Рішення

від 14.07.2022 по справі 280/12376/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2022 року Справа № 280/12376/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "АССОЛЬ" (71603, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 43, ЄДРПОУ 20470908), представник позивача адвокат Артем Валентинович Супрун (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, провул. Театральний, буд. 9, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці Державної митної служби (69041, м. Запоріжжя, Запорізька область, вул. Сергія Синенка, 12, ЄДРПОУ ВП: 44005647) про визнання протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "АССОЛЬ" (далі позивач) до Запорізької митниці Державної митної служби (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 листопада 2021 року UА112100/2021/000005/2 Запорізької митниці Держмитслужби та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UA110250/2021/00018 від 03 листопада 2021 року Запорізької Митниці Держмитслужби.

Ухвалою судді від 17.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.01.2022 на адресу суду від Запорізької митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби», надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, мотивуючи тим, що Запорізька митниця не виносила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA110250/2021/00018 від 03 листопада 2021 року. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2021/00009 від 03 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 12.01.2022 позовну заяву Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "АССОЛЬ" залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, а саме надати: уточнений адміністративний позов з узгодженням позовних вимог до доданих до справи доказів з доказами надсилання такого позову на адресу відповідача.

17.01.2022 позивачем подано уточнений адміністративний позов, відповідно до якого просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 листопада 2021 року №UА112100/2021/000005/2 Запорізької митниці Держмитслужби та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA112100/2021/00009 від 03 листопада 2021 року Запорізької митниці Держмитслужби: стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 20.01.2022 продовженои розгляд справи за позовною заявою Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "АССОЛЬ" до Запорізької митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що що єдиною підставою, на думку відповідача, для витребовування додаткових документів у позивача був той факт, шо згідно контракту №977 від 28.10.2020, а саме, до оформлення не було надано митну декларацію країни відправлення де в графі «С» повинна бути вказана дата, що не дає можливості впевнитися в дотриманні термінів оплати за товар. В зв`язку з цим митниця витребувала додаткові документи у позивача. Вважає, що підстава для витребовування додаткових документів у відповідача відсутня, тому що митним органом не доведено та не обгрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті Митного кодексу України. Всі документи, які передбачені ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, до митного органу є наданими. Не має права митний орган виходити за межі повноважень при витребовуванні додаткових документів, окрім випадків, вказаних в ч.3 ст. 53 МК України. Так само, не передбачено право митного органу аналізувати документи, які вказані в контракті, але не передбачені як обов`язкові для подання до митного оформлення товару. У відповіді позивача №ВЕД-1857 від 02.11.2021 на повідомлення митниці було звернуто увагу що у повідомленні від 02.11.2021 зазначено про необхідність надання декларантом додаткових документів у зв`язку з тим, що у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів не грунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості. Вказує, що питання строків оплати товарів за господарськими договорами відноситься до виключної компетенції сторін договорів. Митні органи не мають повноважень щодо пред`явлення зауважень стосовно строків і порядку виконання договорів. Так само, не передбачено право митного органу аналізувати документи (в т.ч. сертифікат якості від заводу), які вказані в контракті, але не передбачені як обов 'язкові для подання до митного оформлення товару. Сам факт відсутності зауважень і суперечностей між партнерами свідчить про нормальний хід господарських взаємовідносин, що склались. При цьому позивач звертає увагу, що одночасно з митною декларацією ПМВКП "Ассоль" був наданий весь необхідний перелік документів, що потрібен для визначення митної вартості. Зокрема, контракт з додатковими угодами, специфікаціями, рахунок-фактура на товар, банківські платіжні документи стосовно оплати, рахунки на оплату, а також надані перевізні документи, в тому числі і ті, які підтверджують транспортні витрати, що включені в митну вартість: договір, рахунок, довідка, платіжні документи. Усі числові значення в них є відповідними, тому вважає, що у митниці була можливість узагальнити числові значення за специфікаціями та упевнитись в точності та достовірності числових значень, зазначених в митній декларації, що впливають на митну вартість товару. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

04.01.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної варості. З урахуванням вимог законодавства, що зазначені у відзиві, просить у задоволенні позову відмовити.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятоїст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною четвертоюстатті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною четвертоюстатті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

28 жовтня 2020 року між позивачем (покупець) та ТОВ ТД «ЧЕЛТРАК» (Російська Федерація) (продавець) уклали контракт № 77, за умовами якого продавець здійснює поставку товару згідно специфікацій, а покупець приймає та оплачує цей товар.

19 серпня 2021 року сторони уклали додаткову угоду №3 до вказаного Контракту, де було зменшено кількість товару за специфікацією №5 від 26.07.2021, а саме, по товару за п/п №2; виключено товар за п/п №8, №13. №24, №80, №109 за специфікацією №5 від 26.07.2021; змінено загальну вартість товару за специфікацією №5 від 26.07.2021 з 3 031 161,00 руб. до 2 961 870,00 руб.; змінено строки відвантаження товару за специфікацією №5 від 26.07.2021; змінено умови оплати товару за цією специфікацією специфікацією №5 від 26.07.2021.

Перелік товару, що поставляється за своїм характером є запчастинами на тракторну/бульдозерну техніку, що використовується в дорожньо-будівельній промисловості та вказаний у специфікації №4 від 25.07.2021 та у специфікації №5 від 26.07.2021.

Так, п.1 Додаткової угоди №3 до контракту № 77 від 28.10.2020 було зменшено кількість товару, який поставляється за специфікацією №5 від 26.07.2021, а саме, по товару за п/п №2, за п.2. виключено товар за п/п №8, №13, №24, №80, №109 за специфікацією №5 від 26.07.2021, тим самим вплинув на загальну вартість товару за специфікацією №5 від 26.07.2021 зменшивши ватість з 3 031 161,00 руб. до 2 961 870,00 руб.

Сумарна вартість товару, який поставляється та який вказаний у специфікації №4 від 25.07.2021 та у специфікації №5 від 26.07.2021, та з врахуванням положень Додаткової угоди №3 від 19.08.2021 до контракту № 77 від 28.10.2020 складає - 3 177 120,00 рублів РФ.

Крім того, перелік товару що поставляється перерахований у рахунку-фактурі №286 від 30.09.2021 з урахуванням положень Додаткової угоди №3 від 19.08.2021 до контракту № 77 від 28.10.2020.

Умови поставки FСА - Челябінськ, РФ (Інкотермс 2010).

Платіжним дорученням № 41 від 21.07.2021 позивач сплатив переодоплату на користь постачальника за контрактом, сплативши на підставі Специфікації № 4 від від 15.07.2021 до контракту № 77 від 28.10.2020 постачальнику 64 575,00 рублів РФ.

Також, платіжним дорученням № 45 від 16.08.2021 позивач сплатив переодоплату на користь постачальника за контрактом, сплативши на підставі Специфікації № 5 від 26.07.2021 до контракту № 77 від 28.10.2020 постачальнику 909348,30 рублів РФ.

Також, платіжним дорученням № 59 від 12.10.2021 позивач сплатив переодоплату на користь Постачальника за контрактом, сплативши на підставі Специфікації № 4 від 15.07.2021 та Специфікації № 5 від 26.07.2021 до контракту № 77 від 28.10.2020 постачальнику 2 203 196,70 рублів РФ.

Таким чном, у загальному розмірі за платіжними дорученнями № 41 від 21.07.2021, № 45 від 16.08.2020, № 59 від 12.10.2021 було сплачено 3 177120,00 рублів РФ.

З метою належного митного його оформлення позивачем надіслано засобами електронного зв`язку до Запорізької митниці Держмитслужби митну декларацію в режимі ІМ 40, якій присвоєно №UA12100/2021/000305. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом за ціною договору (з урахуванням витрат на транспортування за межами державного кордону України з м. Челябінськ (Росія) - до п.п. Гоптівка-Нехотєєвка (Україна) у розмірі 36937,90 грн.) на загальну суму 1211582,71 грн.

02 листопада 2021 року відповідач своїм повідомленням 43371 від 02.11.2021 вказав на необхідність надання додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) сертифікат якості 6) митну декларацію країни відправлененя

02.11.2021 позивачем надано відповідь №ВЕД-1857 на повідомлення митниці.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112100/2021/000005/2 від 03.11.2021 та складено картку-відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112100/2021/00009.

Як зазначає відповідач, у зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято Рішення про коригування митної вартості по товарам:

по товару №1 - 5,25 USD за кг за МД від 30.03.2021 № UA110250/2021/000279;

по товару №5 - 4,25 USD за кг за МД від 30.03.2021 № UA110250/2021/000279;

по товару №6 - 6,16 USD за кг за МД від 29.04.2021 № UA110240/2021/001538;

по товару №10 - 5,055491 USD за кг за МД від 26.10.2021 № UA100320/2021/0294702;

по товару №21 - 4,06 USD за кг за МД від 13.06.2021 № UA408020/2021/016873;

по товару №23 визначено митним органом 340,55 рублів за штуку за МД від 30.03.2021 № UA110250/2021/000279;

Відповідно до вимог частини 3 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа має право: а) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного Кодексу України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України; б) оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущено у вільний обіг за МД № UA112100/2021/000343 від 04.11.2021 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA112100/2021/000005/2 від 03.11.2021. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X МК України (відстрочення платежів до 02.02.2022).

Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно з частиною 3 статті 7 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі - МКУ) засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

За змістом статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Частинами 1, 2 статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами частини 2 статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

За змістом частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 6 статті 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування. Так, відповідно до частини 1 статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частини 2 - 8 статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МКУ).

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина 21 статті 58 МКУ) Статтею 64 МКУ передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 02 липня 2020 року у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17). Суд акцентує увагу на тому, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати резервний метод 2ґ, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу, і відповідно до приписів Митного кодексу України була проведена процедура консультацій, під час якої встановлена неможливість застосування другорядних 2а, 2б, 2в, 2г методів визначення митної вартості з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування.

Як слідує з пояснень відповідача, митний орган зазначає, що відповідно до частини 3 ст. 53 Митного кодексу України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення миної вартості: згідно контракту №77 від 28.10.2020 п.8 п.п. 8.1 продавець разом з вантажем направляє наступний пакет документів: товарно-транспортну накладну, рахунок фактуру, сертифікат якості товару, пакувальний лист, вантажну митну декларацію. Згідно Специфікаціям визначені умови оплати за товар: Покупець зобов`язаний внести передплату не менше 30% не пізніше 10 робочих днів з дати виставлення рахунку на оплату, залишок в частині 7 робочих днів зх. Дати відгрузки (дати вказаної в графі «С» митної декларації), до оформлення не було надано митну декларацію країни відправлення, де в графі «С» повинна бути вказана дата, що не дає можливості впевнитися в дотриманні термінів оплати за товар. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товрів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктами 2, 3 частини 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Відповідні документи були подані позивачем при митному оформленні.

Водночас, суд зазначає, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об`єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В ході розгляду справи відповідачем у заявах по суті справи не обґрунтовано та не надано належних та достатніх доказів обґрунтованості коригування митної вартості товарів позивача за резервним методом.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03 листопада 2021 року №UА112100/2021/000005/2 Запорізької митниці Держмитслужби не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Враховуючи те, що картку відмови у прийнятті митної декларації за №UA112100/2021/00009 від 03 листопада 2021 року, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA12100/2021/000305, прийнято з причин порушення вимог статті 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто з тих же підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів від 03 листопада 2021 року №UА112100/2021/000005/2 Запорізької митниці Держмитслужби, зважаючи на аналіз судом обставин, пов`язаних із визначенням митної вартості позивачем, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації №UA112100/2021/00009 від 03 листопада 2021 року є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню. Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини другої ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4540 грн., що підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу;

