Рішення

від 17.07.2022 по справі 420/224/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/224/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАС України) справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу № 319782 від 08.11.2021, якою накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Па підставі направлення па рейдову перевірку № 026516 від 04.10.2021р. інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 09.10.2021 о 10:21 проведено перевірку транспортних засобів марки VOLVO, д.р.н. НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , та SHMITZ, д.р.н. НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_5 від 26.10.2017).

За результатами вказаної перевірки складено акт № 316779 від 09.10.2021. в якому зазначено, що «під час перевірки виявлено наступні порушення передбачене ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». ТТН №ОС 00000445Н. Додатки до акту додаються на одному аркуші у тому числі, порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: товарно-транспортна накладна, щоденні реєстраційні листки обліку праці та відпочинку водія за 09.10.2021 р.». Водій відмовився від підпису зазначеного акту, про що зазначено в самому акті.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, визначено: основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Так, згідно із товарно-транспортною накладною № ОС 000004458 від 09.10.2021 автомобільний перевізник ТОВ «ПРОФІ ТРАК» здійснював перевезення вантажу (горох шліфований жовтий) з пункту навантаження: Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав. вул. Садова, 95 в пункт розвантаження - Південний ТІС, водій ОСОБА_1 .

Варто наголосити на тому, що про наявність товарно-транспортної накладної на момент перевірки свідчить те, що номер наданої ТТН був зазначений в акті самим інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті. Отже, перевіряючим особам була надана товарно-транспортна накладна.

Зі змісту товарно-транспортної накладної № ОС 000004458 від 09.10.2021 року вбачається, то вона містить всі необхідні відомості та оформлена відповідно до встановленої Правилами № 363 форми.

Разом з тим, представник позивача зазначив, що транспортний засіб був обладнаний аналоговим тахографом, у водія була наявна тахокарта за 09.10.2021, як це передбачено чинними Інструкцією № 385 та Положенням № 340. Натомість, обов`язок наявності у водія «щоденних реєстраційних листків обліку праці та відпочинку водія» (про які зазначено в акті) не передбачено жодним нормативно-правовим актом.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 05.01.2022 року по справі №420/224/22 надіслано одержувачу Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 05.01.2022 р. о 20:07.

Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 10.01.2022 року по справі №420/224/22 надіслано одержувачу Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки в його електронний кабінет.

Документ доставлено до електронного кабінету: 10.01.2022 р. о 22:06.

Строк на подання відзиву сплинув 26.01.2022 року.

Станом на момент розгляду справи Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.07.2017 та витягом з Єдиного державного реєстру витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002876117 від 01.08.2017, зареєстроване 27.07.2017, в якості суб`єкта господарювання, основним напрямком діяльності якого є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт».

Па підставі направлення па рейдову перевірку № 026516 від 04.10.2021р. інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті 09.10.2021 о 10:21 проведено перевірку транспортних засобів марки VOLVO, д.р.н. НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , та SHMITZ, д.р.н. НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_5 від 26.10.2017).

За результатами вказаної перевірки складено акт № 316779 від 09.10.2021. в якому зазначено, що «під час перевірки виявлено наступні порушення передбачене ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». ТТН №ОС 00000445Н. Додатки до акту додаються на одному аркуші у тому числі, порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: товарно-транспортна накладна, щоденні реєстраційні листки обліку праці та відпочинку водія за 09.10.2021 р.». Водій відмовився від підпису зазначеного акту, про що зазначено в самому акті.

08 листопада 2021 року начальником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Олексієм Шинкевичем було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 319782 від 08.11.2021, якою до ТОВ «ПРОФІ ТРАК» на підставі абзацу 3 частини першої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано штраф у сумі 17000,00 грн.

На розгляді вищеназваної справи був присутній директор ТОВ «ПРОФІ ТРАК» - ОСОБА_2 , який наступного дня (09.11.2021) одержав копію постанови особисто під розписку в Південному міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки.

15 листопада 2021 року в порядку п. 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті ТОВ «ПРОФІ ТРАК» засобами поштового зв`язку було направлено на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті скаргу на постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №319782 від 08.11.2021.

14 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку ТОВ «ПРОФІ ТРАК» отримало лист Державної служби України з безпеки на транспорті № 7895/3.1/15-21 від 29.11.2021 «щодо розгляду скарги», в якому повідомлялося про те, що Державна служба України з безпеки на транспорті опрацювала скаргу представника ТОВ «ПРОФІ ТРАК» адвоката Воронкова В.О. Однак, за твердженням Державної служби України з безпеки на транспорті, в матеріалах скарги відсутні документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 «…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.», яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір в даній справі виник у зв`язку із прийняттям відповідачем постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу про стягнення з ТОВ "Траффік" адміністративно-господарських штрафів.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень визначено Законом України «Про автомобільний транспорт».

Положеннями статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі Закон) передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на:

забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності;

забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту;

розвиток та удосконалення нормативно-правової бази діяльності автомобільного транспорту;

визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту;

визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту;

захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;

захист національного ринку транспортних послуг та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту;

створення рівних умов для роботи всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці;

раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів;

охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ст.6 Закону державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.

Із змісту ч.14, 17 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» вбачається, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Згідно ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезень пасажирів та\чи вантажів.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабміну України від 08.11.2006р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно із ст. 48 Закону у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Положеннями статті 60 Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, відповідно до абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що підставою прийняття оскаржуваних постанов є матеріали здійснених посадовими особами УТБ заходів державного контролю на автомобільному транспорті шляхом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатом якої складено відповідні акти.

В актах перевірок зафіксовані порушення, передбачені ст.60 Закону, а саме: ч.1 абз. 3 - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи наявний акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №316779 від 09.10.2021 року.

Щодо відсутності товарно-транспортної накладної.

Судом встановлено, що згідно з товарно-транспортною накладною № ОС 000004458 від 09.10.2021 автомобільний перевізник ТОВ «ПРОФІ ТРАК» здійснював перевезення вантажу (горох шліфований жовтий) з пункту навантаження: Одеська область, Лиманський район, смт. Доброслав. вул. Садова, 95 в пункт розвантаження - Південний ТІС, водій ОСОБА_1 .

Разом з тим номер наданої ТТН був зазначений в акті самим інспектором відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті. Отже, перевіряючим особам була надана товарно-транспортна накладна.

Так, статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1. Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів с товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відтак, зі змісту товарно-транспортної накладної № ОС 000004458 від 09.10.2021 року вбачається, то вона містить всі необхідні відомості та оформлена відповідно до встановленої Правилами № 363 форми.

Щодо відсутності щоденних реєстраційних листків обліку праці та відпочинку водія за 09.10.2021р.

Згідно частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, яка поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3. Інструкції № 385).

Пунктом 1.4. Інструкції № 385 визначено поняття термінів, зокрема:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення.

Пунктом 2.4. Інструкції № 385 встановлено, що транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1-2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Пунктом 3.3 Інструкції № 385 зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання:

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використати» цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Мін`юсті України 14 вересня 2010 року за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Пунктами 6.1., 6.2. та 6.3. Положення № 340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Відтак, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом. повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Отже, з огляду на те, що транспортний засіб обладнано аналоговим тахографом, -у водія була наявна тахокарта за 09.10.2021, як це передбачено чинними Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Наведені обставини у сукупності свідчать про недоведеність відповідачем факту надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст.60 Закону, що свідчить про наявність правових підстав для притягнення до відповідальності шляхом винесення спірних постанов.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача, в тому числі, витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17 додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі № 712/1720/19.

Статтею 30 Закону N 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Так, згідно матеріалів справи, 20 квітня 2021 року ТОВ «ПРОФІ ТРАК» було укладено договір про надання правової допомоги № 73/юо з адвокатом Воронковим В.О. В свою чергу, 15 грудня 2021 року було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, якою визначено розмір та порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги зі здійснення представництва інтересів ТОВ «ПРОФІ ТРАК» у суді першої інстанції (Одеському окружному адміністративному суді) під час розгляду судової справи за позовом Клієнта до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу № 319782 від 08.11.2021.

Пунктом 3.2. зазначеної додаткової угоди № 1 від 15.12.2021 року передбачено, що якщо інше не буде погоджено Сторонами, оплата гонорару Адвоката здійснюється протягом 10-ти днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції.

Представником позивача надано до суду детальний опис робіт до договору про надання правової допомоги №73/юо року.

З опису вбачається, що позивачу були надані наступні види правничої допомоги:

- з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів (1 година) - 500 грн;

- аналіз судової практики у справах про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу (2 години) - 1000 грн;

- надання правової консультації Клієнту, погодження з Клієнтом правової позиції у справі (1 година) - 1000 грн;

- підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви (5 години) - 7500 грн;

Таким чином, станом на 30 грудня 2021 року, вартість наданих послуг адвоката та витрати Позивача на професійну правничу допомогу складають 10 000,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що всі дії адвоката щодо: з`ясування обставин спірних правовідносин на підставі вивчення первинних документів (1 година), аналіз судової практики у справах про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу (2 години), підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду позовної заяви (5 годин), вчинені представником Позивача, є діями щодо підготування та подання до суду позову.

Таким чином, відповідно до детального опису робіт, у ході надання професійної правничої допомоги адвокатом Воронковим В.О. було витрачено значну кількість часу на підготування та подання до суду позову - 9 год. 00 хв.

На переконання суду, нескладність даної справи свідчить, що гонорар адвоката встановлений в розмірі 10000 грн. є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню. З урахуванням незначної складності даної справи, викликає сумнів витрати адвокатом 9 год. 00 хвилин на підготування позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 3500,00 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.

Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про накладення адміністративно-господарського штрафу №319782 від 08.11.2021, якою накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» судові витрати:

- за сплату судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят гривну) грн. 00 копійок сплачені відповідно до платіжного доручення №2820 від 17.12.2021 року;

- за надання правничої допомоги у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот гривень) грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІ ТРАК» (адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 103, код ЄДРПОУ 41483232, телефон: (067) 840 03 00)

Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки - адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 39816845, телефон: (048) 737-75-61, електронна пошта: odesa@dsbt.gov.ua

Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4, код ЄДРПОУ 39816845, телефон: (067) 784-16-02, електронна пошта: odesa@dsbt.gov.ua).

Головуючий суддя Потоцька Н.В.