Рішення

від 19.07.2022 по справі 400/13566/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 р. Справа № 400/13566/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Агро», вул. Чехова, 3, м. Нова Одеса, Миколаївська область, 56600, до відповідачів:1. Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, 2. Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область), вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, про:визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.21 № 306230,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Агро» (далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті та Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (далі відповідач, відповідачі) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) № 306230 від 23.09.2021 року.

Свій позов обґрунтовує наступним.

Позивач зазначає, що перевозився сипучий вантаж, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості за відсутності відповідної методики зважування з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.

Позивач звертає увагу, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08 (даті Методика).

Вказана Методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає оскаржувану Постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 31.01.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем не надано відзиву на адміністративний позов, хоча останній був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

30.08.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на а/д Н-11 «Дніпро - Миколаїв» 265км + 570м, було проведено ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGS 18.440, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SHMITZ державний номер НОМЕР_2 . За результатами здійснення габаритно-вагового контролю було виявлено надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких міститься в ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення вагових норм на строєну вісь від 5% до 10% включно, чим порушено ч. 1 абз. 14 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В подальшому за результатами перевірки було винесено постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу № 306230 від 23.09.2021 року.

Судом також встановлено, що за результатами вагового контролю посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.08.2021р №0080403, якою встановлено:

- повна маса транспортного засобу 41,0 тон.

Згідно ТТН № 030918 від 30.08.2021 року «Автомобільним перевізником» визначено ТОВ «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ», найменування вантажу «пшениця 2 клас».

Позивач зазначає, що відповідачем було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0061562 від 30.08.2021 року, адже у матеріалах справи вказаний акт відсутній, тому суд не може встановити факт складання цього акту та проаналізувати його зміст.

У матеріалах справи також наявний розрахунок плати за проїзд великовагових та /або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30.08.2021 року на суму 60,60 євро, який виставлено позивачу.

За результатами розгляду справи Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (Миколаївська область) винесено: постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306230 від 23.09.2021 року, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 8500,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачене абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу Ман держ.номер НОМЕР_1 (акт № 295735).

Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до абз. 4. п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 422 «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (зі змінами) затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення № 103).

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до абз. 1 п. 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті»; утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область).

Стаття 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України; державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі); рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567), рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 18 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі Порядок № 879) за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Згідно з п. 20, 21 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

На підставі п. 25 - 27 Порядку № 1567 передбачено: що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час та місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи зазначене висновується, що відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Перевіряючи правомірність дій та рішень посадових осіб Укртрансбезпеки, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

До того ж, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Дослідженням ТТН № 030918 від 30.08.2021 року встановлено, що «Автомобільним перевізником» визначено ТОВ «МИКОЛАЇВВТОРМЕТ», найменування вантажу «пшениця 2 клас», що в аспекті вищевикладених норм при відсутності відзиву відповідача підтверджує, відсутність у позивача статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.

Щодо необхідності оформлення дозволу при перевезенні подільного вантажу та відповідальності за його відсутністю:

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1 306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку № 879).

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі Правила дорожнього руху) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови є матеріали здійснених посадовими особами Управління Укртрансбезпеки заходів державного контролю, на а/д Н-11 «Дніпро - Миколаїв» 265км + 570м, було проведено ваговий контроль транспортного засобу марки MAN TGS 18.440, державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом SHMITZ державний номер НОМЕР_2 .

В ході зважування встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.02.2022 року у справі № 400/5308/21.

Наведене свідчить про те, що головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Так, суд зазначає, що в даному випадку, позивач перевозив вантаж «пшениця», який є подільним вантажем, а отже з урахуванням вищевикладених норм права перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вказаної норми абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за відсутність такого дозволу.

Отже перевезення вантажу «пшениця» з перевищенням вказаного нормативу забороняється, а видача дозволу на перевезення вантажу, який є подільним, чинним законодавством не передбачена, тому порушення позивачем приписів ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт як підстава для притягнення до відповідальності у вигляді штрафу відповідно до частини чотирнадцятої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутня, що обумовлює протиправність оскарженої постанови.

При цьому, суд зазначає, що до позивача має бути застосована відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, що власне і було зроблено відповідачем.

Висновки суду щодо неможливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу, який перевищує габаритно-вагові норми та відсутності підстав для відповідальності перевізника за неотримання такого дозволу відповідають позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 29.01.2020 року у справі № 814/1460/16.

При цьому, суд враховує, що з 01.10.2021 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», яким внесено зміни до абз. 14 16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та який саме з цієї дати передбачає відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників та застосування адміністративно-господарських штрафів за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні, як неподільного вантажу без відповідного дозволу, так і подільного вантажу, що підтверджує вищевказані висновки суду.

Також, суд бере до уваги вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно з якою, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а також ч. 4 ст. 159 КАС України: неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. В аспекті зазначених норм, із аналізу наявних у справі матеріалів, враховуючи неподання відповідачем до суду відзиву без поважних причин, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, висновується, що правомірність оскаржуваного рішення не доведено.

За таких умов, суд вважає, що відсутня потреба у з`ясуванні обґрунтованості інших доводів позивача, оскільки, на підставі встановлених обставин справи та викладених правових норм, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак оскаржувану постанову слід визнати протиправною та скасувати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Агро» (вул. Чехова, 3, м. Нова Одеса, Миколаївська область, 56600, код ЄДРПОУ 32200618) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) та Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область) (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Миколаївська область про застосування адміністративно-господарського штрафу № 306230 від 23.09.2021 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Агро» (вул. Чехова, 3, м. Нова Одеса, Миколаївська область, 56600, код ЄДРПОУ 32200618) судові витрати у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.07.2022 року.

Суддя О.В. Малих