Ухвала

від 13.07.2022 по справі 902/649/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 902/649/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» (далі - ТОВ «АДАМА Україна», скаржник, позивач) - - Бідного Є.М. (адвокат),,

відповідача Фермерського господарства «Україна» (далі - ФГ «Україна», відповідач) - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу ТОВ «АДАМА Україна»

на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 (суддя - Міліціанов Р.В.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 (головуючий суддя: Саврій В.А., судді: Миханюк М.В. , Коломис В.В)

у справі № 902/649/21

за позовом ТОВ «АДАМА Україна»

до ФГ «Україна»

про стягнення 527 250 доларів США реальних збитків та 13 150 доларів США упущеної (втраченої) вигоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ «АДАМА Україна» звернулося до суду із позовом до ФГ «Україна» про стягнення реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки за Договором поставки в узгоджені сторонами строки, ТОВ «АДАМА Україна» відповідно не змогло виконати власні зобов`язання далі за ланцюгом поставки Міжнародним трейдерам на підставі пов`язаних договорів поставки.

1.2.1. Так, ТОВ «АДАМА Україна» вказує, що сума відповідних реальних збитків становить суму, яка сплачена Міжнародному трейдеру - Компанії CHS Europe SARL за відповідним пов`язаним договором поставки. Однак, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки відповідно до умов Договору поставки та товарної аграрної розписки, що видана відповідачем в забезпечення виконання ним вказаних зобов`язань, позивач не зміг виконати, у свою чергу, зобов`язання з поставки третій собі - Компанії CHS Europe SARL.

1.2.2. Крім цього, позивач відзначає, що йому завдано збитків у формі упущеної (втраченої) вигоди. Оскільки, якби позивач отримав зерно від відповідача за Договором поставки та в подальшому здійснив продаж такого зерна Компанії CHS Europe SARL на підставі пов`язаного договору поставки, позивач одержав би вигоду (дохід) у розмірі 13 150 доларів США.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, у справі №902/649/21 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ТОВ «АДАМА Україна» просило скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №902/649/21 (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021), ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ «АДАМА Україна» з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права (статті 224, частин першої та третьої статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини третьої статті 623 ЦК України) у подібних правовідносинах.

4.2. При цьому скаржник відзначає, що з урахуванням того, що спір у даній справі виник між суб`єктами господарювання, у зв`язку із порушенням одного з них зобов`язань, та стосується вимог про відшкодування збитків, їх складу, то порядок визначення їх розміру та умови їх відшкодування мають вирішуватись з урахуванням положень ГК України (що узгоджується з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

4.3. Правова природа заявлених у справі збитків повністю узгоджується зі змістом норм статей 224, 225 ГК України, а відтак суди попередніх інстанцій:

- неправильно витлумачили закон в частині визначення норм матеріального права, які підлягають застосуванню (статті 1, 9 ЦК України, статті 1, 4 ГК України);

- застосували закон, який не підлягав застосуванню (статтю 22 ЦК України);

- не застосували закон, який підлягав застосуванню (статі 224, 225 ГК України).

4.4. Крім того, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статтю 623 ЦК України, статтю 225 ГК України) в частині необхідності врахування ринкових цін при визначенні розміру збитків станом на дату звернення до суду, оскільки відповідно до статті 225 ГК України додатковими витратами є витрати, які вже понесені на момент звернення до суду. А тому саме розмір здійснених витрат підлягає відшкодуванню за умови доведення в суді, що такі витрати були здійсненні внаслідок порушення другою стороною своїх зобов`язань, та наявності вини такої сторони, доведення причинно-наслідкового зв`язку між таким порушенням та настанням негативних наслідків.

4.5. З урахуванням положень чинного законодавства та актуальної судової практики, показники середньозважених ринкових цін на зернові культури, які відображені на Інтернет-сторінці Аграрної біржі, є належним та допустимим доказом аналізу ринкових цін на відповідні зернові культури (зокрема, і кукурудзу 3 класу) в певний проміжок часу.

При цьому, врахування ринкових цін на кукурудзу на дату звернення до суду з позовом у даній справі, незалежно від того, чи вона більша, чи менша, не впливає на розмір уже понесених збитків позивачем (сума збитків не змінилась би від того. У свою чергу, така сума б не відповідала фактичному розміру понесених витрат позивачем.

4.6. Водночас ТОВ «АДАМА Україна» вважає і необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності призначення у справі судової товарознавчої експертизи, яка б у свою чергу, на думку суду, підтвердила фактичний розмір понесених збитків позивачем.

