Рішення

від 11.07.2022 по справі 911/537/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/537/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАШ МАЙСТЕР ГРУП»

про стягнення 86 044,22 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАШ МАЙСТЕР ГРУП» про стягнення 86 044,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як покупцем, зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 18/056 від 04.03.2019. У зв`язку із цим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 71 704,14 грн. основного боргу та 14 340,08 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/537/22 від 18.04.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» залишено без руху.

05.05.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/537/22 від 12.05.2022 було відкрито провадження у справі № 911/537/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду про відкриття провадження у справі № 911/537/22 від 12.05.2022 не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача, а також здійснено відповідачу телефонограму.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.05.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАШ МАЙСТЕР ГРУП» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 18/056 (далі договір), умовами п. 1.1 якого сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити у власність покупця будівельні матеріали, надалі «товар», а покупець зобов`язується прийняти цей товар в кількості та асортименті, визначених у накладних, та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. п. 2.1-2.2 договору, товар поставляється по цьому договору, своєю якістю повинен відповідати ТУ та ГОСТ, встановлених для даного виду товару діючим законодавством України. Якість і комплектність товару, що поставляється постачальником, має відповідати сертифікату виробника.

Пунктами 3.1-3.3 договору визначено, що постачальник поставляє товар партіями згідно накладних на підставі замовлення покупця. Для здійснення поставки кожної партії товару покупець надсилає постачальнику замовлення за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, в якому зазначає кількість, асортимент товару, бажану дату поставки та реквізити уповноваженої покупцем особи на отримання товару (перевізника).

Постачальник підтверджує замовлення покупця шляхом виставлення рахунку-фактури, що надсилається покупцю за допомогою факсимільного або електронного зв`язку і містить інформацію щодо кількості та асортименту товару, що може бути поставлений, ціни товару та загально вартості товару (п. 3.3 договору).

Умовами п. п. 3.6 та 3.9 договору визначено, що датою поставки вважається дата передачі товару на складі постачальника представнику покупця або під відповідальність перевізника для перевезення покупцю.

Перехід права власності та усіх можливих ризиків, пов`язаних із втратою та пошкодженням партії товару, від постачальника до покупця відбувається в момент фактичної передачі товару представнику покупця, або перевізнику для перевезення покупцю.

Судом встановлено, що 05.07.2021 позивачем, на виконання умов договору, поставлено відповідачу товар на загальну суму 71 704,14 грн., що підтверджується рахунком на оплату № БД000025390 від 02.07.2021 р. на суму 71 704,14 грн. та видатковою накладною № 507-098 від 05.07.2021 на суму 71 704,14 грн. Зазначена видаткова накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень заперечень, скріплена печатками сторін, а копія долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунків-фактур та накладних в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту здійснення поставки товару. Можливі інші умови оплати, які погоджуються сторонами у додатках до договору.

Датою оплати за товар вважається дата зарахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не виконано належним чином свої зобов`язання за договором в частині оплати за поставлений товар в сумі 71 704,14 грн.

У зв`язку із цим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 71 704,14 грн. Протилежного не доведено, доказів оплати за поставлений товар до суду не надано.

Розділом 7 договору сторони узгодили, що при виникненні розбіжностей під час виконання умов договору сторони вирішують їх шляхом переговорів, у разі недосягнення згоди розглядаються згідно з чинним законодавством України у Господарському суді, або у постійно діючому третейському суді при асоціації виробничих підприємств «БОНА ДЕА» за вибором постачальника.

Судом встановлено, що 03.12.2021 позивач, на виконання вищенаведених умов договору, звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 1-21, у якому вимагав сплатити заборгованість за договором протягом семи днів з моменту отримання листа-вимоги (копія наявна в матеріалах справи).

На підтвердження надсилання вказаного листа, позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний за № 0209425401960, потову накладну та розрахунковий документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Однак, відповідач відповіді на лист-вимогу вих. № 1-21 від 03.12.2021 позивача не надав, заборгованість за договором не сплатив. Вищенаведене відповідачем не спростовано.

Згідно з п. п. 8.1 та 8.2 договору, цей договір набуває чинності х моменту підписання його сторонами та діє до кінця календарного року у якому він був укладений. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 18/056 від 04.03.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладені між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. п. 3.6 та 3.9 договору, датою поставки вважається дата передачі товару на складі постачальника представнику покупця або під відповідальність перевізника для перевезення покупцю.

Перехід права власності та усіх можливих ризиків, пов`язаних із втратою та пошкодженням партії товару, від постачальника до покупця відбувається в момент фактичної передачі товару представнику покупця, або перевізнику для перевезення покупцю.

Позивачем, на виконання умов договору 05.07.2021 поставлено відповідачу товар на загальну суму 71 704,14 грн., що підтверджується рахунком на оплату № БД000025390 від 02.07.2021 р. на суму 71 704,14 грн. та видатковою накладною № 507-098 від 05.07.2021 на суму 71 704,14 грн. Зазначена видаткова накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень заперечень, скріплена печатками сторін, а копія долучена до матеріалів справи.

Отже, позивачем належним чином виконано сої зобов`язання за договором.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалося вище та закріплено в п. п. 4.1-4.2 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунків-фактур та накладних в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту здійснення поставки товару. Можливі інші умови оплати, які погоджуються сторонами у додатках до договору.

Датою оплати за товар вважається дата зарахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Станом на дату розгляду даної справи, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем поставленого товару на загальну суму 71 704,14 грн. Протилежного суду не доведено.

При цьому, судом було встановлено, що 03.12.2021 позивач, на виконання умов п. 7 договору, звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. № 1-21, у якому вимагав сплатити заборгованість за договором протягом семи днів з моменту отримання листа-вимоги (копія наявна в матеріалах справи). Однак, відповідач відповіді на лист-вимогу вих. № 1-21 від 03.12.2021 позивача не надав, заборгованість за договором не сплатив. Вищенаведене відповідачем не спростовано.

Таким чином, судом встановлено, що поставлений товар на загальну суму 71 704,14 грн. є неоплаченим. У зв`язку із цим, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 71 704,14 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати за наданий товар суду не надано.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, є таким, що настав.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 74 704,14 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Відповідно до п. п. 6.1 та 6.5 договору, за невиконання свої обов`язків по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. У разі прострочення покупцем строку платежу більше ніж 10 днів, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від суми неоплаченого товару.

Позивач за прострочення строків оплати товару за договором, керуючись п. 6.5 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 14 340,08 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу нормативно обґрунтовані та арифметично вірні.

З приводу розподілу судових витрат за наслідками розгляду спору суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 481,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн..

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано копії:

- угоди про надання правової допомоги № 5-12/22 від 04.01.2022 р.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.01.2022 на суму 15 000,00 грн.;

- прибуткового касового ордеру № 1/19 від 04.01.2022 на суму 15 000,00 грн.;

- ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1203117 від 04.01.2022 р.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

З огляду на викладене та враховуючи повне задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу відповідачем витрат на оплату послуг адвоката у сумі 15 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАШ МАЙСТЕР ГРУП» (місцезнаходження: 08205, Київська обл., м. Ірпінь(3), вул. Северинівська, буд. 47А; код ЄДРПОУ 42757921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний дім» (місцезнаходження: 03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 2, кв. 24; код ЄДРПОУ 32773973) 71 704,14 грн. основного боргу, 14 340,08 грн. штрафу, 2 481,00 грн. судового збору та 15 000,00 грн. адвокатських витрат.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко