Рішення

від 17.07.2022 по справі 260/2087/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/2087/22 Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" у якому просить: стягнути з ГТ у формі TOB завод «Флекстронікс ТзОВ» адміністративно- господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню в сумі 1 850 504,75 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач не виконав вимогу законодавства, щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів..

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідачем було надано відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що відповідач вжив всіх передбачених законом заходів для недопущення господарського правопорушення, а інваліди відповідно до встановленого законом нормативу не були працевлаштовані на наявні вакантні робочі місця і посади не з його вини.

Відповідно до положень ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.262 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-XII (далі за текстом - Закон №875).

Відповідно до частини першої-другої статті 17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом відповідно до матеріалів справи встановлено, що Згідно Наказу Ж3275-ОС від 21 грудня 2020 року штатним розписом, що діяв з 01 січня 2021 р. та Наказу №3250-ОС від 01 липня 2021 року штатним розписом, що діяв з 01 липня 2021 р. та на протязі всього календарного 2021 року Відповідачем для працевлаштування осіб з особливими потребами передбачено посаду «складальник» у кількості 30 штатних одиниць та розроблено відповідну посадову інструкцію.

Відповідач регулярно починаючи з 6 січня 2021 року подавав до Мукачівського міського центру зайнятості звіт за формою №3-ПН у якому вказував на наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, «складальників».

Подання відповідних звітів до центру зайнятості с належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда (аналогічної позиції додержується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.04.14 р. по справі К/9991/26949/12 та Верховний Суду у постанові від 02 травня 2018 року у справі №804/8007/16)

Окрім того, протягом 2021 року відповідач неодноразово письмово повідомляв Мукачівський міський центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів та ініціював проведення ярмарок вакансій . Протягом 2021 року за пропозицією відповідача було проведено наступні спільні з Мукачівським міським центром зайнятості заходи з метою укомплектування робочих місць для осіб з інвалідністю: 19.05.2021 р. міні-ярмарок вакансій за участю 19 осіб з інвалідністю; 21.10.2021 р. ярмарок вакансій за участю 15 осіб з інвалідністю. Проведення вказаних ярмарок підтверджується листом Мукачівського міського центру зайнятості №232/702.1-13 від 11.02.2022 р.

Судом встановлено, що протягом 2021 року Товариство регулярно публікувало у газеті «Панорама» оголошення про відкриті вакансії для людей з особливими потребами, а саме про наявність вакансії «складальника» .

Враховуючи вищевказане, суд встановив, що протягом 2021 року відповідачем вжито усіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів.

Згідно із статтею 18 Закону України № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 січня 2018 року у справі № П/811/696/17, № 802/707/17-а від 20.03.2018 року та № 823/512/16 від 11.04.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи, що ГТ у формі ТОВ завода «ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ» у 2021 році вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тому суд дійшов висновку про те, що у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню в сумі 1 850 504,75 грн.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 13592841) до Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод "ФЛЕКСТРОНІКС ТзОВ" (вул. Берегівська-бічна, буд. 4,м. Мукачево,Мукачівський район, Закарпатська область,89600, код ЄДРПОУ 32221224) про стягнення адміністративно-господарських санкцій- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяЮ.Ю.Дору