Постанова

від 18.07.2022 по справі 910/18092/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. Справа № 910/18092/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Ніколенко О.В.

відповідача - не з`явилися

ДВС - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 (повний текст складено 08.02.2022)

за скаргою Національного банку України

на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ)

у справі №910/18092/21 (суддя - Балац С.В.)

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М"

про визнання кредитором та зобов`язання включити кредиторські вимоги до передавального акту/розподільчого балансу.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Національний банк України звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" про визнання кредитором та зобов`язання включити кредиторські вимоги до передавального акту/розподільчого балансу. Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 відкрито провадження у справі №910/18092/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Іншою ухвалою від 10.11.2021 заяву Національного банку України про забезпечення позову задоволено частково, з метою забезпечення позову у даній справі заборонено державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам проводити реєстраційні дії з виділу або припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М".

До суду 24.01.2022 від позивача надійшла скарга на дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В., у якій позивач просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В., яка полягає у ненаправленні до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21 шляхом заборони проводити реєстраційні дії з виділу або припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М";

- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. від 22.12.2021 про закінчення виконавчого провадження №67958950;

- зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження №67958950;

- зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №67958950 направити до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21 шляхом заборони проводити реєстраційні дії з виділу або припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М";

- зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вжити всіх заходів у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження", спрямованих на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем не здійснено повного виконання ухвали від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21 та не надіслано ухвалу державному реєстратору для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 скаргу Національного банку України у справі №910/18092/21 задоволено частково, а саме:

- визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжнародного управління міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у ненаправленні до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову;

- зобов`язано Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення шляхом направлення до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21;

- в задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Національний банк України подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу в частині відмови у задоволенні вимог скарги та ухвалити нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Так скаржник зазначає, що державному виконавцю з метою належного виконання своїх обов`язків щодо примусового виконання рішення, встановлених законом, необхідно відновити виконавче провадження. Проте, постанова про закінчення виконавчого провадження судом першої інстанції не скасована та не визнана неправомірною або незаконною. З огляду на викладене, визнання неправомірною і скасування такої постанови є необхідною складовою для задоволених судом вимог скарги, оскільки виконавче провадження може бути розпочато знову лише у випадку визнання незаконною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2022 апеляційну скаргу у справі №910/18092/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18092/21 та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження матеріалів справи.

25.05.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/18092/21 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/18092/21, призначено її до розгляду на 28.06.2022, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 розгляд справи відкладено до 19.07.2022.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2019/22 від 14.07.2022 у зв`язку з перебуванням судді Попікової О.В. у відпустці з 18.07.2022 по 31.07.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18092/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 апеляційну скаргу у справі №910/18092/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

На електронну поштову адресу суду 19.07.2022 від головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. надійшли заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У призначене засідання суду 19.07.2022 з`явився представник позивача та надав пояснення по суті поданої апеляційної скарги. Натомість, представники Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, судом враховано подане клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ). Отже, неявка у судове засідання представників відповідача та виконавця не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

З наявних у справі доказів та матеріалів виконавчого провадження убачається, що 18.11.2021 Національний банк України звернувся з заявою вих. №63-0005/109605 про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі №910/18092/21 про забезпечення позову до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. від 21.12.2021 відкрито виконавче провадження №67958950 з примусового виконання ухвали про забезпечення позову.

Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. від 22.12.2021 виконавче провадження №67958950 закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

З мотивувальної частини вказаної постанови та акту державного виконавця від 21.12.2021 убачається, що державний виконавець 21.12.2021 прибув за адресою реєстрації боржника для зачитування йому резолютивної частини ухвали про забезпечення позову, однак юридичної особи-боржника, його уповноваженого представника та офісу не розшукано. З огляду на викладене, виконати ухвалу без участі боржника неможливо, оскільки відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт, після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проте, на переконання позивача, державний виконавець не вчинив необхідних для примусового виконання ухвали суду та неправомірно закінчив виконавче провадження, оскільки він був зобов`язаний надіслати ухвалу державному реєстратору з метою внесення відомостей про заборону вчинення реєстраційних дій відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Також, згідно з ч. 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як було зазначено вище, державний виконавець, здійснивши виїзд за адресою місцезнаходження боржника, не розшукав юридичної особи-боржника, його уповноваженого представника та офісу, у зв`язку з чим ним було складено відповідний акт від 21.12.2021.

Як наслідок, виконавець 22.12.2021 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього закону.

Проте, колегія суддів вказує на те, що вказані дії державного виконавця є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень щодо проведення реєстраційної дії для примусового виконання здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром.

Положеннями ч. ч. 1 та 5 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зокрема, визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого п. 2 ч. 1 цієї статті:

1) звертається до суду за роз`ясненням судового рішення - у разі якщо судове рішення є незрозумілим для суб`єкта державної реєстрації;

2) повідомляє суд або державну виконавчу службу про неможливість виконання рішення із зазначенням підстав - у разі неможливості виконання судового рішення;

3) проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених п. п. 1 та 2 цієї частини);

4) формує виписку для її оприлюднення на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - у разі зміни відомостей, що містяться у виписці.

