Постанова

від 08.10.2007 по справі 12/374пд-ад(10/1пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/374пд-ад(10/1пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.10.07                                                                                 Справа № 12/374пд-ад(10/1пд).

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лугімпекс", м.Луганськ

      2.  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінторг", м.Луганськ

про визнання зобов"язання недійсним

Представники сторін:

від позивача, Врембяк А.Ч. - гол. держ. податк. інсп.,

представник Буркова О.М.- гол. держ. податк. інсп.,

довіреність №39590/10 від 27.12.06;

від 1-го відповідача -  не прибув ;

від 2-го відповідача -  не прибув

Суть спору: заявлено вимогу про визнання зобов"язання за договором № 13/18-06 від 18.06.2003р. між ТОВ "Укрінторг" та ТОВ "Компанія "Лугімпекс" на проведення операції купівлі-продажу на загальну суму 13930822 грн. 80 коп. недійсним на підставі ч.1 ст. 207 ГК України та стягнення в доход держави з ТОВ "Укрінторг" 11671822 грн. 80 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Згідно договору купівлі-продажу № 13-18/06 від 18.06.2003. між ТОВ “Компанія “Лугімпекс”(І-й відповідач)  і  ТОВ „Укрінторг" (ІІ-й відповідач),  і  спеціфікації до нього (а.с.  19-23)   ІІ-ий відповідач  зобов'язався  поставити,  а  І –ий  відповідач  прийняти і оплатити  ноутбуки  Toshiba  Portege  2000  в кількості 1710 одиниць на суму 11 609 019,00 грн., ПДВ 2 321 803,80 грн., а всього з ПДВ 13 930 822,80 грн.  Від  імені  І-ого і ІІ-ого  відповідачів   договір підписали  відповідно  директори Шкуматов  О.А.  і  П'янков  А.В.  

Передача товару - ноутбуків від ТОВ „Укрінторг" до ТОВ „Компанія „Лугімпекс"   оформлена  таким  чином:

-     актом прийому-передачі від 18.06.2003. до договору № 13-18/06 від 18.06.2003. (а.с. 24) ,

-     накладною № РН-0000002 від 18.06.2003. на  суму  13 930 822,80 грн. (а.с.  25),

-     податковою накладною № 2 від 18.06.2003. на  суму  13 930 822,80 грн.,   складеною ТОВ „Укрінторг"  (а.с.  26).

          Придбавши товар - портативні ноутбуки, ТОВ „Компанія „Лугімпекс":

включило до складу валових витрат витрати на придбання ноутбуків в сумі 11609019,00 грн. (рядок 04.1 декларації з податку на прибуток за півріччя 2003 р.),

включило до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної сумі 2321803,80 грн. (рядок 10.1 декларації з ПДВ за червень 2003р.).

В рахунок оплати за придбаний товар ТОВ „Компанія „Лугімпекс" передало ТОВ „Укрінторг" за актом прийому-передачі від 18.06.2003 р. прості векселі на суму 2 259 000,00 грн.  (а.с.  36),  а 06.08.2003 р. платіжними дорученнями  №  №  1, 2, 3 від 06.08.2003 р. перерахувало ТОВ „Укрінторг" грошові кошти в сумі 11 671 822,80 грн. в т.ч. ПДВ 1945303,80 грн.  

У подальшому згідно договору купівлі-продажу № 01-07-Т від 04.08.2003. ТОВ „Компания „Лугімпекс" продало товариству з обмеженою відповідальністю „Запоріжукреліта", м. Запоріжжя, ці ж ноутбуки в кількості 1710 одиниць на суму 11 698110,00 грн., ПДВ 2 339 622,00 грн., а всього разом з ПДВ 14 037 733,00 грн.

Передача товару - ноутбуків від ТОВ „Компанія „Лугімпекс" до ТОВ „Запоріжукреліта" оформлена :    актом прийому-передачі від 04.08.2003 р. до договору № 01-07-Т від 04.08.2003.,    витратною накладною № РН-0000001 від 04.08.2003.,    податковою   накладною   №   1   від   04.08.2003.,   складеною   ТОВ   „Компанія „Лугімпекс".

Продавши товар - портативні ноутбуки, ТОВ „Компанія „Лугімпекс",   нарахувало податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 2 339 622,00 грн. (рядок 9 розділ 1 декларації з ПДВ за вересень 2003 р.),   включило до складу валових доходів 11 698 110,00   грн. (рядок 1.1 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2003 р.)   

