Рішення

від 17.07.2022 по справі 910/3764/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.07.2022Справа № 910/3764/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб"

про стягнення 224 860,28 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" (далі - відповідач) заборгованості у загальному розмірі 224 860,28 грн., з яких: 200 000,00 грн. - основний борг; 12 920,55 грн. - пеня, 10 000,00 грн. - 5 % штрафу, 1 939,73 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" посилалося на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 07.10.2021 року договором поставки № 01/10 в частині повної та своєчасної оплати поставленого Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2022 року відкрито провадження у справі № 910/3764/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін. Крім того, цією ухвалою відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

20.06.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 14.06.2022 року на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" заперечило проти пред`явлених до нього вимог з огляду на те, що в порушення положень договору поставки від 07.10.2021 року № 01/10 позивач не надав покупцю повного пакета документів на товар, у тому числі посвідчення якості, що є обов`язковою умовою для оплати поставленої за цим правочином продукції. Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого відповідачу товару не настав, останній вказав про необґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" про стягнення з покупця нарахованих сум 3 % річних та штрафних санкцій. Крім того, у цьому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" зазначило про повне погашення ним спірного боргу на суму 200 000,00 грн. після відкриття провадження у справі № 910/3764/22, на підтвердження чого надало суду копію відповідного платіжного доручення від 30.05.2022 року № ТД000066 на суму 200 000,00 грн.

08.07.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 05.07.2022 року № 157 на відзив на позовну заяву, в якій останній підтвердив факт оплати відповідачем суми боргу в розмірі 200 000,00 грн. після відкриття провадження у справі та просив суд закрити провадження у цій справі в частині означених вимог.

Інших клопотань чи заяв, зокрема по суті справи, на адресу суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" (покупець) було укладено договір поставки № 01/10 (далі - Договір), за умовами якого (з урахуванням підписаного між сторонами протоколу розбіжностей до цього правочину) позивач зобов`язався в порядку і строки, встановлені Договором, виготовити та передати товар окремими партіями у власність покупцеві відповідно до поданих покупцем і погоджених постачальником замовлень, а відповідач зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених у цьому Договорі.

Вказаний правочин, а також протокол розбіжностей до нього, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками означених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1 Договору товар виготовлений під ТМ "Київхліб" постачається виключно покупцеві.

Згідно з пунктом 1.7 цієї угоди конкретний асортимент, номенклатура, кількість та ціна товару, який постачається за цим Договором, визначатиметься сторонами в Специфікаціях до цього Договору та замовленнях покупця, що становитимуть невід`ємну частину Договору. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Партією є товар, зазначений в одній видатковій/товарно-транспортній накладній.

За умовами пункту 3.4 означеного правочину перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання відповідальними особами покупця видаткових/товарних накладних постачальника про отримання товару.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що постачальник гарантує що якість та безпечність товару відповідає діючим стандартам та умовам, які передбачені чинним законодавством та умовами цього Договору. Товар, що поставляється за даним Договором, має відповідати вимогам ТУ (ДСТУ) та підтверджуватись відповідним посвідченням якості або іншим документом. Покупець має право контролювати якість та безпечність товару, в тому числі шляхом проведення експертизи.

Відповідно до пункту 5.2 Договору усі розрахунки за цією угодою здійснюються винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у який сума, що підлягає оплаті, надходить на банківський рахунок постачальника.

Обов`язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної та інших документів, які передбачені Договором. При відсутності одного із зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи у відповідність до вимог чинного законодавства України та вимог цього Договору протягом 7-ми календарних днів з дати поставки (пункт 5.3 Договору).

Згідно з пунктом 5.4 Договору оплата за товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати поставки, якщо інше не передбачено в накладних на товар. В разі, коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день. В першу чергу погашається вартість отриманого товару, в другу чергу - всі інші платежі, передбачені Договором.

За змістом пункту 10.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного року з дати підписання. Строк дії Договору може бути продовжено на підставі додаткової угоди, підписаної сторонами.

Припинення Договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, які передбачені даним Договором, невиконаних на момент припинення дії Договору, а також відповідальності за невиконання будь-якого з цих зобов`язань (пункт 10.3 цього правочину).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач згідно з підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою їх печатками накладною від 03.12.2021 року № 826 (із зазначенням підстави продажу: замовлення до Договору поставки № 01/10 від 07.10.2021) поставив відповідачу товар (печиво) на загальну суму 409 416,52 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором.

У той же час судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" вартість наведеної продукції на час звернення позивача до суду з даним позовом оплатило лише частково, перерахувавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" грошові кошти в розмірі 209 416,52 грн. та заборгувавши таким чином позивачу 200 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що направлені на адресу відповідача претензії від 28.03.2022 рок № 74 та від 06.04.2022 року № 87 були залишені Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Разом із тим, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" зазначило про повне погашення ним спірного боргу на суму 200 000,00 грн. після відкриття провадження у справі № 910/3764/22. На підтвердження наведених обставин відповідач надав суду копію відповідного платіжного доручення від 30.05.2022 року № ТД000066 на суму 200 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).

З матеріалів справи вбачається, що предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 200 000,00 грн. існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв`язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості, що підтверджується, зокрема, відповідним платіжним дорученням від 30.05.2022 року № ТД000066 (проведено банком 31.05.2022 року).

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі щодо стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 200 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача в частині стягнення нарахованих сум штрафних санкцій та 3 % річних, відповідач посилався на те, що в порушення положень Договору позивач не надав покупцю повного пакета документів на товар, у тому числі посвідчення якості, що є обов`язковою умовою для оплати поставленої за цим правочином продукції. Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого відповідачу товару не настав, останній вказав про необґрунтованість вищевказаних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют".

Проте вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на те, що умовами Договору не передбачено здійснення передачі від постачальника покупцю супровідних документів, що підтверджують якість товару (у тому числі посвідчення якості), за актом приймання-передачі, за описом, під розписку чи за іншим письмовим документом.

Разом із тим, факт отримання відповідачем товару за Договором на підставі накладної від 03.12.2021 року № 826 підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього товаророзпорядчого документа, підписаного сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів встановлення відповідачем постачальнику розумного строку для передання документів, які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром (що могло б свідчити про порушення позивачем обов`язку з передання таких документів покупцю), а також доказів відмови відповідача від приймання товару, складення актів розбіжностей стосовно відмови від приймання поставленої позивачем продукції тощо.

У матеріалах справи відсутні докази, зокрема, пред`явлення відповідачем претензій позивачу стосовно відсутності певних документів, що підлягали передачі разом з товаром.

Суд також звертає увагу на те, що у пункті 3.3 Договору сторони погодили, що покупець має право протягом 14 днів з моменту підписання накладної про отримання товару пред`явити постачальникові претензії щодо якості партії товару.

Проте матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем постачальникові претензії щодо якості партії товару, поставленого за накладною від 03.12.2021 року № 826.

Крім того, на час розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем була сплачена покупцем у добровільному порядку, тоді як за змістом пункту 5.3 Договору обов`язковою умовою для оплати поставленого за Договором товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної та інших документів, які передбачені Договором.

Відтак, наведені відповідачем заперечення проти позову щодо ненастання строку оплати товару не були належним чином підтверджені під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Разом із тим, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому за Договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 939,73 грн., нарахованих у період з 20.01.2022 року по 17.05.2022 року включно на суму основного боргу в розмірі 200 000,00 грн.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 1 939,73 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та не перевищує розрахованого судом розміру означених компенсаційних виплат, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" 12 920,55 грн. пені, нарахованої у період з 21.01.2022 року по 17.05.2022 року включно на суму основного боргу в розмірі 200 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 6.1 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен день прострочення, крім цього, покупець сплачує штраф 5 % від несплаченої за Договором суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 12 920,55 грн., суд вважає його таким, що відповідає приписам чинного законодавства та положенням Договору, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищевказаній сумі також підлягає задоволенню.

Також, у поданій позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" просило суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. штрафу, нарахованого, у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як було зазначено вище, за змістом пункту 6.1 Договору у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від несплаченої за Договором суми.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши здійснений позивачем розрахунок заявленого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку про те, що такий розрахунок відповідає положенням законодавства та умовам Договору, а відтак сума штрафу в розмірі 10 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют".

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати товару, поставленого йому за Договором на підставі накладної від 03.12.2021 року № 826.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" (04071, місто Київ, Подільський район, вулиця Щекавицька, будинок 57; код ЄДРПОУ 44375369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" (39627, Полтавська область, місто Кременчук, проспект Лесі Українки, будинок 144; код ЄДРПОУ 36345921) 1 939 (одну тисячу дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 73 коп. 3 % річних, 12 920 (дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 55 коп. пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, а також 372 (триста сімдесят дві) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Провадження у справі № 910/3764/22 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київ Хліб" про стягнення 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.07.2022 року.

Суддя В.С. Ломака