З аналізу наведених положень закону слід дійти висновку, що оскільки ухвала про забезпечення позову передбачає заборону для вчинення дій державним реєстраторам, виконавець був зобов`язаний надіслати її державному реєстратору для виконання з метою проведення відповідної реєстраційної дії шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження №67958950 з примусового виконання ухвали про забезпечення позову не було вжито заходи, спрямовані на здійснення реєстрації ухвали про забезпечення позову в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана бездіяльність державного виконавця, яка полягає у ненаправленні до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову порушує права Національного банку України, як стягувача у виконавчому провадженні, щодо забезпечення гарантій примусового виконання рішення.

У свою чергу, державним виконавцем порушено обов`язок, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", який полягає у здійсненні заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №908/534/15, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Отже, вимога позивача щодо зобов`язання державного виконавця усунути порушення закону шляхом направлення ухвали до державного реєстратора відноситься до компетенції господарського суду та є належним і ефективним заходом відновлення порушеного права скаржника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині задоволення вимог скарги Національного банку України про визнання неправомірною бездіяльності державного виконання щодо ненаправлення до державного реєстратора ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову та в частині зобов`язання усунути вказані порушення шляхом направлення ухвали до державного реєстратора.

Разом з цим, місцевий господарський суд в частині відмови у задоволенні вимог скарги позивача про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2021 та зобов`язання відновити виконавче провадження №67958950 вказав на те, що такі вимоги жодним чином не направлені на поновлення порушеного права скаржника, оскільки таке порушене право буде поновлене шляхом реєстрації ухвали про забезпечення позову.

Проте, колегія суддів з наведеними висновками частково не погоджується з огляду на наступне.

У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що державному виконавцю з метою належного виконання своїх обов`язків щодо примусового виконання рішення, встановлених законом, необхідно відновити виконавче провадження. Проте, постанова про закінчення виконавчого провадження судом першої інстанції не скасована та не визнана неправомірною або незаконною. З огляду на викладене, визнання неправомірною і скасування такої постанови є необхідною складовою для задоволених судом вимог скарги, оскільки виконавче провадження може бути розпочато знову лише у випадку визнання незаконною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим законом.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З аналізу наведених положень слід дійти висновку, що необхідною умовою для відновлення виконавчого провадження є визнання судом незаконною постанови державного виконавця про його закінчення.

Отже, на переконання апеляційного суду, місцевий господарський суд помилково вказав на те, що вимога позивача про визнання неправомірною постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) від 22.12.2021 про закінчення виконавчого провадження №67958950 жодним чином не направлена на поновлення порушеного права скаржника, оскільки без її задоволення у державного виконавця будуть відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження.

Поряд з цим, колегія суддів відмічає, що наведена вимога позивача в частині скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не може бути задоволена, враховуючи наступне.

Згідно з приписами ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до положень наведеної норми процесуального права за результатами розгляду скарги господарський суд постановляє ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність виконавця неправомірними, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців (подібні за змістом правові висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/64/15, 15.07.2021 у справі №924/408/19, 24.11.2021 у справі №908/3994/14 та 11.04.2022 у справі №916/3143/19).

Таким чином, вимога скарги позивача щодо визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження підлягає частковому задоволенню.

Також у поданій скарзі на дії державного виконавця позивач просив суд зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження №67958950.

Колегія суддів повторно звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі №908/534/15, відповідно до якої господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані зі здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Зі змісту наведеної постанови убачається, що касаційним судом скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.03.2020 у справі №908/534/15-г та прийнято нове рішення, яким задоволено скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням та зобов`язано державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право боржника) - винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням.

Отже, колегія суддів вказує на те, що вимога скарги позивача щодо зобов`язання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження №67958950 шляхом винесення відповідної постанови є належним та ефективним заходом відновлення порушеного права скаржника на рівні з вже розглянутою вимогою про зобов`язання державного виконавця усунути порушення закону шляхом направлення ухвали про забезпечення позову до державного реєстратора.

До того ж, задоволення такої вимоги відповідає приписам вже згаданої ч. 1 ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" в частині можливості відновлення виконавчого провадження за судовим рішенням.

Стосовно останньої вимоги скарги позивача про зобов`язання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вжити всіх заходів у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження", спрямованих на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для її задоволення.

На переконання апеляційного суду, дана вимога не відноситься до предмета розгляду скарги та жодним чином не пов`язана з наявністю конкретно визначених порушень, допущених державним виконавцем під час виконання ухвали, а тому не відновить порушене право стягувача. Приписами ст. ст. 343 ГПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Отже, зобов`язання державного виконавця вчинити будь-які дії щодо примусового виконання, без їх конкретизації, жодним чином не поновить порушене право заявника.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги Національного банку України щодо порушення місцевим господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали приписів процесуального закону.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна Національного банку України підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/18092/21 - частковому скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги Національного банку України на дії державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/18092/21 скасувати частково та ухвалити нове рішення.

3. Викласти резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №910/18092/21 в наступній редакції:

« 1. Скаргу Національного банку України задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В., яка полягає у ненаправленні до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21 шляхом заборони проводити реєстраційні дії з виділу або припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М";

3. Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Арійончик К.В. від 22.12.2021 про закінчення виконавчого провадження №67958950.

4. Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження №67958950.

5. Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №67958950 направити до державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 про забезпечення позову у справі №910/18092/21 шляхом заборони проводити реєстраційні дії з виділу або припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М".

6. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.»

4. Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (02002, місто Київ, вул. Сверстюка Євгена, будинок 15, ідентифікаційний код 35011660) на користь Національного банку України (01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9, ідентифікаційний код 00032106) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.07.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.А. Пашкіна

В.В.Андрієнко