Рішення

від 14.07.2022 по справі 921/124/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/124/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом - Керівника Теребовлянської окружної прокуратури (вул. 22 січня, 14, м. Теребовля, Тернопільська область) в інтересах держави в особі

Підволочиської селищної ради (вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" (пров. Піщаний, 19, м. Черкаси, Черкаська область, 18000)

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю та пені, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

За участю від:

прокуратури - Горбачевська Л.Я.

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Зміст позовних вимог.

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом, в інтересах держави в особі Підволочиської селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" про:

- стягнення заборгованості у розмірі 811554,24 грн та пені у розмірі 101258,45 грн за договором оренди земельної ділянки № 223 від 15.11.2018;

- розірвання договору оренди земельної ділянки № 223 від 15.11.2018 укладеного між Підволочиською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6124655100:02:003:1684 площею 13,0094 га;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" повернути у володіння та користування Підволочиської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 6124655100:02:003:1684 площею 13,0094 га.

Позовну заяву із посиланням, зокрема на положення статтей 526, 530, 599, 610, 612, 651 Цивільного кодексу України, статтю 343 Господарського кодексу України, статтей 206, 141, 152 Земельного кодексу України, статтей 13, 15, 21, 23, 32, 34 Закону України "Про оренду землі", п. 14.1.136 та п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 14.1.73 ст. 73, п. 287.3 ст. 287, п. 228.1 ст. 288 Податкового кодексу України обґрунтовано систематичною, з травня 2020 року по січень 2022 року несплатою відповідачем орендної плати за землю. За інформацією Головного управління ДПС у Тернопільській області ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" востаннє здійснено платіж з орендної плати за землю в сумі 38645,44 грн - за лютий 2020 року. Згідно розрахунку Фінансового управління Підволочиської селищної ради, станом на 10.01.2022, борг ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" з орендної плати складає 811554,24 грн, що є підставою для розірвання договору. Несплата відповідачем орендної плати за землю порушує економічні інтереси держави з огляду на структуру бюджетної системи України та негативно впливає на стан виконання бюджету, що ставить під загрозу економічну безпеку держави, робить неможливим належне виконання державою своїх соціально-економічних функцій. Також, у разі розірвання зазначеного договору Підволочиська селищна рада матиме змогу надати спірну земельну ділянку в оренду іншому орендарю та отримуватиме надходження до місцевого бюджету, що сприятиме вирішенню інших важливих фінансових питань громади.

Оскільки Підволочиською селищною радою як органом, уповноваженим на здійснення захисту порушених прав у спірних правовідносинах, не вжито відповідних заходів, прокуратура звернулася з цим позовом до суду.

Позиція позивача - Підволочиської селищної ради.

Від Підволочиської селищної ради 15.03.2022 надійшла письмова заява №03-276/09-05 від 10.03.2022 (вх. №1734), у якій позивачем підтримано позовні вимоги.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 23.02.2022 (про відкриття провадження у справі) не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 23.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/124/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.03.2022, а також встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Ухвалою суду від 21.03.2022 відкладено підготовче судове засідання на 21.04.2022.

Ухвалою суду від 21.04.2022: продовжено строк підготовчого провадження; підготовче судове засідання відкладено на 19.05.2022.

Надалі, ухвалою суду від 19.05.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/124/22 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні 16.06.2022, в якому оголошувались перерви до 30.06.2022 та 14.07.2022.

Прокурором в судовому засіданні 14.07.2022 підтримано позовні вимоги щодо стягнення 811554,24 грн боргу з орендної плати та 101219,61 грн - пені.

Представник Підволочиської селищної ради в судове засідання 14.07.2022 не з`явився. У вже згадуваній заяві №03-276/09-05 від 10.03.2022 позивач просив суд розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 14.07.2022 не забезпечив.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" зазначено пров. Піщаний, 19, м. Черкаси, Черкаська область, 18000.

Поштові повідомлення від 16.03.2022, 22.03.2022, 22.04.2022, 20.05.2022, 30.06.2022 із штрихкодовими ідентифікаторами відповідно №4602510210586, №4602510207186, №4602510297584, №4602510301999, №4602510332150, якими на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" направлялись копії ухвал про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчих судових засідань, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, про оголошення перерви повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

Станом на час розгляду справи в суді, відповідач не змінював адреси свого офіційного місцезнаходження (дійсної адреси).

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17.

Разом з цим суд зазначає, що копію ухвали від 16.06.2022 відповідачем отримано 22.06.2022 (рекомендоване повідомлення від 17.06.2022 із штрихкодовим ідентифікатором 4602510235520 міститься в матеріалах справи).

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 14.07.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до Інформації №НВ-6115157562021 від 23.09.2021 з Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 13,0094 га з кадастровим номером 6124655100:02:003:1684 зареєстрована на праві комунальної власності за Підволочиською селищною радою 10.10.2018.

15.11.2018 між Підволочиською селищною радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" (орендарем) укладено договір оренди землі, згідно п. 1, п. 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6124655100:02:003:1684, площею 13,0094 га, розташовану в смт. Підволочиськ для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.

На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п. 3 договору).

Згідно п. 4 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 11593631,41 грн.

У п. 5 договору сторони обумовили, що його укладено на 49 років.

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, що становить 463745,26 грн в рік (п. 6 договору).

Згідно п. 8 договору орендна плата вноситься у такі строки: раз в рік до 29 серпня р/р 33217815019677 в банк ГУДКС України в Тернопільській області МФО 899998 КОД 37863778.

Відповідно до п. 11 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється за актом її приймання - передачі (п. 17 договору).

Відповідно до п. 18 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у cтані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно п. 24 договору орендодавець має право вимагати від орендаря, окрема своєчасного внесення орендної плати.

У п. 29 договору зазначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 30 договору).

Відповідно до п. 31 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Згідно п. 43 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Невід`ємними частинами договору є акт прийому - передачі та перенесення в натуру меж земельної ділянки.

Із змісту вищевказаного витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що у Державному реєстрі речових прав стосовно вищевказаної земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" 16.11.2018 зареєстровано орендне користування строком на 49 років.

З метою досудового врегулювання спору Підволочиською селищною радою 23.12.2020 скеровувались Товариству з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" на юридичну адресу: пров. Піщаний, 19, м. Черкаси, Черкаська область та адресу зазначену у договорі: вул. Чорновола, 7, офіс 303, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область лист №01-1366/05-05 від 07.12.2020 з проханням сплати боргу з орендної плати. Разом з цим зазначено, що невиконання вказаної пропозиції матиме наслідком звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди та відшкодування податкового боргу згідно чинного законодавства.

11.06.2021, 31.08.2021 орендодавець звернувся до орендаря з листами відповідно №01-730/09-03 від 10.06.2021 та №01-1065/09-03 від 28.08.2021, у якому просив сплатити борг з орендної плати, та зазначив, що у протилежному випадку Підволочиською селищною радою будуть вживатись заходи щодо стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору №223 від 15.11.2018.

Надалі, 11.01.2022 позивач звернувся до відповідача з ідентичною за змістом претензією №03-28/09-03 від 10.01.2022 щодо стягнення заборгованості з орендної плати на суму 912812,69 грн.

У відповідь на звернення Теребовлянської окружної прокуратури №23 вих-22 від 05.01.2022, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області листом №432/5/19-00-04-01-11/1644 від 21.01.2022 повідомлено, що за 2020-2021 роки ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" не подавались звітні податкові декларації з плати за землю. При цьому повідомлено, що за вказаний період до місцевого бюджету Підволочиської селищної ради сплачено 115936,32 грн орендної плати за землю, у т.ч.: 38645,44 грн орендної плати за грудень 2019 року; 38645,44 грн - за січень 2020 року; 38645,44 грн - за лютий 2020 року.

З наданого Фінансовим управлінням Підволочиської селищної ради звіту про рух коштів на рахунках за періоди з 01.01.2018 по 31.12.2018, 01.01.2019 по 31.12.2019, 01.01.2020 по 31.12.2020 убачається, що відповідачем на протязі 2018 - 2019 років систематично (кожного місяця) вносились орендні платежі в сумі 38645,44 грн (1/12 від визначеної за рік орендної плати 463745,26 грн).

