки партії товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за товари здійснюються протягом 5 банківських днів з дня отримання Замовником відповідного фінансування.

У відповідності до п.п. 4.1-4.5 Договору, доставка товару здійснюється в робочі дні з 6:00 до 10:00 години за адресами навчальних закладів Луцької міської територіальної громади, дислокація яких наведена у Додатках до даного Договору, та є його невід`ємною частиною, дрібнооптовими партіями тричі на тиждень у понеділок, вівторок та четвер, у відповідності до заявок, переданих Покупцем телефонограмою чи на адресу електронної пошти Постачальника. Доставка та розвантаження товару здійснюється Постачальником своїми силами та за власний кошт за кінцевим пунктом призначення, зазначеним Замовником у Додатку №1. Постачальник разом з продукцією надає Замовнику накладну на товар, документи щодо якості та всю супровідну документацію на кожну партію товару, згідно вимог діючого законодавства. У разі, якщо Постачальник не є виробником, в документі якості чи належно завіреній Постачальником копії, повинно бути вказано, що він виданий безпосередньо Постачальнику із приміткою останнього посвідченого підписом уповноваженої особи, скріпленого печаткою, що товар поставлений на даний пункт доставки, згідно видаткової накладної, відноситься до партії, зазначеної в документі якості. Умови постачання товару повинні відповідати санітарним вимогам та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Замовлення Товару здійснюється уповноваженими особами Замовника (працівниками відповідних закладів освіти) в усній формі за телефоном Постачальника тел. (0332)785955, або у письмовій формі, надіславши його на електронну адресу Постачальника lubodarvv@gmail.com.

При цьому, якість товару повинна в усьому відповідати Держстандартам та технічній вимозі (Додаток №2), повинна бути підтверджена документами щодо якості, передбаченими чинним законодавством для даного виду продукції (п. 6.1 Договору).

Пунктом 6.2. Договору визначається, що Постачальник гарантує, що товар, який постачається за Договором відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає Замовнику (відповідальним за прийняття продукції) з кожною партією продуктів документи, передбачені відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України від 17.04.2006р. №298/227 "Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах".

Відповідно до п. 6.3 Договору, Замовник негайно повідомляє Постачальника в письмовій формі про всі претензії, що виникають у зв`язку з цією гарантією. Постачальник повинен замінити неякісний товар в термін 2 календарних днів з дня отримання неякісної продукції.

У випадку надходження систематичних повідомлень від керівників дошкільних навчальних закладів про постачання неякісної продукції, Замовник має право ініціювати перевірку відповідності продукції вимогам ДСТУ у незалежних акредитованих лабораторіях, які перевіряють якість та відповідність вимогам якості діючих стандартів, а у разі виявлення невідповідності продукції вимогам ДСТУ Постачальник зобов`язаний відшкодувати витрати на лабораторні дослідження цієї продукції (п. 6.4 Договору).

Положеннями Розділу 7 Договору визначаються зобов`язання Замовника здійснювати сплату за поставлений товар при надходженні коштів на розрахунковий рахунок, а також приймати поставлений товар згідно з товаро-супровідними документами. Також положеннями визначеного Розділу встановлено обов`язки Постачальника стосовно забезпечення поставки товарів у строки, встановлені Договором, забезпечення поставки товарів, якість яких відповідає умовам Договору.

Згідно п.п. 12.1-12.2 Договору, сторони погодили, що забезпечення Постачальником виконання зобов`язань за цим договором є банківська гарантія. Постачальник зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, у розмірі, що становить 5% від вартості договору, яке надається не пізніше дня укладення договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, в частині розрахунків - до повного їх виконання (п. 14.1 Договору).