Відповідно до підпункту 1-5 до статті 134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано договір про надання правничої допомоги від 01.10.2021, укладений між позивачем та адвокатом Супрун Артемом Валентиновичем, та Додаткову угоду №5 до вказаного Договору від 05.11.2021; рахунок на оплату №0611 від 06.11.2021, платіжне доручення №7056 від 15.11.2021 на сплату послуг з надання правничої допомоги у розмірі 4500 грн.

Суд звертує увагу, що відповідно до розділу 5 Договору про надання правової опомоги №011021 від 01.10.2021 визначено порядок здійснення розрахунків. Так, відповідно до вказаного розділу: правову (правничу) допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу винагороди за надану правову (правничу) допомогу, в розмірі згідно додаткової угоди сорін. За результатами надання правової (правничої) допомоги, скаладається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги і її вартість. Акт надається клієнту особисто

Відповідно до умов п.1.2 Додаткової угоди №5 адвокатом згідно умов договору надається наступні послуги:

аналіз документів, з наступними роз`ясненнями клієнту їх правомірності;

підготовка та подача адміністративного позову; участь у Запорізькому окружному адміністративному суді у справі за адміністративним позовом щодо скасування;

підготовка процесуальних заяв та заяв по суті в ході розгляду справи в суді першої інстанції за адміністративним позовом.

Відповідно до умов Додаткової угоди гонорар адвоката визначений у фіксованій формі у розмірі 4500 грн.

29.03.2022 адвокатом надано до суду Акт прийняття-передачі наданих послуг від 09.02.2022, відповідн до якого адвокатом надано наступні послуги: ознайомлення з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у судовому порядку; формування переліку доказів, необхідних для підготовки позвної заяви клієнта до суду першої інстанції про визнання протиправним та та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, та їх збір; підготування позовної заяви. Загальна вартість послуг складає 4500 грн.

Відповідач заперечив щодо вартості наданих послуг та зазначає, що адвокатом не надано належних доказів щодо часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, відсутній перелік конкретної послуги із вказанням погодинної оплати, відсутній детальний опис робіт. Відтак заявлені витрати є необґрунтованими та не доведеними.

Суд зазначає, що нормами КАС України передбачено співмірність гонорару адвоката, тобто заявлена адвокатом ціна своїх послуг повинна відповідати складності спору та об`єму робіт, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Згідно висновку Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд висловлює сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Данілов проти України, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Як зазначено у частині 6 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц.

З аналізу наданих доказів щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає, що додатковою угодою №5 визначено перелік послуг, за які встановлено фіксований розмір гонорару у розмірі 4500 грн. При цьому, під час судового розгляду справи адвокатом частина послуг надана не була, зокрема не надано послуги з участі у Запорізькому окружному адміністративному суді у справі за адміністративним позовом щодо скасування; з підготовки процесуальних заяв та заяв по суті в ході розгляду справи в суді першої інстанції за адміністративним позовом. При цьому, оскільки надані позивачем документи не містять конкретного переліку послуг з визначенням вартості їх послуг та витраченого часу, суд не має змоги визначити їх співмірність та вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,9,77,139,243,243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "АССОЛЬ" (71603, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 43, ЄДРПОУ 20470908), представник позивача адвокат Артем Валентинович Супрун (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, провул. Театральний, буд. 9, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці Державної митної служби (69041, м. Запоріжжя, Запорізька область, вул. Сергія Синенка, 12, ЄДРПОУ ВП: 44005647) про визнання протиправними та скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03 листопада 2021 року №UА112100/2021/000005/2 Запорізької митниці Держмитслужби та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA112100/2021/00009 від 03 листопада 2021 року Запорізької митниці Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної митної служби України на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "АССОЛЬ" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.07.2022.

Суддя О.О. Артоуз