Рішення

від 26.06.2022 по справі 445/2895/21

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/2895/21

провадження № 2/445/296/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 червня 2022 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Сивака В. М.

секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну спрау за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Благовісної Ірини Любомирівни про визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом до державногореєстратора правна нерухомемайно Золочівськоїрайонної державноїадміністрації Львівськоїобласті БлаговісноїІрини Любомирівни,в якомупросить визнатиза нимправо власностіна будівлюмагазину ,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .В обгрунтуванняпозову вказує,що вінявляється власникомземельної ділянки,кадастровий номер:4621810100:09:045:0050,яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 , дерозташована будівляскладу,площею 0,046га,цільове призначення:для будівництвата обслуговуваннябудівель торгівлі,для обслуговуванняскладів.Дана будівлябула реконструйована,внаслідок чогозбільшилася їїплоща до535кв.м.З метоюдержавної реєстраціїправа власностіна вказанубудівлю позивачембуло поданозаяви продержавну реєстраціюправ таїх обтяженьвищепереліченого нерухомогомайна.Для державноїреєстрації речовихправ переліченихоб`єктів,окрім заявипро реєстрацію,було долученотакож наступнідокументи:технічний паспортна будівлюмагазину,витяг здержавного реєструречових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38271288 від 28.05.2015 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38270626 від 28.05.2015 року, а також сплачено державне мито у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно». За результатами розгляду поданих заяв, відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації речових прав та їх обтяжень, а саме: Рішенням №62606550 від 28 грудня 2021 року відмовлено у реєстрації права приватної власності на сортувальний цех, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 . Вважає, що рішення Відповідача про відмову у реєстрації права власності на об`єкт нерухомості є незаконними та свідчать про не визнання відповідачем права власності ОСОБА_1 на вищезазначені об`єкти нерухомості. Відповідні дії Відповідача порушують гарантоване Конституцією України право власності на нерухоме майно ОСОБА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому суд ухвалює заочне рішення в порядкуст. 280 ЦПК Українина підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч. 8 ст.178 ЦПК Українитак як представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового зсідання технічними засобами згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №38271288 від 28.05.2015 року, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2015 року, є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 4621810100:09:045:0050, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №38270626 від 28.05.2015 року, позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 28.05.2015 року, є власником будівлі складу, площею 0,046 га, цільове призначення якого для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно інформації, яка вбачається із Технічного паспорта, виготовленого 14 грудня 2021 року, загальна площа зазначеної будівлі становить 535 кв.м.

Рішення про відмову у реєстрації речових прав та їх обтяжень, а саме: Рішенням №62606550 від 28 грудня 2021 року відмовлено у реєстрації права приватної власності на сортувальний цех, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, 1950р., ратифікованою Законом від 17липня 1997р.№475/97ВР, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майно відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Нормою ст.16 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2ст.331ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ч.1та 2ст.376ЦК України-житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Частиною 5ст. 376 ЦК Українипередбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК)та землекористувачі(стаття95ЗК). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

У пункті 12 зазначеної вище Постанови також передбачено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина другастатті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина другастатті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ятастатті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було надано земельну ділянку у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011зазначено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Таким чином, враховуючи, що спірний об`єкт нерухомості придатний для надійної та безпечної експлуатації, зведений на земельних ділянках, які перебувають у користуванні ОСОБА_1 на законних підставах, суд приходить до висновку, що позов є підставний та підлягає до задоволення.

Враховуючи клопотання позивача, сплачений судовий збір за подання позовної заяви слід залишити за ним.

Керуючись ст. 16, 331, 376 ЦК України, ст.133, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 351-355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Золочівської районної державної адміністрації Львівської області Благовісної Ірини Любомирівни про визнання права власності-задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на будівлю магазину, площею 535,00 м.кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення може бути протягом 30-ти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 27.06.2022 року.

Суддя В. М. Сивак