Так, розмір понесених позивачем збитків у формі додаткових витрат є вже визначеною величиною, яка сплачена, а відтак, відсутня потреба у здійсненні визначення розміру таких витрат.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій невірно розтлумачили норму закону (статтю 623 ЦК України, статтю 225 ГК України) та порушили норми процесуального права (статті 98, 99 ГПК України).

4.7. Також скаржник відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до необґрунтованих висновків стосовно того, що за відсутності у Договорі поставки такої умови як мета придбання товару (щодо його подальшого продажу Компанії CHS Europe SARL) позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. При цьому судами порушено норми матеріального права, а саме - статті 180, 225 ГК України, статті 628, 638 ЦК України.

4.8. Серед іншого, ТОВ «АДАМА Україна» посилається і на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 511 ЦК України. В даному випадки суди мали дослідити причинно-наслідковий зв`язок між паралельно існуючими зобов`язаннями з поставки зернових культур по ланцюгу поставки, натомість суди дійшли до необґрунтованого висновку, що зобов`язання відповідача здійснити належним чином поставку зерна на користь позивача виникло у зв`язку із укладенням пов`язаного договору поставки.

4.9. Також суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки відхилили листування між позивачем та відповідачем як докази, які не стосуються предмету доказування; не взяли до уваги заяву свідка; не з`ясували всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. ФГ «Україна» 06.07.2022 (поза межами строку, встановленого на подання відзиву ухвалою Верховного Суду від 20.04.2022) подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило Суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Протокольною ухвалою від 14.07.2022 відзив в частині міркувань по суті касаційної скарзі залишено без розгляду, ураховуючи, що відзив поданий поза межами строком, встановленого судом та за відсутності клопотання про продовження строку на подання останнього.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ

6.1. ТОВ «АДАМА Україна» (Покупець) та ФГ «Україна» (Постачальник) 20.02.2020 уклали Договір поставки №ADV_UKR_1/20 (далі - Договір, Договір поставки - 1), відповідно до якого - Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар українського походження, вказаний у пункті 2.1 Договору (товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 Договору).

6.2. Товар, що підлягає поставці згідно з умовами договору становить кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 7040,976 т (пункт 2.1 Договору).

6.3. Строк поставки товару з 1 жовтня 2020 року до 1 грудня 2020 року, обидві дати включно (підпункт 2.3.1 Договору).

6.4. Попередня ціна товару за 1 т становить 3 354,85 грн та ПДВ 670,97 грн, разом 4025,82 грн та попередня загальна вартість товару становить 23621418,33 грн та ПДВ 4724283,67 грн, разом 28345702,00 грн (пункт 2.2 Договору).

6.5. Сторони дійшли згоди, що остаточна ціна товару з ПДВ, буде визначатись на момент поставки товару в наступному порядку (пункт 4.1 Договору):

на першому етапі визначається середня базова розрахункова ціна товару (Базова розрахункова ціна), яка становить середньоарифметичне значення цін з ПДВ у гривнях, за якими треті особи, а саме: ТОВ "АДМ ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 20027449), ТОВ "АТ КАРГІАЛ" (код ЄДРПОУ 20010397), ПІІ "ГЛЕНКОР АГРІКАЛЧЕР УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 23393195), ТОВ "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31454383), ТОВ "КОФКО АҐРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35919521), ТОВ "АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 36328597), ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (Код ЄДРПОУ 30307207), ТОВ "СІЕЙЧЕС УКРАЇНА" (Код ЄДРПОУ 35704808), ДП "САНТРЕЙД" (Код ЄДРПОУ .25394566), ТОВ "САТЕЛЛИТ" (Код ЄДРПОУ 13501985) (треті особи), готові купувати товар на умовах базису поставки DAP у місці поставки, яке визначене згідно пунктом 2.3.2. цього Договору, станом на робочий день, що передує першому дню строку поставки товару згідно з пунктом 2.3.1 Договору. При цьому, при розрахунку Базової розрахункової ціни товару, до уваги беруться лише пропозиції третіх осіб, які належним чином надали свої пропозиції купити товар на умовах базису поставки згідно з пунктом 2.3.2. цього Договору. Пропозиція третьої особи щодо купівлі товару вважається наданою належним чином та приймається для визначення Базової розрахункової ціни лише за умови, що така пропозиція було надіслана представником третьої особи на електронну адресу execution_adama_ua@adama.com на робочий день, що передує першому дню строку поставки товару згідно з пунктом 2.3.1. Договору, якщо інше не буде погоджено сторонами окремо. У разі, якщо Постачальник ініціює дострокову поставку товару, а саме поставку товару до настання строків поставки, узгоджених сторонами в пункті 2.3.1. Договору, то Постачальник зобов`язаний повідомити Покупця про таку дату поставки товару, за 6 робочих днів до запланованої дати поставки. Така дострокова поставка товару може бути здійснена Постачальником лише за умови її попереднього погодження із Покупцем, шляхом укладення додаткової угоди до Договору про зміну строків поставки (пункт 4.2 Договору);

6.6. За невиконання або неналежне виконання умов договору сторона, що допустила таке невиконання або неналежне виконання, несе відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України (пункт 8.1 Договору).

6.7. Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного його виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають із договору (пункт 13.1 Договору).

6.8. На виконання умов укладеного Договору поставки позивач здійснив попередню оплату за товар на рахунок відповідача у розмірі гривневого еквіваленту 576 721,32 доларів США (в тому числі ПДВ), розрахований за курсом продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передував даті здійснення попередньої оплати за товар, і який був опублікований на сайті www.kurs.coin.ua у розмірі 14 109 488,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21.02.2020 №584.

6.9. ТОВ «АДАМА Україна» та ФГ «Україна» 25.06.2020 уклали Додаткову угоду №1 до Договору поставки-1, за умовами якої сторонами змінено ряд пунктів основного договору, зокрема:

- пункт 2.1 номенклатура та кількість товару, що підлягає поставці згідно умов договору:

ь кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 2 100,00 т +/- 10% (пункт 2.1.1 Додаткової угоди);

ь кукурудза 3 класу, врожаю 2020 року, код УКТ ЗЕД 1005, кількістю 5 000,00 т +/- 5% (пункт 2.1.2 Додаткової угоди).

- пункт 2.2 попередня ціна товару та попередня загальна вартість товару:

ь попередня ціна товару за 1 т становить 3 280,33 грн та ПДВ 656,07 грн, разом 3936,40 грн та попередня загальна вартість товару становить 6888693,00 грн та ПДВ 1377738,60 грн, разом 8 266 431,60 грн;

ь попередня ціна товару становить еквівалент 147,32 доларів США (разом з ПДВ) за 1 т по курсу продажу доларів США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує дню укладення цієї Додаткової угоди, який публікується на сайті https://kurs.com.ua/ та становить 26,720 грн за 1 долар США.

- порядок визначення остаточної ціни товару регулюється умовами цього договору та додатками до нього (пункт 2.2.1 Додаткової угоди).

- підпункт 2.2.2 зазначеного в підпункт 2.1.2:

ь попередня ціна товару за 1т становить 3 857,70 грн та ПДВ 771,54 грн, разом 4629,24 грн та попередня загальна вартість товару становить 19288500,00 грн та ПДВ 3857700,00 грн разом 23 146 200,00 грн;

ь попередня ціна товару становить еквівалент 173,25 доларів США (разом з ПДВ) за 1т по курсу продажу доларів США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на кінець робочого дня, що передує дню укладення даної Додаткової угоди, який публікується на сайті https://kurs.com.ua/ та становить 26,720 грн за 1 долар США.

- порядок визначення остаточної ціни товару регулюється умовами цього договору та додатками до нього (підпункт 2.2.2 Додаткової угоди).

- підпункт 2.3.3 умови поставки:

ь строк поставки товару зазначеного в підпункті 2.1.1.1 становить з 01.10.2020 року до 31.10.2020 року, обидві дати включно (підпункт 2.3.1 Додаткової угоди);

ь строк поставки товару зазначеного в підпункті 2.1.2 становить з 01.11.2020 року до 30.11.2020 року, обидві дати включно (підпункт 2.3.1.2 Додаткової угоди).

- підпункт 2.3.2.1 базис поставки (згідно з Інкотермс 2010) та місце поставки товару, зазначеного в підпункті 2.1.1: DAP. Місце поставки: ТОВ "Сорочанський Мирошник": 22731, Вінницька область, Іллінецький район, с. Сорока, вул. Гагаріна, буд. 3а.

