Рішення

від 17.07.2022 по справі 480/12393/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2022 року Справа № 480/12393/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12393/21 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Комунального підприємство "Водоканал Улянівка" про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Водоканал Улянівка" (далі - відповідач), в якій просить:

- стягнути з Комунального підприємства «Водоканал-Улянівка» (код за ЄДРПОУ 35103824), за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (код податку 13030100) в сумі 7 831 (сім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 72 коп. отримувач ГУК Сумська обл./Миколаївська СТГ/13030100, на р/р UА448999980333129366000018476, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998;

- накласти арешт на кошти Комунального підприємства «Водоканал-Улянівка» (код за ЄДРПОУ 35103824), в загальній сумі 7 831 (сім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 72 коп., які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках:

МФО банку - 337568: назва банку - Сумське обласне управління «Ощадбанк» у м. Суми; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня;

МФО банку - 337546; назва банку - Сумська філія АТКБ «Приват банк» м. Суми; номер рахунку - НОМЕР_2 ; валюта рахунку - 980-українська гривня;

МФО банку 337546 -; назва банку - Сумська філія АТКБ «Приват банк» м. Суми; номер рахунку - НОМЕР_3 ; валюта рахунку - 980-українська гривня;

МФО банку - 325365; назва банку - АТ «КРЕДОБАНК»; номер рахунку - НОМЕР_4 ; валюта рахунку - 980-українська гривня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який зареєстрований як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків, всупереч вимог Податкового кодексу України, порушив строки сплати узгоджених податкових зобов`язань, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (код податку 13030100) в сумі 7831,72 грн., яка залишається не сплаченою. Крім того, відповідач зауважує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Комунального підприємство "Водоканал Улянівка", нерухоме майно останнього перебуває в арешті, а отже відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, а тому позивач просить накласти арешт на кошти відповідача у банках та інших фінансових установах.

Ухвалою суду від 01.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони повідомлялися належним чином про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою реєстрації місцезнаходження, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак відправлення було повернуто на адресу суду із відміткою пошти: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Водоканал Улянівка" зареєстроване як юридична особа, та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Сумській області як платник податків.

Відповідно до ст. 16.1.4 Податкового кодексу України до обов`язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

Статтею 31 Податкового кодексу України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно із п. 36.1 ст. Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Згідно п. 257.1 ст. 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового(попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Згідно із п. 257.3 ст.257 ПКУ платник рентної плати до закінчення визначеного Розділом II ПКУ граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

У КП «Водоканал-Улянівка» наявний податковий борг загальною сумою 7 831 грн. 72 коп., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків та витягом з історії недоїмок (а.с. 3, 6).

Вказана сума податкового боргу сформована на підставі податкової декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 9371734186 від 08.02.2021 на загальну суму 7 831 грн. 72 коп. (а.с. 7-10) .

Згідно із п. 175 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановленому Податковим кодексом України строк, не погашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному даним кодексом.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу була направлена податкова вимога № 11792-13 від 25.02.2021 на суму 7831,72 грн. (а.с. 12).

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковий борг КП «Водоканал-Улянівка» з часу направлення податкової вимоги не переривався, податкова заборгованість не погашалася.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, ті непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Вказана заборгованість відповідача не підлягає списанню та розстроченню на підставі ст.ст. 100, 101 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належної такому платнику податків.

Отже, судом встановлено, що узгоджена сума податкових зобов`язань своєчасно та в повному обсязі відповідачем не була сплачена, а тому сума податкового боргу КП «Водоканал-Улянівка» за узгодженими податковими зобов`язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (код податку 13030100) становить 7831,72 грн.

Наявність податкового боргу у відповідача підтверджується витягами з картки особового рахунку (а.с. 6), витягом з історії недоїмок (а.с. 3).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 7831,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог накласти арешт на кошти та інші цінності, які знаходяться на відкритих рахунках у банках та в інших фінансових установах відповідача на суму податкового боргу 7831,72 грн., суд зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі № 802/2067/15-а.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов`язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов`язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків за винятком випадків, прямо передбачених чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, податковому органу для доведення наявності підстав для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України необхідно довести відповідно до приписів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, податковому органу необхідно вжити всі можливі заходи щодо встановлення наявного у платника податків майна, щоб встановити відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, саме у розмірі, який відповідає розміру податкового боргу в даному випадку в розмірі 7831,72 грн.

Обґрунтовуючи відсутність у КП «Водоканал-Улянівка» майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, позивачем надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 13). За даними вказаної довідки на нерухоме майно КП «Водоканал-Улянівка» накладено арешт постановою Білопільського РВ ДВС від 15.02.2021 № 63758894.

Також, позивачем надано інформаційну довідку МВС України про відсутність у відповідача зареєстрованих транспортних засобів та лист ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області від 30.07.2021 № 18-13/1814 про відсутність спецтехніки, зареєстрованої за КП «Водоканал-Улянівка» (а.с. 15, 16).

Разом з тим, зі змісту положень ПК України вбачається, що способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом є податкова застава (п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до п.88.1, 88.2 ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно із п.89.1 ст.89 ПК України, право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.3 ст.89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 89.8 ст. 89 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Зміст наведених норм свідчить, що з моменту виникнення у платника податків податкового боргу виникає податкова застава, як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання, не сплаченого у строк.

При цьому, контролюючий орган з метою встановити наявне у платника податків майно, на яке поширюється право податкової застави, складає опис такого майна.

Таким чином, відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом згідно п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів щодо відсутності/недостатності у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Податковим органом не було надано належного підтвердження про здійснення всіх достатніх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення боргу, зокрема рухомого мана, відтак, звернення з таким позовом до суду є передчасним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо накладення арешту на кошти відповідача є передчасними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Сумській області до Комунального підприємства "Водоканал Улянівка" про стягнення податкового боргу та накладення арешту задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал-Улянівка» (вул. Поділ, 2, смт. Улянівка, Білопільський район, Сумська область, 41856, код ЄДРПОУ 35103824) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення (код податку 13030100) на розрахунковий рахунок UА448999980333129366000018476, отримувач ГУК Сумська обл./Миколаївська СТГ/13030100, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України, МФО банка одержувача 899998 в сумі 7 831 (сім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 72 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко