Рішення

від 13.07.2022 по справі 916/1223/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1223/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Степанюк А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Усенко А.М. за довіреністю (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УПЗ Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПЛЮС» про стягнення 15609,24грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УПЗ Україна» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПЛЮС» про стягнення 15609,24грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УПЗ Україна» посилається на ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.979, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021р. відкрито провадження у справі №916/1223/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01.07.2021р. о 11:00.

27.05.2021р. за вх.суду№14396/21 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

В судове засідання від 01.06.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2021р. відкладено судове засідання на 17.06.2021р. о 10:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судове засідання від 17.06.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2021р. відкладено судове засідання на 01.07.2021р. о 10:40 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судове засідання від 01.07.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2021р. відкладено судове засідання на 13.07.2021р. о 12:15 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судове засідання від 13.07.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.07.2021р. відкладено судове засідання на 29.07.2021р. о 12:15 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В судове засідання від 29.07.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2021р. призначено справу №916/1223/21 до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.09.2021р. о 11:40 та запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо пояснень відповідача від 12.07.2021р.

В підготовче засідання від 02.09.2021р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2021р. відкладено підготовче засідання на 16.09.2021р. о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

У зв`язку із технічною неможливістю проведення підготовочого засідання в режимі відеоконференції про що складено акт неможливості проведення судового засідання, підготовче засідання 16.09.2021р. не відбулося в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2021р. відкладено підготовче засідання на 19.10.2021р. о 12:30.

У зв`язку із технічною неможливістю проведення підготовочого засідання в режимі відеоконференції про що складено акт неможливості проведення судового засідання, підготовче засідання 16.09.2021р. не відбулося в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2021р. відкладено підготовче засідання на 16.11.2021р. о 12:20.

В підготовчому засіданні від 16.11.2021р. було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.11.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/1223/21, призначено справу до розгляду по суті на 07.12.2021р. о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному по 17.12.2021р., судове засідання 07.12.2021р. о 12:20 не відбулося.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з лікарняного, ухвалою суду від 21.12.2021р. призначено судове засідання на 18.01.2022р. о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судове засідання від 18.01.2022р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2022р. відкладено судове засідання на 09.02.2022р. о 12:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 08.02.2022р., судове засідання 09.02.2022р. о 12:00 не відбулося.

24.02.2022р. указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні на території України було запроваджено воєнний стан, який 14.03.2022 згідно указу Президента України № 133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено до 25.04.2022.

02.03.2022 року Рада Судів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14.03.2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022 рекомендовано суддям:

- продовжити розгляд справ раніше знятих з розгляду, зокрема, з участю учасників справ у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з урахуванням думки учасників справ;

- відкладати підготовчі та судові засідання в межах розумного строку відповідно до статті 114 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності повідомлення учасників справи або за наявності їх клопотання про це із посиланням на перешкоджання їх явки у зв`язку із введенням воєнного стану;

- здійснювати розгляд справ у письмовому провадженні;

- продовжити видачу судових наказів у наказному провадженні;

- продовжити видачу наказів на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно указу Президента України від 18.04.2022р. №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан на території України продовжено до 25.05.2022р.

З 16.03.2022р. по 12.05.2022р. включно суддя Степанова Л.В. перебувала у відпустці.

Враховуючи повернення судді Степанової Л.В. з відпустки, ухвалою суду від 17.05.2022р. призначено судове засідання на 14.07.2022р. о 11:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

У судовому засіданні від 14.07.2022р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1223/21.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 14.12.2018р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Страховик, позивач) та ТОВ "АВТОПЛЮС" (Страхувальник, відповідач) було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.140134596 (далі договір), яким було забезпечено автомобіль «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . За цим договором (поліс ЦВ) ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» взяло на себе обов`язок, в разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування. Страхувальник, в свою чергу зобов`язався, дотримуватись умов договору страхування, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач зазначає, що 17.05.2019р. у м. Одеса, по вул. В. Висоцького 23, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «HYUNDAI», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі Потерпілий) та забезпеченого автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2019р. у справі №523/8419/19 водія відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. До того ж, постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.06.2019р. у справі №523/8639/19 водія відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Як зазначає позивач, 14.08.2019р. до позивача звернувся Страховик Потерпілого із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору. Позивач на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь Потерпілого в розмірі 15609,24грн., що підтверджується платіжним дорученням №34236 від 20.08.2019р. 23.09.2019р. на адресу відповідача було направлено регресну вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування. Зазначена вимога була повністю проігнорована, та жодних дій спрямованих на врегулювання даного питання в досудовому порядку з боку відповідача не було здійснено та станом на 26.04.2021р. страхове відшкодування не повернуто.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 15609,24грн. страхового відшкодування.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транпортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (у нашому випадку це водій ОСОБА_2 , що підтверджується наявною в справі постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2019р. по справі №523/8614/19 у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У своїх додаткових поясненнях відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Проте, жодних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» та ОСОБА_2 перебували у трудових відносинах немає, що вказує на безпідставність та необґрунтованість таких доводів. Наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо. На виникнення зобов`язання володільця (власника) транспортного засобу щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов`язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов`язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях. Постановою Суворовського суду міста Одеси від 01.07.2019р. у справі №523/8419/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття: а) перебування завдавана шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"), б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Водночас, позивачем, не доведено наявність загальних та спеціальних умов деліктної відповідальності. Зокрема, не доведено факту перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» станом на дату вчинення ДТП та факт вчинення ОСОБА_2 ДТП під час виконання ним трудових (службових) обов`язків. Встановлення факту перебування водія ОСОБА_2 на час ДТП у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» та виконання водієм на час ДТП своїх трудових (службових) обов`язків має суттєве значення для покладення на відповідача обов`язку відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, відшкодувати шкоду, завдану водієм. Тобто обставини заподіяння шкоди водієм саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків потребують доказування у загальному порядку шляхом надання до суду відповідних доказів.

Відповідач вказує, що що будь-яких належних та допустимих доказів, на підтвердження перебування ОСОБА_2 на час ДТП, а саме 17.05.2019р., у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» матеріали справи не містять, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» в розмірі 15609,24грн. є необґрунтованими та недоведеними.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи 17.05.2019р. у м. Одеса, по вул. В. Висоцького 23, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «HYUNDAI», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі Потерпілий) та забезпеченого автомобіля «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.07.2019р. у справі №523/8419/19 водія відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу. До того ж, постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 24.06.2019р. у справі №523/8639/19 водія відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що 14.12.2018р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (Страховик, позивач) та ТОВ "АВТОПЛЮС" (Страхувальник, відповідач) було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.140134596 (далі договір), яким було забезпечено автомобіль «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . За цим договором (поліс ЦВ) ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» взяло на себе обов`язок, в разі настання події, яка є страховим випадком, і внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, здійснити виплату страхового відшкодування. Страхувальник, в свою чергу зобов`язався, дотримуватись умов договору страхування, передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

14.08.2019р. до позивача звернувся Страховик Потерпілого із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв`язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору. Позивач на підставі страхового акту та розрахунку суми страхового відшкодування до нього здійснив виплату страхового відшкодування на користь Потерпілого в розмірі 15609,24грн., що підтверджується платіжним дорученням №34236 від 20.08.2019р.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До того ж, згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом використання, збереження а бо утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. У разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.

Згідно ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником); якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону; якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування); до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини; до особи, яка заподіяла шкоду навмисно. МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону; до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій; до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом; до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини; до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов`язок водіїв та власників транспортних засобів залишити місце ДТП лише після складання протоколу про адміністративне правопорушення (або Європротоколу).

Як встановлено судом, 23.09.2019р. на адресу відповідача було направлено регресну вимогу щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування. Зазначена вимога була повністю проігнорована, та жодних дій спрямованих на врегулювання даного питання в досудовому порядку з боку відповідача не було здійснено та станом на 26.04.2021р. страхове відшкодування не повернуто.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено факту перебування перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» станом на дату вчинення ДТП та факт вчинення ОСОБА_2 ДТП під час виконання ним трудових (службових) обов`язків судом до уваги не приймаються оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» є власником автомобілю «RENAULT», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та згідно постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 24.06.2019р. у справі №523/8639/19 водій ОСОБА_2 залишив місце ДТП, до якої був причетний, чим порушив вимоги п.2.10. ПДР.

Доказів того, що автомобіль неправомірно перебував у ОСОБА_2 відповідачем не надно.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано належних доказів звільнення його від відповідальності та обов`язку сплати страхове відшкодування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УПЗ Україна» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОПЛЮС» про стягнення 15609,24грн. страхового відшкодування, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УПЗ Україна до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПЛЮС про стягнення 15609,24грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПЛЮС (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66, корп. 3, код ЄДРПОУ 36920735) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія УПЗ Україна (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) 15609,24грн. страхового відшкодування, 2270,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 19 липня 2022 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова