Постанова

від 14.07.2022 по справі 679/1497/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1497/21

Провадження № 22-ц/4820/901/22

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника апелянтки,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 679/1497/21 за позовом ОСОБА_1 до Нетішинського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» про визнання протиправним наказу, зобов`язання допустити до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області в складі судді Стасюка Р.М. від 14 березня 2022 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом до відповідача вказувала, що з 26.08.1993 року по цей час перебуває з відповідачем в трудових відносинах і працює на посаді вчителя трудового навчання.

02.11.2021 року вона отримала повідомлення директора закладу, що з 08.11.2021 року на період дії карантину щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників освіти і до 05.11.2021 необхідно надати документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до такої вакцинації. Одночасно попереджено, що у випадку ненадання вказаних документів позивачка буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

08.11.2021 року відповідач видав наказ №215-К «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким її відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, а підставою вказано повідомлення.

Цей наказ вважає незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки відстороняючи її від роботи без збереження заробітної плати з причин ненадання документів про проведення профілактичних щеплень проти СОVID-19 або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, відповідач обмежує її у конституційному праві на працю, в тому числі на заробіток. Роботодавець порушує її право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї та надає перевагу у реалізації цих прав іншим працівникам, які такі документи надали. Оскаржуваний наказ, який встановлює обмеження трудових прав позивачки порівняно з іншими працівниками залежно від наявності документів щодо вакцинування проти СОVID-19, на її думку, є дискримінаційним.

Крім того, щеплення проти COVID-19 не віднесено до переліку обов`язкових відповідно дост.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тому відсторонення від роботи з підстав відсутності такого щеплення є незаконним та безпідставним. Кожному усуненню працівника від роботи має передувати подання інспектора державної санітарно - епідеміологічної служби, а не власна воля керівника роботодавця.Стаття 46 КЗпП України, на яку посилається відповідач у спірному наказі, не містить правових підстав для відсторонення працівника від роботи через відсутність профілактичного щеплення від COVID-19.

Вимога про обов`язковість профілактичного щеплення проти COVID-19 є фактично істотною зміною умов праці, що суперечить вимогам трудового законодавства. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236, якою керувався відповідач при винесенні оспорюваного наказу, як підзаконний акт, не може встановлювати обмеження прав та свобод громадян, які визначеніКонституцієюта законами України. Уряд не має законодавчих повноважень на такі обмеження. Пункт 41-6 цієїпостанови, який покладає на керівника роботодавця обов`язок відсторонення працівників від роботи, суперечитьКонституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Зазначає, що у роботодавця не було правових підстав відсторонювати її від роботи, примушуючи вакцинуватися від COVID-19.

З цих підстав позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ Нетішинського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» Нетішинської міської ради №215-К від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », зобов`язати відповідача допустити її до роботи вчителем трудового навчання та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі на дату ухвалення судового рішення, а також понесені нею судові витрати.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові як незаконне та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог. На його думку, помилковим є висновок суду про відсутність підстав для скасування спірного наказу як незаконного. Правовий висновок про те, що ст. 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2019 року у справі №755/6458/15-ц. Суд допустив порушення принципу верховенства права, неправильно застосував норми матеріального права. Не враховано, що її відсторонили від роботи з грубим порушенням закону, зокрема ч. 1 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», оскільки в порушення процедури щодо неї подання державної санітарно-епідеміологічної служби не вносилося.

Наказ МОЗ України від 04.10.2021 року №2153 лише затверджує Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, проте, у цьому наказі не зазначено, що таке щеплення має бути внесено до календаря профілактичних щеплень як обов`язкове. Відтак таке щеплення не набуло статусу обов`язкового профілактичного.

Вважає, що тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є суттєвим обмеженням права на працю, гарантованого ст. 43 Конституції України. Крім того, тривале відсторонення від роботи у зв`язку із відсутністю вакцинації проти певної хвороби є обмеженням на доступ до професії, яке впливає на приватне життя особи в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Жоден закон не дає право директору школи вимагати інформацію про щеплення (при цьому така інформація містить лікарську таємницю і є конфіденційною).

Суд не взяв до уваги, що зміст деяких положень оскаржуваного наказу про відсторонення позивача від роботи не відповідає навіть наказу МОЗ України від 04.10.2021 року №2153. В наказі про відсторонення її від роботи не зазначено, що щеплення від COVID-19 запроваджується лише на період дії відповідного карантину та в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Зазначені недоліки у наказі про відсторонення від роботи свідчать про суттєве порушення прав позивача та необхідність скасування оскаржуваного наказу.

У відзиві на апеляційну скаргу Нетішинський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Вимога роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти СОVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, не є втручанням в приватне життя позивача, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст. 8 Конвенції «Про повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини. Зазначені документи та інформація, що міститься в них, не є медичною таємницею.

Можливість продовження роботи позивача на посаді вчителя лише за умови проходження вакцинації від СОVID -19 не є дискримінацією працівників, не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом.

Держава, встановивши відсторонення працівників освіти від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

В засіданні апеляційного суду представник апелянтки підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній мотивів.

Представниця відповідача подала клопотання про розгляд справи без її участі, просить рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 працює вчителем трудового навчання в Нетішинському НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» Нетішинської міської ради.

На підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153директор Нетішинського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» Нетішинської міської ради видав наказ «Про виконання наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2123» №320 від 18.10.2021 року.

Цим наказом доведено до відома працівників закладу (під підпис), що згіднонаказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», обов`язковому щепленню підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Водночас освітяни, які мають протипоказання, згідно з Переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, не підлягатимуть обов`язковій вакцинації. Наказ набере чинності через місяць з дня його публікації. Усі працівники закладів освіти та органів виконавчої влади, які не щепляться проти COVID-19 протягом цього періоду, будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.

02.11.2021 року ОСОБА_1 ознайомилася під підпис з повідомленням про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Зазначеним повідомленням працівника попередили про необхідність отримати обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 і надати документ, який підтверджує отримання такого щеплення або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я. Крім того, працівник попереджався, про те, що якщо до 05.11.2021 року не надасть одного із зазначених вище документів, 08.11.2021 року його відсторонять від роботи без збереження заробітної плати.

У вказаний строк ОСОБА_1 не надала роботодавцю довідки про профілактичне щеплення проти COVID-19, а також не пред`явила медичний висновок про абсолютні протипоказання до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У зв`язку з відмовою позивачки від виконання вимог щодо обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, керуючисьст.46 КЗпП України, ч.2ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»,наказом Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року №2153, п.41-6постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236, директор Нетішинського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» видала наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » №215-К від 08.11.2021 року, яким ОСОБА_1 , вчителя трудового навчання, відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності у неї щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 02.11.2021 року № 741.

З цим наказом позивачка ознайомилася під підпис 08.11.2021 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскаржуваний наказ виданий уповноваженою особою, відповідно до чинного законодавства України з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу і встановлене обмеження права ОСОБА_1 на працю є легітимним і обґрунтованим, а тому відсутні підстави для визнання наказу незаконним і скасування.

Доводи апеляційної скарги, що оскаржуваний наказ суперечить ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП України, є безпідставними.

Так, пунктами «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно з ч.1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається в разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи є одним з передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон № 1645-14) профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 за № 83.

Згідно пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що набрав чинності з 08.11.2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Суд першоїінстанції належнозастосував тлумаченняпоняття «законодавство»,вжите уч.1ст.46 КЗпП України, згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 року у справі № 17/81-97 (№ 12-рп/98), і правильно констатував, що в це поняття включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадкахтакож і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Відтак наказ МОЗ України №2153 від 04.10.2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» є актом законодавства, яким згідно ч.1 ст. 46 КЗпП України передбачено інші випадки (підстави) відсторонення працівників від роботи.

В своючергу вказанийнаказ МОЗУкраїни №2153від 04.10.2021року,як і постановаКМУ №1236від 09.12.2020року, невизнані у встановленомупорядку протиправними або нечинними, а отже, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відтак директор школи, пропонуючи позивачу надати документи на підтвердження наявності профілактичного щеплення від СOVID-19 (або довідку про абсолютні протипоказання) діяла в межах своїх повноважень згідно пункту 41-6 постанови КМУ № 1236 на виконання обов`язку забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками школи.

ОСОБА_1 не надала відомості про наявність у неї сертифікату проходження вакцинації проти COVID-19 та відповідних документів щодо протипоказань організму до такого щеплення роботодавцю.

Запитувані документи не містять відомостей про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, дані медичного обстеження, право на таємницю щодо яких має особа згідно статті 286 ЦК України, статті 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», що спростовує доводи апелянта про неможливість розголошення цих відомостей як лікарської таємниці.

За змістом ч.ч.1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та ІНФОРМАЦІЯ_1 в Україні є обов`язковими.

Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Матеріали справи дійсно не містять відповідного подання посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Разом з тим, зміст позовної заяви, апеляційної скарги ОСОБА_1 цілком підтверджує її відмову від профілактичного щеплення проти COVID-19 з посиланням на необов`язковий характер цього щеплення.

В свою чергу апеляційний суд констатує, що зафіксувати відмову особи від щеплення у встановленому порядку технічно можливо лише в разі явки цієї особи до лікаря (медичного закладу) з метою профілактичного щеплення проти COVID-19.

При цьому в матеріалах справи відсутні дані щодо явки позивача до лікаря для профілактичного щеплення проти COVID-19.

Відтак за встановлених обставин посилання апелянтки на відсутність подання посадової особи стосовно позивачки не спростовує той факт, що вона відмовилася від вакцинації.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного наказу, який прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 щодо відсторонення від роботи ОСОБА_1 як працівниці закладу освіти від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Конституції України саме людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я громадян цієї держави.

Оспорюваним наказом дійсно обмежено право позивачки на працю, разом з тим, ОСОБА_1 мала можливість вакцинуватися або надати відповідний медичний документ про звільнення від обов`язкової вакцинації до 08.11.2021 року, тобто, усунути обставину, що зумовила її відсторонення від роботи.

Норма ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» покликана захистити здоров`я та життя усіх працівників закладу освіти у зв`язку з ускладненою епідемічною ситуацією, а перебування на роботі працівників, які не отримали профілактичні щеплення, в організованих колективах створює ризик виникнення спалахів коронавірусу, що є загрозою для життя та здоров`я не лише працівників закладу освіти та учнів, а й членів їхніх сімей, тобто працівник, який не отримав вакцинації проти COVID-19, не лише стає потенційно небезпечним для оточення, а й сам піддається підвищеному ризику захворіти, відвідуючи місця масового скупчення людей.

Наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи виданий з метою забезпечення з 08.11.2021 року допуску до роботи працівників закладів освіти виключно тих, що пройшли щеплення або ж надали відповідні документи про абсолютні протипоказання до щеплення. Вказані обмеження прав можуть допускатися задля забезпечення суспільних інтересів, в тому числі, здоров`я нації та суспільства.

Відтак вказане обмеження права позивачки на працю є виправданим і легітимним.

Можливість відсторонення від роботи у зв`язку з непроходженням щеплення також підтверджується висновками ЄСПЛ у подібних справах, - у серпні 2021 року ЄСПЛ відхилив запит про вжиття тимчасових заходів, поданий 672 французькими пожежниками, щодо закону, який передбачає вимогу про обов`язкову вакцинацію для ряду професій, з подальшим відстороненням від роботи в разі її недотримання (Abgrall and 671 Others v. France, запит під заявою № 41950/21).

У вересні 2021 року ЄСПЛ розглянув два запити про вжиття тимчасових заходів, які подані медичними працівниками, щодо їхнього обов`язку вакцинації проти COVID-19 для того, щоб мати змогу продовжувати працювати. Згідно з правилом № 39 Регламенту Суду медики просили застосувати тимчасові заходи та негайно зупинити впровадження закону. Проте, ЄСПЛ відхилив ці прохання, аргументуючи задоволення подібних запитів лише у тих випадках, якщо заявники можуть зіткнутися з реальним ризиком нанесення шкоди (Kakaletri and Others v. Greece, запит під заявою № 43375/21, The of anopoulou and Others v. Greece, запит під заявою № 43910/21).

У постанові від 17.04.2019 у справі № 682/1692/17 Верховний Суд дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема, закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, особливо здоров`я дітей, є виправданою та такою, що не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 липня 2022 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк