Рішення

від 17.07.2022 по справі 910/3463/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2022Справа № 910/3463/22Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.ТІ.ІНВЕСТМЕНТ"

про стягнення 559 288,14 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.ТІ.ІНВЕСТМЕНТ" про стягнення 559 288,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір поставки №10/21/2-У від 26.10.2021.

На виконання умов договору позивачем оплачено відповідачу товар на загальну суму 506 000,09 грн.

Проте, відповідачем не поставлено товар та не повернено попередню оплату.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 506 000,09 грн., три проценти річних в розмірі 7 444,44 грн. та інфляційні втрати в розмірі 45 843,61 грн.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 92251263 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.05.2022 року, а саме: 03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, будинок 114.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 16.05.2022 р. повернута до суду у зв`язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/3463/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

03.06.2022 до канцелярії суду (на електронну адресу) від позивача надійшли додаткові документи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.10.2021 року між державним підприємством "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІ.ТІ.ІНВЕСТМЕНТ" (постачальник) укладено договір поставки №10-21/2-У.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві хімічну продукцію (далі - товар), а покупець прийняти та оплатити товар, у кількості, за номенклатурою, ціною, в терміни та на умовах поставки згідно з умовами цього договору та специфікаціями до нього, які є невід`ємними частинами договору.

Ціна товару обумовлюється для кожної партії окремо і відображається у відповідних специфікаціях до цього договору (п.3.1 договору).

Згідно з п.4.1 договору оплата товару звідповідно до специфікадійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі, специфікації або в рахунку постачальника. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата товару здійснюється покупцем відповідно до порядку оплати, який передбачений специфікацією (п.4.2 договору).

Поставка товару здійснюється партіями, по факту отримання та оплати товару (п.5.1 договору).

Поставка товару здійснюється відповідно до строку зазначеного в специфікації, шляхом відвантаження товару автотранспортом постачальника або самовивозом зі складу постачальника відповідно до умов даного договору, якщо інший порядок поставки не передбачено специфікацією (п.5.2 договору).

Відповідно до специфікацї №1 від 26.10.2021 (додаток №1 до договору) сторони визначили найменування, асортимент, кількість, ціну та вартість товару, що поставляється згідно договору, а саме: селітра аміачна, у кількості 22 т на загальн суму 506 000,09 грн.

Пунктом 3 специфікації передбачено, що оплата вартості товару здійснюється на умовах 100% оплати на підставі виставленого постачальником рахунку на протязі одного банківського дня.

Строк поставки - поставка товару здійснюється на протязі 7 робочих днів, починаючи з наступного дня після оплати (п.4 специфікації).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу 506 000,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- №2428 від 26.10.2021 на суму 172 500,03 грн.,

- №2429 від 27.10.2021 на суму 188 600,03 грн.,

- №2432 від 28.10.2021 на суму 144 900,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки остання оплата була здійснена 28.10.2021, то відповідач повинен був поставити позивачу товар до 08.11.2021 року включно.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

В матеріалах спарави наявний лист №12/04 від 14.04.2022 позивача в якому просить відповідача у 10 денний строк повернути та перерахувати на його рахунок суму у розмірі 506 000,09 грн. попередньо сплачену. Проте, відстуні докази направлення даного листа відповідачу чи його отримання останнім.

Також, позивачем долучено лист товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.ТІ.ІНВЕСТМЕНТ" за вих. №2012/214-letter від 20.12.2021, в якому зазначено, що оплату по договору поставки №10-21/2-У від 26.10.2021 від ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» у розмірі 506 000,09 грн. отримано у повному обсязі, станом на 20.12.2021 відвантаження продукції (селітра аміачна) не відбулося у кількості яка була вказана в догооврі поставки. Оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІ.ТІ.ІНВЕСТМЕНТ" було отримано лист №119 від 13.12.2021 від ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» про повернення коштів сплачених по договору поставки №10-21/2-У від 26.10.2021 то повідомлено, що з метою зберігання порядних ділових відносин між сторонами кошти будуть повернуті протягом 10 днів у повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази поставки товару чи повернення суми передплати в розмірі 506 000,09 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 506 000,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 7 444,44 грн. нараховані за період з 08.11.2021 року по 05.05.2022 та індекс інфляції в розмірі 45 843,61 грн. за період з листопада 2021 по березень 2022 включно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Таким чином, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Враховуючи те, що відповідач повинен був поставити позивачу товар до 08.11.2021 року включно, то першим днем прострочення є 09.11.2021.

Розрахунок трьох процентів річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 09/11/2021 до 05/05/2022 506 000,09 x 3 % x 178 : 365 : 1001787 402,85 грн.За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 7 402,85 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 41,59 грн. відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд погоджується з нарахуванням інфляційних втрат в розмірі 45 843,61 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІ.ТІ.ІНВЕСТМЕНТ" (03150, м. Київ, вул. Велика Василівська, будинок 114, ідентифікаційний код 44105667) на користь державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" (08631, Київська обл., Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Ботанічна, будинок 13, ідентифікаційний код 03534334) основний борг в розмірі 506 000 (п`ятсот шість тисяч) грн. 09 коп., три проценти річних в розмірі 7 402 (сім тисяч чотириста дві) грн. 85 коп., індекс інфляції в розмірі 45 843 (сорок п`ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 61 коп. та судовий збір у розмірі 8 388 (вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий