Постанова

від 07.07.2010 по справі 2-а-1968/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-1968/10/1070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Старової Н.Е.,

при секретарі Пшик Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом

Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

до

третя особа

Селянського (фермерського) господарства «С.І. Микитюк»

Управління Державного казначейства України у Сквирському районі Київської області

про

стягнення боргу за фінансовою допомогою

В С Т А Н О В И В:

Сквирська МДПІ (далі – позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства «С.І. Микитюк» (далі – відповідача) заборгованість за фінансовою допомогою в сумі 9 098,36 грн.

Предметом спору є стягнення із відповідача, заборгованості за фінансовою допомогою, наданої відповідно до постанови КМ України № 1003 від 11.09.1997р. «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років».

До суду з письмовим клопотанням звернувся представник Головного управління державного казначейства України у Київській області, яким повідомив про втрату Управлінням державного казначейства України у Сквирському районі Київської області   статусу юридичної особи  у зв’язку з реорганізацією, у зв’язку з чим просив провести заміну третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в даній справі на Головне управління державного казначейства України у Київській області замінити.

Дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що дане клопотання є обґрунтованим та задовольнив.

Представники позивача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача звернулись до суду з письмовими клопотаннями, якими підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити та розглянути справу за їх відсутності.

Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач, належно повідомлений про час та дату розгляду справи, у судове засідання не з’явився, із клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

Всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За відповідачем рахується заборгованість за бюджетними позичками в сумі          9 098,36 грн., зокрема основний борг в сумі 1 461,41 грн. та пеня в сумі 7 636,95 грн.

Управлінням Державного казначейства у Сквирському районі фінансова допомога надавалась відповідачу для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років на умовах повернення наданих коштів до 1 жовтня 1998 року.

Факт виконання УДК у Сквирському район своїх зобов’язань підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 165 від 13.11.1997р. на суму 2000 грн.

Відповідно до договору укладеного між УДК у Сквирському районі та відповідачем, останній зобов’язувався забезпечити повне повернення фінансової допомоги не пізніше            1 жовтня 1998 року. Судом встановлено, що свої зобов’язання по повернення сум фінансової допомоги відповідач виконав лише частково, сплативши 538,59 грн.

За несвоєчасну сплату боргу, УДК у Сквирському районі нараховано пеню у 2009р. в сумі 7 636,95 грн.

06.10.2009р.  УДК у Сквирському районі було направлено на адресу Сквирської МДПІ подання № 403 про стягнення коштів до Державного бюджету України.

Підставою звернення органів Державного казначейства із зазначеними поданнями до органів Державної податкової служби є вимоги п. 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, згідно якого У разі невиконання юридичними  особами  своїх  зобов'язань щодо  погашення  та  обслуговування  наданих  на умовах повернення кредитів, залучених державою або під  державні  гарантії,  інших гарантованих  державою  зобов'язань,  та  стягнення заборгованості перед  Державним  бюджетом  України  з  наданих  підприємствам і організаціям  позичок із державного бюджету,  позичок,  наданих за рахунок коштів,  залучених державою  або  під  державні  гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм  стягнення  цієї заборгованості у порядку,  передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і  неподаткових платежів,  включаючи  погашення  такої  заборгованості  за рахунок майна боржників.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік», органами стягнення  заборгованості  юридичних  осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній  основі, визнано органи Державної податкової служби України.

Право органів Державної податкової служби України на звернення до суду з позовами про стягнення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами також передбачено п. 11 ст. 10 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні».

П. 30 ст. 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що право стягнення до бюджету податків, зборів та інших надходжень надано органам Державної податкової служби.

У зв’язку з тим, що відповідач в судове засідання не з’явився, ніяких пояснень та заперечень щодо предмету позову не надав, суд, при визначенні суми його боргу виходить із наявних у справі доказів та пояснень представника позивача.

Суд вважає, оскільки у справі відсутні належні дані щодо рентабельності відповідача та своєчасного звернення Управління Державного казначейства у Сквирському районі про стягнення з підприємства суми боргу, вина відповідача у несвоєчасному поверненні боргу не забезпечена доказами, тому у стягненні штрафних санкцій слід відмовити.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими у частині стягнення суми боргу за  фінансовою допомогою в розмірі 1 461,41 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, який в силу пункту 15 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163,167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути на користь державного бюджету із Селянського (фермерського) господарства «С.І. Микитюк»  (ідентифікаційний код 13725839) бюджетну заборгованість за фінансовою допомогою в сумі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 41 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя