Рішення

від 17.07.2022 по справі 924/292/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2022 р. Справа № 924/292/22

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль Агро", м. Київ

до приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубїів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області

про стягнення 260 250,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 160,43 грн. 3% річних та 24 628,32 грн. втрат від інфляції,

представники сторін: не викликались;

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 260 250,00 грн. основної заборгованості, 2 160,43 грн. 3% річних та 24 628,32 грн. втрат від інфляції. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 30.03.2022 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль Агро", м. Київ до приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубїів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 260 250,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 160,43 грн. 3% річних та 24 628,32 грн. втрат від інфляції, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов від 08.06.2022 року вимогу про стягнення 260 250,00 грн. основного боргу визнає, натомість просить суд відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 627 ГК України не застосовувати до ПП "Кочубіївське" штрафні санкції у вигляді 3% річних та втрат від інфляції.

Позивач відповіді на відзив не надав, жодних клопотань від сторін не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається із видаткових накладних №1683 від 15.03.2021 року, №1684 від 15.03.2021 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суми 1550014,32 грн. та 768383,16 грн. відповідно. На загальну суму 2318397,48 грн.

ТОВ "Грааль Агро" виставлено ПП "Кочубіївське" рахунок на оплату №314 від 15.03.2021 року на суму 2318397,48 грн.

Відповідно до виписок по банківському рахунку, ПП "Кочубіївське" сплачено ТОВ "Грааль Агро" згідно рахунку №314 від 15.03.2021 року 88147,48 грн. 20.12.2021 року, 500000,00 грн. 19.03.2021 року, 500000,00 грн. грн. 22.03.2021 року, 500000,00 грн. 24.03.2021 року, 470000,00 грн. 09.04.2021 року. На загальну суму 2058147,48 грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 17.01.2022 року, у якому просить сплатити заборгованість за поставлений 15.03.2021 року товар в розмірі 260 250,00 грн.

Проте, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України).

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною другою статті 184 ГК України встановлено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2 ст.207 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, видаткові накладні №№1684 та 1683 від 15.03.2021 року підписано обома сторонами та скріплено їх печатками, сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Відтак, між сторонами укладено договір у спрощений спосіб шляхом підписання видаткових накладних № 1683 та №1684 від 15.03.2021 року, та згідно яких позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 2318397,48 грн.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/9075/17).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення сторонами строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, то відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний виконати грошове зобов`язання починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Проте, доказів сплати 260 250,00 грн. матеріали справи не містять, існування вказаної заборгованості також не заперечується сторонами. Відтак, позов в частині стягнення 260 250,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 2160,43 грн. 3% річних, нарахованих з 30.01.2022 року тривалістю 101 день по 10.05.2022 року, та 24628,32 грн. втрат від інфляції за період з лютого 2022 року по квітень 2022 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та втрат від інфляції в системі "Законодавство" та встановлено їх правомірність та обґрунтованість.

З приводу заперечень відповідача щодо не застосування штрафних санкцій у вигляді 3% річних та втрат від інфляції суд зауважує, що формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова ВС від 30.01.2019 року у справі №922/175/18).

З приводу посилань ПП "Кочубіївське" на ст. 551 ЦК України суд враховує, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 р. у справі № 910/24266/16, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 р. по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні, вимогу про стягнення яких суд дійшов висновку задовольнити, оскільки в даному випадку (з огляду також на тривалість прострочення зобов`язання) вказані суми компенсують втрати кредитора від прострочення грошового зобов`язання та не носять ознак каральної санкції, надмірного тягаря для боржника.

Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль Агро", м. Київ до приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубїів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 260 250,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 160,43 грн. 3% річних та 24 628,32 грн. втрат від інфляції, суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2353,71 грн. покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову. Судові витрати в розмірі 1951,87 грн., що становить 50% від судового збору, сплаченого за вимогою про стягнення основного боргу, може бути за клопотанням позивача повернуто з Державного бюджету України згідно статті 130 ГПК України у зв`язку з визнанням позову в цій частині відповідачем.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль Агро", м. Київ до приватного підприємства "Кочубіївське", с. Кочубїів Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про стягнення 260 250,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 160,43 грн. 3% річних та 24 628,32 грн. втрат від інфляції, задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Кочубіївське" (31665, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Кочубіїв, вул. Зарічна, 41А, код 31949131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль Агро" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150Г, код 41991242) 260250,00 грн. (двісті шістдесят тисяч двісті п`ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 2160,43 грн. (дві тисячі сто шістдесят грн. 43 коп.) 3% річних, 24628,32 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять вісім грн. 32 коп.) втрат від інфляції та 2353,71 грн. (дві тисячі триста п`ятдесят три грн. 71 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150Г) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (31665, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с. Кочубіїв, вул. Зарічна, 41А) - рек. з пов. про вручення