Звіт за 2020 рік вказує на перерахування орендарем коштів на загальну суму 115936,32 грн, з яких 28.01.2020, 26.02.2020, 26.03.2020 по 38645,44 грн відповідно за грудень 2019 року та січень, лютий 2020 року.

З наведеного слідує, що заборгованість орендаря по орендній платі за землю виникла більше ніж за три місяці поспіль.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та повернення земельної ділянки площею 13,0094 га, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Підволочиської селищної ради.

Статтею 4 ГПК України гарантовано право юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А також зазначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ч. 5 ст. 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У ст. 80 Земельного кодексу України також вказано, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

а) розпорядження землями комунальної власності територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються з судовому порядку. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також вказано, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6124655100:02:003:1684 є Підволочиська селищна рада.

Водночас, позивачем не здійснювався захист інтересів держави у даному випадку.

Теребовлянська окружна прокуратура у листах №2921 вих-21від 23.09.2021, №24 вих-22 від 05.01.2022 зверталась до Підволочиської селищної ради з повідомленнями про вивчення підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, в особі Підволочиської селищної ради до ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" про розірвання договору оренди землі від 15.11.2018 з кадастровим номером 6124655100:02:003:1684 площею 13,0094 га. У цих зверненнях прокурор просив проінформувати його, зокрема щодо вжитих органом місцевого самоврядування заходів щодо самостійного звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки.

У відповідь на ці звернення, Підволочиською селищною радою у листах №03-1169/09-03 від 27.09.2021, №03-36/09-03 від 10.01.2022 повідомлено про те, що вона не зверталась до суду з позовом до ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства позивачем у даній справі самостійно не вживались заходи для усунення порушень земельного законодавства.

В матеріалах справи міститься адресоване Підволочиській селищній раді письмове повідомлення №293 вих-22 від 10.02.2022 Теребовлянської окружної прокуратури про те, що останньою (в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") з метою захисту інтересів держави в особі Підволочиської селищної ради будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" про стягнення заборгованості за договором оренди землі, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №913/166/19 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Позивач, надаючи відповідь прокурору на його звернення, своєї позиції щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловив, про намір самостійно звернутися з позовом не заявив. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Підволочиською селищною радою, яка не вжила заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання спірного договору оренди землі від 15.11.2018 та повернення орендованої земельної ділянки у судовому порядку, про що вона повідомила прокуратуру відповідними листами. Тобто прокурор навів підставу для представництва інтересів держави та підстави для звернення з позовом до суду.

За змістом ч. 3 ст. 30 ГПК України такі спори розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням майна (земельної ділянки).

Поданими прокурором доказами, не запереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договорів та інших правочинів (ст. 11 ЦК України).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

В ч.3 ст.285 ГК України встановлено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В ст. 792 ЦК України закріплено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким законом є Закон України "Про оренду землі".

У ст.13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вже зазначалось, у п. 6 договору сторони зазначили, що орендна плата вноситься у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, що становить 463745,26 грн в рік, а відповідно до п. 8 договору - вноситься раз в рік до 29 серпня.

Згідно пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7. статті 288 Податкового кодексу України).

У п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України зазначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З урахуванням норм ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України відповідачем протягом 2018, 2019 років та протягом 2020 року частково здійснювалась сплата орендних платежів в сумі 38645,44 грн за окремі місяці. Отже, при виконанні свого обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати відповідач керувався вказаними нормами Закону, а не умовою п. 8 договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст. 203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст. 203).

Матеріали справи вказують на те, що наведений у п. 8 договору строк внесення орендної плати не відповідає приписам ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, а відтак в цій частині договір №223 від 15.11.2018 вчинено з недодержанням ч.1 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Тому, п.8 договору №223 від 15.11.2018, з визначеним у ньому строком оплати орендної плати, суд визнає недійсним.

В абз.5 ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, правильність даних якого відповідачем не спростовано, за користування землею у ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" існує борг з орендної плати в сумі 811554,24 грн, який виник з травня 2020 року по січень 2022 року.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У п. 11 договору сторони обумовили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, прокурор просить стягнути з відповідача пеню в сумі 101219,61 грн, обчислену з урахування подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи неналежне виконання ТОВ "Солар Спрінгпіс-2" зобов`язань щодо внесення орендної плати, що є порушенням приписів ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 285 ГК України, ст.ст. 13, 21, 24 Закону України "Про оренду землі", суд вважає такою, що підлягає задоволенню, позовну вимогу про стягнення боргу з орендної плати в сумі 811554,24 грн та пені в сумі 101219,61 грн.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В листі № 01-06/1642/2011 від 24 листопада 2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів") Вищий господарський суд роз`яснив, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України, надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 19.09.2011 N 22/110).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17.

Приписами ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, у тому числі, в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору (ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Систематична несплата земельного податку або орендної плати згідно з п. п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, одним з видів якої є користування землею на умовах оренди.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї постанови від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз`яснив, що питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору.

Пленум Вищого господарського суду України у п 2.20 своєї постанови від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснив, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі №925/1074/17, від 10.01.2019 у справі №904/3953/17 та від 26.06.2018 у справі 909/815/16, від 30.03.2021 у справі №902/526/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 30 договору оренди передбачена можливість припинення дії договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. До таких обов`язків, належить зокрема своєчасне внесення орендарем плати за землю.

Однією з підстав розірвання договору за законом є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За змістом ст. ст. 31, 32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.

Суд також приймає до уваги роз`яснення Вищого господарського суду України, викладені в листі від 01 січня 2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов`язаних із земельними правовідносинами" та постанові пленуму № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в яких зазначено, що за змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, зокрема довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості із земельного податку та оренди землі.

Отже, частина перша статті 32 Закону України "Про оренду землі", пункт "д" статті 141 Земельного кодексу України та пункт 30 договору №223 від 15.11.2018 передбачають можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору, зокрема у разі систематичної несплати орендної плати за землю, що узгоджується з положеннями частини другої статті 651 Цивільного кодексу України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.

Судом з`ясовано, що орендар на протязі травня 2020 року - січня 2022 року, тобто тривалий час систематично не вносить орендну плату за землю по спірному договору, внаслідок чого місцевим бюджетом Підволочиської селищної ради недоотримано власне орендної плати за землю в розмірі 811554,24 грн, що підтверджується відповіддю №10/02-12 від 10.01.2022 Фінансового управління Підволочиської селищної ради.

З огляду на те, що внаслідок порушення відповідачем умов договору, позивач (орендодавець) позбавлений можливості отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення є істотними, а відтак вимога про розірвання договору у зв`язку з невиконанням відповідачем (орендарем) свого обов`язку є доведеною та ґрунтується на приписах ст. ст. 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України та п. 30 правочину та матеріалах справи.

Пункт 18 договору та частина 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вищенаведені обставини свідчать про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в цілому.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" (пров. Піщаний, 19, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код 42053725) на користь Підволочиської селищної ради (вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, ідентифікаційний код 04396294) 811554 (вісімсот одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 24 коп. - боргу з орендної плати, 101219 (сто одну тисячу двісті дев`ятнадцять) грн 61 коп. - пені.

Видати наказ.

2. Розірвати договір №223 від 15.11.2018 оренди земельної ділянки кадастровий номер 6124655100:02:003:1684 площею 13,0094 га, розташованої в смт. Підволочиськ, укладений між Підволочиською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2", інше речове право - право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2018.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" (пров. Піщаний, 19, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код 42053725) повернути у володіння та користування Підволочиської селищної ради (вул. А. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800, ідентифікаційний код 04396294) земельну ділянку кадастровий номер 6124655100:02:003:1684 площею 13,0094 га, яка розташована в смт. Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області.

Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Спрінгпіс-2" (пров. Піщаний, 19, м. Черкаси, Черкаська область, 18000, ідентифікаційний код 42053725) 18654 (вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 19 липня 2022 року.

Суддя І.П. Шумський