01 лютого 2022 року між Акціонерним товариством "Оксі Банк" (Гарант) та Приватним підприємством "Любодар" (Принципал) було укладено Договір про надання гарантії №104/01/А/ВGV (Договір гарантії) відповідно до котрого за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара (Департамент освіти Луцької міської ради) Гарантію, за якою зобов`язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі Гарантійного випадку (невиконання або неналежне виконання Принципалом своїх зобов`язань за Договором на закупівлю ДК 021:2015:15550000-8 - молочні продукти різні (сметана 20% жирності, кефір 2,5% жирності) та дотримання умов Гарантії та цього Договору на суму Гарантії 121 007,98 грн., яка вступає в силу з 01 лютого 2022 року та діє по 31 січня 2023 року включно.

Листом за №1102.2022/3 від 11.02.2022р. ПП "Любодар" повідомило Департамент освіти Луцької міської ради про те, що у зв`язку із долученням (зміною) виробника молочної продукції, підприємство, на виконання умов укладеної угоди від 09.02.2022р., в подальшому буде постачати сметану 20% жирності за ДСТУ 4418:2005 і кефір 2,5% жирності за ДСТУ 4417:2005 виробника ТОВ "Радивилівмолоко".

Долучення (зміна) виробника молочної продукції пов`язана з обставинами зміни ТОВ "Деражнянський молочний завод" з 01.02.2022р. торгової марки своєї продукції з ТМ "Здоровий світ" на ТМ "Деражня" (повідомлення ТОВ "Деражнянський молочний завод" №148 від 28.04.2022р.)

На виконання умов Договору №07/02/22 від 09.02.2022р. ПП "Любодар" було поставлено навчальним закладам Луцької міської територіальної громади, а останніми беззаперечно прийнято (одержано) сметану 20% жирності і кефір 2,5% жирності на загальну суму 174 041,69 грн., в тому числі, згідно підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених відтисками печаток останніх видаткових накладних №РН-0000656 від 21.02.2022р. на суму 2 810,34 грн., №РН-0000658 від 21.02.2022р. на суму 1 509,86 грн., №РН-000660 від 21.02.2022р. на суму 56 468,09 грн., №РН-000666 від 22.02.2022р. на суму 4 883,60 грн., №РН-000668 від 22.02.2022р. на суму 7 376,28 грн., №РН-000670 від 22.02.2022р. на суму 100 993,52 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (із наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткові накладні №№РН-0000656, РН-0000658, РН-000660 від 21.02.2022р., №№РН-000666, РН-000668 та РН-000670 від 22.02.2022р. на відпуск ПП "Любодар" відповідачу товару містять в собі всі визначені чинним законодавством обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками їх печаток, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених між сторонами на підставі накладних та згідно Договору №07/02/22 від 09.02.2022р. на постачання продуктів харчування господарських операцій.

24 березня 2022 року ПП "Любодар" звернулось до Департаменту освіти Луцької міської ради із листом-вимогою №2403.02 про сплату заборгованості в сумі 174 041,69 грн. впродовж 10 календарних днів у зв`язку, зокрема, з підстав відсутності оплати товарів, поставлених згідно видаткових накладних №№РН-0000656, РН-0000658, РН-000660 від 21.02.2022р., №№РН-000666, РН-000668 та РН-000670 від 22.02.2022р., впродовж 20 робочих днів після дати поставки.

В свою чергу, АТ "Оксі Банк", як Гарант за Договором про надання гарантії від 01.02.2022р. №104/01/А/ВGV, листом №5111/0196 від 08.04.2022р. повідомив ПП "Любодар" про отримання банком від Департаменту освіти Луцької міської ради листа-вимоги №16-11/170 від 25.03.2022р. про сплату грошових коштів за банківською гарантією з мотивів невиконання підприємством зобов`язань за Договором постачання від 09.02.2022р. №07/02/22. При цьому до листа-вимоги №16-11/170 від 25.03.2022р. було долучено претензію №133/2022 від 21.02.2022р., з котрої вбачається, що у тендерній пропозиції ПП "Любодар" заявлені документи, що продукція буде постачатися виробництва ТОВ "Деражнянський молокозавод". 11.02.2022р. на адресу Департаменту освіти Луцької міської ради надійшли листи про зміну виробника на поставку вищезазначеної продукції (листи №№87/16-11, 88/16-11, 89/16-11). Однак, підтверджуючих документів щодо якості продукції не надано та офіційного погодження щодо зміни виробника молочної продукції Департаментом освіти Луцької міської ради на вищезазначені листи не направлялися. Проте, з 14.02.2022р., згідно інформації керівників закладів освіти та доповідної записки провідного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти від 21.02.2022р., продукція (сметана та кефір) постачалася іншого виробника, а саме: ТОВ "Радивилівмолоко".

У претензії запропоновано ПП "Любодар" виконувати належним чином умови п.п. 6.2 Договорів від 26.01.2022р. №05/01/22 на поставку масла вершкового не нижче 72,5% жирності ТМ "Здоровий світ", від 09.02.2022р. №06/02/22 на поставку молока, від 09.02.2022р. №07/02/22 на поставку кефіру і сметани, а саме того виробника, документи якого були заявлені на тендер, до прийняття рішення замовником щодо зміни виробника, а також попереджено, що в іншому випадку договірні відносини будуть розірвані на підставі пунктів 7.2.1 договорів, а поставлена продукція - не буде оплачена.

Позивач засвідчує, що вказану претензію підприємство безпосередньо від Департаменту освіти Луцької міської ради не отримувало та ознайомилось з її змістом лише після отримання від АТ "Оксі Банк" листа №5111/0196 від 08.04.2022р. з доданими копіями вимоги та претензії відповідача.

Зміна торгівельної марки та виробника були зумовлені неможливістю виробника поставляти для Позивача продукцію торгівельної марки "Здоровий світ". Тому, з метою належного та своєчасного виконання умов Договору постачання Позивач поставляв Замовнику сметану і кефір торгівельної марки "РадиМо" (виробник ТОВ "Радивилівмолоко"). Про цю обставину Позивач повідомив Відповідача листом від 11.02.2022р. При цьому, ціна залишилась незмінною, а вимоги до якості згідно ДСТУ 4418:2005 і ДСТУ 4417:2005 щодо сметани і кефіру виробника ТОВ "Радивилівмолоко" дотримані, що підтверджується копіями експертними висновками №000232 п/22 від 09.02.2022р., №000231 п/22 від 09.02.2022р., протоколами випробувань №0323 від 10.02.2022р., №0324 від 10.02.2022р., деклараціями виробника.

На день розгляду справи судом, як загальна вартість поставлених позивачем в лютому 2022 року на виконання Договору від 09.02.2022р. №07/02/22 сметани та кефіру, так і заборгованість по їх оплаті становлять 174 041,69 грн.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну, як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. визначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному ґарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину відповідно до котрої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 629 ЦК України закріплені положення стосовно обов`язковості договору - з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України, обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 712 ЦК України визначається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 4 названої статті ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) р кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між Департаментом освіти Луцької міської ради та ПП "Любодар" Договір на постачання продуктів харчування №07/02/22 від 09.02.2022р. із додатками №№1, 2 та Додатковою угодою №1 від 09.02.2022р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу (закладам освіти Луцької міської територіальної громади) товарно-матеріальних цінностей, їх належне отримання Замовником із наступним підписанням та скріпленням відтисками печаток товаро-супроводжуючих документів (видаткових накладних), не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову про стягнення в судовому порядку суми заборгованості 174 041,69 грн.

При цьому судом засвідчується, що згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. №922-VІІІ, предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Предмет закупівлі замовник визначає в порядку, установленому Уповноваженим органом, а саме відповідно до Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку України від 17.03.2016р. №454 (Порядок).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 розділу II Порядку, предмет закупівлі товарів і послуг замовник визначає згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року №1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Також згідно ч.ч. 4, 5 ст. 23 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VІІІ, технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент" (ч. 4). Замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам (ч. 5).

Частиною 2 статті 158 Митного кодексу України визначено, що під еквівалентними товарами розуміють українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, ввезеним для операцій з перероблення на митній території України.

У відповідності до ч. 4 статті 36 Закону №922-VІІІ, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону №922-VІІІ, у тендерній документації зазначаються такі відомості: інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби -плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону.

Виробник продукції - ТОВ "Деражнянський молочний завод", дійсно, зазначався в ряді документів тендерної документації, однак, вказане, на переконання суду, має виключно інформаційний характер щодо технічних, якісних характеристики предмета закупівлі виходячи з існуючої на той момент номенклатури та діючих договірних зобов`язань ПП "Любодар" з виробником.

Згідно п. 4 р. VI "Результати торгів та укладання договору про закупівлю" Тендерної документації на предмет закупівлі ДК 021:2015:15530000-6 - молочні продукти різні (сметана 20% жирності, кефір 2,5% жирності), розміщеної на сайті "Ргоzorrо" (https://pгоzorrо.gov.ua/tender/UA-2021-12-20-007340-b), істотними умовами договору про закупівлю, що будуть включені до нього визначено: - найменування сторін; - місце і дату укладення; - предмет договору; - якість товарів; - ціна договору; - порядок здійснення оплати; - відповідальність сторін; - термін дії договору та інші умови; порядок внесення змін і доповнень у договір; -постачальник зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, у розмірі, що становить 5 % від вартості договору.

Враховуючи викладене суд констатує, що відповідач не визначав конкретну торгівельну марку "або еквівалент" та виробника предмету закупівлі як істотну умову договору в тендерній документації.

В технічній специфікації предмету закупівлі (додаток №5 до тендерної документації) відповідач також не визначав конкретного виробника та конкретної торгівельної марки предмету закупівлі, як істотних умов договору.

При цьому, ні виробник товару, ні торгівельна марка взагалі не були визначені в тендерній пропозиції позивача №2 від 25.01.2022р.

Таким чином, торгівельна марка предмету закупівлі та виробник не є істотними умовами договору в розумінні ст. 180 ГК України, адже їх визначення згідно умов зазначається учасником публічних закупівель. Така умова, як виробник та торгівельна марка також не визначені істотними умовами безпосередньо в розділі 1 "Предмет договору" Договору №07/02/22 від 09.02.2022р.

Виходячи з положень ч.ч. 4, 5 ст. 23 Закону №922-VІІІ, вимог тендерної документації та безпосередньо умов договору - торгівельна марка та виробник продукції не є істотними умовами договору.

Пунктами 4.4-4.6 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України від 17.04.2006р. №298/227, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05.05.2006р. за №523/12397 визначено, наступне:

п. 4.4. Продукти харчування та продовольча сировина .приймаються комірником (завгоспом), кухаром дошкільного навчального закладу або особою, яка визначена наказом керівника, відповідальною за приймання продуктів, із залученням медпрацівника (склад комісії з бракеражу продуктів харчування і продовольчої сировини затверджується керівником закладу). Оцінка якості продуктів харчування і продовольчої сировини проводиться за зовнішнім виглядом, запахом, смаком, кольором, консистенцією. Вони повинні прийматися лише за наявності супровідних документів, що підтверджують їх походження, безпечність і якість, повинні відповідати вимогам державних стандартів та мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Документи повинні засвідчувати безпечність і якість продуктів - ґатунок, категорію, дату виготовлення на підприємстві, термін реалізації, умови зберігання (для продуктів, що швидко псуються, термін реалізації і час виготовлення позначаються у годинах). Терміни реалізації визначаються підприємством-виробником або підприємством-постачальником (дрібнооптова база, торговельна організація, спонсор, що надав гуманітарну допомогу тощо). Перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини визначається рішенням тендерних комітетів (комісій) або на підставі укладених договорів за погодженням з територіальною установою санітарно-епідеміологічної служби. Закупівлю або придбання продуктів харчування (овочів, фруктів, молочних продуктів, м`яса, меду тощо) з індивідуальних або фермерських господарств, фірм, кооперативів, садових товариств проводять за погодженням із територіальною санітарно-епідеміологічною станцією.

