Рішення

від 18.07.2022 по справі 916/440/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/440/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ (вул. Фонтанська дорога, 33/1, офіс 6 Н, м. Одеса, 65009)

до відповідача: Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (вул. Заводська, 3, м. Южне, Одеська обл., 65481)

про стягнення 1099342,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 1099342,69 грн, з яких: 953829,15 грн основного боргу; 84433,48 грн пені; 46655,03 грн інфляційних втрат та 14425,03 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товарів від 22.10.2020 №623ет/ВГМ в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

17.05.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому він просить суд поновити строк для подачі відзиву на позову (а.с.44-59, т.1), посилаючись на те, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 31.03.2022 з працівниками АТ «ОПЗ» призупинено дію трудових договорів, за виключенням працівників, які забезпечують технічну підтримку щодо утримання в робочому та безпечному стані обладнання, що перебуває на балансі підприємства. Як зазначає відповідач, вказані обставини позбавили можливості АТ «ОПЗ» подати відзив на позов у строк, встановлений судом.

19.05.2022 відповідачем було подано до суду відзив на позов (а.с.60-73, т.1), в якому він просить суд зменшити розмір нарахованих позивачем та заявлених до стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань на 90%, посилаючись на те, що: відповідач не уникає виконання зобов`язань перед позивачем, навпаки, намагається провести розрахунки, про що свідчить обставина здійснення часткового погашення боргу; станом на цей час відповідач має складне фінансове становище, яке спричинено частковим зупиненням виробництва АТ «ОПЗ» мінеральних добрив через зріст цін на ринку газу; загальна кредиторська заборгованість відповідача значно перевищує дебіторську; АТ «ОПЗ» є стратегічним підприємством хімічної промисловості для економіки Україні, а покладення на відповідача додаткових санкцій за порушення виконання зобов`язання суттєво вплине на можливість дестабілізації роботи підприємства, а також на процедуру його приватизації.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 22.06.2022 (а.с.77-81, т.1), позивач заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум пені, 3% та інфляційних нарахувань, а також просить суд задовольнити позов в повному обсязі, наголосивши, що: зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90% буде нівелювати значення неустойки, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача, у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів; розмір нарахованих санкцій не є значним у порівнянні з сумою основного боргу; відповідач на власний розсуд погодився з умовами договору, які передбачають право позивача на нарахування штрафних санкцій; відповідно до умов договору останній день строку виконання зобов`язання припав на 17.08.2021, а тому введення в Україні воєнного стану жодним чином не вплинуло на виконання відповідачем зобов`язання з дотриманням визначених договором строків; в той же час, позивач наголошує на тому, що в умовах збройної агресії Російської Федерації матеріальне становище позивача значно погіршилось та для нього збільшились ризики здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.80, т.1), відповідь на відзив позивач на електронну адресу відповідача направив ще 22.06.2022, водночас, відповідач своїм правом на подання до суду письмових заперечень не скористався.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.03.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ було прийнято до розгляду та відрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Обставини справи

22.10.2020 між Акціонерним товариством Одеський припортовий завод (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ (постачальник) був укладений договір поставки товарів №623етВГМ (далі договір; а.с.15-17, т.1), згідно з п.1.1. якого сторони погодили, що постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари 100% імпортного походження (далі товар) на умовах, викладених цим договором, кількість, асортимент і технічні умови якого зазначені у специфікації згідно з додатком №1, що складає невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору загальна сума даного договору на дату його складання становить 4935504,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 822584,00 грн, що еквівалентно 173779,84 USD, в тому числі ПДВ 20%. Загальна сума у договорі вказана відповідно до курсу НБУ у співвідношенні гривня USD на дату проведення аукціону та складає на 06.10.2020 28,4009 за 1 USD.

Згідно з п.3.2. договору оплата за кожну партію товару за цим договором здійснюється по факту поставки товару протягом 20 (двадцяти) робочих днів на підставі рахунку (рахунку-фактури), виставленого постачальником згідно видаткової, підписаної сторонами договору у розмірі 100% від вартості поставленого товару. Разом з товаром у момент поставки постачальник передає покупцеві видаткову й транспортну накладні. З метою забезпечення можливості функціонування та подання покупцем податкової звітності у встановлені законодавством терміни, постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, вказані згідно з вимогами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.3.3. договору ураховуючи те, що товар має 100% імпортне походження, що підтверджується відповідним документом (сертифікатом походження товару або іншим документом, підтверджуючим імпортне походження товару), сторони вирішили, що покупець робить оплату у гривні на рахунок постачальника у відповідності до п.3.4. договору за курсом НБУ. Загальна сума даного договору в USD, яка зазначена у п.3.1., фіксована і змінюванню не підлягає. Перерахунок вартості товару в більшу сторону здійснюється тільки при наявності документу, який підтверджує 100% імпортного походження товару.

Згідно з п.3.4. договору при зміні зафіксованого курсу гривні до USD, вказаного у п.3.1., більш ніж на 5% як в більшу, так і меншу сторону, вартість товару перераховується у відповідності з курсом НБУ до USD, встановленим на початок дня дати виставлення постачальником видаткової накладної та рахунку (рахунку-фактури) для оплати за поставлений товар, якщо постачальником буде наданий документ, що підтверджує 100% імпортне походження товару. У разі відсутності документа, який підтверджує 100% імпортне походження товару, вартість товару в більшу сторону не перераховується у відповідності з курсом НБУ до USD.

За змістом п.п.4.2. та 4.3. договору умови поставки товару викладені сторонами у цьому договорі відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» ( у редакції 2010 року) з урахуванням положень цього договору. Постачальник передає, а покупець приймає товар на умовах DDP склад АТ «ОПЗ», м. Южне, Одеська обл., Україна.

Відповідно до п.п.4.4., 4.6. договору постачальник на підставі письмової заявки покупця постачає товар партіями, що підтверджується підписанням сторонами додатку-специфікації «Специфікація на постачання» до кожної окремої партії товару. Оплата за кожну окрему партію здійснюється у відповідності до п.3.2. договору даного договору. Днем виконання постачальником зобов`язань по постачанню товару вважається дата, що вказана покупцем у видатковій накладній (або товарно-транспортній накладній) при одержанні товару.

За умовами п.7.2. договору покупець за порушення обов`язку, визначеного у п.3.2. цього договору, за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, встановленої Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996.

Згідно д п.п.10.1., 10.3. договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за ним. Договір в процесі його виконання може бути розірваний у будь-який час за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) і розрахунок по ним.

Відповідно до п.13 договору його невід`ємною частиною є додаток №1 (специфікація).

Специфікацією №2 до договору сторонами було погоджено здійснення поставки товару на загальну суму 2492523,60 грн, що еквівалентно 87762,13 USD (а.с.20, т.1). Товар вартістю 2492523,60 грн був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі: товарно-транспортною накладною від 20.07.2021 №58; видатковою накладною від 20.07.2021 №58; податковою накладною від 20.07.2021 №13 (а.с.21-25, т.1).

Для здійснення оплати вартості поставленого товару на суму 2492523,60 грн позивачем був виставлений рахунок від 20.07.2021 №623ет/ВГМ-3 (а.с.26, т.1).

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу кошти у загальному розмірі 1500000,00 грн, що підтверджується наявною у справі випискою по рахунку позивача за період з 01.07.2021 по 06.12.2021 (а.с.27, т.1). На підтвердження обставини здійснення відповідачем іншої оплати в рахунок оплати вартості поставленого товару матеріали справи доказів не містять, при цьому відповідачем у відзиві обставина поставки товару на суму 2492523,60 грн та його часткової оплати не заперечена.

Отже, станом на час вирішення спору судом заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки товарів від 22.10.2020 №623ет/ВГМ становить 992523,60 грн.

Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач у прохальній частині позову заявив до стягнення з відповідача основний борг в сумі 953829,15 грн. При цьому ані зі змісту позову, ані з долучених позивачем до позову доказів, судом не встановлено, що позивачем було здійснено розрахунок суми боргу за поставлений товар з урахуванням п.3.4. договору, яким, до речі, передбачено, що вартість товару перераховується у відповідності з курсом НБУ до USD, встановленим на початок дня дати виставлення постачальником видаткової накладної та рахунку (рахунку-фактури) для оплати за поставлений товар, водночас, видаткова, товарно-транспортна та податкова накладні, а також рахунок, виставлений позивачем, містять відомості щодо вартості здійсненої поставки саме у розмірі 2492523,60 грн.

Також, у позовній заяві позивач, окрім основного боргу в сумі 953829,15 грн, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 84433,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 46655,03 грн та 3% річних в розмірі 14425,03 грн. Розрахунок спірних сум пені та 3% річних позивачем здійснено на суму боргу 953829,15 грн за період з 18.08.2021 по 17.02.2022, а інфляційних втрат за період вересень 2021 року січень 2022 року.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом було встановлено, що матеріалами справи підтверджується обставина щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором поставки товарів від 22.10.2020 №623ет/ВГМ в розмірі 992523,60 грн. Водночас, з урахуванням положень ч.2 ст.237 ГПК України, позов позивача в цій частині вимог підлягає задоволенню відповідно до його прохальної частини, а саме в розмірі 953829,15 грн.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий від позивача товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум, який долучений до позовної заяви (а.с.7-9, т.1), суд визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає договору та вимогам законодавства. При цьому відповідачем розрахунок позивача не заперечений.

Водночас, вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, що заявлені до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про таке.

Так, при зменшенні розміру пені, суд бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача. Якщо порушення зобов`язання відповідачем не потягло за собою значні збитки для інших господарюючих суб`єктів, то суд може з урахуванням інтересів сторін зменшити розмір належної до сплати пені. При цьому як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Вирішуючи питання щодо доцільності зменшення пені у цій справі суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, що позивач або інші особи зазнали збитків у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язання у спірних відносинах, а також ступінь виконання основного зобов`язання (часткова оплата до подання позову). При цьому суд також враховує, що матеріали справи не містять доказів щодо дійсного майнового стану як позивача, так і відповідача, а також те, що підприємництво суб`єктами господарювання здійснюється на власник ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, проаналізувавши подані сторонами пояснення та докази у їх сукупності, в тому числі наказ відповідача від 18.09.2021 № 560 «Про зупинку виробництва аміаку і карбаміду», з огляду на те, що штрафні санкції несуть стимулюючу функцію, суд вважає справедливим зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій у виді пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%. При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Щодо зменшення сум 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає про таке.

Так, у постанові від 18.03.2020 справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду відзначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вищевказаного висновку ВПВС дійшла з урахуванням того, що у справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

При цьому ВПВС зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, по-перше, ВПВС не зазначала про можливість зменшення інфляційних втрат, при цьому можливість зменшення судом заявлених до стягнення стороною інфляційних втрат законом прямо не передбачено. По-друге, відповідне зменшення відсотків річних ВПВС допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості, в той же час, у цій справі судом не встановлено порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України. Таким чином, судом не встановлено наявності підстав для зменшення нарахованих та заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ до Акціонерного товариства Одеський припортовий завод слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 953829,15 грн основного боргу, 42216,74 грн пені, 46655,03 грн інфляційних втрат та 14425,03 грн 3% річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У п. 4.3. постанови від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз`яснив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, а також з огляду на те, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на Акціонерне товариство Одеський припортовий завод в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (вул. Заводська, 3, м. Южне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ (вул. Фонтанська дорога, 33/1, офіс 6 Н, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 31277611) борг в сумі 953829 /дев`ятсот п`ятдесят три тисячі вісімсот двадцять дев`ять/грн 15 коп, пеню в сумі 42216 /сорок дві тисячі двісті шістнадцять/ грн 74 коп, інфляційні втрати в сумі 46655 /сорок шість тисяч шістсот п`ятдесят п`ять/грн 03 коп, 3% річних в сумі 14425 /чотирнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять/грн 03 коп та судовий збір в сумі 16490 /шістнадцять тисяч чотириста дев`яносто/грн 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19 липня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля