Рішення

від 19.07.2022 по справі 926/2154/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

19 липня 2022 року Справа № 926/2154/22

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Герман Я.І. розглянувши справу №926/2154/22

За позовом АСОЦІАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ УКРАЇНИ (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1 - А)

До ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "МОМ" (60427, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Кам`янка, вул. Гуцульська, 21)

Про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №10/06 від 21.06.2016 року в розмірі 300000,00 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Петрик М.М. адвокат (ордер АІ №1195457 від 08.06.2022 року)

Від відповідача: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom"

СУТЬ СПОРУ: АСОЦІАЦІЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ УКРАЇНИ звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "МОМ" про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №10/06 від 21.06.2016 року в розмірі 300000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.06.2016 року між сторонами було укладено договір безвідсоткової поворотної допомоги №10/06, за умовами якого позивач надав відповідачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, що підтверджено платіжним дорученням № 2796 від 22.06.2016 року, а останній взяв на себе зобов`язання по закінченню терміну даного договору повернути її у повному обсязі.

В порушення умов договору відповідач станом на 08.06.2022 року отриману фінансову допомогу не повернув, що стало підставою для стягнення коштів у судовому порядку.

14.06.2022 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2154.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/2154/22 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 15.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 05.07.2022 року.

15.06.2022 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява (вх.№2210) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису за допомогою сервісу easycon.com.ua., яка ухвалою суду від 16.06.2022 року була задоволена.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року судове засідання було відкладено на 19.07.2022 року у зв`язку з нез`явленням представника відповідача.

13.07.2022 року від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить зменшити суму позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач частково погасив заборгованість.

У відповідності до вимог п. 2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із вимогами ст.118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вже було зазначено вище, суд ухвалою від 15.06.2022 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначив перше засідання на 05.07.2022 року, яке відбулося за участю представника позивача, таким чином останній мав право подати заяву про зменшення позовних вимог включно до 05.07.2022 року, тоді як він подав її 13.07.2022 року.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд прийшов висновку, що позивач звернувся із заявою про зменшення позовних вимог після закінчення строку визначеного законодавцем, отже така заява залишається без розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав та не скористався наданим ст.42 ГПК України правом на участь у засіданнях суду, причини не з`явлення суду не відомі, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: Чернівецька область Глибоцький район с.Камянка, вул.Гуцульська, 21, яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ, а також на його фактичну адресу: м.Чернівці, вул. Головна, 265д. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеними адресами, проте конверти повернулися до суду без вручення із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за зазначеною адресою відсутній). Також, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України та шляхом оформлення телефонограми.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

21 червня 2016 року між АСОЦІАЦІЄЮ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ УКРАЇНИ (далі - Асоціація) та ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНОЮ ФІРМОЮ "МОМ" (далі - Підприємство) було укладено договір безвідсоткової поворотної допомоги №10/06 (далі - договір), за умовами якого Асоціація взяла на себе зобов`язання надати Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу до 22.06.2016 року шляхом переказ необхідних коштів на його поточний рахунок, а Підприємство взяло на себе зобов`язання по закінченню терміну даного договору повернути її Асоціації у повному обсязі (п.п.1.1, 3.1, 3.2 договору).

Допомога надається на безготівковій основі, так як ВКФ "МОМ" є учасником Асоціації (п.1.2 договору).

За умовами п.2.1 договору сума фінансової допомоги становить 300000,00 грн.

У відповідності до вимог п.п.5.1-5.2 договору термін повернення фінансової допомоги до 22.06.2017 року, у безготівковому порядку платіжним доручення шляхом переказу необхідних коштів на поточний рахунок Асоціації.

У випадку порушення Підприємством своїх зобов`язань за цим договором, для нього наступає відповідальність згідного чинного законодавства України (п.6.1 договору).

Згідно з п.7.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін (п.п.7.3., 7.4 договору).

18.06.2020 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якої термін повернення фінансової допомоги останні продовжили до 28.02.2021 року.

Договір та додаткова угода підписані та скріплені печатками сторін. Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Свої зобов`язанні по договору Асоціація виконала в повному обсязі перерахувала на рахунок Підприємства фінансову допомогу у розмірі 300000,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням №2796 від 22.06.2016 року.

Відповідач в свою чергу свої зобов`язання не виконав.

У зв`язку з порушенням умов договору, Асоціація неодноразово зверталась до Підприємства з вимогами повернути фінансову допомогу, що підтверджено листами від 16.10.2018 року №1/8/895п, від 04.11.2019 року №1/8/1000п, від 24.11.2020 року №1/16/810п, від 09.04.2021 року №1/16/261п.

Однак, відповідач в порушення умов договору фінансову допомогу не повернув, що стало підставою для звернення позивача з позовом про її стягнення у судовому порядку.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи цивільно-правову природу договору про надання поворотної фінансової допомоги прийнято застосовувати норми цивільного законодавства. За своєю суттю поворотну фінансову допомогу вважають позикою, а правовою підставою для її надання є договір позики.

У відповідності до вимог ст.1046 ЦК України договір позики передбачає, що одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами частини першої, частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог статті 610, частини другої статті ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір безвідсоткової поворотної допомоги №10/06 від 21.06.2016 року, договір укладений в письмовій формі, сторонами погоджено строк повернення фінансової допомоги. За умовами договору позивач надав відповідачу безвідсоткову фінансову допомогу, що підтверджено платіжним дорученням № 2796 від 22.06.2016 року, а останній взяв на себе зобов`язання повернути її у повному обсязі та у строк визначений договором, проте в порушення умов договору №10/06 від 21.06.2016 року та додаткової угоди №1 від 18.06.2020 року відповідач кошти не повернув.

У судовому засіданні, 19.07.2022 року представник позивача зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідач частково погасив свою заборгованість, що підтверджується платіжним доручення №31129338SB від 07.07.2022 року, тим самим визнавши свою заборгованість, а відтак він звернувся із заявою про зменшення позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд залишив вказану заяву про зменшення позовних вимог без розгляду, з урахуванням того, що така подана з порушення строку зазначеного в Господарському процесуальному кодексі України, представник позивача не заперечував проти закриття провадження в частині стягнення 50000,00 грн у зв`язку з відсутністю в цій частині предмету спору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки відповідачем, згідно поданого позивачем платіжного доручення №31129338SB від 07.07.2022 року, заборгованість в розмірі 50000,00 грн згідно договору № 10/06 від 21.06.2016 року погашена саме під час судового розгляду, суд дійшов висновку, про відсутність в цій частині предмету спору, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПУ України.

Враховуючи те, що докази належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором безвідсоткової поворотної допомоги №10/06 від 21.06.2016 року та додаткової угоди №1 від 18.06.2020 року в матеріалах справи відсутні, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 250000,00 грн є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та договору та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 250000,00 грн. В частині стягнення заборгованості в сумі 50000,00 грн закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, судом враховані положення частини 9 вказаної статті, згідно з якими у тому випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Судом враховано, що позовна заява була зареєстрована в суді 14.06.2022 року, провадження у справі відкрито 15.06.2022 року, справу призначено до розгляду на 05.07.2022 року, відкладено розгляд справи на 19.07.2022 року, а часткова оплата відповідачем заборгованості була здійснена ним 07.07.2022 року, тобто після звернення позивача до суду за захистом його порушених прав.

Таким чином, в частині позовної вимоги, провадження щодо якої судом закрито, судовий збір покладається на відповідача з вини якого спір доведено до судового розгляду.

Враховуючи, вище викладене, судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73-79, 86, 129, 222, ч.1 п.2 ст.231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240-241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги АСОЦІАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ УКРАЇНИ (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1 А, код 16307261) до ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "МОМ" (60427, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Кам`янка, вул. Гуцульська, буд.21, код 31003986) про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №10/06 від 21.06.2016 року в розмірі 300000,00 грн задовольнити частково.

2.Стягнути з ВИРОБНИЧО КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ "МОМ" (60427, Чернівецька обл., Чернівецький район, с. Кам`янка, вул. Гуцульська, буд.21, код 31003986) на користь АСОЦІАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ УКРАЇНИ (08133, Київська обл., Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1 А, код 16307261) суму заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 10/06 від 21.06.2016 року в розмірі 250000,00 грн та судовий збір в сумі 4500 грн.

3.В частині стягнення заборгованості в сумі 50000,00 грн провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресую: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2022 року

Суддя С.М. Гушилик