Рішення

від 14.07.2022 по справі 380/6990/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6990/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2022 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Вест Авто до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, -

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Вест Авто до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації, з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021р. №67 Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватне підприємство «ВестАвто» надає транспортні послуги населенню з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області №263 Львів (вул.Личаківська, 162- 182) - Верхня Білка, відповідно до договору від 30.11.2020 №120/20, укладеного з Львівською обласною державною адміністрацією як організатором пасажирських перевезень. 29 листопада 2021р. приватним підприємством «ВестАвто» було отримано лист Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021р. №36-1417/0/2-21 «Про розірвання договору». Додатком до вказаного листа, зокрема був наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021р. №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263». На думку позивача, Управління транспорту та зв`язку не наділено повноваженнями на дострокове припинення договірних відносин із ПП «ВестАвто», що свідчить про явне та пряме порушення ст. 19 Конституції України та ст.ст. 2, 3, 7 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Крім того, договір може бути достроково розірвано за умови попереднього письмового повідомлення не пізніше ніж за 15 днів до моменту припинення дії договору. Однак, Організатор не надав ПП «ВестАвто» такого попереднього письмового повідомлення про припинення дії договору а також не обґрунтував належним чином підстави для його припинення, оскільки, як видно з листа КП ЛОР «Центральна диспетчерська служба пасажирських перевезень» від 03.12.2021 №76, ПП «ВестАвто» виконувало умови договору від 30.11.2020 №120/20 з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на приміському автобусному маршруті загального користування належним чином. З урахуванням наведеного, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 04.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.11.2020 між Львівською обласною державною адміністрацією в особі т.в.о начальника Управління транспорту та зв`язку облдержадміністрації Жука Р.Ю. та Приватним підприємством «Вест Авто» було укладено договір № 120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не входить за межі території області.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору, договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами, термін дії договору встановлюється з 01.12.2020 до 30.11.2025.

23.11.2021 Управлінням транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації винесено наказ №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263», яким з урахуванням листа повідомлення управління транспорту та зв`язку обласної державної адміністрації від 11.11.2021 №36-1330/0/2-21 про порушення умов договору №120/20 від 30.11.2020 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, листа Підберізцівської сільської ради від 02.11.2021 №1725, та інформації Комунального підприємства Львівської обласної ради «Центральна диспетчерська служба пасажирських перевезень» лист від 10.11.2021 №73, достроково, в односторонньому порядку розірвано договір №120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області №263 Львів (вул. Личаківська, 162-182) Верхня Білка з перевізником ПП «Вест Авто». Договір вважається розірваним з 09.12.2021.

Листом Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021 вих. № 36-1417/0/2-21 повідомлено ПП «Вест Авто» про те, що згідно наказу управління транспорту та зв`язку облдержадміністрації від 23.11.2021 № 67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті № 263» з 09.12.2021 припиняється дія договору № 120/20 від 30.11.2020 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 263 Львів (вул. Личаківська, 162-182) - Верхня Білка.

Не погоджуючись із наказом Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації №67 від 23.11.2021, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 43 Закону України «Про автомобільний транспорт», у редакції, яка діяла на час проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснювалось виключно на конкурсних засадах.

Судом встановлено, що 30.11.2020 між Львівською обласною державною адміністрацією в особі т.в.о начальника Управління транспорту та зв`язку облдержадміністрації Жука Р.Ю. та Приватним підприємством «Вест Авто» було укладено договір № 120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не входить за межі території області Вважаючи рішення Конкурсного комітету від 03, 05.11.2015 № 2015-3 протиправним, ТОВ «Кийтранс-2005» та ТОВ «Клайт» оскаржили його до суду.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081, організатором перевезень на автобусному маршруті загального користування є: Мінінфраструктури - на міжміському і приміському автобусних маршрутах, що виходять за межі території області (міжобласний маршрут); Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні держадміністрації - на міжміському і приміському автобусних маршрутах, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласний маршрут), у тому числі таких, що проходять від населених пунктів Київської області до м. Києва; районна держадміністрація - на автобусному маршруті, що не виходить за межі території району (внутрішньорайонний маршрут); Київська міська держадміністрація - на автобусному маршруті загального користування прямого сполучення м. Київ - міжнародний аеропорт Бориспіль; виконавчий орган місцевої ради об`єднаної територіальної громади сіл, селищ, міст - на маршруті, що проходить у межах території об`єднаної територіальної громади (міський чи приміський маршрут); виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут).

Тобто, як слідує з наведених норм, Львівська обласна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо організації та проведення конкурсів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування.

Суд акцентує увагу, що договір від 30.11.2020 № 120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не входить за межі території області укладався саме з Львівською обласною державною адміністрацією в особі т.в.о. начальника управління транспорту та зв`язку облдержадміністрації, а тому з позиції суду саме Львівська ОДА за дотримання умов щодо можливості односторонньої відмови від договору має право розривати такий договір.

Згідно з п.п. 6.1.1,.6.1.2,.6.1.3,.6.1.4 п. 6.1 Договору №120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не входить за межі території області., Договір може бути достроково розірвано Організатором в односторонньому порядку: якщо протягом 10 робочих днів з дати отримання попередження від Організатора Перевізник не розпочав виконання перевезень згідно Договору; у разі наявності фактів порушення Перевізником умов Договору, у тому числі порушень, виявлених під час виконання перевезень на маршруті, що підтверджується відповідним актом та/або порушень, зафіксованих за допомогою GPS-трекерів та з інших підстав, передбачених законодавством. Розірвання Договору відбувається після невиконання надісланого Організатором попередження Перевізнику про недопущення порушення умов Договору; у разі надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання Перевізником недостовірних відомостей для участі в конкурсі з перевезення пасажирів; у разі не впровадження Перевізником автоматизованої системи обліку оплати за проїзд на приміських та міжміських маршрутах, протягом встановленого Організатором перевезень терміну.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що Наказ №67 від 23.11.2021 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263 прийнято начальником Управлінням транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації.

В підтвердження того факту, що відносини щодо перевезення пасажирів складаються між органом виконавчої влади місцевого рівня і автомобільним перевізником, варто акцентувати увагу на ч. 1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Отже, Львівська обласна державна адміністрація є місцевим виконавчим органом влади, який відповідно до ст. 31, 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» є стороною договору про організацію автомобільних перевезень та наділена повноваженнями щодо односторонньої відмови від договору та правом на розірвання такого договору.

Натомість, Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації є лише структурним підрозділом Львівської обласної державної адміністрації, а не окремим державним органом виконавчої влади, та не наділено повноваженнями на дострокове припинення договірних відносин із ПП «ВестАвто», що свідчить про порушення вимог Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи у сукупності вищевикладене, спірний наказ № 67 від 23.11.2021 винесений неуповноваженим на те суб`єктом.

Крім того, відповідно до п. 6.2 договору від 30.11.2020 № 120/20 у разі дострокового розірвання цього договору організатор повідомляє перевізника про це письмово не пізніше, ніж за 15 днів до моменту припинення дії Договору.

Судом встановлено, що 23.11.2021 Управлінням транспорту та зв`язку прийнято наказ №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263» яким достроково в односторонньому порядку розірвано договір №120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області №263 Львів (вул. Личаківська, 162-182) Верхня Білка з перевізником ПП «ВестАвто». При цьому у наказі зазначено, що договір №120/20 від 30.11.2020 вважається розірваним з 09.12.2021.

Того ж дня, 23.11.2021 листом управління транспорту та зв`язку повідомлено директора ПП «ВестАвто» про те, що згідно наказу управління транспорту та зв`язку облдержадміністрації від 23.11.2021 № 67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті № 263» з 09.12.2021 припиняється дія договору № 120/20 від 30.11.2020 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 263 Львів (вул. Личаківська, 162-182) - Верхня Білка.

Разом з тим, з позиції суду, за змістом договору №120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області у разі ініціювання процедури дострокового розірвання Договору застосовується процедура попереднього письмового повідомлення.

Натомість, відповідачем взамін процедури попереднього письмового повідомлення прийнято наказ про розірвання такого договору з відкладальною обставиною, що з позиції суду свідчить про недотримання описаного у п.6.2 Договору порядку дострокового розірвання Договору.

З позиції суду, за умовами договору 120/20 прийняттю наказу про розірвання договору передує письмове повідомлення. Крім того, таке повідомлення здійснюється організатором, в даному випадку Львівською обласною державною адміністрацією. Однак, організатором такого повідомлення ПП «Вест Авто» не надавалось, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Ба більше, суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відсутність у рішенні суб`єкта владних повноважень конкретизації підстав (фактичних і юридичних) призводить до необґрунтованого обмеження права позивача бути повідомленим про підстави настання для нього негативних наслідків за законодавчо встановленими вимогами, а не будь-яких на власний розсуд.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Окрім того, вирішуючи питання щодо дотримання відповідачем приписів пункта 8 частини 2 статі 2 КАС України, суд зазначає, що пропорційність втручання означає забезпечення державою (її судовими органами) справедливого балансу між, з одного боку, правами позивача, та, з іншого боку, з інтересами суспільства у цілому. Таким чином, будь-яке непропорційне втручання в права особи (незабезпечення справедливого балансу) не буде вважатись «необхідним у демократичному суспільстві».

«Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у демократичному суспільстві, та, зокрема, чи було воно пропорційним, і чи були причини, надані національними органами влади на його виправдання, важливими та достатніми. Таким чином, важливим є визначити, чи належним чином національні органи влади використали свою свободу повноважень, звинувативши заявника у порушення вимог адміністративного договору.

При вирішення спірного питання суд враховує, що розірвання договору фактично припиняє діяльність підприємства, працівники втрачають роботу, тобто санкція у справі є матеріально важкою.

Санкція для особи може бути або процедурно жорсткою, чи матеріально важкою, проте не обома одночасно, отже стандарт доведення (тобто вимога до доказів), на підставі яких застосована така санкція є більш жорсткою.

Наведене свідчить, що рішення про розірвання договору повинно ґрунтовність на дуже переконливих доказах. Проте зазначені відповідачем підстави у спірному наказі такому критерію не відповідають.

Суд звертає увагу, що зі змісту листа Комунального підприємства Львівської обласної ради «Центральна диспетчерська служба пасажирських перевезень» від 03.12.2021 №76 слідує, що ПП «ВестАвто» виконувало умови договору від 30.11.2020 №120/20 з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на приміському автобусному маршруті загального користування належним чином.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. » від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з приписом частин першої-другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У пункті 1 Постанови №2 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» Вищий адміністративний суд України, роз`яснюючи положення статті 2 даного кодексу, зокрема, вказує: «…З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам…».

Наведене вище дозволяє дійти висновку про те, що викладені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи припускає бездіяльність. На суд, у свою чергу, з урахуванням змісту позовних вимог покладено обов`язок проведення перевірки акта індивідуальної дії (у даному випадку, наказ відповідача про розірвання договору 67 від 23.11.2021 року та вчинення дій) на предмет його протиправності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності вчинення дій при прийнятті оспорюваного рішення.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів адміністративного позову Позивачем долучено доказ щодо сплати судового збору за подання цього позову до суду, а саме, платіжне доручення від 28.04.2022 року №6990 на суму 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

вирішив:

адміністративний позов Приватного підприємства Вест Авто (79024, м. Львів, вул. Богданівська, 9, код ЄДРПОУ 33533304) до Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, код. ЄДРПОУ 43493504) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021р. №67 Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства Вест Авто 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.07.2022.

Суддя Грень Н.М.