п. 4.5. При встановленні недоброякісності будь-якого продукту комісією з бракеражу продуктів харчування і продовольчої сировини складається акт бракеражу у 3-х примірниках, аналогічно, як і на продукти з великим (понад стандартний) відсотком відходів. Недоброякісна продукція разом із актом, що підтверджує недоброякісність, повертається постачальнику. При невиконанні заявки на продукти харчування та продовольчу сировину або при надходженні продуктів низької якості до постачальника надсилається претензійний лист, копії цього листа - до управління освіти і науки місцевої державної адміністрації, територіального органу Державної санітарно -епідеміологічної служби. У листі вказуються вага продуктів, нестачу яких встановлено, перелік продуктів, які не завезено, або наводяться відомості щодо продуктів низької якості (до листа обов`язково додається акт бракеражу).

п. 4.6. При виявленні нестачі або надлишку одного з видів продуктів матеріально відповідальна особа зобов`язана припинити приймання продуктів харчування та продовольчої сировини. Подальше приймання продуктів харчування здійснюється комісією з бракеражу за участю працівника бухгалтерії (якщо він є у штаті закладу), представника постачальника, а також представника органу громадського самоврядування (від колективу закладу або від батьків). Результати оформлюються актом приймання у 2-х примірниках: один - для обліку прийнятих продуктів харчування, другий - для направлення претензійного листа постачальникові. Акт складають того ж дня, коли було виявлено нестачу або надлишок.

В обґрунтування підстав для односторонньої відмови від оплати отриманого товару Департамент освіти Луцької міської ради засвідчує інформацію керівників закладів освіти та наявність доповідної записки провідного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти департаменту освіти, згідно яких продукція постачалась іншого виробника, а саме ТОВ "Радивилівмолоко" замість ТОВ "Деражнянський молочний завод". Згідно із інформації керівників ЗДО від 11.02.2022р., 18.02.2022р., 22.02.2022р. та 23.02.2022р., продукція не відповідала вимогам та умовам транспортування, а саме зазначалось, "що транспортування продукції здійснювалось із порушенням санітарно-гігієнічних вимог: температура холодильної камери транспортного засобу не відповідала нормі, водії транспорту були без спец одягу.

Однак, відповідач дані обставини, за яких керівниками закладів освіти встановлено нібито невідповідність температури холодильних камер, за допомогою яких технічних засобів, в якому одязі були водії, яким чином це зафіксовано - не підтверджені документально.

На думку суду, твердження відповідача, щодо порушення п. 4.4. Договору, а саме умов постачання товару санітарним вимогам та Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не відповідає дійсності, оскільки стороною не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність таких порушень.

В акті від 23.02.2022р. бракеражу продуктів харчування і продовольчої сировини закладу дошкільної освіти №15, а також в акті від 23.02.2022р. №1 та доповідних записках директорів закладів дошкільної освіти зазначено не про недоброякісність продукції, а про невідповідність тендерної документації щодо виробника молочної продукції (замість ТОВ "Деражнянський молочний завод" постачали продукцію іншого виробника).

Поруч з цим суд звертає увагу на ту обставину, що незважаючи на наявність вказаних документів, відповідач повністю прийняв поставлену продукцію, підписав видаткові накладні про прийняття продукції, щодо якої наявні документи, які підтверджують їх походження, безпечність і якість, відповідність вимогам державних стандартів (експертні висновки №000232 п/22 від 09.02.2022р., №000231 п/22 від 09.02.2022р., протоколи випробувань №0323 від 10.02.2022р. №0324 від 10.02.2022р. та декларації виробника).

За визначених обставин, на переконання суду, є безпідставними свідчення сторони відповідача про порушення п.6.2. Договору, яким передбачено, що постачальник гарантує, що товар, який постачається за Договором відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає Замовнику (відповідальним за прийняття продукції) з кожною партією продуктів документи передбачені відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України від 17.04.2006р. №298/227 "Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах".

Так, документи, передбачені п.6.2. Договору (експертні висновки №000232 п/22 від 09.02.2022р., №000231 п/22 від 09.02.2022р., протоколи випробувань №0323 від 10.02.2022р. №0324 від 10.02.2022р. та декларації виробника) надавались Замовнику, в тому числі, й повторно згідно листа №2104.1 від 21.04.2022р.

В свою чергу, стороною відповідача не надано доказів, які б слугували підтвердженням того, що поставлений товар є неякісним, а документи, що підтверджували його якість були відсутні.

Щодо тверджень відповідача про порушення п. 6.3 Договору, суд засвідчує, що відповідно до цього пункту Договору, Замовник негайно повідомляє постачальника в письмовій формі про всі претензії, що виникають у зв`язку з цією гарантією. Постачальник повинен замінити неякісний товар в термін 2 календарних днів, з дня отримання неякісної продукції.

Проте, у пункті 6.3. Договору не визначено умови повернення товару, а лише йдеться про заміну неякісного товару. Як зазначалось вище, відповідач будь-яким чином не встановлював обставин недоброякісності товару та не надав належних та допустимих доказів таких обставин. При цьому, відповідачем не доведено, що поставлений товар був неналежної якості.

Суд звертає увагу й на те, що до відзиву відповідач долучає лист №16-11/171-2022 від 25.03.2022р. згідно котрого, продукція була прийнята працівниками ЗДО та використана для харчування дітей, згідно із затвердженим меню. Викладене цілком підтверджує ту обставину, що поставлені та в подальшому прийняті відповідачем (закладами освіти) молочні продукти були належної якості, і тим самим, сторона Замовника погодилась на прийняття товарів саме такої торгівельної марки та виробника.

Також, на думку суду, не заслуговує на увагу посилання відповідача на п. 12.5 Договору про те, що Замовник стягує забезпечення виконання договору з посиланням на невиконання або неналежне виконання учасником переможцем прийнятих на себе зобов`язань відповідно до Договору про закупівлю, оскільки Позивач виконав умови Договору та в лютому 2022 року поставив Відповідачу відповідний товар, і цей товар Відповідач прийняв та використав, що підтверджується видатковими накладними та листом №16-11/171-2022 від 25.03.2022р.

Безпідставними також є твердження відповідача, що 22.02.2022р. директор ПП "Любодар" відмовився отримувати претензію від працівника департаменту освіти (О.В. Мушит), яка особисто поїхала за адресою ПП "Любодар" для її вручення, оскільки, на підтвердження цих обставин відповідач не надав жодних доказів. Аналогічно не надано доказів на підтвердження щодо того, що директору ПП "Любодар" при особистій зустрічі було доведено, що Замовник не погоджує зміну виробника.

Стосовно тверджень, що відповідач надсилав на електрону адресу lubodargroup@gmail.com листи, претензії, відповіді, адресовані позивачу, суд засвідчує наступне:

З доданих до позовної заяви додатків, а саме у формі "Тендерна пропозиція" зазначено відомості про учасника процедури закупівлі, у якій вказана електронна адреса ПП "Любодар": lubodarvv@gmail.com. Така ж електронна адреса зазначена у п.4.5. Договору №07/02/22 від 09.02.2022р. Також в позовній заяві в частині реквізитів сторін зазначено ще одну електронну адресу, а саме: torgprodgroup@ukr.net (на яку надіслано відзив). За визначених обставин твердження відповідача, що останній надсилав кореспонденцію на електрону адресу lubodargroup@gmail.com не заслуговує на увагу оскільки остання не є офіційною електронною адресою ПП "Любодар".

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За визначених обставин в їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводи позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про підставність позову, доведення спору до суду з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому відповідно до ст. 129 ГПК України за рахунок Департаменту освіти Луцької міської ради.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись з позовом до суду та підтримуючи позовні вимоги в суді, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

При розподілі визначених судових витрат суд враховує наступне.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В підтвердження надання адвокатом Бортніком О.Ю. послуг з професійної правничої допомоги в суді вартістю 20 000 грн. під час розгляду даної справи позивачем надано ордер АС №1039573 від 08.06.2022р., договір про надання правової допомоги №2-26/04/22 від 26.04.2022р., Свідоцтво ВЛ №1305 від 02.04.2021р., рахунок №2-26/04/2022 від 26.04.2022р. на суму 20 000 грн., платіжне доручення від 27.04.2022р. №98, акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 22.06.2022р. на суму 20 000 грн.

Дослідивши надані докази, суд приймає до уваги, що 26 квітня 2022 року За №2-26/04/22 між ПП "Любодар" (Клієнт) та ОСОБА_1 , Красуном Володимиром Володимировичем (адвокати) було укладено договір про надання правової допомоги згідно умов п.п. 1.1. котрого за цим договором адвокати надають клієнту правову допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в Господарському суді Волинської області справи за позовом ПП "Любодар" до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення заборгованості за договором поставки №05/01/22 від 26.01.2022 р. (далі Справа), а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього договору. Під правовою допомогою в цьому договорі розуміється професійна правнича допомога.

Відповідно до п. 1.3. договору від 26.04.2022р. №2-26/04/22, правова допомога надається в тому числі, але не виключно, шляхом: надання усних консультацій та роз`яснень з приводу діючого законодавства та існуючої судової практики по справі; збору інформації та доказів, необхідних для надання правової допомоги, в тому числі шляхом направлення адвокатських запитів та здійснення при цьому представництва інтересів клієнта в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, перед юридичними та фізичними особами, яким адресовані відповідні запити; складання процесуальних та інших документів правового характеру (в тому числі, але не виключно: заяв по суті справи, клопотань, заяв), при необхідності, підписання та подання їх від імені клієнта; представництва клієнта в Господарському суді Волинської області з усіма правами, передбаченими ГПК України, відповідно до процесуального статусу клієнта у відповідному провадженні без будь яких обмежень.

Згідно п. 7.1. договору від 26.04.2022р. №2-26/04/22, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар - 20 000 грн., які сплачуються на розрахунковий рахунок адвоката Красуна Володимира Володимировича в термін до 30.04.2022р. включно. Розподіл гонорару між адвокатами визначається окремими договором про розподіл гонорару, який укладається між адвокатами.

Пунктом 9.1. договору від 26.04.2022р. №2-26/04/22 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, про що сторони складають відповідні акти прийому передачі послуг з надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами.

26 квітня 2022 року адвокатом Красуном В.В. було виставлено ПП "Любодар" рахунок на оплату №2-26/04/2022 від 26.04.2022р. на суму 20 000 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 27.04.2022р. №98 на суму 20 000 грн. із призначенням платежу "за надання правової допомоги згідно договору №2-26/04/22 від 26.04.2022р., без ПДВ" адвокатом Красуном В.В. отримано від ПП "Любодар" грошових коштів в сумі 20 000 грн.

Згідно акту прийому передачі послуг з надання правової допомоги (детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) від 22.06.2022р. підписаних договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 20 000 грн., в тому числі: складання позовної заяви, виготовлення копій, надіслання сторонам, подання позовної заяви до суду; складання відповіді на відзив, надіслання сторонам та суду; складання та надіслання адвокатського запиту до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області; участь в судовому засіданні (адвокат Бортнік О.Ю.); складання клопотання про долучення доказів, виготовлення копій, надіслання сторонам та суду; складання клопотання про долучення доказів, виготовлення копій, надіслання сторонам та суду; участь в судовому засіданні (адвокат Бортнік О.Ю.); складання заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат, виготовлення копій, надіслання сторонам.

Враховуючи вказане, судом констатується, що позивачем згідно ст. 74 ГПК України доведено понесення витрат в розмірі 20 000 грн. по оплаті наданих послуг з професійної правничої допомоги.

Суд зауважує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Об`єднаної Палати КГС ВС від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Об`єднаної Палати КГС ВС від 22.01.2021р. у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Відповідно до Постанови Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019р. (справа №922/445/19), суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, проте, беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про зменшення, вправі зробити це у даній справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суд не зобов`язаний керуватися тими внутрішньо національними розцінками і критеріями, з яких виходять Уряд і заявник на підтримку відповідних аргументів; він керується свободою розсуду відповідно до того, що він вважає за справедливе.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката в даному випадку є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, їх розмір вважається розумним, оскільки, на думку суду, є повністю співмірним зі складністю справи, а також із складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заявлене клопотання відповідача про неспівмірність розміру витрат на правовому допомогу, заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи, мотивацію в обґрунтування цієї заяви, відповідні заперечення відповідача приймаються судом. При цьому представник відповідача засвідчила, що, на її думку, орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі міг би становити 5 000 грн.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд засвідчує, що наданий позивачем акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги, складений 22.06.2022р., містить детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) на суму 20 000 грн. Суд констатує, що в акті не зазначено про витрачений час, вартість кожної з наданих послуг та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим акт надання послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У наданому позивачем акті зазначено окремо такі види робіт, як виготовлення копій документів, надіслання сторонам та суду, подання позовної заяви до суду, які не потребують спеціальних знань, не є послугами з надання правничої допомоги з огляду на положення статті 123 ГПК України. Заявник не довів необхідність надання таких послуг саме адвокатом.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат та аргументи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, беручи до уваги особливу відсутність, на думку суду, складності даної справи, строк (тривалість) її розгляду судом, кількість і тривалість засідань у справі (справу із прийняттям рішення по суті позовних вимог розглянуто в порядку загального позовного провадження з кількістю проведених трьох судових засідань), суд керуючись статтями 126, 129 ГПК України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат із первинно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 20 000 грн. до суми 5000 грн.

Такий розмір витрат на думку суду, відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді.

При цьому судом також враховано, що на даний час в провадженні Господарського суду Волинської області знаходяться справа №903/287/22 за позовом Приватного підприємства "Любодар" до Департаменту освіти Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "ОКСІ БАНК" про стягнення 192 997,26 грн. та справа №903/281/22 за позовом Приватного підприємства "Любодар" до Департаменту освіти Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Оксі Банк" про стягнення 74 370,00 грн.

У справах №903/287/22 та №903/281/22 представництво інтересів позивача також здійснюються адвокатами Бортніком Олексієм Юрійовичем та Красуном Володимиром Володимировичем.

Відтак, суд вважає, що здійснюючи підготовку трьох позовних заяв за різними в частині доказової бази та однаковими за обґрунтуванням мотивувальної частини та законодавчої бази обставинами, адвокати використали менше часу та зусиль, ніж це було б використано при підготовці останніми різних (неоднотипних) позовів.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Правова позиція щодо зменшення фіксованого розміру правничої допомоги викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 червня 2022 року у справі №910/1929/19.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту освіти Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 44186267) на користь Приватного підприємства "Любодар" (м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13-А, код ЄДРПОУ 39226192) 174 041,69 грн. заборгованості, 2610,62 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору та 5000 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 18.07.2022р.

Суддя В. А. Войціховський

Рішення суду направити:

- Приватному підприємству "Любодар" (torgprodgroup@ukr.net; ІНФОРМАЦІЯ_1);

- Акціонерному товариству "Оксі Банк" (іnfo@okcibank.com.ua);

- Департаменту освіти Луцької міської ради (uo_lutsk@ukr.net).