Рішення

від 10.07.2022 по справі 300/4089/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. справа № 300/4089/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа» до Івано-Франківської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа» звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав на те, що відповідач безпідставно не надав безкоштовних перших 10 сторінок відповіді на інформаційний запит №23-25/21 від 29.06.2021, та включив їх в рахунок при формуванні вартості виготовлення копій документів для надання запитуваної інформації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказав на правомірність своїх дій при надані відповідді на інформаційний запит позивача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимогстатті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.

Благодійною організацією «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа» 29 червня 2021 року направлено інформаційний запит про надання публічної інформації №23-25/21 до Івано-Франківської обласної ради, у порядку вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому позивач просив надати:

- копію обласної комплексної програми соціального захисту населення Івано-Франківської області на 2017-2021 роки, затверджену рішенням Івано-Франківської обласної ради №402-12/2016 від 28.12.2016 в редакції чинній на момент надання відповіді на інформаційний запит;

- копії всіх документів, поданих Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Івано-Франківської обласної ради, щодо погодження заходів Програми на 2021 рік;

- копії протоколів, стенограм, звукозаписів та інших документів постійної комісії обласної ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестицій щодо розгляду заходів Програми на 2021 рік (в тому числі копію протоколу від 12.02.2021 №5 та додатків до нього).

Відповідач, 06.07.2021 надіслав лист №11-176/749/204, в якому не надав запитуваної інформації зазначивши, що її обсяг більше як 10 сторінок які надаються безкоштовно, а саме 321 аркуш, та повідомив позивача про необхідність відшкодувати витрати з виготовлення документів, а саме вартість виготовлення одного аркушу 2,23 грн. х 321 (всього аркушів) =715,83 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб`єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та Законом України "Про інформацію" від 02.10.96 № 2657-XII (далі - Закон від 02.10.96 № 2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон від 13.01.2011 № 2939-VI).

Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон від 02.10.96 № 2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 1 Закону від 02.10.96 № 2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом від 13.01.2011 № 2939-VI.

Відповідно до статті 1 Закону; від 13.01.2011 № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до статті 5 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно із статтею 12 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Щодо статусу відповідача як розпорядника публічної інформації, то суд враховує наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною 4 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень беззаперечно, відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні положень п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI.

Крім того, відповідач не оспорює свій статус розпорядника публічної інформації, як і того, що запитувана позивачем інформація за своїм правовим режимом відноситься до категорії публічної інформації володільцем якої є Управління освіти.

В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Відтак, право позивача звертатись із інформаційними запитами та отримати інформацію кореспондує обов`язок відповідача який володіє статусом розпорядника публічної інформації надати достовірну, точну та повну інформацію у встановлені Законом строки.

Щодо ненадання відповідачем перших десяти сторінок затребуваних документів безкоштовно, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, відповідач, 06.07.2021 надіслав лист №11-176/749/204, в якому не надав запитуваної інформації зазначивши, що її обсяг більше як 10 сторінок які надаються безкоштовно, а саме 321 аркуш, та повідомив позивача про необхідність відшкодувати витрати з виготовлення документів, а саме вартість виготовлення одного аркушу 2,23 грн. х 321 (всього аркушів) =715,83 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Отже, буквальне тлумачення положень ч. 2 ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI вказує на те, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто копії перших десяти сторінок документів надаються розпорядником інформації безкоштовно.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 по справі № 815/2873/18.

В той же час, надсилання позивачу лише листа від 06.07.2021 № №11-176/749/204 із рахунком на відшкодування витрат на копіювання та друк документів без надання перших 10 сторінок безкоштовно із одночасним повідомленням запитувача інформації про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій документів, свідчить про протиправність бездіяльності відповідача та порушення норм ст. 21 Закону від 13.01.2011 №2939-VI при наданні позивачу відповіді на запит.

Наведене узгоджується із висновками, які містяться в ухвалі Конституційного Суду України від 25.06.2013 № 29-у/2013 про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Так, приймаючи це рішення, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону № 2939-VI викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що перших десять сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформації надаються розпорядником інформації безкоштовно, тоді як відшкодування запитувачем інформації фактичних витрат на копіювання та друк документів має здійснюватись з наступної, тобто одинадцятої сторінки.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 818/40/17 та від 27.01.2020 у справі № 815/2873/18.

Крім того, у постанові від 27.01.2020 по справі № 815/2873/18 Верховний Суд звернув увагу на пункт 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації", де зазначено, що:

"Відповідно до частини другої статті 21 Закону № 2939-VI у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. У наведеному положенні під фактичними витратами маються на увазі усі витрати, що здійсненні при копіюванні та/або друкові документів обсягом більш як 10 сторінок, тобто запитувач інформації зобов`язаний відшкодувати витрати на виготовлення всіх сторінок запитаної інформації, крім перших десяти сторінок.

При цьому питання щодо надання розпорядником інформації перших десяти сторінок документа (частини інформації) безкоштовно одночасно з повідомленням запитувача про необхідність відшкодування витрат або повідомленням про відмову в задоволенні запиту у зв`язку з невідшкодуванням відповідних витрат прямо Законом № 2939-VI та іншими чинними нормативно-правовими актами не врегульовано.

Однак, враховуючи міжнародно-правові стандарти у сфері доступу до публічної інформації, ВАСУ роз`яснено, що належною практикою є надання за вимогою запитувача перших 10 сторінок безкоштовно одночасно з повідомленням про необхідність відшкодування витрат на виготовлення копій решти документів.

Із вищенаведеного слідує, що надісланий відповідачем рахунок на відшкодування витрат на копіювання та друк документів за 321 сторінок є необґрунтованим, адже складений без урахування того, що перші 10 сторінок запитуваної інформації, згідно положень ст. 21 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI, повинні надаватися безкоштовно.

Враховуючи наведене суд доходить до переконання, що відповідачем протиправно не надано безкоштовно перших десяти сторінок витребуваних документів та включив їх в рахунок при формуванні вартості виготовлення копій документів для надання запитуваної інформації.

При цьому суд звертає увагу, що визначення послідовності десяти сторінок запитуваної інформації які повинні надаватися безкоштовно є компетенцією відповідача, яка реалізовується виходячи із порядковості та послідовності поставлених у запиті питань.

Водночас, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин, суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на кожний аргумент сторін викладених у заявах, оскільки це не впливає на суть прийнятого рішення у даній справі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної ради на користь позивача 2270 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Івано-Франківської обласної ради щодо невірного розрахунку вартості фактичних витрат на копіювання та друк, а також ненадання безкоштовно 10 сторінок відповіді на інформаційний запит про надання публічної інформації Благодійної організації «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа» від 20 червня 2021 року №23-25/21.

Зобов`язати Івано-Франківську обласну раду безкоштовно надати Благодійній організації «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа» інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, а також здійснити перерахунок вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів на задоволення вказаного запиту від 20 червня 2021 року №23-25/21.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської обласної ради на користь Благодійної організації «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Благодійна організація «Благодійний фонд «Українська благодійницька мережа», код ЄДРПОУ36498142, вул. Шевченка, 26, смт. Обертин, Тлумацький район, 78060;

відповідач - Івано-Франківська обласна рада, код ЄДРПОУ 00022510, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004.

Суддя Шумей М.В.