Ухвала

від 17.07.2022 по справі 607/8895/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2022 Справа №607/8895/22

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащук П.Я. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя до подання позовної заяви, згідно якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1)накладення арешту на грошові кошти у іноземній валюті та у національній валюті, які знаходяться на усіх банківських рахунках, оформлених на ім`я ОСОБА_2 в межах суми стягнення 900000 грн.;

2)заборонити відчуження будь-яким способом: частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬ-ПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 36143936) у розмірі 50% статутного капіталу, номінальною вартістю 100000 грн., що належить ОСОБА_2 та заборонити вчиняти дії щодо обтяження за будь-якими цивільно-правовими угодами, внесення в якості частки до статутного капіталу третіх осіб, тощо; частини частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 34042478) у розмірі 50% статутного капіталу, номінальною вартістю 750000 грн., що належить ОСОБА_2 та заборонити вчиняти дії щодо обтяження за будь-якими цивільно-правовими угодами, внесення в якості частки до статутного капіталу третіх осіб, тощо; частини частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ТЕРМИК» (код ЄДРПОУ 21130787) у розмірі 50% статутного капіталу, номінальною вартістю 50000 грн., що належить ОСОБА_2 та заборонити вчиняти дії щодо обтяження за будь-якими цивільно-правовими угодами, внесення в якості частки до статутного капіталу третіх осіб, тощо;

3)заборонити державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно: частини частки ОСОБА_2 у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОПІЛЬ-ПОСТАЧ», в тому числі щодо реєстрації змін до складу учасників у вказаній частині частки; частини частки ОСОБА_2 у розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ», в тому числі щодо реєстрації змін до складу учасників у вказаній частині частки; частини частки ОСОБА_2 у розмірі 50% статутного капіталу Приватного підприємства «ТЕРМИК», в тому числі щодо реєстрації змін до складу учасників у вказаній частині частки.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 має намір звернутися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя. Зазначає, що в період з 14.08.2006 по 14.08.2019 вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За цей час відповідачем було засновано ТОВ «ТЕРНОПІЛЬ-ПОСТАЧ» із розміром статутного капіталу 200000 грн. та здійснено внески до статутних капіталів ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» в розмірі 1 500000 грн. та ПП «ТЕРМИК» в розмірі 100000 грн. Відповідач є власником 100% розміру частки у статутних капіталах вказаних юридичних осіб. З огляду на те, що статутні капітали товариства та підприємств сформовані в період перебування сторін у шлюбі та за рахунок спільних коштів подружжя, вона має право на грошову компенсацію часток внесків до статутних капіталів цих підприємств та товариства. Переконана, що існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного майна, а тому не вжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання можливого рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суддею встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та забороною вчиняти певні дії.

За змістом ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22.12.2006«Про практикузастосування судамипроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» розглядаючизаяву прозабезпечення позову,суд (суддя)має з урахуванням доказів, наданихпозивачем напідтвердження своїхвимог, пересвідчитися, зокрема,в тому,що міжсторонами дійсновиник спір та існує реальна загроза невиконаннячи утрудненнявиконання можливогорішення судупро задоволенняпозову;з`ясуватиобсяг позовних вимог, дані проособу відповідача,а також відповідністьвиду забезпеченняпозову,який проситьзастосувати особа,котра звернуласяз такоюзаявою,позовним вимогам. Привстановленні зазначеноївідповідності слідвраховувати,що вжитізаходи неповинні перешкоджатигосподарській діяльностіюридичної особиабо фізичноїособи,яка здійснюєтаку діяльністьі зареєстрованавідповідно дозакону якпідприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи вчинення підготовчих дій до його реалізації після пред`явлення позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та заборону на відчуження частки у статутних капіталах ТОВ «ТЕРНОПІЛЬ-ПОСТАЧ»,ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ»,ПП «ТЕРМИК», заборону здійснення будь-яких реєстраційних дій та внесення записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно частки відповідача, в тому числі щодо реєстрації змін до складу учасників у його частині часток, позивач вказує на те, що за час перебування сторін у шлюбі відповідачем неодноразово було збільшено розмір статутного капіталу, в підтвердження чого надано відомості з електронного сервісу Опендатабот.

Проте, суд не може взяти до уваги в якості доказу відомості із електронного сервісу Опендатабот, оскільки єдиною державною інформаційною системою, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи є Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п.7 ч.1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вживає Міністерство юстиції України, як держатель Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п.6 ч.1 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (абз.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Перелік відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі передбачений ч.2 ст.9 Закону.

Тому відомості, які містяться у неофіційному джерелі інформації, а саме в електронному сервісі Опендатабот є лише припущенням їх достовірності, а в силу вимог ч.6 ст.80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічного висновку Верховний Суд України дійшов у справі № 199/8880/18 від 19 січня 2022 року.

Відтак, внесені у статутний капітал юридичною особи кошти з моменту їх внесення не належать засновнику (бенефіціару), а належать юридичній особі, тому вимога позивача заборонити відчуження 50% статутних капіталів юридичних осіб є безпідставною та порушить права юридичних осіб, які не є відповідачами у даній справі.

Окрім того, з відомостей електронного сервісу Опендатабот не вбачається коли саме ОСОБА_2 став засновником (бенефіціаром) підприємств та товариства, в який період останнім вносилися зміни до статутного капіталу, з врахуванням того, що ПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ» та ПП «ТЕРМИК» були засновані до вступу сторін у зареєстрований шлюб.

А також з витягів з електронного сервісу Опендатабот не вбачається станом на яку дату видана інформація щодо юридичних осіб.

В матеріалахзаяви відсутніналежні тадопустимі доказитого,що ОСОБА_2 було внесено кошти до статутних капіталів в загальному розмірі 1800000 грн. (половина складає 900000 грн.) з яких: 200000грн. до фонду ТОВ «ТЕРНОПІЛЬ-ПОСТАЧ»,1500000грн.до фондуПП «ДРУЖБА-НАФТОПРОДУКТ»,100 000 грн. - ПП «ТЕРМИК» саме у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що позбавляє суд можливості встановити, що частки у статутних капіталах були сформовані за рахунок коштів подружжя.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а також її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

З огляду на викладене, суддя дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя до його подання відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

CуддяП. Я. Стельмащук