Постанова

від 21.12.2009 по справі 2-а-7423/09/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

4

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2009 року справа № 2-а- 7423 /09/1070

Київський окружний адміністратив ний суд у складі головуючо го - судді Панчен ко Н. Д. , при секретарі судового засідання Горбач А.М.,

за учас тю представників сторін

від позивача : Лішкевич Н.А. (довіреність № 03-1128 від 17.11.2009 р.)

від відповідача : не з' явився

розглянувши у відкр итому судовому засіданні адміністративну справу

за поз овом Київського обласного відділення Фонду соціаль ного захисту інвалідів до Тетіївського районного спо ртивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про стягнення адміністративно -господарських санкцій і пені , - ВСТАНОВИВ:

Київське обласне відділення Фонду соціального за хисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до Ки ївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тетіївського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (надалі - в ідп овідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8527, 28 грн. і пені у розмірі 44, 33 грн.

Позовні вимог и обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення положень статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , не виконано нормативу по створенню робочих місць для забезпечення прац евлаштування інвалідів, що підтверджується звітом про зайнятість та пр ацевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою № 10 - ПІ, який поданий відпов ідачем до Київського обласного відділення Фонду соціально го захи сту інвалідів (вх. № 1294 від 06.02.2009 р .). За невиконання нор мативу щодо створення робочих місць для працевлаштуванн я інвалідів до відповідача були застосовані штр афні санкції т а нарахована пеня за порушення термінів сплати адміні стративно-господарських санкцій. Оскільки, відповідачем в самості йному порядку грошові кошти в розмірі 8571, 61 грн. не сплачені, позив ач просив суд стягнути вказану суму у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пр осив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі. Просив с уд у задоволені позову відмовити з огляду на те, що вжив всіх пе редбачених законода в ством заходів по забезпеченню прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу. Так, відповідачем відповідно до приписів чинного законодавства України ств орено робочі місця для працевлаштування інвалідів, у встановл еній законодавством формі подавалась до позивача та Тетіївського районного центру зайнятості відповідна звітність про наявність вакансії . Крім цього, відповідач самостійно здійснював по шук інвалідів для працевлаштування через засоби масової інформац ії. Підтвердженням даної обставини є довідка № 132 від 01.12.2009 р. , яка видана цехом телекомунікаційних послуг №13 Київської обласної філії ВАТ « Укртелеком » . Проте, жодний інва лід для працевлаштування до відповідача не звертався, не направлялись т акі особи також і державними органами. Тому, відповідач вважає вимоги по зивача безпідставними та необґрунтованими, у зв' язку з чим просив суд у позові відмовити.

У судове засідання 21.12.2009 р. представник відповідача не з' явився. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника відповідач а про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши подані до кументи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з' ясувавши фактичні обставини на яких ґрунту ється позов, об' єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійш ов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав .

Сп ірні правовідносини регулюються З аконом України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (надалі - Закон України № 875-XII) .

Відповідно до приписів с татт і 17 Закон у України № 875-XII , з метою реалізації творчих і ви робничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в уст ановах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудов ою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інваліді в на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціальн их р обоч их місц ь для працевлаштування інвалідів .

З абезпечення прав інвалідів на працевлаштування т а оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, зді йснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (стаття 18 Закону України № 875-XII ).

При цьому, працевлаштування інвалідів , з гідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону України № 875-XII здійснюється підприємства ми , установ ами , ор ганізаці ями , у тому числі підприєм ства ми , організаці ями громадськи х організацій інвал ідів, фізичними особ ами , які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих м ісць виходячи з вимог статті 18 цього Закону .

Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів , відповідно до встановленого Законом Укра їни № 875-XII нормативу р обочих місць покладається як на роботодавців так і на д ержавну службу зайнятості.

Крім цього, відповідно до положень статті 18 Закону У країни № 875-XII підприємства, установи, організації та фізичні особи, які вик ористовують найману працю, зобов' язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлашт ування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урах уванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соці ально-економічні гарантії, які передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятост і інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів

у порядку, встановлен ому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним зак онодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інваліді в та інформування про наявність таких вільних робочи х місць відповідн і орган и вл ади.

Ві дповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, у станов, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських о рганізацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у становлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних пра цівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількост і одного робочого місця.

При цьому, згідно з приписами статті 20 Закону Україн и № 875-XII , п ідприємства, установи, орган ізації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньоо блікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормат ивом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-госп одарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної зар обітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у том у числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, ф ізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, при значене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним. Для підприємств, установ, орга нізацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністрат ивно-господарських санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, орган ізації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

В ідповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-XII , в иконанням нормативу робочих місць вважається прац евлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підпр иємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною ос обою, яка використовує найману працю, інвалідів, для я ких це місце роботи є основним.

Як вбачається з наявн ого в матеріалах справи Звіту про зайнятість і пр ацевла штування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ) , середньо облікова кількість штатн их працівників облікового складу у відповідача складає 11 осіб . У зв' язку з ц им, від повідно до частини першої статт і 19 Закону України № 875-XII, для відповіда ча н орматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особу . Оскільки, вк азане робоче місце є незайнятим, позивачем зроблено висновок про поруше ння відповідачем положень Закону України № 875-XII.

Позивач, посилаючись на по рушення відповідачем положень Закон у України №875-XII, не надав суду доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі м ісця для працевлаштування інвалідів, або ж докази того, що ним було відмо влено у працевлаштуванні інваліда за його зверненням чи за направленням відповідними органами державної служби зайнятості .

Як встановлено судом та не заперечувалось предста вником позивача, відповідач звітував до Тетіївського районного центру зайнятості про наявність вакансій, у тому числі й робочих місць для працевлаштування інвалідів. Вказана обставина підтверджена наявними в матеріа лах справи копіями звітів про наявність вакансій (форма № 3-ПН) та довідкою Тетіївського районного центру зайнятості № 675/02/01-09 від 17.07.2009 р. (а.с.27) .

Крім цього, у період з січня по квітень місяці 2008 року відповідач інформув ав про наявність вакансій для інвалідів через засоби масової інформації. Підтвердженням даної об ставини є довідка № 132 від 01.12.2009 р., яка видана цехом телекомунікаційних послу г №13 Київської обласної філії ВАТ «Укртелеком».

П равовий ана ліз положень Закону України № 875-XII дає підстави вважати , що обов' язок пі дприємства виділяти та створювати робочі місця дл я працевлаштування інвалідів , здій снити їх працевлаштування не супро воджується його обов' язком самостійно здійснювати пошук інвалідів .

Відповідно до положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Згідно з приписам и частини першої ст атті 69 цього Кодексу доказами в адміністративному судоч инстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявніс ть або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для прав ильного вирішення справи .

Судом встановлено, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів, на правлених на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплач увану роботу, а отже, в діях відповідача відсутня в ина у непрацевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце, наявність якої є обов'язковою ум овою для застосування до відпов ідача штрафних санкцій, передбачених положеннями статті 20 Закону Україн и № 875-XII .

Оскільки, позивачем не доведен о невиконання або неналежн ого виконання відповідачем приписів Закону України № 875-XII, а ві дтак наявності вини , суд дійшов висновку, що позов ні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських с анкцій та пені за порушення термінів сплати цих санкцій в розмірі 8571, 61 грн. є необґрунтованими та неправомірними, а отже такими, що не підлягають за доволенню .

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адмін істративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на кори сть сторони, яка не є суб' єктом владних повноважень, суд присуджує всі з дійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною б ув орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа ).

Доказів понесення витрат відповідачем, пов' язаних з розглядом спр ави, суду не надано, а отже судові ви трати розподілу не підлягають.

Керуючись статями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОС ТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позов у Київського обласного від ділення Фонду соціального захисту інвалідів до Тетіївського районного спортивно-технічного клубу то вариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 05408504) про стягнення адміністративно-г оспода рських санкцій у розмірі 8527 (віс ім тисяч п' ятсот двісті сім) грн. 28 коп. та пені у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 33 коп. - відмовити в повному обс язі.

Постанова відповідн о до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України на бирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляцій не оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подан о. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скар га не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає закон ної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарг и судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після зак інчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, вс тановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства Україн и, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарж ення з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Ап еляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апе ляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для пода ння заяви про апеляційне оскарження

Суддя Н. Д. Па нченко

постанова виготовлена в повном у обсязі та підписана 22.12 . 2009 р.