Постанова

від 12.07.2022 по справі 733/1071/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 липня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/1071/21

Головуючий у першій інстанції Карапиш Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/616/22

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «МЛИНАГРО»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства МЛИНАГРО», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці,

місце ухвалення судового рішення м. Ічня,

час проголошення рішення 14 год. 04 хв,

дата складання повного рішення суду першої інстанції 21 січня 2022 року.

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ТОВ АПК «Магнат» звернулося з позовом до ФГ «МЛИНАГРО», ОСОБА_1 , в якому просило визнати за ним переважне право на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки і у зв`язку з цим фактом перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди від 10 лютого 2021 року земельної ділянки площею 2,3387 га, розташованої на території Ічнянської міської ради, з ФГ «МЛИНАГРО» на ТОВ АПК «Магнат»; визнати за товариством право власності на посіви, насадження та вироблену продукцію, вирощені підприємством на вищезазначеній земельній ділянці.

У мотивування заявлених вимог зазначало, що 30 квітня 2020 року між Ічнянською міською радою та товариством укладено договір оренди земельної ділянки (невитребувана земельна частка) з кадастровим номером 7421784000:04:000:0265 площею 2,3387 га строком на 25 років. 12 січня 2021 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на зазначену земельну ділянку, як невитребуваний пай, на підставі рішення Ічнянської міської ради від 21 грудня 2020 року. 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 , отримавши землю у власність, уклала договір оренди землі з ФГ «МЛИНАГРО» строком на 7 років. Дію договору оренди земельної ділянки від 30 квітня 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою та ТОВ АПК «Магнат», припинено у зв`язку з реєстрацією права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Позивач указував на те, що спірна земельна ділянка площею 2,3387 га знаходиться в масиві поля № 408, яке тривалий час на підставі договорів оренди обробляється ТОВ АПК «Магнат», у користуванні якого знаходиться понад 75 % земельних ділянок даного поля, а отже, відповідно до приписів ч. 4 ст. 37-1 ЗК України, товариству належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення. Оскільки ТОВ АПК «Магнат» має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , 01 липня 2021 року воно звернулося до останньої з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди вищевказаної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких був укладений договір з ФГ «МЛИНАГРО», проте отримало відмову відповідачки.

Товариство зазначало, що, враховуючи наявність укладеного договору оренди земельної ділянки від 30 квітня 2020 року, ТОВ АПК «Магнат» є належним землекористувачем землі, а тому згідно з п. «б» ч. 1 ст. 95 ЗК України має право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, а також на вироблену продукцію на спірній ділянці.

Рішенням від 13 січня 2022 року Ічнянський районний суд у задоволенні позову ТОВ АПК «Магнат» до ФГ «МЛИНАГРО», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці відмовив.

В апеляційній скарзі ТОВ АПК «Магнат», посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження того, що ТОВ АПК «Магнат» є особою, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення, оскільки у масиві земель, в якому знаходиться спірна земельна ділянка, більше 10 років орендує понад 75 % земельних ділянок, а тому, маючи в оренді істотну частину земель орендованого масиву, має переважне право на укладення договорів оренди неорендованих земельних ділянок у ньому при передачі їх власникам в оренду. Отже, висновок суду про те, що це право укладенням договору оренди між відповідачами не порушено, є помилковим.

Представник позивача зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги тієї обставини, що товариству до певного часу не було відомо ні про оформлення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , ні про укладення між відповідачами договору оренди. Поза увагою суду залишилось і те, що, дізнавшись про укладення оспорюваного договору оренди, позивач направив відповідачці пропозицію щодо необхідності розірвання договору оренди з ФГ «МЛИНАГРО» та укладення такого договору з ТОВ АПК «Магнат» на тих же умовах. Указує, що у позивача відсутній нормативно закріплений обов`язок слідкувати за зміною правового статусу невитребуваних земельних паїв, отже, товариство не могло бути обізнаним про зміну власника ділянки.

Звертає увагу апеляційного суду, що право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 оформлено 12 січня 2021 року, а вже 10 лютого 2021 року, тобто через незначний проміжок часу, між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, що, на думку позивача, спрямовано на порушення переважного права ТОВ АПК «Магнат» на укладення договорів оренди земельних ділянок на підставі ч. 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі».

Товариство не погоджується з висновком районного суду про те, що договір оренди земельної ділянки від 10 лютого 2021 року укладено без порушень діючого законодавства і вважає, що відповідачі, укладаючи спірний договір оренди, порушили переважне право ТОВ АПК «Магнат» на оренду цієї земельної ділянки у масиві земель.

Стверджує, що оформлення землевпорядної документації та права власності на спірну земельну ділянку відбулось по графічних матеріалах без реального встановлення меж в натурі, що суперечить вимогам ст. 11 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Інструкції про встановлення (відновлення) меж землевпорядних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що свідчить про необґрунтовані дії відповідачів.

Вважає також необґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на посіви та вироблену сільськогосподарську продукцію на земельній ділянці, оскільки суд у рішенні не заперечив доводів позову про те, що посіви здійснювались та продукція вирощувалась ТОВ АПК «Магнат». Отже, на переконання позивача, суд першої інстанції мав би визнати відповідні права на продукцію за товариством або закрити провадження у справі в цій частині з підстав відсутності предмета спору, а не відмовляти у задоволенні позову в цій частині.

У наданому відзиві представник ФГ «МЛИНАГРО» та ОСОБА_1 адвокат Дуденок О.О., вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що всупереч положенням ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі» позивач незаконно та протиправно приступив до використання спірної земельної ділянки у 2021 році, а отже будь-які права на відшкодування посівів та виробленої продукції у нього відсутні.

Стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області зафіксувало самовільне захоплення землі позивачем, що відображено у акті від 25 січня 2021 року. Зазначає, що товариством не надано належних доказів щодо реєстрації за ним договорів оренди масиву земель на момент укладення оспорюваного договору оренди землі, а також не надано доказів надіслання пропозиції відповідачці до дати укладення договору оренди землі.

На думку представника відповідачів, у позові не наведено правових підстав для переведення прав та обов`язків орендаря на ТОВ АПК «Магнат» і не зазначено норму закону, якою передбачено повідомлення позивача відповідачами чи міською радою про реєстрацію права власності на землю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ АПК «Магнат», суд першої інстанції виходив з того, що переважне право позивача, передбачене ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», не порушено, враховуючи те, що сторони не досягли згоди щодо укладення договору оренди на новий строк, орендарем не надано ні пропозиції, ні договору з умовами, які б були погоджені орендодавцем, а також те, що у власника земельної ділянки був відсутній намір укладати договір оренди належної їй земельної ділянки, про що свідчить укладення договірних відносин з іншим орендарем ФГ «МЛИНАГРО».

Районний суд указав, що посаджений ТОВ АПК «Магнат» урожай на спірній земельній ділянці на даний час зібрано, і позивачем не наведено як правових підстав для здійснення посіву сільськогосподарських культур на відповідній земельній ділянці у 2021 році, так і доказів понесених ним витрат.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ АПК «Магнат» вимог про визнання переважного права на укладення договору оренди землі, але вважає хибними наведені районним судом мотиви для відмови у цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що 30 квітня 2020 року між Ічнянською міською радою Чернігівської області та ТОВ АПК «Магнат» був укладено договір оренди землі строком на 25 років, предметом якого була земельна ділянка площею 2,3387 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7421784000:04:000:0265, яка розташована на території Дорогинської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області. Нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки на дату укладення договору становила 54 140,14 грн. За умовами договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становиться на рік.

Пунктом 3.1 цього договору визначено, що його укладено терміном на 25 років, з урахуванням ротації культур, або до моменту отримання невитребуваних часток (паїв) їх власниками. За змістом п. 3.2 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У пункті 11.2 правочину визначено, що дія договору припиняється, у тому числі, у разі появи власника-спадкоємця на орендовану ділянку (а.с. 26-27).

Указане речове право зареєстровано 30 квітня 2020 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 28).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 12 січня 2021 року ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 2,3387 га з кадастровим номером 7421784000:04:000:0265 на підставі рішення Ічнянської міської ради Чернігівської області від 21 грудня 2020 року (а.с. 19).

10 лютого 2021 року між ОСОБА_1 , як власником земельної ділянки, та ФГ «МЛИНАГРО» укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 7 років (а.с. 165-169), державну реєстрацію указаного речового права здійснено 01 березня 2021 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 170).

Як убачається з наявної у матеріалах справи копії листа повідомлення ТОВ АПК «Магнат» від 01 липня 2021 року, направленого ОСОБА_1 та ФГ «МЛИНАГРО», позивач висловив намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на тих самих умовах, на яких було укладено договір оренди землі між відповідачами (а.с. 20, 21).

