Рішення

від 19.07.2022 по справі 240/31683/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2022 року м. Житомир справа № 240/31683/21

категорія 102020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради, щодо розгляду його запиту на інформацію від 28.09.2021 та надання на такий відповіді оформленої листом №25Д-438із-2911 від 01.10.2021;

- зобов`язати відповідача надати йому відповідь на запит на інформацію від 28.09.2021, а саме: "Витяг з документації із землеустрою про затвердження меж земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 1810136300:07:020:0013";

- за рахунок Виконавчого комітету Житомирської міської ради відшкодувати 17000 грн моральної шкоди, заподіяної порушеннями законодавства, незаконними діями при розгляді його запиту на інформацію від 28.09.2021.

Аргументуючи позовні вимоги вказує, що у порядку передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до Виконавчого комітету Житомирської міської ради із запитом на інформацію щодо отримання "Витягу з документації із землеустрою про затвердження меж земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 1810136300:07:020:0013", у відповідь на який, листом йому повідомлено, що запитуваний документ, законодавством не передбачено, а також, що питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки знято з розгляду сесії міської ради на довивчення.

Таку відмову позивач вважає протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені доводи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідно до положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" ОСОБА_1 подав до Житомирської міської ради запит на інформацію, в якому просив на протязі встановлено Законом строку надати йому "Витяг з документації із землеустрою про затвердження меж земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 1810136300:07:020:0013".

Отриманий запит Житомирською міською радою зареєстрований за №438із від 28.09.2021.

У відповідь на поданий запит, Житомирська міська рада, листом №25/Д-438із2911 від 01.10.2021 проінформувала запитувача про те, що на пленарному засіданні сесії міської ради, яке відбулося 23.09.2021, питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 1810136300:07:020:0013 знято з розгляду сесії на довивчення. Крім того повідомлено, що такий документ, як «витяг з документації із землеустрою про затвердження меж земельної ділянки» щодо якого зроблено запит, діючим законодавством не визначено.

Позивач, вважаючи протиправною відмову Житомирської міської ради у наданні повної інформації на його запит звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 34, ст.40 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати інформацію усно, письмово чи в інший спосіб на свій вибір. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

За приписами ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до п.1-4 ч.1 ст. 13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами (ч.3 ст.13 Закону №2939-VI).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Пункт 6 ч. 1 ст. 14 цього Закону зобов`язує розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації.

Відповідно до ст. 19, 20, 22 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію (в розумінні ч. 1 ст. 19 цього Закону прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні) незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Ч.1 ст.22 вищевказаного Закону, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.3 ст.22 Закону №2939-VI).

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч.3 ст.22 Закону №2939-VI).

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно зі ст. 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Тобто, обов`язковим є прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про розмір земельної ділянки та про узгодження меж земельної ділянки.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся з відповідним запитом на інформацію до Житомирської міської ради, в якому просив надати "Витяг з документації із землеустрою про затвердження меж земельної ділянки для колективного гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 1810136300:07:020:0013", проте у відповідь на поданий запит, відповідачем повідомлено позивача, про те, що назва затребуваного документу діючим законодавством не визначена. Крім того, додатково повідомлено, що питання про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за вказаною адресою на пленарному засідання сесії міської ради знято з розгляду на довивчення.

Тобто рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , якій присвоєно кадастровий номер 1810136300:07:020:0013" міською радою не прийнято.

Відтак, дослідивши спірні відносини, слід зауважити, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" №280/97-ВР від 01 травня 1997 року (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, в контексті наведеного, слід відмітити, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) визначено, що план земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об`єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Відповідно до ст. 29 вищевказаного Закону документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", "Про планування і забудову територій", цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти (ст.7 Закон №858-IV).

Частиною 1 ст. 26 Закону №858-IV визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Згідно зі ст. 31 Закону України №858-IV зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою. Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

Відповідно до ст.55 Закон №858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Таким чином, в контексті наведеного суд відмічає, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає в себе декілька визначених документів, перелік яких передбачений ст.55 Закон №858-IV, тобто єдиного документу про затвердження меж земельної ділянки діючим законодавством не передбачено, про що в свою чергу, у визначений Законом строк, листом міської ради за №25/Д-438із2911 від 01.10.2021 повідомлено запитувача інформації.

Разом з тим, міською радою повідомлено позивача, про спосіб отримання витягу прийнятого рішення на пленарному засіданні сесії міської ради.

Відповідно до ст.55 Конституції України та іншими законодавчими нормами передбачається право на судовий захист, передбачається можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1, 7 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

З урахуванням вказаного, слід відмітити, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

З огляду на викладене, суд вважає, що листом від 01.10.2021 №25/Д-438із2911 надано належну відповідь на запит поданий позивачем, а тому протиправної бездіяльності відповідача суд не вбачає.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачем не доведено порушення його прав, свобод та інтересів відповідачем щодо неповного надання інформації щодо запиту від 28.09.2021. Слід відмітити, що позивачу відповідачем детально пояснено процедуру отримання витягів рішень міської ради, в разі їх прийняття на пленарному засіданні сесії міської ради.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність власних дій при наданні відповіді на запит в зв`язку із чим у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Житомирської міської ради (майдан Корольова, 4/2, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 04053625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 19 липня 2022 р.