Рішення

від 19.07.2022 по справі 808/2516/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2022 року Справа № 808/2516/17 СН/280/30/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (Україна, 72530, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Володимирівка, Якимівська ТГ, вул. Миру, буд. 71, код ЄДРПОУ 03750581) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Україна (надалі позивач або ТОВ Україна) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (надалі суд) із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11 серпня 2017 року №0001161200 та №0001171200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову без змін.

Постановою Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

За правилами частини 5 статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.

Справа автоматизованою системою документообігу суду 26 травня 2021 року передана на розгляд судді Татаринова Д.В., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 27 травня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 22 червня 2021 року.

22 червня 2021 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 13 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 13 липня 2021 року провадження у справі зупинено до 04 жовтня 2021 року.

04 жовтня 2021 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року провадження у справі зупинено до 01 листопада 2021 року.

01 листопада 2021 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року провадження у справі зупинено до 06 грудня 2021 року.

06 грудня 2021 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

06 грудня 2021 року протокольною ухвалою суду за згодою учасників справи судом закрито підготовче провадження по справі, а справу призначено до розгляду по суті на 06 грудня 2021 року. Разом з тим, в розгляді справи оголошено перерву до 11 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року провадження у справі зупинено до 31 січня 2022 року.

31 січня 2022 року провадження у справі поновлено, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

31 січня 2022 року представники сторін просили суд розглядати справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями до ТОВ «Україна» застосовано штраф за затримку перерахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість. Позивач не погоджується із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки, по-перше, при проведенні камеральної перевірки відповідачем було порушено терміни її проведення, передбачені пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України. По-друге, перевіряючим не взято до уваги той факт, що в період з 30 вересня 2015 року по 12 липня 2016 року підприємство позивача знаходилось в судовій стадії банкрутства і на нього розповсюджувались норму Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якими передбачено, що при відсутності заяв від податкового органу, будь-які його вимоги вважаються погашеними. Окрім того, наведеним Законом передбачено, що з моменту порушення справи на банкрутство боржнику зупиняється нарахування штрафних санкцій, пені, відсотків, тощо. По-третє, поняття сум ПДВ, які акумулюються на спеціальному рахунку не відповідає поняттю грошове зобов`язання, а тому застосування до позивача штрафу за несвоєчасне перерахування таких сум на спеціальний рахунок, який належить позивачу, не є правомірним. У зв`язку із вищевикладеним просить задовольнити позов.

Представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача 09 липня 2021 року до суду подав відзив вх.№98797, відповідно до якого зазначає, що згідно наданих платником податків ТОВ «Україна» судових ухвал різних інстанцій підприємство в період з 30 вересня 2015 року по 15 липня 2016 року знаходилось в стадії банкрутства. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30 вересня 2015 року порушено провадження по справі №908/4995/15 про банкрутство ТОВ «Україна» (код ЄДРПОУ 03750581). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном. При цьому, до моменту порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Україна» було несвоєчасно сплачено суму з податку на додану вартість на власний спеціальний рахунок платника, відкритий у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в загальній сумі 455473 грн., сплата була здійсненна з 26 серпня 2014 року по 29 вересня 2015 року, що зазначено в акті камеральної перевірки. Вказує, що на несвоєчасно сплачену суму до 30.09.2015 року податкового зобов`язання не розповсюджувалась дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Станом на 30 вересня 2015 року ТОВ «Україна» не мало податкового боргу, тому Мелітопольська ОДПІ не заявляла вимог до банкрута та не виступала стороною по справі. Заборгованість ТОВ «Україна» по перерахуванню сум податку на додану вартість на власний спеціальний рахунок платника, відкритий у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів на 30 вересня 2015 року (дата порушення провадження по справі про банкрутство та введення в дію ораторію на задоволення вимог кредиторів) становила 1873696, 00 грн. Зазначає, що згідно пункту 6 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-ХІІ зі змінами та доповненнями під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. ТОВ «Україна» в період з 30 вересня 2015 року по 29 січня 2016 року сплачено на власний спеціальний рахунок платника, відкритий у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів 1873696, 00 грн. Враховуючи, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.12.2015 року у справі №908/4995/15 затверджено реєстр конкурсних кредиторів, до якого ТОВ «Україна» не внесено заборгованість по перерахуванню сум ПДВ на власний спеціальний рахунок, а також той факт, що платником в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів проведено перерахування цих коштів в загальній сумі 1873969,00 грн. на власний спеціальний рахунок, на зазначені суми не поширювався мораторій, введений ухвалою Господарського суду від 30 вересня 2015 року. Вказує, що податкові (грошові) зобов`язання, визначені ТОВ «Україна» в податковій звітності з податку на додану вартість, наданій як суб`єкт спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства, підлягали перерахуванню на спеціальний рахунок платника в терміни, визначені для перерахування податку на додану вартість до бюджету. У зв`язку з чим, ТОВ «Україна» не дотримано вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, щодо своєчасності сплати узгоджених грошових зобов`язань за період з 26 серпня 2014 року по 29 січня 2016 року.

Представник Головного управління ДПС у Запорізькій області просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Україна» зареєстровано як юридична особа Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області 04.08.1993 із присвоєнням ідентифікаційного коду 03750581. Юридичною адресою Товариства є: 72530, с. Володимирівка Якиміського району Запорізької області, вул. Миру, буд. 71.

Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «Україна» за період з 26 серпня 2014 року по 29 січня 2016 року, результати якої викладені в акті №51/08-21-12-01/03750581 від 12 липня 2017 року.

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203, статті 209 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 12 січня 2011 року, в результаті чого ТОВ «Україна» несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання у розмірі 2329 169,15 грн.

ТОВ «Україна» було подано до ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на акт камеральної перевірки №156 від 31 липня 2017 року, відповідь на які надано ГУ ДФС у Запорізькій області листом №10849/10/08-01-12-11 від 09 серпня 2017 року.

На підставі акту №51/08-21-12-01/03750581 від 12 липня 2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області 11.08.2017 прийнято у відношенні позивача податкові повідомлення-рішення форми «Ш»

- №0001171200, яким позивача за затримку сплати грошового зобов`язання зобов`язано сплатити штраф у розмірі 422686,20 грн.;

- №0001161200, яким позивача за затримку сплати грошового зобов`язання зобов`язано сплатити штраф у розмірі 21573,80 грн..

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд надав вказівки, що судами належним чином не досліджено обставини та момент виникнення грошового зобов`язання, не встановлено визначений законом граничний термін його виконання, дату його фактичного виконання та кількість днів прострочення виконання зобов`язання, а також не надано належну оцінку періоду, з якого було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (надалі ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Порядок подання податкової декларації зазначений у статті 49 ПК України, відповідно до пункту 49.1 якої податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації ( пункт 203.2 статті 203 ПК України).

Згідно з пунктом 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі-сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Так, судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, відповідно до статті 209 ПК України обрав спеціальний режим оподаткування.

У пункті 209.2 статті 209 ПК України визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 12 січня 2011 року прийнято постанову №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» (далі Порядок №11). Цей Порядок визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі-сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

У пункті 2 цього Порядку визначено, що сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування.

Відповідно до пункту 3 Порядку №11, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Податкового Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов`язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Податкового Кодексу перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Також, відповідно до пункту 4 Порядку №11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Виходячи із вищевикладених положень ПК України та Порядку №11, можна дійти висновку, що:

- суми ПДВ, які потрапили на спецрахунок сільгосппідприємства, є коштами, що належать такому сільгосппідприємству;

- такі кошти не сплачуються до державного бюджету України та не підлягають вилученню, як то прямо вказано в п. 4 Порядку №11;

- ці кошти використовуються сільгоспвиробниками в межах цільового призначення, тобто залишаються в його розпорядженні.

Суд розглядаючи справу бере до уваги позиції Верховного Суду у справі 819/2147/13 (постанова від 22 травня 2018 року) та Верховного Суду України у справі 2а/2370/2588/2012 (постанова від 16 лютого 2016 року) де зазначено, що неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб`єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Проте, така пільга не звільняє від виконання інших обов`язків у разі настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов`язує вчинення певних дій, зумовлених цим податком, зокрема й строків сплати узгоджених податкових зобов`язань встановлених статті 126 ПК України. Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов`язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до особи можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо порушення строків перерахування таких на спеціальний рахунок.

Отже, позивач відповідно до чинного законодавства повинен подати декларацію за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а по зобов`язанням визначеним у податковій декларації, здійснити сплату протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Водночас, згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

При цьому, відповідальність за виявлене за результатом перевірки порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов`язання протягом граничних строків передбачена пункту 126.1 статті 126 ПК України, за яким, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом декларації позивачем були подані як до введення мораторію так і після, так як і сплата (з урахуванням порушених строків) здійснювалася як до введення мораторію так і після.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

За правилами пункту 58.1 статті 58 ПК України встановено, що у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абзац 4 пункту 86.7 статті 86 ПК України).

Згідно пункту 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченомустаттею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом розглядаючи справу по суті встановлено:

-Податкова декларація з ПДВ №9081831450 за листопада 2013 року подано 19 грудня 2013 року на суму 40446,0 у якої граничний термін сплати 30 грудня 2013 року. Сплату здійснено 26 серпня 2014 року, прострочено днів 239;

-Податкова декларація з ПДВ №9088073623 за грудень 2013 року подано 19 січня 2014 року на суму 21738,0 у якої граничний термін сплати 30 січня 2014 року. Сплату здійснено 26 серпня 2014 року, прострочено днів 208;

-Податкова декларація з ПДВ №9028617757 за квітень 2014 року подано 30 травня 2014 року на суму 19134,0 у якої граничний термін сплати 30 травня 2014 року. Сплату здійснено 26 серпня 2014 року, прострочено днів 86;

-Податкова декларація з ПДВ №9041611039 за червень 2014 року подано 18 липня 2014 року на суму 50738,0 у якої граничний термін сплати 30 липня 2014 року. Сплату здійснено 26 серпня 2014 року, прострочено днів 27;

-Податкова декларація з ПДВ №9048616748 за липень 2014 року подано 20 серпня 2014 року на суму 172495,0 у якої граничний термін сплати 30 серпня 20214 року. Сплату здійснено 01 вересня 2015 року на суму 7495,0 грн., прострочено днів 366; 09 вересня 2014 року на суму 25000,0 грн., прострочено днів 9; 08 вересня 2014 року на суму 90000,0 грн., прострочено днів 8; 09 вересня 2014 року на суму 50000,00 грн., прострочено днів 8;

-Податкова декларація з ПДВ №9053811143 за серпень 2014 року подано 19 вересня 2014 року на суму 150922,0 грн., у якої граничний термін сплати 30 вересня 2014 року. Сплату здійснено: 30 грудня 2015 року на суму 445713,0 грн. прострочено днів 456; 29 вересня 2015 року на суму 11959,0 грн., прострочено днів 364; 29 вересня 2015 року на суму 89287,0, прострочено днів 346; 29 вересня 2015 року у сумі 25,0 грн., прострочено днів 364; 29 вересня 2015 року 75,0 прострочено днів 364; 01 вересня 2015 року на суму 100,00 грн, прострочено днів 336; 01 вересня 2015 року на суму 49476,0 грн., прострочено днів 336;

-Податкова декларація з ПДВ №9060627165 за вересень 2014 року подано 20 жовтня 2014 року на суму 325985,00 грн., у якої граничний термін сплати 30 жовтня 2015 року. Сплату здійснено:30 грудня 2015 року на суму 303227,2 прострочено днів 426; 30 грудня 2015 року на суму 22757,85 прострочено днів 426.

-Податкова декларація з ПДВ №9067805775 за жовтень 2014 року подано 20 листопада 2014 року на суму 203296,00 грн., у якої граничний термін сплати 30 листопада 2014 року. Сплату здійснено 30 грудня 2015 року, прострочено днів 395;

-Податкова декларація з ПДВ №90741896670 за листопад 2014 року подано 22 грудня 2014 року на суму 202708,0 грн., у якої граничний термін сплати 30 грудня 2014 року. Сплату здійснено: 30 грудня 2014 року на суму 202708,00 прострочено днів 365;

-Податкова декларація з ПДВ №9078646271 за грудень 2014 року подано 20 січня 2015 року на суму 308469,00 грн., у якої граничний термін сплати 30 січня 2015 року. Сплату здійснено 29 січня 2016 року на суму 202700,20 грн. прострочено днів 364; 30 грудня 2015 року на суму 105768,9 грн., прострочено днів 334;

-Податкова декларація з ПДВ №9019812893 за січень 2015 року подано 20 лютого 2015 року на суму 229108,00 грн., у якої граничний термін сплати 30 лютого 2015 року. Сплату здійснено: 29 січня 2016 року на суму 229108,0 прострочено днів 333;

-Податкова декларація з ПДВ №9044751548 за лютий 2015 року подано 20 березня 2015 року на суму 11959,0 грн., у якої граничний термін сплати 30 березня 2015 року. Сплату здійснено 29 січня 2016 року на суму 11959,0 грн. прострочено днів 305;

-Податкова декларація з ПДВ №9152904627 за червень 2015 року подано 20 липня 2015 року на суму 57071,0 грн., у якої граничний термін сплати 30 липня 2015 року. Сплату здійснено: 29 січня 2016 року на суму 57071,00 грн., прострочено днів 183.

Відповідно до матеріалів справи встановлено що 16 жовтня 2015 року на офіційному сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Україна.

Згідно статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) застосованих до дня введення мораторіям.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не засовуються інші фінансові санкції за невиконання чи незалежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, які поширюється мораторій.

Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію тим, що оскільки порушення вчинені ним за податковими деклараціями за період листопад 2013 року - червень 2015 року, то всі зазначені «порушення» орган податкової служби мав заявити у справі про банкрутство №908/4995/15 в період з 16 жовтня 2015 року по 16 листопада 2015 року. При відсутності заяв від органу податкової служби вважає, що будь-які його вимоги є погашеними. А тим більше вимоги не по сплаті податку, а по сплаті грошового зобов`язання з податку, - тобто штрафних (фінансових) санкцій, які погашаються в шосту чергу.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки позивач помилково ототожнює поняття податковий проступок та податковий борг. «Порушення», як визначення неможливо заявляти як кредиторську вимогу, або стягувати його в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки «порушення» в контексті податкового законодавства, не має статусу податкового боргу, або податкового зобов`язання.

Розглядаючи справу, суд виходить з того, що процедура санації позивача закінчена 17 липня 2017 року. Позивача не визнано банкрутом.

Суд не заперечує, того факту що несплата позивачем визначених ним самостійно податкових зобов`язань здійснена до введення мораторію, однак у розглядуваному випадку, податкове зобов`язання контролюючий орган має право визначити, лише після проведення відповідної (у випадку що розглядається камеральної) перевірки.

Відповідно до норм податкового кодексу, саме на контролюючий орган покладено завдання застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату визначених платником податків податкових зобов`язань.

Отже, суд виходить з того, що поки контролюючий орган не провів перевірку та не виніс у строки визначені ПК України податкового повідомлення-рішення не можна вважати що у позивача наявний податковий борг, який необхідно було заявляти як вимогу кредитора.

Тобто, саме при проведенні перевірки, контролюючим органом встановлюється граничний термін виконання сплати самостійно визначених податкових зобов`язань, дату фактичного виконання та кількість днів прострочення виконання зобов`язань.

Причому у розглядуваній справі не йде мова про сплату податкових зобов`язань з ПДВ по податковим деклараціям, а йде мова про штраф визначений податковим органом. Тому, у даному випадку визначення грошового зобов`язання у вигляді застосування штрафу у податкових повідомленнях-рішеннях від 11 серпня 2017 року не може брати часовий початок 16 жовтня 2015 року для заявлення їх у справі про банкрутство.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вказаних обставинах, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувана постанова прийнята правомірно та обґрунтовано з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов не підлягає задоволенню.

В силу статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється. Доказів понесених судових витрат які підлягають стягнення відповідачем до суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Україна (Україна, 72530, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, село Володимирівка, Якимівська ТГ, вул.Миру, будинок 71, код ЄДРПОУ 03750581) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (Україна, 69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр.Соборний, будинок 166, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 43005393) про визнання нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2017 року №0001161200 та №0001171200 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 19 липня 2022 року.

Суддя Д.В. Татаринов