У відповіді від 21 липня 2021 року на указану пропозицію ОСОБА_1 зазначила, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки з ФГ «"МЛИНАГРО» їй не було відомо, у чиєму користуванні перебуває масив земель, до складу якого входила належна їй на праві власності земельна ділянка. ТОВ АПК «Магнат» раніше не зверталось до неї, як власника земельної ділянки, з пропозицією укласти договір оренди, тобто не вчинило жодної дії щодо реалізації свого переважного права на укладення договору оренди. Чинне законодавство не передбачає права особи, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, звертатися з вимогами щодо розірвання укладеного раніше договору оренди земельної ділянки (а.с. 22).

Відповідно до списку земельних ділянок масиву поля № 408 орендарем земельної ділянки площею 2,3387 га з кадастровим номером 7421784000:04:000:0265, яка належить ОСОБА_1 , є ФГ «МЛИНАГРО» (а.с. 29-31). Зазначена інформація підтверджується і листом фермерського господарства від 16 квітня 2021 року, в якому наведено перелік земельних ділянок, якими на підставі укладених договорів оренди господарство володіє і користується (а.с. 24).

За змістом довідки ТОВ АПК «Магнат» від 21 жовтня 2021 року у період з жовтня 2020 року по дату видачі довідки на полі № 408 товариством проведено обробіток землі, а саме: рихлення, лущення, дискування, внесення безводного аміаку, посів зерна соняшника, внесення ЗЗР на загальній площі 628,7189 га. При проведенні указаних робіт понесено витрат на загальну суму 8 341 353,28 грн (а.с. 95).

На підтвердження проведення обробітку землі позивачем надано копії нарядів на виконання робіт (а.с. 96-146) та акти про використання добрив (а.с. 147-154).

Звернувшись з позовом до ОСОБА_1 та ФГ «МЛИНАГРО» про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці, ТОВ АПК «Магнат» зазначало, що належна відповідачці земельна ділянка площею 2,3387 га розташована в масиві поля, яке тривалий час на підставі договорів оренди обробляється позивачем, у користуванні якого знаходиться понад 75 % земельних ділянок даного поля, у зв`язку з чим товариство має переважне право на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, а укладеним між відповідачами договором оренди землі це право порушено.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У відповідності до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, ЗУ «Про оренду землі». Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та ЗУ «Про оренду землі».

За приписами ч. 1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а статтею 18 цього Закону передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі як істотна умова договору визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 19 Закону).

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема, припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами ст. 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Частинами 3, 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

За наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки, особа (крім особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до ст. 33 цього Закону), якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має переважне право на укладення договору оренди на умовах, не гірших, ніж умови для зазначеної особи. За наявності пропозиції особи, яка має переважне право на поновлення договору оренди відповідно до ст. 33 цього Закону, на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки переважне право, встановлене цією частиною, не застосовується.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про те, що визначене ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки не порушено, зроблено з помилкових мотивів.

У справі встановлено, що 30 квітня 2020 року між Ічнянською міською радою та ТОВ АПК «Магнат» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого товариству передано в оренду земельну ділянку, площею 2,3387 га (не витребувана земельна частка (пай) строком на 25 років до моменту отримання не витребуваних земельних часток (паїв) їх власниками.

Таким чином, до набуття у власність ОСОБА_1 спірна земельна ділянка мала статус невитребуваних земельних паїв, згодом виділена відповідачці в натурі з єдиного земельного масиву відповідно до ст. 13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». З огляду на трансформацію ділянки з земельної частки (паю), що існувала в умовних кадастрових гектарах, на ділянку, яку виділено ОСОБА_1 в натурі на місцевості, тобто сформовано, змінився її правовий статус. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що предмет договору оренди від 30 квітня 2020 року у виді земельної ділянки площею 2,3387 га (невитребуваної земельної частки (паю) припинив існувати.

Позивач не заперечував, що дія укладеного ним 30 квітня 2020 року з Ічнянською міською радою договору оренди земельної ділянки припинилась відповідно до п. 3.1, п. 11. 2 договору у зв`язку з появою власника на орендовану земельну ділянку. Договір оренди землі від 30 квітня 2020 року вважається припиненим з моменту реєстрації права власності за ОСОБА_1 з 12 січня 2021 року.

Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач посилався на положення ч. 3, 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі» та указував, що має переважне право на укладення з відповідачкою договору оренди, з огляду на те, що обробляє 75% земельних ділянок з масиву земель, де ОСОБА_1 отримала земельну ділянку в натурі на місцевості.

Проте, апеляційний суд вважає, що твердження ТОВ АПК «Магнат» про наявність переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, є хибними, виходячи з такого.

У договорі оренди від 30 квітня 2020 року, що укладався між позивачем та Ічнянською міською радою, зазначено, що після закінчення строку договору оренди орендар має переважне право поновлення його на новий строк. За обставинами справи встановлено, що дію наведеного договору припинено не у зв`язку з закінченням його строку, а достроково у зв`язку з появою власника земельної ділянки. ОСОБА_1 стороною наведеного договору оренди не була.

Апеляційний суд вважає, що положення ч. 3, 4 ст. 8-2 ЗУ «Про оренду землі», на які посилається позивач, як підставу для задоволення заявлених вимог, не регулюють спірні правовідносини, оскільки ці норми визначають наявність переважного права у товариства, якому належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, на укладення договору оренди у разі наявності пропозиції іншої особи щодо укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки. Разом з тим, у справі встановлено, що предмет договору оренди земельна ділянка змінила свій статус з невитребуваних паїв в умовних кадастрових гектарах на виділену в натурі на місцевості конкретну ділянку, тобто спір стосується не цієї ж земельної ділянки, яка перебувала в оренді позивача.

Як наведено вище, предмет договору оренди від 30 квітня 2020 року припинив своє існування, а договір оренди земельної ділянки від 10 лютого 2021 року укладено ОСОБА_1 з ФГ «МЛИНАГРО» щодо конкретної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, належної орендодавцю на праві власності, тобто щодо зовсім іншого нерухомого майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого позивач укладав договір оренди землі з Ічнянською міською радою.

Наведені вище висновки суду щодо зміни статусу земельної ділянки після її отримання у власність ОСОБА_1 узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 січня 2021 року у справі № 181/599/19 та від 19 травня 2021 року у справі № 181/598/19.

Доводи апеляційної скарги про те, що оформлення права власності на земельну ділянку дію раніше укладеного її власниками договору оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладанню, є безпідставними, оскільки п.п. 3.1, 11.5 договору оренди землі від 30 квітня 2020 року, укладеного між Ічнянською міською радою та позивачем, передбачено припинення його дії у разі витребування паю його власником.

Апеляційний суд не аналізує на предмет ефективності способу захисту порушеного права вимогу товариства про переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди від 10 лютого 2021 року спірної земельної ділянки з ФГ «МЛИНАГРО» на ТОВ АПК «Магнат», оскільки ця вимога є похідною від вимоги про визнання за ТОВ АПК «Магнат» переважного права на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, а отже також не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Районний суд, вирішуючи спір, на наведені обставини уваги не звернув, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з відсутністю порушення права позивача на переважне укладення договору оренди спірної земельної ділянки, передбачене положеннями ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», тобто з помилкових мотивів.

Виходячи з викладеного вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині мотивів вирішення позовних вимог про визнання за ТОВ АПК «Магнат» переважного права на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки та в частині переведення прав і обов`язків орендаря за договором оренди від 10 лютого 2021 року з ФГ «МЛИНАГРО» на ТОВ АПК «Магнат», виклавши мотиви рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо вирішення районним судом позовної вимоги про визнання за ТОВ АПК «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на спірній земельній ділянці, апеляційний суд виходить з такого.

Підстави для закриття провадження у справі встановлені ст. 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У контексті завдань цивільного судочинства (ст.ст. 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.

Отже, особа повинна довести (а суд встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи і визнається сторонами, на час пред`явлення позову товариством між сторонами існував спір щодо права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, вироблену продукцію, вирощену ТОВ АПК «Магнат» на спірній земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 та передана в оренду іншому товариству. Разом з тим, на час ухвалення судового рішення увесь врожай в масиві поля № 408 позивачем зібрано, заперечень щодо таких дій ТОВ АПК «Магнат» відповідачі не висловлювали.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність вирішення по суті позовних вимог про визнання за ТОВ АПК «Магнат» права власності на посіви і насадження сільськогосподарських культур, на вироблену продукцію, вирощену товариством на спірній земельній ділянці, з огляду на відсутність предмету спору на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, оскільки між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 255, 367, 368, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» задовольнити частково.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року у частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства МЛИНАГРО», ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки змінити, виклавши мотивувальну частину рішення щодо наведених вимог у редакції цієї постанови.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2022 року у частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства МЛИНАГРО», ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства МЛИНАГРО», ОСОБА_1 про визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельній ділянці закрити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 липня 2022 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.І. Онищенко