Рішення

від 17.07.2022 по справі 520/2570/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 липня 2022 р. справа № 520/2570/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Наталинської сільської ради Харківської області (63343, вул. І. Сенченка, 89, с. Наталине, Красноградський р-н. Харківська обл., код ЄДРПОУ 24288081) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Наталинської сільської ради Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправною повторну бездіяльність Наталинської сільської ради, яка полягає у ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2021, поданого в інтересах ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Наталинську сільську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність однієї із земельних ділянок розміром 1,8470 гектар, які виникли внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6323383005:00:001:0055 згідно рішення Наталинської сільської ради №1492-УІІІ від 18.11.2021;

- стягнути з Наталинської сільської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`яти тисячі) гривень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі на підставі п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є батьком (законним представником) позивача, тому представляв її інтереси у відносинах з відповідачем та подає в її інтересах цей позов. Представник позивача зазначив, що він 16 квітня 2021 року в інтересах позивача звернувся до відповідача з письмовим клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 21.05.2021 року листом №02-25/2249 Наталинська сільська рада повідомила позивача, що на засіданні ІХ сесії VІІІ скликання Наталинської сільської ради від 20.05.2021 року, розглядалися питання про надання дозволів, зокрема, і позивачу. За результатами голосування рішення не прийнято. Вважаючи вказану відмову протиправною, представник позивача звернувся до суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі 520/9113/21 позов було задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення, передбаченого частиною 6 статті 118 ЗК України за заявою ОСОБА_1 , в інтересах позивача від 16.04.21р. та зобов`язано Наталинську сільську раду розглянути по суті заяву в інтересах позивача від 16.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 6323383005:00:001:0055, яка розташована на території Наталинської сільської ради та прийняти рішення. На виконання рішення суду у справі 520/9113/21 розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою знову допустив протиправну бездіяльність і не надав відповідний дозвіл. Саме ця чергова бездіяльність відповідача і є предметом оскарження у цьому позові. Представник позивача вважає, що справедливою сатисфакцією буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000 (п`яти тисяч) гривень, що абсолютно узгоджується з мотивами протиправної бездіяльності, її інтенсивністю, тривалістю, повторюваністю, психологічними наслідками для позивача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку надати дозвіл на розробку проекту землеустрою. Тому доводи позивача про протиправність бездіяльності є необґрунтованими. Більше того, в межах своїх повноважень Наталинська сільська рада розглянула клопотання про що повідомила позивача щодо стану розгляду зазначеного клопотання. Засіданням IX сесії Наталинської сільської ради VIII скликання голосуванням депутатів не було прийнято відповідного рішення, відповідно вказане рішення не було надано позивачу. Таким чином, відповідач виконав всі передбачені в законодавстві повноваження щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробка проекту землеустрою. Більше того, відповідач виконав рішення Другого апеляційного адміністративного суду та розглянув повторно клопотання позивача. Також представник відповідача вказав, що надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на вказану у клопотанні позивача земельну ділянкунеможливо, оскільки рішенням Наталинської сільської ради від 18.11.2021 року №1492-УIII затверджено поділ вказаної земельної ділянки. Таким чином відповідач своїми діями жодним чином не порушив законні права позивача, а діяв в межах своїх компетенції та наданих повноважень. Окрім цього, на думку представника відповідача, позивачем не доведено жодних підстав для відшкодування моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року по справі №520/9113/21 встановлено, що 16.04.2021 ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області з заявою (клопотанням), в якому просив надати дозвіл неповнолітній ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовно розміром 2 га, кадастровий номер 6323383005:00:001:0055, яка розташована на території Харківської області.

До клопотання було долучено: копія паспорту ОСОБА_1 в формі ID-картки, копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження на подання заяви в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 її матері ОСОБА_4

21.05.2021 року листом №02-25/2249, Наталинська сільська рада повідомила позивача, що на засіданні ІХ сесії VIII скликання Наталинської сільської ради від 20.05.2021 року, розглядалися питання про надання дозволів, зокрема, і ОСОБА_1 , на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для оформлення права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області. За результатами голосування рішення не прийнято.

У відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 21.05.21р. №02-16/34, 24.05.21р. відповідачем надана копія витягу з протоколу засідання ІХ сесії VIII скликання Наталинської сільської ради від 20.05.2021 року, з якого вбачається, що питання порушене у заяві ОСОБА_1 від 16.04.21р. було винесено 20.05.2021 на розгляд ІХ сесії VIII скликання Наталинської сільської ради, однак, в ході відкритого поіменного голосування депутатів не було прийнято рішення за заявою позивача.

Відтак, підставою відмови у наданні такого дозволу стали результати голосування, оскільки із 16 присутніх на засіданні депутатів - 16 проголосували "проти", отже, відповідно, рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.04.21р., не прийнято.

Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду в межах справи №520/9113/21 зазначила, що відсутність належним чином оформленого рішення Наталинської сільської ради про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

За наслідками розгляду справи №520/9113/21 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 по справі № 520/9113/21 - скасовано в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправною бездіяльності Наталинської сільської ради, яка полягає у ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2021, поданого в інтересах ОСОБА_3 та зобов`язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2021. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Наталинської сільської ради, яка полягає у неприйнятті рішення, передбаченого частиною 6 статті 118 ЗК України за заявою ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 від 16.04.21р. та зобов`язано Наталинську сільську раду розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , від 16.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 6323383005:00:001:0055, яка розташована на території Наталинської сільської ради та прийняти рішення. В іншій частині позову відмовлено.

Судом встановлено, що на XIII сесії Наталинської сільської ради VIII скликання від 19.08.2021 № 1055-УІІІ було прийнято рішення про надання дозволу Наталинській сільській раді на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 10,0863 та, кадастровий номер 6323383005:00:001:0055, яка розташована в с. Улянівка Красноградського району Харківської області, на території Наталинської сільської ради.

Рішенням XVII сесії Наталинської сільської ради VIII скликання від 18.11.2021 №1492-УІІІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, кадастровий номер 6323383005:00:001:0055, яка розташована в с. Улянівка Красноградського району Харківської області, на території Наталинської сільської ради, загальною площею 10,0863 та: 0,8513 га, 6323383005:00:001:0083; 1,8470 га, 6323383005:00:001:0084; 1,8470 га, 6323383005:00:001:0085; 1,8470 га, 6323383005:00:001:0086; 1,8470 га, 6323383005:00:001:0087; 1,8470 га, 6323383005:00:001:0088.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що лише із залученням Уповноваженого ВРУ з прав людини, вдалося з`ясувати, що відповідач допустив вже третю чергову бездіяльність відповідача. Оскільки на виконання рішення Суду у справі 520/9113/21 розглядаючи клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою знову допустив протиправну бездіяльність і не надав відповідний дозвіл.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 року по справі №520/2570/22 витребувано у Наталинської сільської ради Харківської області копію рішення за наслідками виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі 520/9113/21.

На виконання вказаної ухвали суду, відповідачем було надано копію витягу з протоколу засідання XX сесії VIII скликання Наталинської сільської ради від 16.12.2021 року (на підвтердження виконання рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 року у справі №520/9113/21), з якої судом встановлено, що відповідно до п.94 Порядку денного було винесено рішення"Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 " (інформує головний спеціаліст відділу земельних відносин, просторового планування та охорони навколишнього природного середовища Фененко А.В.). СЛУХАЛИ: Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 . ДОПОВІДАЛА: ОСОБА_5 , головний спеціаліст відділу земельних відносин, просторового планування та охорони навколишнього природного середовища, про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для оформлення права власності на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,00 га, кадастровий номер 6323383005:00:001:0055, для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03), яка розташована в с. Улянівка Красноградського району Харківської області. ВИРІШИЛИ: Затвердити проект рішення «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для оформлення права власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 » в цілому. ГОЛОСУВАЛИ: «За» - 0, «Проти» - 18, «Утримався» - 0. РІШЕННЯ НЕ ПРИЙНЯТО

Вважаючи протиправною повторну бездіяльність Наталинської сільської ради, яка полягає у ненаданні дозволу на розробку проекту землеустрою за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 16.04.2021, поданого в інтересах ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно п.1 ст.22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із положеннями п."б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готуютьпитання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26. пунктами 1.29 і зі статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Враховуючи зазначене, та норми чинною законодавства, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. При цьому, зважаючи на норми Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", таке рішення приймається на пленарних засіданнях.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, відповідно може бути оскаржена до суду.

Таким чином, дії відповідача не узгоджуються з критеріями правомірності, які встановлені до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.

В той же час, виходячи з обставин цієї справи, встановлених судом під час її розгляду, враховуючи приписи наведених вище положень законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, висловлені Верховним Судом правові позиції, суд приходить до висновку, що Наталинською сільською радою 16.12.2021р. не прийнято рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу, внаслідок чого відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення, передбаченого частиною 6 статті 118 ЗК України за заявою ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 від 16.04.2021 року.

Відносно позовної вимоги зобов`язати Наталинську сільську раду надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність однієї із земельних ділянок розміром 1,8470 гектар, які виникли внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6323383005:00:001:0055 згідно рішення Наталинської сільської ради №1492-УІІІ від 18.11.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Позивач помилково вважає, що у відповідача немає дискреційних повноважень та можливості вибору одного з двох рішень.

В межах даної справи судом встановлено, що відповідач не прийняв одного з двох рішень у спосіб, встановлений законом.

Таким чином, суд не вбачає підстав для зобов`язання Наталинської сільської ради надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, тобто прийняти позитивне рішення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2022 року по справі №200/13539/19-а.

Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

З урахуванням тієї обставини, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч.6 ст.118 ЗК України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Наталинської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_3 від 16.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

Відносно позовної вимоги стягнути з Наталинської сільської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 (п`яти тисячі) гривень, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року по справі №804/2252/14, від 21.02.2019 року по справі №670/499/16-а, від 28.02.2019 року по справі №804/7085/16.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки не доведена протиправність діяння її заподіювача, позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, та зокрема позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральної шкоди саме діями відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за наведеними у позовній заяві обґрунтуванням адміністративного позову, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Наталинської сільської ради Харківської області (63343, вул. І. Сенченка, 89, с. Наталине, Красноградський р-н. Харківська обл., код ЄДРПОУ 24288081) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Наталинської сільської ради Харківської області, яка полягає у неприйнятті рішення, передбаченого частиною 6 статті 118 ЗК України за заявою Андрєєва Микити Андрійовича, в інтересах ОСОБА_2 від 16.04.2021 року.

Зобов`язати Наталинську сільську раду Харківської області (63343, вул. І. Сенченка, 89, с. Наталине, Красноградський р-н. Харківська обл., код ЄДРПОУ 24288081) розглянути заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 16.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 18.07.2022 року.

Суддя Біленський О.О.