Постанова

від 07.09.2007 по справі 8/400пд-ад(9/566пд-ад)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/400пд-ад(9/566пд-ад)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.09.07                                                                                 Справа № 8/400пд-ад(9/566пд-ад).

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у місті Ровеньки Луганської області

до 1-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка», місто Ровеньки,

    2-го відповідача –Приватного підприємства «Луганськтехопт», село Валіївка Краснодонського району Луганської області,   

про визнання угоди недійсною, -

при секретарі судових засідань  Бахарєвій І.Є.,

в присутності представників сторін:

від  позивача – Березниченко О.О. –начальник юридичного відділу, - довіреність №6137/8/100 від 09.07.07 року; Маштакова Є.С. –головний державний податковий інспектор, - довіреність №3451/100 від 06.09.07 року;

від  1-го відповідача –Мірошниченко П.І. – директор, наказ №7/к від 01.03.06 року, паспорт ЕМ №021922, вид. Антрацитівським МВ УМВСУ у Луганській області  02.11.98 року;

від 2-го відповідача -  не прибув, -             

встановив:

           суть спору: Державною податковою інспекцію у місті Ровеньки Луганської області (далі –ДПІ, -  позивач)  заявлено вимогу про:

           визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору постачання  №16-09, укладеного 16.09.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка»»(далі –ТОВ «ТД «Слобожаночка»», - перший відповідач), - з одного боку, - та Приватним підприємством «Луганськтехопт»(далі –ПП «Луганськтехопт», - Другий відповідач), - з іншого боку, - як такого, що укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та застосувати  до сторін правові наслідки, передбачені частиною 1 статті 208 ГКУ, а саме: стягнути з ПП «Луганськтехопт»на користь ТОВ «Слобожаночка»суму перерахованих коштів у розмірі 1011092,98 грн., а з ТОВ «ТД Слобожаночка»- на користь держави стягнути вартість отриманого соняшника у сумі 1011092 грн. 98 коп.;

          покладення на відповідачів судових витрат.

          Вказана позовна заява (вих. №4608/100  від 07.7.06 року) надійшла до господарського суду Луганської області 26.07.07 року.

          За результатами розгляду цього спору суд своєю постановою від 05.09.06 року (справа №9/566пд-ад) у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що «у матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам  держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 1-й відповідач сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

          Отже, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи.

          Сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було і інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу».

          Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.06 року цю постанову залишено без змін.

          25.07.07 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про перегляд постанови господарського суду Луганської області від 05.09.06 року по справі №9/566пд-ад за нововиявленими обставинами (вих. №6573/8/100 від 20.07.07 року), - вважаючи такими обставинами  вирок Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 11.06.2007 року по кримінальній справі №1-141/07 за обвинуваченням Сіденка Анатолія Пантелійовича у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 ст. 27, частиною 3 ст. 212 та частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, яким останнього визнано винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів та засуджено до позбавлення волі терміном на три роки, з застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України терміном на 2 роки.

          Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 25.07.07 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          Попереднє судове засідання по справі не призначалося.

           На підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАСУ)   розгляд справи відкладено з 17 серпня до 07 вересня 2007 року –у зв'язку з неявкою Другого відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 07.09.07 року, представники позивача та Першого відповідача звернулися до суду з клопотанням про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам  ст. 41 та пункту 2-1 розділу УІІ „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а тому його задоволено судом.  

Представники  позивача  у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Перший відповідач позов не визнав, про що зазначено у його відзивах  на позов (вих. №82 від 08.08.06 року та вих. №39 від 07.08.07 року), вважаючи, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи; ТОВ «ТД «Слобожаночка»при укладенні та виконанні спірної угоди не керувалась намірами, які є завідомо суперечними інтересам держави та суспільства; відобразило усі отримані за угодою кошти у документах бухгалтерського обліку та податковій звітності.

Другий відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Згідно матеріалам справи юридичною адресою Другого  відповідача є село Валіївка, вул. Нижня, 27 Краснодонського району Луганської області.

27.07.07 року за вих. №875 та 22.08.07 року за вих. №1329 судом на цю адресу спрямовано ухвали  про призначення справи до судових слухань та повістки.

Оператором поштового зв'язку жодне з цих поштових відправлень не повернуто до суду.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи  є адреса органу чи особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення.

У зв'язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, -  в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника,  письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.  

Будь-які інші відомості про юридичну адресу відповідача в матеріалах справи відсутні.

Згідно довідці Головного управління статистки у Луганській області №13-48/3755 від 17.08.07 року ПП «Луганськтехопт»знаходиться за вищевказаною юридичною адресою.  

Заяву про розгляд справи за його відсутності Другий відповідач до суду не спрямував.

Представники позивача та Першого відповідача не заперечують проти розгляду  спору по суті за відсутності представника Другого відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ним вжито належних заходів з метою постановки Другого відповідача до відома про дату, час та місце судових слухань, а  тому, керуючись ст.ст. 40, 49, 51, ч. 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, розглянув справу по суті за  відсутності представника Другого відповідача –на підставі наявних у ній доказів.

          І.Заслухавши представників позивача та Першого відповідача,  дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов  наступного.

           1.  16.06.05 року виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області ТОВ «ТД «Слобожаночка»», ідентифікаційний код 33528975,  зареєстроване в якості юридичної особи, про що того ж дня до ЄДР внесено реєстраційний запис за №13891020000000201; місцезнаходження підприємства: місто Ровеньки, вул. Вигонна, 7 Луганської області.

          16.06.05 року ДПІ у м. Ровеньки підприємство взято на податковий облік, реєстраційний №80; 04.07.05 року тією ж ДПІ його взято на облік як платника податку на додану вартість (далі –ПДВ), свідоцтво №16522881, ІПН 335289712111.

Підприємство станом на час розгляду цього спору перебуває у ЄДР (довідка Головного управління статистики у Луганській області №13-48/3755 від 17.08.07 року).

06.04.05 року Краснодонською районною державною адміністрацією Луганської області ПП «Луганськтехопт», ідентифікаційний код 33449417, зареєстроване в якості юридичної особи, про що того ж дня до ЄДР внесено реєстраційний запис за №13651020000000150; місцезнаходження підприємства: село Валіївка, вул. Нижня, 27 Краснодонського району Луганської області.

          З матеріалів справи вбачається, що підприємство взято на податковий облік, у т.ч. –в якості платника ПДВ, - свідоцтво №16341913, ІПН №334494112076.

          18.12.05 року  відділом податкової міліції Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі –Краснодонська ОДПІ) складено акт  про відсутність ПП «Луганськтехопт»за своєю юридичною адресою.

          27.01.06 року  Слідчим відділом Краснодонського районного відділу УМВС України у Луганській області порушено кримінальну справу №34/06/0026 –за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, вчинене повторно або таке, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам), -  за фактом реєстрації підприємницької діяльності Приватного підприємства «Луганськтехопт», і.к. 33449417.

          24.03.06 року Слідчим відділом податкової міліції ДПА у Луганській області щодо директора ПП «Луганськтехопт»Сіденка Анатолія Пантелійовича порушено кримінальну справу №41/06/8024 –за ознаками злочинну, передбаченого частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах).

          Станом на час розгляду господарським судом Луганської області справи №9/566пд-ад результати досудового слідства та судового розгляду обох вищеназваних справ не були та не могли бути відомі ані суду, ані сторонам по справі, - оскільки досудове слідство по них не було закінчено.

          Постановою господарського суду Луганської області  від 25.04.06 року (справа №9/159пн-ад) задоволено у повному обсязі  позов прокурора Краснодонського району Луганської області в інтересах держави в особі Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Приватного підприємства «Луганськтехопт»- про визнання недійсним запису та припинення юридичної особи.

          Постанова набрала чинності.

          За станом на час розгляду цього спору ПП «Луганськтехопт»перебуває в ЄДР (довідка Головного управління статистки у Луганській області №13-48/3755 від 17.08.07 року).

          11.06.07 року Краснодонським міськрайонним судом Луганської області за результатами розгляду кримінальної справи №1-147/07 за обвинуваченням Сіденка Анатолія Пантелійовича у скоєнні злочинів, передбачених частиною 5 ст. 27, частиною 3 ст. 212 та частиною 2 ст. 364 Кримінального кодексу України винесено обвинувальний вирок, міра покарання згідно якому вказана вище у цій постанові.

          Вирок набрав чинності.

          Згідно останньому Краснодонський міськрайонний суд дійшов висновку про повну доведеність вини Сіденка А.П. у скоєнні інкримінованих йому злочинів та встановлено, що він, вступивши у злочинну змову з невстановленою особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, - маючи на меті створення та державну реєстрацію приватного підприємства «Луганськтехопт»з метою подальшого ухилення від сплати податків, здійснив увесь передбачений чинним законодавством комплекс дій, спрямованих на державну реєстрацію цього підприємства; відкрив рахунок у банківській установі; поставив  у Краснодонській ОДПІ підприємство на податковий облік, а також  в якості платника ПДВ, - після чого своїм розпорядженням поклав виконання обов'язків його директора на себе.

          Маючи завдяки вищеописаним діям реальну можливість  організовувати та контролювати ведення фінансово-господарської діяльності ПП «Луганськтехопт», діючи узгоджено з вищезгаданою невстановленою особою, створивши суб'єкт підприємницької діяльності –ПП «Луганськтехопт», - Сідено А.П., будучи посадовою особою названого підприємства, зловживаючи владою, умисно, з корисливих спонукань, діючи у власних інтересах та в інтересах  третіх осіб,  всупереч вимогам Статуту підприємства, Закону України від 16.06.1999 року №996-ХІУ«Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні»,  відповідно до п. 3 ст. 8 якого  відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення документування фактів здійснення усіх господарських операцій у первинних документах несе власник, - передав статутні документи ПП «Луганськтехопт», штамп та печатку підприємства невстановленим особам,  маючи на меті ухилення від сплати податків, чим спричинив бюджету держави крупні матеріальні збитки за таких обставин.

          Невстановлені особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження,  використовуючи установчі документи ПП «Лукгаенськтехопт», здійснювали фінансово-господарські операції без ведення належного бухгалтерського обліку, без відображення у податкових деклараціях з ПДВ ПП «Луганськтехопт», наданих до Краснодонської ОДПІ, повних та достовірних даних про нарахований та сплачений до бюджету ПДВ.

          У наданій до ОДПІ 20.10.05 року податковій декларації  з ПДВ за вересень 2005 року  податкові зобов'язання ПП «Луганськтехопт»з ПДІВ, які підлягають сплаті до бюджету, складають 982687 грн., податковий кредит –980033 грн.; сума податкового кредиту  у розмірі 980033 грн., що відображена у податковій декларації з ПДВ за вересень 2005 року, заявлена необґрунтовано та не підтверджена первинними документами (податковими накладними).

          Завищення податкового кредиту з ПДВ на 980033 грн. призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на цю ж суму, що призвело до ненарахування та несплати до бюджету ПДВ у розмірі 980033 грн. Згідно  висновку ревізора-інспектора ДПА у Луганській області - ПП «Луганськтехопт»на порушення вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищило податковий кредит на суму 980 тис. грн., внаслідок чого були занижені податкові зобов'язання та до бюджету не надійшов ПДВ у сумі 980033 грн., чим бюджету завдано крупних матеріальних збитків.

          Вироком суду також встановлено, що засновник та директор підприємства Сіденко А.П. не знає, де та у кого з моменту державної реєстрації підприємства і до цього часу  знаходяться статутні документи ПП «Луганськтехопт», печатка та штамп; він нікому не давав довіреність на право управління підприємством від його імені та укладення угод від імені підприємства, сам він їх також ніколи не укладав, не підписував; жодну накладну та рахунок від імені підприємства він також не підписував; податкову звітність ніколи не складав та до Краснодонської ОДПІ не здавав.

          2.Перший відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що  ТОВ «ТД «Слобожаночка» не припустилося порушень чинного  законодавства України як у сфері бухгалтерського обліку, так і у сфері оподаткування, що, на його думку, підтверджується  перевіркою, здійсненою Державною податковою інспекцією у місті Ровеньки в період з 18.05.06 року по 31.05.06 року, за результатами якої 07.06.06 року складено акт №174/23/33528975 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «ТД «Слобожаночка»за період з 01.07.06 року по 31.03.06 року».

          Дослідження судом цього акту показало, що ці твердження Першого відповідача не у повній мірі відповідають висновкам акту, викладеним у пунктах 1-3 розділу 4 «Висновок», однак, оскільки вони не є предметом спору по цій справі, суд не надає їм правової оцінки.

          Цим же актом (пункт 2.14) повністю підтверджено факт укладення та виконання Першим відповідачем низки господарських угод, у т.ч. спірної, з ПП «Луганськтехопт», - діяльність якого було припинено на підставі рішення суду.

          2.Що стосується власне спірної угоди, то судом встановлено наступне.

          16.09.05 року між ТОВ «ТД «Слобожаночка»(Покупець), - з одного боку, - та ПП «Луганськтехопт»(Продавець), - з іншого боку, - укладено договір постачання №16-09, згідно якому Продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар згідно специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (п.1.1).

          Кількість, ціна та сума договору визначаються згідно специфікацій (пункти 2.1-2.3).

          Термін дії договору –з 16.09.05 року по 30.11.05 року (п.6.1).

          Договором передбачено усі інші суттєві його умови, які у даному випадку не мають значення для вирішення спору.

          До договору додано шість специфікацій, а саме:

          №1 від 16.09.05 року на 256,573 тонни соняшника по ціні 1300,00 грн.(з ПДВ) за 1 тонну на суму 333544,90 грн.;

          №2 від 16.09.05 року на 94,192 тонни соняшника по ціні 1300,00 грн.(з ПДВ) за 1 тонну на суму 122499,00 грн.;

          №3 від 03.10.05 року на 263,599 тонни соняшника по ціні 1100,00 грн.(з ПДВ) за 1 тонну на суму 289958,90 грн.;

          №4 від 03.10.05 року на 129,164 тонни соняшника по ціні 1100,00 грн.(з ПДВ) за 1 тонну на суму 142080,40 грн.;

          №5 від 08.11.05 року на 93,061 тонни соняшника по ціні 1100,00 грн.(з ПДВ) за 1 тонну на суму 102367,10 грн.;

          №6 від 08.11.05 року на 18,811 тонни соняшника по ціні 1100,00 грн.(з ПДВ) за 1 тонну на суму 20692,10 грн., -

          всього на загальну суму 1011142,40 грн.

          Кожний факт продажу товару Другим відповідачем задокументовано шляхом видачі видаткових накладних, рахунку та податкових накладних, жодна з яких не містить посилання на конкретний договір (податкові накладні,  відповідно:  №26/09-2 від 26.09.05 року на суму 387916,09 грн., у.чт. ПДВ –64652,67 грн.; №30/09-1 від 30.09.05 року на суму 68078,40 грн., у т.ч. ПДВ –11346,40 грн.; №14/10 від 14.10.05 року на суму 406146,39 грн., ут.ч. ПДВ – 67691,06 грн.; №20/10 від 20.10.05 року на суму 8440,30 грн., у т.ч. ПДВ –1406,72 грн.; №31/10-3 від 31.10.05 року на суму 17452,60 грн., у т.ч. ПДВ –2908,77 грн.,  та №08/11-2 від 08.11.05 року на суму 123059,20 грн., у т.ч. ПДВ –20509,86 грн., - а всього на суму  1011092,98 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 168515,48 грн.).

          Перший відповідач надав до справи платіжні документи про сплату ним на користь Другого відповідача цієї суми грошових коштів, а саме:

           платіжні доручення:

           №106 від 03.10.05 року на суму 34936,90 грн.;

          №132 від 28.10.05 року на суму 20575,00 грн.;

№153 від 11.11.05 року на суму 50000,00 грн.;

№156 від 14.11.05 року на суму 35000,00 грн.;

№158 від 16.11.05 року на суму 35000,00 грн.;

№160 від 17.11.05 року на суму 35000,00грн.;

№161 від 18.11.05 року на суму 15000,00 грн.;

№163 від 22.11.05 року на суму 50000,00 грн.;

№164 від 23.11.05 року на суму 50000,00 грн., - а всього –на суму 325911,90 грн.;

          простий вексель №6430400712641 від 13.01.06 року на суму 866436,01 грн.

          Отже, укладений між відповідачами по цій справі спірний договір ними виконано на суму 1011092,98 грн., у тому числі ПДВ на суму 168515,48 грн.

          2.1.Другий відповідач 20.10.05 року, вх. №24910, надав до Краснодонської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за вересень 2005 року, згідно якій визначив суму свого податкового зобов'язання у розмірі 982687 грн., а податкового кредиту –у сумі 980033 грн., - при цьому, як вбачається з вищецитованого вироку суду, документально своє право на нарахування податкового кредиту у названій сумі не підтвердив.

          Він же 21.11.05 року, вх. №27931, подав до тієї ж ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2005 року, згідно якій визначив податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1372583 грн. та податковий кредит у сумі 5051 грн.

          Перший відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що він при виконанні спірної угоди не порушив у будь-який спосіб чинного законодавства, а встановлений вироком суду факт стосується фактів ухилення Другого відповідача від оподаткування, але жодним чином не стосується  угоди №16-09 від 16.09.05 року, а тому у господарського суду  немає підстав задовольняти позов у зв'язку з так званими нововиявленими обставинами.   

          ІІ.Заслухавши представників позивача та Першого відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

          1.На думку суду, документальне оформлення кожної з операцій купівлі-продажу за спірним договором формально відповідає вимогам ст.ст. 7 та 8 Закону України від 16.07.99 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –ЗУ №996-ХІУ).

Долучені до матеріалів справи податкові накладні формально відповідають вимогам чинного на час їх складення наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»та п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».           

          2.Але вироком суду від 11.06.07 року, наданим до матеріалів справи, незаперечно доведено  наявність у діях посадової особи ПП «Луганськтехопт», яка діяла за попередньою змовою з невстановленими особами, умислу, спрямованого на укладення угод, завідомо суперечних інтересам держави та суспільства, у тому числі -  на ухилення від сплати податків, а саме:

а)ПП «Луганськтехопт» було створене Сіденком А.П. за змовою з невстановленими особами з метою прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності та ухилення від сплати податків;

б)постановою господарського суду Луганської області від 25.04.06 року (справа №9/159пн-ад) запис про державну реєстрацію підприємства скасовано, його припинено як юридичну особу;

в)від імені підприємства на час укладення спірної угоди діяли невідомі особи, - а засновник та директор підприємства Сіденко А.П. не знав на час укладення невідомими особами та виконання спірної угоди, хто саме діє від імені підприємства, а також, де знаходяться статутні та інші документи (у т.ч. бухгалтерська документація), печатка та штамп підприємства;

г)податкова звітність від імені підприємства до податкового органу надавалася невідомими особами, при цьому у ході досудового слідства по вищезгаданих кримінальних справах та їх судового розгляду встановлено факт відсутності у ПП «Луганськтехопт»документальних доказів щодо достовірності відображення показників в деклараціях по ПДВ, а також його  права на заявлений у податковій декларації з ПДВ за вересень 2005 року податковий кредит у сумі  980033 грн., що призвело до ненадходження до державного бюджету податку на додану вартість у названій сумі. Останнє, в свою чергу, підтверджує, що діяльність ПП «Луганськтехопт»була спрямована на ухилення від сплати податків, у т.ч. - ПДВ.

Вищенаведені обставини спростовують доводи Першого відповідача про те, що вирок суду від 11.06.07 року щодо Сіденка А.П. не стосується цього спору.

          Кожна з цих обставин не була та не могла бути відома суду на момент винесення постанови по справі №9/566пд-ад, - оскільки, як сказано вище у  постанові по справі №8/400пд-ад (9/566пд-ад),  вирок суду на той час був відсутнім.

          3.З огляду на викладене у суду є підстави дійти висновку про те, що угода №16-09 від 16.09.05 року, укладена між ТОВ «ТД «Слобожаночка»та ПП «Луганськтехопт», не відповідає вимогам чинного законодавства України.

          Так, згідно частині 1 статті 202 ЦКУ правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також моральним   засадам суспільства.

           Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

          Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

          Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

          Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Наявними у справі доказами доведено, що директор ПП «Луганськтехопт»не  укладав та не підписував спірну угоду, не брав участі у її документуванні та виконанні, не відображав її ні у бухгалтерському, ну і у податковому  обліку підприємства.

          Звідси, - у суду немає підстав вважати, що при її укладенні було дотримано вимоги ст. 203 ЦКУ.

          Як встановлено частиною 1 статті 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

          А частиною 3 тієї ж статті передбачено, що   якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

           У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні

майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо  у  зв'язку  із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,  вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

           Правові наслідки,  передбачені частинами першою та  другою цієї статті,  застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих  видів недійсних правочинів (частини 1-3 ст. 216 ЦКУ).

          Оскільки по цьому спору встановлено та доведено, що Другим відповідачем спірну угоду було укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, то спеціальним законом –статтею 208 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) передбачено особливі правові наслідки недійсного правочину.  

Так, згідно частині 1 ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства…, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади  визнано судом  недійсним повністю або частково.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів господарське зобов'язання, яке виникло між Першим та Другим відповідачами по цій справі на підставі договору постачання №16-09 від 16.09.05 року, підлягає визнанню недійсним повністю.

Частиною 1 ст. 208 того ж Кодексу встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а  у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

Суд дійшов висновку, що наявними у справі доказами доведено умисел на вчинення господарського зобов'язання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства лише з боку Другого відповідача, а тому у суду при вирішенні цього спору є підстави для застосування правила, викладеного у останньому реченні частини 1 ст. 208 ГКУ.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова господарського суду Луганської області від 05.09.06 року по справі №9/566пд-ад –перегляду за нововиявленими обставинами шляхом скасування.            

Відповідно до частини 4 ст. 94 КАСУ суд не стягує з відповідачів судові витрати.

          На підставі викладеного,  ст.ст. 202, 203, 215 Цивільного кодексу України; частини 1 ст. 208 Господарського кодексу України,  керуючись ст.ст. 94, 158-163,167 та 253 Кодексу адміністративного судочинства  України,  суд

п о с т а н о в и в :

           1.Постанову господарського суду Луганської області від 05.09.2006 року по справі №9/566пд-ад за позовом  Державної податкової інспекції у місті Ровеньки Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка», місто Ровеньки, та Приватного підприємства «Луганськтехопт», село Валіївка Краснодонського району Луганської області, - про визнання угоди недійсною, - скасувати за нововиявленими обставинами.

          2.Позов задовольнити у повному обсязі.

          3.Визнати зобов'язання за договором постачання №16-09 від 16.09.05 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка», ідентифікаційний код 33528975, - з одного боку, - та Приватним підприємством «Лугатехопт», ідентифікаційний код 33449417, - недійсним повністю.

          4.Стягнути з Приватного підприємства «Луганськтехопт», ідентифікаційний код 33449417, юридична адреса: село Валіївка, вул. Нижня, 27 Краснодонського району Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка», ідентифікаційний код 33528975, юридична адреса: місто Ровеньки, вул. Вигонна, 7 Луганської області, - суму перерахованих  на виконання договору постачання  №16-09 від 16.09.05 року коштів у сумі 1011092 (один мільйон одинадцять тисяч дев'яносто дві) грн. 98 коп., а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка», ідентифікаційний код  33528975, юридична адреса: місто Ровеньки, вул. Вигонна, 7 Луганської області, - на користь держави вартість отриманого соняшника у сумі 1011092 (один мільйон одинадцять тисяч дев'яносто дві) грн. 98 коп.

          5.Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Слобожаночка», ідентифікаційний код 33528975, юридична адреса: місто Ровеньки, вул. Вигонна, 7 Луганської області,  та Приватного підприємства «Луганськтехопт», ідентифікаційний код 33449417, юридична адреса: село Валіївка, вул. Нижня, 27 Краснодонського району Луганської області,  У РІВНИХ ДОЛЯХ на користь Державного бюджету:

          - на поточний рахунок 31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, КБК –22090200, символ звітності банку –095, -  державне мито в сумі 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 68 коп.; видати наказ державній податковій інспекції у місті Ровеньки Луганської області;

           - на р/р 31211259700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО: 24046582, КБК –22050000, символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,  видати наказ.

          Відповідно до частини 3 ст. 160 та частини 4 ст.167 КАС України у судовому засіданні 07.09.07 року за згодою представників позивача та другого відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі складено та підписано 12.09.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа