Рішення

від 13.07.2022 по справі 916/250/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/250/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. за участю секретаря судового засідання Стоянової Ю.Е., розглянувши матеріали справи № 916/250/22

Позивач: Громадська організація "Придунайська міжрегіональна федерація бадмінтону" (м. Ізмаїл, просп. Миру, 3, кв. 20; код - 39148434)

Відповідач: Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради (м. Ізмаїл, просп. Суворова, 62; код - 22514515)

Про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення грошових коштів в розмірі 22 323,27грн.

з підстав введення позивача в оману

Представники сторін:

від позивача: Голубєв В.В.

від відповідача: Кулава М.І.

СУТЬ СПОРУ: 31.01.2022 року Громадська організація "Придунайська міжрегіональна федерація бадмінтону" (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (далі Відповідач) яким просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 20.03.2019р., укладений між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради(код ЄДРПОУ: 22514515) та Громадською організацією "Придунайська міжрегіональна федерація бадмінтону" (код ЄДРПОУ: 39148434);

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді стягнення з Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ: 22514515) на користь Громадської організації "Придунайська міжрегіональна федерація бадмінтону" (код ЄДРПОУ: 39148434) суми грошових коштів у розмірі 22232,27 грн. зайво сплачених за користування приміщенням, яке є непридатним для цільового використання розміщення громадської організації.

07.02.2022 року, суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25.02.2022 року Позивач надав суду клопотання про витребування у АТ "ДТЕК Одеські електромережі" доказів того, що орендоване приміщення не було забезпечено електропостачанням. Суд відмовив в задоволені клопотання, оскільки з відзиву на позов вбачається, що Відповідачем вказані обставини визнаються, тому, відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України - не підлягають доказуванню.

Також, суд надав роз`яснення відповідачу щодо можливості виклику в судове засідання свідків за клопотанням сторони за умов надання до матеріалів справи нотаріально посвідченої заяви свідка і якщо така заява свідка суперечить іншим доказам у справі(ст. 88, 89 ГПК України).

08.04.2022 року суд отримав відзив Відповідач позов не визнав.

31.05.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

Сторони по справі вчасно отримували поштову кореспонденцію суду, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Також суд вживав додаткових заходів для належного повідомлення сторін про дату та час розгляду справи судом, через електроні скриньки.

Під час розгляду справи представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти задоволення прозову заперечив.

В С Т А Н О В И В :

20.03.2019 р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення за адресою: м. Ізмаїл, просп. Миру, буд. 3 загальною площею 58,6 кв.м. Балансоутримувач майна ФКМ. Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою виконаної ФОП Сташевською Л.І. і складає станом на 04.10.2018 р. 345193,00 грн. Майно здано в оренду з цільовим використанням розміщення громадської організації (п.1.1 Договору).

Орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (п.5.2 Договору).

Даний Договір було укладено строком з 20.03.2019 року по 20.02.2022 року включно (п.10.1 Договору).

Умови цього Договору зберігають силу протягом строку даного Договору, а в частині зобов`язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (п.10.2 Договору).

По акту приймання-передачі від 20.03.2019 р. Відповідач передав, а Позивач прийняв нежитлові підвальні приміщення загальною площею 58,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, просп. Миру, буд. 3.

У зв`язку з достроковим розірванням Договору 11.05.2021 р. ГО ,,ПМФБ повернуто Фонду нежитлові підвальні приміщення загальною площею 58,6 кв.м, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, просп. Миру, буд. 3, що підтверджується актом повернення нежитлових підвальних приміщень (а.с. 11).

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що договір оренди має бути визнаний недійсним оскільки не спрямуваний на настання правових наслідків, що ним передбачалися. Також, Позивач посилається на те, що спірний договір ним було укладено під впливом помилки, а також - під впливом обману з боку Відповідача. Тобто, Позивач вважає, що є всі підстави для задоволення заявлених у цій позовній заяві вимог про визнання договору оренди недійсним та застосування наслідків його недійсності у вигляді повернення коштів оплачених за договором оренди. Тому, посилаючись на ст. ст. 203, 215 216 229 230 936 ПК України Позивач просить суд визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 20.03.2019р., укладений між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради(код ЄДРПОУ: 22514515) та Громадською організацією "Придунайська міжрегіональна федерація бадмінтону" (код ЄДРПОУ: 39148434) та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину у вигляді стягнення з Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (код ЄДРПОУ: 22514515) на користь Громадської організації "Придунайська міжрегіональна федерація бадмінтону" (код ЄДРПОУ: 39148434) суми грошових коштів у розмірі 22232,27 грн. зайво сплачених за користування приміщенням, яке є непридатним для цільового використання розміщення громадської організації.

Відповідач позов не визнав, вказавши у відзиві на позов, що при укладанні спірного договору оренди нерухомого майна Позивач був повідомлений про відсутність електроенергії в приміщенні, тобто, під час укладення договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, зокрема й щодо стану приміщення.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначалось вище, однією з підстав визнання спірного договору недійсним Позивач вважає те, що цей договір не був спрямований на настання правових наслідків, що ним передбачалися.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1,2 ст.234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійним.

Суд звертає увагу, що, посилаючись на ч.5 ст.203 ЦК України, Позивачем взагалі не зазначено у чому полягає ненастання правових наслідків по спірному договору і те, чому спірний договір слід вважати фіктивним і, як наслідок його фіктивності - недійсним.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору оренди нерухомого або іншого індивідуально визначеного майна, яке є власністю міської громади в особі Ізмаїльської міської ради від 22.03.2019р., між Позивачем та Відповідачем було складено Акт приймання-передачі частини не житлового приміщення по пр.Мира, 3, загальною площею 58,6кв.м.

Тобто, з моменту передачі орендованого майна Відповідачем Позивачу настали правові наслідки, передбачені спірним договором.

При цьому, орендоване майно знаходилось у Відповідача в оренді по 11.05.2021р., коли по Акту повернення нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 58,6кв.м., за адресою: м.Ізмаїл, пр.Миру, 3 це майно було повернуто позивачем Відповідачу.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову, у відповідності до вимог ч.5 ст.203 та ст.234 ЦК України, оскільки мало місце настання правових наслідків, передбачених спірним договором, і ознаки фіктивності вказаного правочину відсутні.

Щодо укладення спірного договору під впливом помилки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійcним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З позовної заяви із пояснень, наданих представником позивача під час розгляду справи, судом встановлено, що про відсутність підключення орендованого приміщення до мереж електропостачання Позивачу було відомо, як при укладенні спірного договору, так і при прийнятті приміщення в оренду по акту приймання-передачі. Тобто, Договір оренди Позивач укладав, усвідомлюючи відсутність в приміщенні електропостачання, але сподіваючись, на власний ризик, на можливість у подальшому підключитись до електропостачання.

Твердження ж Позивача на те, що при підписанні Договору та акту приймання-передачі Відповідач запевнив його в існуванні можливості самостійно підключити електроенергію за стандартною процедурою, що перед підписанням Договору Позивач висловлював занепокоєння щодо відсутності електропостачання та пропонував перенести підписання акту приймання-передачі до моменту підключення приміщення до електромережі, але в усній бесіді начальник Фонду запевнила, що укладання договору можливе одночасно з підписанням акту приймання-передачі та складнощів з підключенням електроенергії не виникнуть (таким чином позивач не був повідомлений про всі істотні обставини, пов`язані з об`єктом, що орендується) суд не приймає до уваги, оскільки в підтвердження цього Позивачем будь-яких доказів до матеріалів справи не надано.

Крім того, за приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За допомогою КП "ДСС" та ЄДР судових рішень, встановлено, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2021 року по справі № 916/2879/21 позов Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Громадської організації ПРИДУНАЙСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ФЕДЕРАЦІЯ БАДМІНТОНУ про стягнення 2910,15 грн заборгованості з орендної плати відповідно до договору оренди від 20.03.2019 року задоволено повністю, а саме стягнуто з Громадської організації ПРИДУНАЙСЬКА МІЖРЕГІОНАЛЬНА ФЕДЕРАЦІЯ БАДМІНТОНУ на користь Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області 2910,15 грн. заборгованості з орендної плати та 2270,00 грн. судового збору.

В подальшому, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 року вказане Рішення залишено без змін.

Так, з огляду на наведені приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України, суд звертає увагу на обставини, які вже були встановлені у вищевказаному Рішенні Господарського суду Одеської області по справі № 916/2879/21, в якому, зокрема, було вказано наступне:

"Господарський суд вказує, що орендарем не заперечується та обставина, що на момент укладання Договору та підписання 20.03.2019 р. акту приймання-передачі нежитлових підвальних приміщень він був обізнаний з фактом відсутності електроенергії на об`єкті, однак жодних заперечень з цього приводу не висловив, письмово підтвердивши, що ознайомлений з об`єктом оренди та претензій до його технічного стану не має.

Також, в постанові апеляційної інстанції від 27.04.2022 року по вказаній справі було встановлено, що „відповідач був обізнаний про відсутність електроенергії у нежитловому приміщення, тому, уклавши договір від 20.03.2019, орендар фактично погодився з такою умовою користування майном, прийнявши на себе відповідні ризики."

Таким чином, підстав для задоволення позову про визнання спірного договору недійсним у відповідності до вимог ч.1 ст.229 ЦК України (Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки) судом не вбачається.

Також, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги з підстав, передбачених статтею 230 ЦК України, якою встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як зазначалось вище, Позивачу при укладанні спірного договору було відомо про те, що приміщення, яке здавалося в оренду, не підключено до мереж електропостачання. При цьому, укладаючи договір оренди, Відповідач (Орендодавець) не стверджував, намагаючись ввести Позивача в оману, про те, що це приміщення підключено до мереж електропостачання.

Також, слід зазначити, що умовами спірного договору не встановлювалось будь-яких обов`язків Відповідача на вжиття заходів щодо підключення приміщення до електропостачання в період дії цього договору. Посилання Позивача на усні обіцянки керівника Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради на вжиття таких заходів судом до уваги не приймаються, оскільки такі обіцянки (якщо такі мали місце, з огляду на відсутність в матеріалах справи відповідних доказів) не відповідають умовам договору.

Суд, на клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка начальника Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Кесіори Н.К., надав Позивачу роз`яснення, що відповідно до ч.1 ст.89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Будь-якої заяви вказаного свідка матеріали справи не містять.

Відповідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В ч. 1 ст. 77 ГПК України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, на думку суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні наведених принципів, на підтвердження заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити з покладенням на Позивача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2022 р.

Суддя О.А. Демешин