- підпункт 2.3.2.2 базис поставки (згідно з Інкотермс 2010) та місце поставки товару, зазначеного в підпункті 2.1.2: DAP. Місце поставки: Південний морський торговельний порт (Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Шмідта, б. 1), ТІС-Міндобрива, та/або ТІС-Зерно (67543, Одеська область, Коминтернивський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, буд. 60) та/або ТОВ "М.В.КАРГО" (65026, Україна, Одеська область, м. Одеса, пл. Митна, 1).

- пунктом 2 Додаткової угоди сторонами змінено вимоги щодо якості товару та погоджено, що товар має відповідати наступним якісним показникам: вологість не більше 14,5% макс., биті зерна не більше 5%, сміттєва домішка не більше 2% макс., зернова домішка 10% макс., включаючи биті зерна 5% макс., пошкоджені зерна 5% макс. (з них макс. 2% теплового пошкодження). Вміст амброзії - не більше 10%. Макс. допустимий рівень речовин хлорпірифос-етил та хлорпірифос-метил: не більше 0,01 мг/кг. Присутність ГМО та карантинних об`єктів не допускається. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ-4525:2006.

6.10. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором поставки, відповідачем видано позивачу Товарну Аграрну розписку (надалі - «Аграрна розписка»), посвідчену 20 лютого 2020 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д. за реєстровим №338.

6.10.1. Відповідно до пункту 1 Аграрної розписки, ця Аграрна розписка видається Відповідачем у забезпечення виконання ним зобов`язань за Договором поставки-1.

6.10.2. Аграрна розписка встановлює безумовне зобов`язання Відповідача здійснити поставку 7 040,976 тонн кукурудзи 3 класу, врожаю 2020 року в строк до 1 грудня 2020 року (пункт 2 Аграрної розписки).

6.10.3. Аграрна розписка оцінена у 23 621 418,33 грн без ПДВ, виходячи з чого для бухгалтерського та податкового обліку вартість Товару, що буде передаватися на її виконання становитиме: 1 тонна кукурудзи 3 класу - 3354,85 грн без ПДВ.

6.10.4. Суми, що вказані в пункті 5 Аграрної розписки, визначені без врахування суми ПДВ, який, якщо застосовується, додається до вартості Товару (пункти 5, 6 Аграрної розписки).

6.10.5. В забезпечення зобов`язань за Аграрною розпискою ФГ «Україна» передає у заставу майбутній врожай кукурудзи 2020 року з земельних ділянок, що зазначені у пункті 50 цієї Аграрної розписки. На день збору врожаю предметом застави стає відповідно кількість зібраної сільськогосподарської продукції в загальному обсязі не менше 7 040,976 тонн (далі - «Предмет застави»), що буде вирощений на зазначених земельних ділянках (пункт 13 Аграрної розписки).

6.10.6. Відповідно до пункту 14. Аграрної розписки вартість предмету застави сторони визначили в 23 621 418,33 грн без ПДВ.

6.10.7. Пунктом 16 Аграрної розписки встановлено, що, у разі недостатності предмету застави для повного виконання зобов`язань за Аграрною розпискою, предметом застави за нею стає майбутній врожай будь-якої іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується в 2020 року році або буде вирощуватись ФГ «Україна» в наступних роках на вказаних в Аграрній розписці земельних ділянках.

6.11. Крім цього, ТОВ «АДАМА Україна» (Постачальник) уклало з СHS Europe SARL (Покупець) Контракт від 25.06.2020 №РС 929447 (далі - Контракт) на поставку кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) у кількості 5000 тонн (+/- 5%).

6.11.1. Відповідно до пункту 4.2. Контракту якісні показники товару: вологість не більше 14,5% макс., сміттєва домішка не більше 2%, зернова домішка не більше 10%, биті зерна не більше 5%, пошкоджені зерна не більше 5%; показники хлорпірифос-етил та хлорпірифос-метил не більше 0,01 мг/кг. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ країни походження.

6.11.2. Ціна за 1 тону товару - 147 доларів США, сума контракту - 735000,00 доларів США (пункти 4, 5 Контракту).

6.11.3. Покупець оплачує 90% вартості товару після надання транспортних документів. Покупець здійснює остаточний розрахунок після отримання завершальних документів (пункт 8 Контракту).

6.11.4. Всі платежі здійснюються протягом трьох банківських днів з моменту виникнення зобов`язання зі здійснення таких платежів (підпункт 8.4.1. Контракту).

6.11.5. Строки поставки з 01.11.2020 по 30.11.2020 (пункт 12 Контракту).

6.11.6. Датою дефолту вважається перший робочий день після спливу терміну, впродовж якого мало бути виконано зобов`язання (пункт 20.1. Контракту).

