Рішення

від 11.07.2022 по справі 916/482/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/482/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс (65104, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 82, кв. 17, код ЄДРПОУ 43209995)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Куліндоровський Індустріальний концерн (65025, Одеська обл., м. Одеса, 20-й км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 41501853)

про стягнення 81562,60 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Куліндоровський Індустріальний концерн про стягнення 81562,60 грн., з яких: 75000 грн. заборгованості, 3887,67 грн. пені, 2040 грн. інфляційних втрат та 634,93 грн. 3% річних.

Позовні вимоги ТОВ Автоман Плюс обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на надання транспортних послуг автомобільним транспортом №09/10-2019 від 09.10.2019.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 07.06.2022 о 16:15; запропоновано сторонам по справі повідомити про можливість участі у засіданнях суду очно або в режимі відеоконференції за наявності умов або скористатись своїм правом та подати до суду заяву про розгляд справи за відсутності представників з обґрунтуванням обставини, що ця відсутність не буде перешкоджати реалізації процесуальних прав та вирішенню спору.

У судовому засіданні 07.06.2022 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 202 ГПК України про відкладення розгляду справи на 27.06.2022 о 12:10. Ухвалою суду від 27.06.2022 відкладено розгляд справи на 12.07.2022 о 16:00.

У судове засідання 12.07.2022 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. 07.07.2022 за вх.№12517/22 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, яке судом у судовому засіданні 12.07.2022 у протокольній формі задоволено.

Представник відповідача у судові засідання не з`явився. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов`язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Справа №916/482/22 розглядалась судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України та оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 12.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

09.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Куліндоровський Індустріальний концерн (замовник, відповідач) укладено договір про надання транспортних послуг №09/10-2019, відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець здійснює перевезення вантажу.

Згідно з п.п. 2.1, 2.4 договору замовник зобов`язаний подати заявку на перевезення вантажу виконавцю в телефонному режимі не менше ніж за одну добу до планованої дати відвантаження; замовник зобов`язаний оплатити виконавцю вартість перевезення відповідно до узгоджених актів виконаних робіт і ставок на зазначений ним розрахунковий рахунок.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки з виконавцем за перевезення вантажів здійснюються замовником на підставі акту приймання наданих послуг і рахунку виконавця, в залежності від ситуації, щодо собівартості перевезень вантажів. Можуть здійснюватися і авансові платежі. У разі перевищення розміру оплати над вартістю наданих послуг, кошти відносяться на оплату майбутніх перевезень, а в разі розірвання договору підлягають поверненню замовнику в 3-х денний термін.

За п.п. 5.1-5.4 договору виконавець і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань, що випливають з цього договору, несуть взаємну фінансово-матеріальну відповідальність. Виконавець доводить до відома замовника, що при несвоєчасних платежах надання послуг припиняється і в цьому випадку виконавець не несе відповідальності за зриви в графіках перевезення вантажів. У разі зриву в графіку поставок з вини виконавця останній оплачує замовнику суму рівну розміру дійсної упущеної комерційної вигоди, а також штраф в розмірі тридцяти відсотків від вартості послуги. У разі зриву в графіку поставок з вини замовника останній оплачує виконавцю суму рівну розміру дійсної упущеної комерційної вигоди.

У відповідності до п.п. 8.1-8.4 договору договір може бути змінений або доповнений, при цьому всі додатки і зміни повинні бути зроблені в письмовій формі особами спеціально на те уповноваженими. Договір набуває чинності з моменту його підписання. Кожна зі сторін може розірвати цей договір, попередньо повідомивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за 30 календарних днів. Сторони мають право розірвати договір без вказівки причин, при цьому повідомлення має бути зроблене в письмовій формі за три місяці до розірвання договору. Цей договір набуває чинності з моменту його укладання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік.

Матеріали справи містять акт надання послуг №404 від 25.11.2020 на суму 12771 грн., акт надання послуг №405 від 26.11.2020 на суму 13095 грн., акт надання послуг №417 від 27.11.2020 на суму 26117,10 грн., акт надання послуг №4148 від 28.11.2020 на суму 6798,60 грн., акт надання послуг №431 від 15.12.2020 на суму 18685 грн.

Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог надано до суду також наступні товаро-транспортні накладні: товаро-транспортна накладна №633236 від 25.11.2020; товаро-транспортна накладна №633238 від 25.11.2020; товаро-транспортна накладна №633241 від 26.11.2020; товаро-транспортна накладна №633239 від 26.11.2020; товаро-транспортна накладна №633245 від 27.11.2020; товаро-транспортна накладна №633247 від 27.11.2020; товаро-транспортна накладна №633248 від 28.11.2020; товаро-транспортна накладна №634428 від 15.12.2020; товаро-транспортна накладна №634427 від 15.12.2020; товаро-транспортна накладна №634426 від 15.12.2020.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2021 року із кінцевим сальдо 80000 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №2476 від 06.08.2021 про сплату відповідачем 5000 грн. за договором №09/10/19 від 01.10.2019.

Матеріали справи також містять акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2021-12.11.2021 із кінцевим сальдо 75000 грн.

18.11.2021 позивачем направлено відповідачу претензію із вимогою сплатити заборгованість за договором №09/10/19 від 01.10.2019, яка виходячи з наявних матеріалів справи залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Несплата відповідачем боргу за договором №09/10/19 від 01.10.2019 стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором про надання транспортних послуг №09/10-2019 від 09.10.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги на суму 75000 грн. За таких обставин є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс про стягнення з відповідача 75000 грн. основного боргу. Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимогами ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Господарський суд також враховує, що в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №908/1501/18 зазначено, що «саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом».

Сплата відповідачем пені договором не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині заявлених до стягнення 3887,67 грн. пені, оскільки сторони при укладанні договору не передбачили та не погодили застосування такої штрафної санкції як пеня, а отже у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої пені.

Враховуючи факт наявності у відповідача боргу за послуги з перевезення, перевіривши розрахунки позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс позовних вимог про стягнення 634,93 грн 3% річних та 2040 грн. інфляційних втрат.

Іншого відповідачем не доведено.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Автоман Плюс та стягнення з ТОВ Промислова компанія Куліндоровський Індустріальний концерн 75000 грн. основного боргу, 634,93 грн 3% річних та 2040 грн. інфляційних втрат, у задоволені решти позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія Куліндоровський Індустріальний концерн (65025, Одеська обл., м. Одеса, 20-й км. Старокиївської дороги, код ЄДРПОУ 41501853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автоман Плюс (65104, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. 82, кв. 17, код ЄДРПОУ 43209995) 75000 /сімдесят п`ять тисяч/ грн. основного боргу, 634 /шістсот тридцять чотири/ грн. 93 коп. 3% річних, 2040 /дві тисячі сорок/ грн. інфляційних втрат та 2362 /дві тисячі триста шістдесят дві/ грн. 65 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2022 р.

Суддя Ю.С. Бездоля