Додатковою угодою до договору купівлі-продажу продажу № 01-07-Т від 04.08.2003 р. сторони провели взаємний обмін товарами без грошової оплати, згідно якого ТОВ „Запоріжукреліта" передало ТОВ „Компанія „Лугімпекс" 3 ощадних сертифікати на суму 11695 100,00 грн., ПДВ 2 339 000,00 грн., а всього 14 034 000,00 грн., та перерахувало грошові кошти в сумі 3733,00 грн.

Отримавши сертифікати ТОВ „Компанія „Лугімпекс",  включило до складу валових витрат витрати по придбанню ощадних сертифікатів в сумі 11695000,00 грн. (ряд. 04.1 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2003 р.),   включило до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної в сумі 2339000,00 грн. (ряд. 10.1 розділ II декларації з ПДВ за вересень 2003 р.).

Товар - портативні ноутбуки, знаходився на відповідальному зберіганні за адресою: м. Стаханов, пр-т 50 років Жовтня, 15/1, відповідно до договору відповідального зберігання № 06-3/с від 18.06.2003 р., що був укладений між 1-м відповідачем, ТОВ „Компанія „Лугімпекс", та малим приватним підприємством „Женьшень", код 21810699, м. Стаханов Луганської області.  Передача товару на відповідальне зберігання оформлена  актом прийому-передачі від 18.06.2003. На підставі акту виконаних робот від 30.09.2003 р. до договору № 06-3/с від 18.06.2003. І-м відповідачем була проведена оплата за послуги за зберігання товару.  

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на  таке:

При укладенні  спірної угоди  обидві  сторони  мали  намір  на  укладення угоди,  що завідомо  суперечить інтересам  держави  і  суспільства,  ціллю укладення  спірної угоди було збільшення  податкового кредиту  з податку на додану вартість,  тобто кінцевою  ціллю  було приховування від оподаткування.    Одним з доводів позивача в обґрунтування недійсності угоди є відсутність товару по договору – ноутбуків  “Toshiba Portege 2000”.  При укладанні угоди були порушені ст. 224 та ст. 225 ЦК України (у редакції, що діяла на момент укладання угоди), в яких вказано, що за договором купівлі -продажу продавець зобов'язаний  передати майно  у власність покупцю,  а  покупець  зобов'язаний прийняти майно та сплатити за нього визначені грошові кошти; право продажу майна належить власнику.  Реалізація  ноутбуків  здійснювалась  без  наявності сертифікату відповідності.  

На обгрунтування  своїх доводів  позивач  посилається на такі докази:        

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2004 р. по справі № 6/1 пд визнано недійсним   зобов'язання за договором купівлі-продажу 32/4-10 від 18.06.2003. ЗАТ „Мінерал-Пром" та ТОВ „Укрінторг".  Рішенням суду встановлено,  що угода була безтоварною,  а  ціллю  її  укладення  - приховування від оподаткування.    

Згідно статті 17 Декрету КМУ від  10.05.1993 р. № 46-93  “Про стандартизацію і  сертифікацію" реалізація продукції,  що  підлягає обов'язковій сертифікації, здійснюється  виключно при наявності сертифікату відповідності.  ТОВ  „Укрінторг" надана копія сертифіката  відповідності  № UA1.033.067097-02,  виданого Одеським  державним центром стандартизації,   метрології  і сертифікації  23.10.2002.  ТОВ “ЮДіСі” (м. Київ)  Згідно додатку № 3 до сертифікату  відповідності  № UA1.033.067097-02,  зазначений сертифікат був виданий  на партію комп'ютерів  портативних марки  Toshiba,  з яких  модель   “Toshiba Portege 2000”  складає  50 штук.

Відповідно листа  ТОВ  “Комп'ютертрейд”,  від якого   ТОВ “ЮДіСі”отримало  ці товари,  дана партія  комп'ютерів   була  ввезена на митну територію України за  ВМД  № 10000/2/001033 від 19.02.2002. через Київську регіональну митницю.  Листом  № 25/8-16625 від 17.02.2003.   Київська регіональна митниця  повідомила, що митне оформлення  за  ВМД  № 10000/2/001033 від 19.02.2002.   ноутбуків  марки  Toshiba не проводилось,  за цією ВМД проведено оформлення іншого товару  на адресу іншої фірми.  

Згідно пояснень  засновника  ПП  „Светал"  Каменькова О.В. підприємство не здійснювало  транспортні послуги  з перевезення ноутбуків.  

Згідно відповіді  УДАІ УМВС України в Луганській  області  від 02.12.2003.  № 11/8-5147 автомобіль  з державним номером  701-88 АТ за даними УДАІ  не значиться.

ТОВ „Укрінторг" частково погасило  веселі шляхом перерахування грошових коштів  на поточний рахунок  приватного  підприємства „Юта", м. Київ.  Згідно пояснень  громадянки Кривенко  Ю.Л.  вона зареєструвала  ПП   „Юта"  за винагороду без наміру заняття  підприємницькою діяльністю .

Відповідачі жодного разу явку в судове засідання своїх представників не забезпечили; про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені у передбачений КАС України спосіб.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позивача, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  обгрунтовані, але підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Необхідними умовами визнання угоди недійсною згідно зі ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України,  є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах з питань оподаткування.

Як вказано в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78р. № З, зі змінами внесеними Постановами від 25.12.92р. № 13 та від 25.05.98р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 ЦК УРСР, яка містить аналогічну ст. 207 ГК України норму, судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою завідомо  суперечною   інтересам  держави   і   суспільства,   тобто  які   порушують   основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

Згідно п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 ЦК України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів. Згідно цього пункту доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами, відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до податкових органів, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Судом, в порядку ст.79 КАС України досліджені наступні письмові докази: лист Київської регіональної митниці від 17.12.2003р. про спростування факту митного оформлення в режимі імпорту вантажу-ноутбуків марки “Toshiba Portege 2000”  за вантажною митною декларацією № 10000/2/001033 від 19.02.2002р., на яку було зроблено посилання в заяві до Одеського державного центру стандартизації про видачу сертифікату відповідності; додаток №3 до сертифікату відповідності від 23.10.2002р., виданий Одеським державним центром  стандартизації, метрології та сертифікації на партію комп"ютерів  портативних, серед яких модель “Toshiba Portege 2000”  складає лише 50 комп"ютерів; письмові пояснення громадянина Каменькова О.В., директора ПП "Свєтал", надані СВ ПМ СДПІ по роботі з великими платниками податків м.Луганську про відсутність господарських операцій з переведення вантажів між ПП "Свєтал" і ТОВ "Компанія "Луганськпекс", ТОВ "Запоріжукреліта" та ТОВ "Укрінторг"; лист УДАІ УМВС України в Луганській області від 02.12.2003р. про відсутність державної реєстрації автомобіля з державним номером 701-88 АТ, зазначеного у ТТН на переведення вантажу за замовленням вищезазначених підприємств; заперечення МПП "Женшень" факту  надання ТОВ "Укрінторг" послуг із зберігання комп"ютерів та укладення будь-яких договорів з цим підприємством.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2004р. по справі № 6/1 пд за позовом Ленінської МДПІ у м.Луганську до ТОВ "Мінерал-Пром", ТОВ "Укрінторг" про визнання угоди недійсною встановлений факт відсутності придбання ТОВ "Укрінторг" 1710 ноутбуків у ТОВ "Мінерал-Пром" за договором № 32/4-10 від 18.06.2003р., які в подальшому були вказані, як предмет договору по оспорюваній угоді.

Предметом з"ясування в судовому процесі при розгляді справи №6/1пд були ті ж самі обставини, а предметом оцінки –ті ж самі докази, що і у даній справі.

Відповідно до положення частини 1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінивши всі вищеперелічені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що  оспорювана угода була безтоварною, а сторони при її укладенні діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і  суспільства –штучне збільшення ТОВ "Компанія"Лугімпекс" податкового кредиту з  податку на додану вартість в результаті чого відповідно зменшуються податкові зобов"язання.

У зв"язку з вищевикладеним, суд визнає недійсною оспорювану угоду, як таку, що вчинену з метою, завідомо  суперечною інтересам держави за наявністю умислу у обох сторін за угодою.

У решті позову суд відмовляє з наступних підстав.

Оскільки санкції, передбачені частиною 1 ст.208  Господарського Кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином у суду відсутні правові підстави для стягнення в бюджет з ТОВ "Укрінторг" коштів в сумі 11671822,80 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 160,163,167,186,254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

       1. Позов задовольнити частково.

       2. Визнати зобов"язання за договором № 13/18-06 від 18.06.2003р. між ТОВ "Укрінторг" та ТОВ "Компанія "Лугімпекс" на проведення операції купівлі-продажу на загальну суму 13930822 грн. 80 коп. недійсним на підставі ч.1 ст. 207 ГК України.

       3. У задоволенні решти позову відмовити.

     Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

         Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

        Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається  особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

        Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі  відповідно до статті 160 цього Кодексу - з  дня складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

       Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

      Повний текст постанови виготовлений 12.10.2007 р.

Суддя                                                                     О.С. Палей

Помічник судді                                                      Є.С.Сєрджан