Сторона інша, ніж та, що допустила дефолт, має право придбати або продати товар, і такий продаж або купівля є ціною дефолту.

6.11.7. Збитки визначаються між ціною Контракту та ціною дефолту, але не виключно (пункт 20 Контракту).

6.11.8. ТОВ «АДАМА Україна» та СНS Europe SARL 30.11.2020 підписали Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої продовжено термін поставки до 15.12.2020.

6.11.9. ТОВ «АДАМА Україна» та СНS Europe SARL 15.12.2020 підписали Додаткову угоду №2, згідно з умовами якої продовжено термін поставки до 28.02.2021.

6.12. СНS Europe SARL 01.03.2021 направило ТОВ «АДАМА Україна» повідомлення про закупівлю товару у третьої особи.

6.13. У березні 2021 року СНS Europe SARL придбано товар у третьої особи та провело розрахунки.

6.14. ТОВ «АДАМА Україна» та СНS Europe SARL 05.03.2021 підписали Додаткову угоду №3, відповідно до умов якої погоджено суму компенсації за невиконання умов Контракту на рівні 527 250,00 доларів США.

6.15. ТОВ «АДАМА Україна» перерахувало та користь СНS Europe SARL 527 250,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням від 01.04.2021.

6.16. Відповідно до листа від 27.11.2020 №355 ФГ "УКРАЇНА" повідомило ТОВ «АДАМА Україна» про обставини непереборної сили, на підтвердження чого надано сертифікат Торгово-промислової палати України від 17.11.2020 №3100-20-1834, згідно з яким дата настання форс-мажорних обставин - 13.05.2020, дата закінчення - 09.10.2020. Зазначений лист вручений позивачу 07.12.2020.

6.17. Відповідно до листа від 27.11.2020 №356 відповідач повідомив позивача про обставини непереборної сили, на підтвердження чого надано сертифікат від 17.11.2020 №3100-20-1830, згідно з яким дата настання форс-мажорних обставин - 13.05.2020, дата закінчення - 08.10.2020. Зазначений лист вручений позивачу 07.12.2020.

6.18. Суди попередніх інстанцій відзначили в оскаржуваних судових рішеннях і те, що матеріали справи також містять листування сторін з приводу своєчасної поставки товару, узгодження способів передачі товару зі зміненими цінами, способів поставки інших партій товару.

7. Порядок та межі розгляду судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.04.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №902/649/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2022 відкрито касаційне провадження у справі №902/649/21 за касаційною скаргою ТОВ «АДАМА Україна» на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, справу призначено до розгляду на 09.06.2022.

7.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.06.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №902/649/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакова І.В.

7.4. Від ФГ "УКРАЇНА" 06.06.2022 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №902/649/21, що призначена до розгляду на 09.06.2022 о 15:00 на іншу дату, яке мотивоване тим, що наразі виникла обставина, яка не залежала від волі відповідача, що призвела до неможливості забезпечити участь у судовому засіданні належного представника. Зазначено, що адвокат Долиняний С.В., який є єдиним представником ФГ «УКРАЇНА», наразі мобілізований до Збройних Сил України та перебуває на фронті, а у підприємства відсутні будь-які матеріали справи, оскільки вони знаходяться в офісі адвоката Долиняного С.В, доступ до якого є неможливим.

Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 клопотання ФГ "УКРАЇНА" про відкладення розгляду судової справи №902/649/21 задоволено, відкладено розгляд касаційної скарги на 14 липня 2022 року.

7.5. З огляду на вищевказане, та ураховуючи воєнний стан в Україні справу розглянуто у розумні строки.

7.6. ТОВ «Адама Україна» 08.06.2022 через «Скриню» Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подало клопотання про передання справи №902/649/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.7. ТОВ «Адама Україна» 16.06.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подало клопотання про передання справи №902/649/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке підписано кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом (далі - КУЕП) 16.06.2022. Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 16.06.2022.

7.8. З огляду на зміст цих клопотань, який є аналогічним, та того, що відмінність полягає у способах направлення до суду, протокольною ухвалою від 14.07.2022 суд ухвалив вважати подані клопотання одним клопотанням, і розглядати як єдине клопотання.

7.9. Щодо відзиву ФГ "УКРАЇНА" в частині міркувань стосовно клопотання про передачу справи №902/649/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду та клопотання про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника, протокольною ухвалою від 14.07.2022, колегією суддів ухвалено в цій частині відзив долучити до матеріалів справи, ураховуючи приписів статті 42,46 ГПК щодо прав учасників справи.

7.10. Протокольною ухвалою від 14.07.2022 ухвалено розглядати клопотання про передання справи №902/649/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду спільно з касаційною скаргою з огляду на доводи і підстави касаційного оскарження.

7.11. Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Клопотання про передання справи №902/649/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивовано тим, що, на думку скаржника, вказана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача справи для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд зазначає, що розгляд касаційних скарг покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Однак, в чому саме полягає виключна правова проблема і чому така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин скаржником не аргументовано обґрунтовано. Зазначені у клопотанні доводи зводяться до заперечення встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

З огляду на те, що вже сформована судова практика в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

7.12. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.13. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8.1. Підставою звернення до касаційного Суду скаржником визначено відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах (пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України). При цьому скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статті 224, частини першої та третьої статті 225 ГК України, частини третьої статті 623 ЦК України.

8.2. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

8.3. Так, судами попередній інстанцій у вирішенні спору зі справи про стягнення реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди, встановлено, зокрема, такі обставини: укладення між ТОВ «АДАМА Україна» та ФГ «Україна» Договору поставки від 20.02.2020, за умовами якого: Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця кукурудзу 3 класу (врожаю 2020 року), а Покупець зобов`язується прийняти такий товар та оплатити його вартість; укладення між ТОВ «АДАМА Україна» та ФГ «Україна» Додаткової угоди №1 до Договору від 25.06.2020; ТОВ «АДАМА Україна» уклало з СHS Europe SARL Контракт від 25.06.2020 на поставку кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) у кількості 5000 тонн (+/- 5%); ТОВ «АДАМА Україна» та СНS Europe SARL 30.11.2020 підписали Додаткову угоду №1, відповідно до умов якої продовжено термін поставки до 15.12.2020; ТОВ «АДАМА Україна» та СНS Europe SARL 15.12.2020 підписали Додаткову угоду №2, згідно з умовами якої продовжено термін поставки до 28.02.2021; у березні 2021 року СНS Europe SARL придбано товар у третьої особи та провело розрахунки; ТОВ «АДАМА Україна» та СНS Europe SARL 05.03.2021 підписали Додаткову угоду №3, відповідно до умов якої погоджено суму компенсації за невиконання умов Контракту на рівні 527 250,00 доларів США; ТОВ «АДАМА Україна» перерахувало та користь СНS Europe SARL 527 250,00 доларів США, згідно з платіжним дорученням від 01.04.2021.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у діях ФГ «Україна» вбачається порушення договірних зобов`язань (щодо поставки товару), а, відтак, наявна протиправна поведінка, як первісний елемент складу цивільного правопорушення для правової підстави відшкодування завданих збитків.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову через недоведення позивачем наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора.

Такий висновок суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що дії ТОВ «АДАМА Україна» та CHS Europe SARL щодо укладення договору поставки (Контракту) та щодо визначення розміру збитків та терміну їх відшкодування, не можуть створювати зобов`язань для третьої особи (ФГ «Україна»), яка не була учасником або стороною зазначеного договору; позивачем не доведено розміру понесених збитків з урахуванням ринкових цін станом на момент звернення до суду; Договори поставки та Додаткові угоди до них не містять відомостей щодо мети придбання товару на користь третіх осіб; крім цього, на думку судів попередніх інстанцій, зміст порушеного права позивача становить неотримання відповідного товару за погодженою ціною, а тому з метою відновлення порушеного права позивач мав змогу вимагати передачі товару погодженої кількості згідно договірної ціни, вчинити дії щодо поставки товару відповідної кількості від іншого контрагента, у випадку збільшення ціни вимагати відшкодування різниці вартості тощо, при цьому понесення наслідків перед третьою особою не входить до змісту прав позивача за укладеними договорами поставки з ФГ «Україна»; позивачем не доведено належними та допустимими доказами можливості отримання вигоди в сумі 13 150,00 доларів США.

8.4. З касаційною скаргою у справі на судове рішення попередньої інстанції у справі ТОВ «АДАМА Україна» звернулося 11.04.2022.

8.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи №904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.

Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги зі справи встановлено, що згідно з постановою Верховного Суду у справі №902/439/21 ухвалена постанова від 18.05.2022. Предметом спору у якій є стягнення реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди, понесених у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року) за укладеним між ТОВ "АДАМА Україна" з ФГ "УКРАЇНА" Договором поставки, в результаті чого позивач не зміг виконати власні зобов`язання з продажу такого зерна далі по ланцюгу поставки міжнародним трейдерам на підставі пов`язаних договорів поставки, яка (постанова) ухвалена у подібних правовідносинах як за змістовним, так і за суб`єктним і об`єктним критеріями, Суд, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові про стягнення реальних збитків та упущеної (втраченої) вигоди, понесених у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, дійшов таких висновків.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеними між сторонами договорами, позивач змушений був понести додаткові витрати у вигляді відшкодування збитків (компенсації), які були завдані ним міжнародним трейдерам з огляду на неможливість виконання позивачем своїх договірних зобов`язань з поставки кукурудзи 3 класу (врожаю 2020 року), яка повинна була бути поставлена відповідачем позивачу.

Додаткові витрати виникають саме в процесі застосування потерпілою особою заходів щодо забезпечення захисту своїх порушених прав та такі підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Проте, при включенні до складу збитків вказаних додаткових витрат необхідно враховувати, що: по-перше, відшкодуванню підлягають фактично понесені додаткові витрати, а не ті, які потерпіла сторона має ще зазначати в майбутньому у відповідності із законом та/або договором; по-друге, відшкодуванню підлягають не будь-які витрати суб`єкта господарювання, а лише ті, які були зроблені ним в розрахунку на прийняття належного виконання за договором або з метою запобігання збиткам чи їх зменшення; по-третє, якщо додаткові витрати спрямовані на запобігання збиткам чи їх зменшення, то витрати на реалізацію цих заходів не повинні перевищувати самих збитків, у протилежному разі дані витрати підлягають відшкодуванню лише у межах понесених збитків.

Заявлені позивачем до стягнення збитки не є додатковими витратами в силу приписів статті 225 ГК України, адже такі витрати не були здійснені ним з метою належного виконання зобов`язань відповідачем за укладеними з ним договорами або з метою запобігання збиткам чи їх зменшення.

Констатація в укладеному з третьою стороною договорі факту, що лише відповідач є виробником товару, за умови, що позивачу надано право змінити такого виробника, жодним чином не може свідчити про наявність обставин, які б зумовили понесення позивачем спричинених саме відповідачем (шляхом невиконання зобов`язань щодо поставки товару) витрат у вигляді сплачених збитків (компенсації) на користь третьої особи за неналежне виконання укладеного з нею договору поставки, а також про неможливість позивача у відповідності до Договору поставки, за попередньою згодою сторін, змінити відповідача (виробника товару), та належним чином виконати свої зобов`язання щодо поставки товару третій особі у визначені цим договором строки.

Посилаючись на існування причинного зв`язку між понесеними позивачем витратами у вигляді відшкодування збитків (компенсації) на користь третьої особи та непоставкою відповідачем товару за укладеними між сторонами договорами, позивач жодним чином не доводить, що укладення з третьою особою додаткової угоди, якою визначено неможливість виконання зобов`язань з поставки кукурудзи та погоджено спірний розмір збитків, є обставиною, яка засвідчує автоматичні та невідворотні наслідки у вигляді витрат, які виникають в результаті невиконання своїх зобов`язань саме відповідачем.

Укладення позивачем з третьою особою договору поставки з визначенням в ньому виробником ФГ "УКРАЇНА" (без його згоди та відома) стало результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, адже вказаний договір був укладений ним на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (частина перша статті 42 ГК України), оскільки іншого позивачем не доведено, як і того, що за наслідками невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару та повідомлення про обставини непереборної сили, позивачем були вчинені дії щодо заміщення виробника, поставки товару від іншого контрагента та, відповідно, зменшення розміру погоджених з третьою особою збитків. Отже, ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору згідно статті 42 ГК України лежить на самому позивачеві і правових підстав для перекладення його на відповідача немає.

Викладене свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеними між сторонами договорами та понесеними позивачем, як він зазначає, додатковими витратами у вигляді відшкодування збитків (компенсації) на користь третьої особи.

Позивачем не було доведено, як того вимагає частина третя статті 226 ГК України, що він вчиняв дії, спрямовані на запобігання виникненню збитків, що в силу прямого регулювання наведеної норми взагалі позбавляє його права на відшкодування збитків. При цьому посилання позивача лише на те, що ним було досягнуто домовленості з третьою особою про зменшення розміру збитків за укладеним ними договором до суми, яку ним фактично і було сплачено, не засвідчує вчинення дій, спрямованих на запобігання виникненню збитків, які мали б полягати в здійсненні своєчасних дій по заміні виробника товару, який він мав поставити третій особі, та закупівлі товару у іншого виробника, позаяк судами встановлено обставини, які засвідчують, що: (1) з моменту настання строку виконання зобов`язання відповідача перед позивачем і до настання строку виконання власного зобов`язання перед третьою особою проміжок часу становить два місяці; (2) відповідач повідомив позивача про неможливість поставки у обумовлений строк до настання кінцевого строку поставки останнім товару третій особі за укладеним ними договором.

Отже, позивачем не доведено (1) завдання відповідачем позивачу реальних збитків в вигляді додаткових витрат у спірній сумі, (2) причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача з непоставки товару та понесеними позивачем, як він стверджує, додатковими витратами у вигляді відшкодування збитків (компенсації) на користь третьої особи у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за укладеним з нею договором, (3) вчинення ним дій, спрямованих на запобігання виникненню та/або зменшенню збитків.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди Суд відзначив таке.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Натомість наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

У розумінні пункту другого 2 частини другої статті 22 ЦК України стягнення упущеної вигоди можливе лише за звичайних обставин, тобто обставини отримання вигоди позивачем мають відповідати істотним умовам її отримання за змістом зобов`язальних правовідносин.

Однак, з огляду на відмінність у якісних характеристиках товару, істотних умовах договору поставки в частині погодження кількості товару, порядку проведення розрахунків, способів поставки кукурудзи 3-го класу, за оцінкою судів не підтверджується можливість отримання вигоди за звичайних обставин, оскільки встановлені судами розбіжності не дають підстав стверджувати, що надані позивачем докази беззастережно підтверджують реальну можливість отримання вигоди ТОВ "АДАМА Україна" та її неотримання саме внаслідок протиправних дій ФГ "Україна".

Позивачем не доведено наявності у діях відповідача повного складу господарського правопорушення як необхідної умови для покладання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в заявленому до стягнення розмірі.

Стосовно тверджень скаржника про те, що здійснюючи аналіз правової природи, складу та розміру збитків, які заявлені до відшкодування позивачем у даній справі, суди повинні були керуватися відповідними положеннями ГК України, як спеціальними нормами, які регулюють майнові відносини між суб`єктами господарювання, адже положення статей 224, 225 ГК України більш широко, в порівнянні зі змістом статті 22 ЦК України, визначають правову природу та склад збитків, колегія суддів зазначає, що приписи статті 224, 225 ГПК України лише доповнюють зміст статті 22 ЦК України щодо складу збитків, та не містять положень, які беззаперечно надають позивачу право на стягнення збитків, зокрема, у вигляді додаткових витрат без доведення понесення таких витрат з метою належного виконання за договором або з метою запобігання збиткам чи їх зменшення, а також без доведення наявності всіх елементів складу господарського правопорушення.

8.6. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

8.7. Верховний Суд зазначає, що тлумачення поняття «подібність правовідносин», ураховуючи Верховний Суд правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.8. З огляду на викладене, колегія суддів доходить до висновку про подібність спірних правовідносин за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин), так і за суб`єктним і об`єктним критеріями №902/649/21 зі справою №902/439/21.

8.9. Враховуючи викладене, а також підстави касаційного оскарження, предмет, підстави позову, склад учасників, зміст позовних вимог справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №902/439/21, що ухвалене після подання касаційної скарги.

Тобто, Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду у справі № 902/649/21 відповідно до правозастосування, викладеного Верховним Судом у постанові зі від 18.05.2022 у справі №902/439/21, що з урахуванням положень пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України свідчить про необхідність закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «АДАМА Україна».

8.10. За наведених обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «АДАМА Україна» на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №902/649/21.

8.11. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не вбачає підстав для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах у справі №902/649/21, оскільки такий уже сформований Верховним Судом у справі №902/439/21.

8.12. Щодо інших аргументів касаційної скарги, то вони переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі.

Разом з тим, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.13. Суд зазначає про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах «Ейрі проти Ірландії», п.24, Series A № 32, та «Гарсія Манібардо проти Іспанії», заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom», серія A, № 115, с. 22, п. 56, а також рішення від 29.10.1996 у справі «Helmers v. Sweden», серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

За наведених обставин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «АДАМА Україна» на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №902/649/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. У клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» про передачу справи №902/649/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду - відмовити.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА Україна» на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.10.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у справі №902/649/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова