Постанова

від 13.07.2022 по справі 911/1650/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2022 р. Справа№ 911/1650/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Приходько І.А.

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна", м. Київ

на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 (повний текст складено 08.11.2021)

у справі № 911/1650/21 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Вишгородської міської ради, м. Вишгород, Київська обл.

до Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна", м. Київ

про стягнення 463 464,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2021 року Вишгородська міська рада (далі - Міська рада, позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "Антикор" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт" Україна" (далі - ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав у сумі 463 464,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не оформивши право користування земельною ділянкою комунальної власності, на якій розташоване належне йому майно, як фактичний користувач земельної ділянки використовував її у період з 01.06.2018 по 31.12.2020 без належних на те підстав і без сплати орендної плати у загальній сумі 463 464,32 грн, яка є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою, та які відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повинен відшкодувати позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/1650/21 позов Вишгородської міської ради до ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" про стягнення 463 464,32 грн задоволено.

Присуджено до стягнення з ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на користь позивача 463 464,32 грн безпідставно збережених коштів та 6 951,97 грн судового збору.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, протягом спірного періоду користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" 01.12.2021 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/1650/21 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вважає ухвалене судом першої інстанції рішення у даній справі незаконним та необґрунтованим у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Так, за твердженням апелянта, судом першої інстанції:

- не враховано, що офіційними відомостями щодо нерухомого майна є саме відомості Державного реєстру речових прав;

- згідно довідок Державного земельного кадастру від 08.08.2017, 06.02.2020, 28.02.2020 місцезнаходження земельної ділянки кадастровий номер 3221886001:01:203:0701 є територія Новопетрівської сільської ради;

- матеріали справи не містять доказів передачі земельної ділянки кадастровий номер 3221886001:01:203:0701 від Новопетрівської сільської ради до Вишгородської міської ради.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у даній справі, яке обґрунтоване тим, що повний текст вказаного рішення апелянт отримав 15.11.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2021 справу № 911/1650/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1650/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/1650/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/1650/21.

16.12.2021 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду, 23.12.2021 (до суду надійшло 28.12.2021) скаржник усунув недоліки апеляційної скарги та надав суду докази сплати судового збору у сумі 10 427,96 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 поновлено ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/1650/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21, розгляд справи призначено на 01.03.2021 о 15 год. 20 хв.

Судове засідання призначене на 01.03.2022 не відбулося у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та проведенням на території міста Києва та Київської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд апеляційної скарги ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21 призначено на 26.05.2022 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 у зв`язку із перебуванням суддів Кравчука Г.А. та Козир Т.П. у період з 20 по 27 травня 2022 року на навчанні в Академії фінансового моніторингу розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21 призначено на 14.06.2022 о 16 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 розгляд апеляційної скарги ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/1650/21 відкладено на 14.07.2022 о 16 год. 20 хв.

Позиції учасників справи.

07.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги позивачем зазначено, що земельна ділянка площею 1,1370 га з кадастровим номером 3221886001:01:203:0701 є сформованою та право комунальної власності на неї існує у позивача в силу закону, а саме ст. 83 Земельного кодексу України та підпункту "б" пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012.

Явка представників учасників справи.

У судове засідання 14.07.2022 представник відповідача не з`явився про час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення на електронну адресу inbox4852@gmail.com ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.07.2022 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно, за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, яке видано 29.08.2003 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна виробнича база по ізолюванню труб за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69- Г (реєстраційний номер об`єкту 2680598).

Як встановлено судом першої інстанції, на час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка на якій розташований об`єкт перебувала в адміністративних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на підставі рішення Вишгородської районної ради "Про розгляд звернень місцевих рад району" № 59-06-ХХІV від 28.01.2003.

В подальшому, постановою Господарського суду Київської області від 27.07.2006 у справі № 81/20-05/10-06 вищезазначене рішення скасовано, у зв`язку з чим земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, повернулася в адміністративні межі м. Вишгорода Київської області.

З листа Новопетрівської сільської ради № 03-10/50 від 14.01.2019 та довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 2-28/1307 від 30.04.2021 вбачається, що об`єкт нерухомого майна за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69- Г не знаходиться, а знаходиться за адресою: м. Вишгород, Київська обл., вул. Ватутіна, 69- Г.

Рішенням Вишгородської міської ради №12/10 від 30.10.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідачем для розміщення об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Вишгород, Київська обл., вул. Ватутіна, 69-Г (кадастровий номер: 3221886001:01:203:0701, площею 1,1370 га).

23.04.2008 між Міською радою (орендодавець) та ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 23.04.2008 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. за реєстровим №2698 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради №12/10 від 30.10.2007 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором. Згідно пункту 2.1. Договору об`єктом оренди є земельна ділянка, кадастровий номер - 3221886001:01:203:0701, що розташована у Київській обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69 г.

Як встановлено місцевим господарським судом, оскільки ДП "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" не виконувало належним чином своїх обов`язків за договором оренди землі №2698 від 23.04.2008 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, за ним утворилась заборгованість в розмірі 834731,99 грн, що слугувало підставою для зверненення позивача до суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2019 у справі №911/2151/18 у задоволенні позову відмовлено та встановлено, що договір оренди землі №2698 від 23.04.2008 у встановленому чинним законодавством порядку не зареєстровано, у зв`язку з чим між сторонами не виникло орендних прав та обов`язків за вказаним правочином, а позивач не набув права вимоги до відповідача сплати коштів саме як орендної плати за даним договором.

Будь-яких інших угод щодо надання відповідачу чи іншій особі права користування земельною ділянкою позивачем не укладалось.

Станом на момент звернення до суду, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта нерухомого майна, кадастровий номер 3221886001:01:203:071, за зазначеною земельною ділянкою за жодним субєктом не зареєстроване речове право на земельну ділянку (копія інформаційної довідки № 153157623 від 18.01.2019 наявна в матеріалах справи).

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач має у власності об`єкт нерухомого майна, під яким не оформлено право користування земельною ділянкою площею 11370 кв.м. з кадастровим номером 3221886001:01:203:071, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що станом на 31.12.2020 відповідачем за земельну ділянку не здійснено жодного платежу до місцевого бюджету міста Вишгород за ККДБ 18010660 (орендна плата з юридичних осіб).

Нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, як вбачається з витягу від 10.06.2020 №1900 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, склала 4485138,86 грн.

Згідно листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.01.2020 №6-328-0-22-38/2-20 значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у 2018 та 2019 роках становить 1,0.

Рішенням Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 "Про орендну плату м.Вишгороді" затверджено "Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки", відповідно до розділу 7 якого визначено ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02) та встановлено у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки на рік.

Згідно рішення Вишгородської міської ради №53/7 від 21.06.2019 "Про орендну плату за землю у м. Вишгороді" затверджено "Положення про орендну плату земельних ділянок у м.Вишгород та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки" (далі - Положення).

Як визначено розділом 7 вказаного Положення, ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки за 1 рік.

В силу ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. При цьому, як визначено частиною 5 цієї норми, рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Також, частина 11 цієї норми зобов`язує доводити акти органів місцевого самоврядування, яким є і рада, до відома населення.

Окрім того, ч.12 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як визначено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

При цьому, регуляторним органом, за змістом відповідної норми, є у т.ч. орган місцевого самоврядування, тобто і позивач у тому числі.

Частиною 5 ст.12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", визначено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Вказані рішення Вишгородської міської ради опубліковані у виданнях Вишгородської міської ради - газеті Вишгород 14.07.2016 та 13.07.2019 відповідно.

Отже такі рішення набрали чинності і підлягають застосуванню до спірних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.04.2021 направив відповідачу вимогу про сплату 463464,32 грн за користування відповідною земельною ділянкою з посиланням на безпідставне збереження відповідачем грошових коштів у такому розмірі за період з 2018 - 2020 роки.

Оскільки відповідна вимога залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що грошові коштів у розмірі 463464,32 грн збережені відповідачем за його рахунок безпідставно, оскільки відповідач фактично користувався відповідною земельною ділянкою, на якій розташовувалось його майно, проте, не сплачував за користування такою земельною ділянкою відповідно до ставок орендної плати, встановлених рішенням органу місцевого самоврядування.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст. ст. 1212-1214 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до рішення Вишгородської міської ради №53/7 від 21.06.2019 "Про орендну плату за землю у м. Вишгороді" (копія наявна в матеріалах справи), яким затверджено "Положення про орендну плату земельних ділянок у м. Вишгород та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки", ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки за 1 рік.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність розрахованої загальної суми неодержаного доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою у період з 01.06.2018 по 31.12.2020, виходячи з розміру очікуваної річної орендної плати, визначеної у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за відповідний рік, з урахуванням коефіцієнтів відсоткового значення від нормативної грошової оцінки земельної ділянки залежно від її цільового призначення та застосуванням 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, застосованої у розрахунку, позивачем надано до матеріалів справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2020 рік (№ 1900 від 11.06.2020), яка становить 4 485 138,86 грн.

Щодо тверджень апелянта про відсутність у позивача права власності на земельну ділянку до 10.06.2021 та відсутність порушення прав позивача відповідачем в період з липня 2018 по грудень 2020 року включно, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з підпунктом "б" пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.2012 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу зазначається, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державиних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Одним із способів формування земельної ділянки, як вбачається з ч.2 такої норми, є, зокрема, інвентаризація земель у випадках, передбачених законом.

Як визначено ч.ч. 3, 4 вказаної норми, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ч. 9 вказаної норми, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Аналогічний висновок щодо застосування ст.79-1 ЗК України викладено у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 15.03.2021 №922/3463/19.

Враховуючи вищевикладене,оскільки інформацію про земельну ділянку площею 1,1370 га з кадастровим номером 3221886001:01:203:071 внесено до Державного земельного кадастру, така земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог вищевказаного Закону.

Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада від імені якої повноваження власника здійснює позивач Вишгородська міська рада.

Так, згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. б ч.1 ст. 80 ЗК України від 25.10.2001, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

В силу ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

При цьому, згідно ч. 2 вказаної норми, у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2021, право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за Вишгородською міською радою, яка представляє відповідну територіальну громаду, 10.06.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак, це не змінює моменту набуття права власності на таке майно відповідною територіальною громадою.

Таким чином, оскільки відповідач користувався нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці, проте оплату за користування такою земельною ділянкою не здійснював, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи, з огляду на те, що користування землею є платним, не здійснюючи оплату відповідач безпідставно зберіг грошові кошти.

Перевіривши розрахунок заявлених вимог, з урахуванням встановленої органом місцевого самоврядування у встановленому порядку ставки орендної плати за рік 4 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки з відповідним цільовим призначенням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 463 464,32 грн, які є безпідставно набутими та збереженими коштами за користування земельною ділянкою.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову Вишгородської міської ради у даній справі. При цьому, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, а також докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно частково задовольнив позовні вимоги Міської ради у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Антикор" Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт Україна" на рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі №911/1650/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1650/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.07.2022.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко