Постанова

від 23.06.2010 по справі 2-а-1219/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 року                                                                        справа № 2-а-1219/10/1070

      Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко  Н. Д.,  при секретарі судового засідання Філімонові К.О., за участю представників сторін:  

 від позивача:         Лузанчук Н.Г. (за довіреністю),        

 від відповідача:     не з’явився,    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу    

за позовом  

Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»

про

стягнення податкового боргу,-

                                                                  ВСТАНОВИВ:

             Рокитнянська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (надалі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр» (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 186125, 62 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства та податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

  Податкові  органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2010 уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік у розмірі 1632,66 грн.,  яка виникла на  підставі самостійно визначених відповідачем розрахунків, та заборгованість по сплаті пені, нарахованої позивачем відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000082200 від 26.05.2009 у розмірі 85125, 21 грн. Загалом   –  86 822, 63 грн.

Відповідач заперечень проти позову не надав, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надсилав, двічі у судові засідання не з’являвся.      

Ухвали суду та повістки надсилались відповідачеві за адресою, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, кв.69.

Однак, до суду поверталися конверти, направлені на адресу відповідача, з довідками поштового відділення – «не розшуканий» та «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до норм частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

З огляду на зазначене ,  суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у ній доказів.

             Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач як юридична особа зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 23.04.2004, про що зроблено запис в журналі обліку реєстраційних справ за № 1 334 105 0001 001682, та перебуває на податковому обліку як платник податків з 23.04.2004 за № 478.

Згідно розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2009 рік (вх. № 1189 від 27.02.2009), поданого відповідачем позивачеві, сума податку, що підлягає сплаті щоквартально відповідачем складає 1303,75 грн.

 Однак в порушення норм Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» позивач не сплатив самостійно визначене податкове зобов‘язання у повному обсязі та у встановлений законодавством термін.

 Як вбачається з Розрахунку податкового боргу № 224/10/10-001 від 28.07.2009 (а.с.7),  за відповідачем (з урахуванням часткової сплати та нарахованої пені) рахується податковий борг по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів  у розмірі  1697,42 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (надалі – Закон України № 2181).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

          Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

          Суму податкового зобов’язання, яка зазначена у поданій до контролюючого органу платником податку податковій декларації, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 2181).

           Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до тверджень позивача сума податкового зобов’язання у розмірі 1697,42 грн.  на день подання адміністративного позову відповідачем самостійно не сплачена, а відтак набула статусу податкового боргу.

Згідно із підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивач, керуючись пунктом 6.2 статті 6 Закону України № 2181, надіслав відповідачеві першу податкову вимогу форми «Ю1» від 03.02.2009 № 1/10 на суму податкового боргу у розмірі 935,80 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» від 30.03.2009  № 2/73 на суму податкового боргу у розмірі  101 542,40 грн., які були отримані уповноваженою особою відповідача, відповідно, 30.03.2009 та 03.05.2009 (а.с. 48).

           За поясненнями позивача ,  в адміністративному чи судовому порядку вказані податкові вимоги відповідачем не оскаржувалиcя. Вони не скасовані у спосіб та відповідно до процедури, що регламентована статтями 5 та 6 Закону України № 2181.                

Поряд з цим, у період з 15.05.2009 по 21.05.2009 Рокитнянською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання валютного законодавства, термінів розрахунків по контракту №21 від 21.09.2007 за період з 01.12.2008 по 15.05.2009.

За результатами  проведеної перевірки складено акт   № 14/230-32925860 від 26.05.2009 (надалі - Акт перевірки) у якому зафіксовані порушення відповідачем статі 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (надалі – Закон України № 185/94) яке полягало у тому, що відповідачем були порушені строки поставки товарів (абразивних кругів) відповідно до контракту від 21.09.2007 № 21 укладеного з SANGHAI NEWTOP MACHINERY CO.LTD на суму 500000,00 дол. США. Як вбачається із даних акту перевірки, за умовами зовнішньоекономічного контракту, строком поставки товару визначено 28.07.2008. Проте, станом на 15.05.2009 товар від SANGHAI NEWTOP MACHINERY CO.LTD.  у повному обсязі на митну територію України не надійшов.

 Відповідно до частини першої статті 2 Закону України №185/94 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.  

Водночас, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки  ( вартості недопоставленого товару) (частина перша статті 4 Закону України №185/94).

На підставі Акта перевірки відповідачеві, враховуючи приписи статті 4 Закону України № 185/94,  нарахована пеня у розмірі 85125,21 грн., про що прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000082200 від 26.05.2009, яке було отримане уповноваженою особою відповідача 27.05.2009 (а.с.28).

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.  

Пеня за порушення встановлених статтями 1 та 2 Закону України № 185/94 термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції.

Згідно із статтею 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до статті 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

За таких обставин ,  звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати у добровільному порядку є правомірним.

Суду не надано доказів оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку вищезгаданого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій як і не спростовано правильність здійснення позивачем розрахунку наявної у відповідача заборгованості.

Таким чином, судом встановлено наявність у відповідача заборгованості зі сплати  податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2009 рік у розмірі 1 697,42 грн.  і пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 85125, 21 грн. Загалом – 86822, 63 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства  України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не надано.

Приписами статті 67 Конституції України встановлено обов’язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та з огляду на те, що заборгованість  у  розмірі 86822,63  грн. відповідачем у самостійному порядку не погашена, її існування підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

  Керуючись статями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -          

                                                            ПОСТАНОВИВ:

             Адміністративний позов задовольнити повністю.

 Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр» (ідентифікаційний код 32925860, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, кв.69) до бюджету заборгованість у  розмірі 86 822 (вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн.  63 коп.

                 Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим  Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

               Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                 Суддя                                                                                                           Н. Д. Панченко

постанову виготовлено в повному обсязі та підписано 23.06.2010